ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
27.08.2025Справа № 910/20078/23
За поданням приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Скрипника Володимира Леонідовича про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 у межах справи №910/20078/23,
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕСТ ЛІЗИНГ"
до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "ОАЗІС ПАРК"; 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "ОКСІ РЕНТ"; 3) Товариство з обмеженою відповідальністю "ОКСІ ТАКСІ"; 4) Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
про стягнення 316930,53 грн.
Суддя Сташків Р.Б.
Секретар судового засідання Гарашко Т.В.
Представники сторін: не з'явилися.
Рішенням Господарського суду Київської області від 25.07.2024 позов задоволено повністю. Стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Оазіс парк", Товариства з обмеженою відповідальністю "Оксі рент", Товариства з обмеженою відповідальністю "Оксі таксі" та фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бест лізинг" 62166,45 грн простроченої заборгованості по лізинговим платежам, 27839,62 грн пені, 25267,75 грн 24% річних, 186833,51 грн неустойки за невчасне повернення об'єкта лізингу, 12823,20 грн штрафу за неповідомлення про стан та адресу базування об'єкта лізингу. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Оазіс парк" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Бест лізинг" 4723,96 грн судового збору.
21.11.2024 на виконання вказаного рішення Господарським судом міста Києва видано відповідні накази.
Через систему "Електронний суд" 11.08.2024 від приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Скрипника Володимира Леонідовича надійшло подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника - фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, відповідно до якої заявник просить суд тимчасово обмежити у праві виїзду за кордон без вилучення паспорта громадянина України для виїзду за кордон боржника ОСОБА_1, шляхом заборони перетинати державний кордон України до виконання своїх зобов'язань за зведеним виконавчим провадженням.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.08.2025 подання приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Скрипника Володимира Леонідовича призначено до розгляду на 27.08.2025.
Через систему «Електронний суд» 25.08.2025 від боржника - фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 надійшли письмові заперечення, у якому останній просить суд відмовити у задоволенні вище вказаного подання приватного виконавця, обґрунтовуючи тим, що останній не довів, яким чином обмеження у праві виїзду за межі України може забезпечити виконання рішення суду у цій справі.
Так, у вказаних запереченнях боржник зазначає, що жодним чином не ухиляється від виконання рішення суду, місце проживання не змінює, а кореспонденція, яка йому надходить на поштову адресу від приватного виконавця отримує, у зв'язку з чим, боржник повідомляє приватному виконавцю відомості щодо свого майнового стану. Таким чином, останній стверджує, що згідно з отриманої інформації від податкової служби, банків та інших компетентних органів на чисельні запити виконавця, а також відповідно до відомостей, які містяться у декларації платника єдиного податку - ФОП за 2022 рік приватний виконавець достеменно повідомлений щодо майнового стану ОСОБА_1.
Водночас, боржник у своїх письмових запереченнях зазначає те, що приватний виконавець не надав суду жодних належних та допустимих доказів, що ОСОБА_1 дійсно має намір залишити територію України з метою уникнення виконання рішення суду у справі №910/20078/23.
Крім того, останній просить суд також врахувати об'єктивну відсутність щодо можливості виконання рішення суду, не змінює та не ухиляється від виконання вимог приватного виконавця.
27.08.2025 у судове засідання приватний виконавець не з'явився, проте у вище наведеному поданні просив суд здійснювати його розгляд без участі приватного виконавця або його представника. Аналогічне клопотання про розгляд подання без його участі заявив боржник у поданих ним письмових запереченнях.
Розглянувши матеріали подання приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Скрипника Володимира Леонідовича та звертаючи увагу на письмові заперечення боржника - фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, повно та всебічно дослідивши докази в їх сукупності, суд зазначає наступне.
Статтею 337 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) унормовано, що тимчасове обмеження фізичної особи - боржника у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як виключний захід забезпечення виконання судового рішення. Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення. Ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена за поданням державного або приватного виконавця, яким відкрито відповідне виконавче провадження. Суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця.
Отже, з системного аналізу вище наведених правових норм вбачається, що означений захід є виключним заходом забезпечення виконання судового рішення, застосування якого є правом, а не обов'язком суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Пунктом 19 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду, за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.
Варто зауважити, що право виконавця на звернення з поданням до суду про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон виникає лише у разі ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням суду зобов'язань, тобто наявність лише самого зобов'язання, не наділяє виконавця правом на звернення до суду з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за кордон.
Нормами п. 5 ст. 19 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що боржник зобов'язаний: утримуватися від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; допускати в установленому законом порядку виконавця до житла та іншого володіння, приміщень і сховищ, що належать йому або якими він користується, для проведення виконавчих дій; за рішеннями майнового характеру подати виконавцю протягом п'яти робочих днів з дня відкриття виконавчого провадження декларацію про доходи та майно боржника, зокрема про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах, про майно, що перебуває в заставі (іпотеці) або в інших осіб, чи про кошти та майно, належні йому від інших осіб, за формою, встановленою Міністерством юстиції України; повідомити виконавцю про зміну відомостей, зазначених у декларації про доходи та майно боржника, не пізніше наступного робочого дня з дня виникнення відповідної обставини; своєчасно з'являтися на вимогу виконавця; надавати пояснення за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження.
Приписами ст.28 Закону України "Про виконавче провадження" копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур'єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев'ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.
Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження.
Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.
Слід зазначити, що право виконавця на звернення з поданням до суду про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон виникає лише у разі ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням суду зобов'язань, тобто наявність лише самого зобов'язання не наділяє виконавця правом на звернення до суду з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за кордон.
Закон України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» регулює порядок здійснення права громадян України на виїзд і в'їзд в Україну, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок розв'язання спорів у цій сфері.
Так, пунктом 5 частини 1 статті 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, - до виконання зобов'язань.
Отже, законодавством передбачена можливість тимчасового обмеження виїзду за кордон боржника у разі ухилення боржником від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням. За змістом ч. 2 ст. 337 ГПК України тимчасове обмеження фізичної особи - боржника у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як виключний захід забезпечення виконання судового рішення.
Так, відповідно до роз'яснення Верховного Суду України у листі від 01.02.2013 "Судова практика щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України" Верховний Суд України дійшов висновку, що поняття ухилення від виконання зобов'язань, покладених на боржника рішенням суду, варто розуміти як будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов'язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов'язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об'єктивні обставини (непереборної сили, події тощо).
Як вбачається з матеріалів подання, на виконання у приватного виконавця перебуває зведене виконавче провадження НОМЕР_3 відносно боржника ОСОБА_1.
Копію відповідної постанови про приєднання виконавчого провадження до зведеного виконавчого провадження направлено на поштову адресу боржника, яку він отримав особисто, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення з його власним підписом.
Так, приватний виконавець у своєму поданні зазначає, що в межах відповідного зведеного виконавчого провадження ним було проведено комплекс виконавчих дій, направлених на перевірку майнового стану боржника та виявлення рухомого, нерухомого чи іншого майна, за рахунок якого можна було б забезпечити виконання вимог за виконавчим документом та вжито наступні заходи примусового виконання.
22.08.2023 на виконання вимог ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» під час відкриття виконавчих проваджень з метою забезпечення реального виконання рішення було винесено постанову про арешт коштів боржника, яку направлено на виконання до банків, в яких у боржника наявні відкриті рахунки згідно з отриманою відповіддю ДФС України (остання 27.10.2023) та інформації, отриманої через систему АСВП в порядку електронного обміну інформацією з банківськими установами України, зокрема до АТ "Райффайзен Банк", АТ "Прокредит Банк", AT "Універсал Банк", AT "Сенс Банк", АТ КБ "Приват Банк".
Втім на арештованих банківських рахунках не виявлено коштів, достатніх для виконання судових рішень в повному обсязі.
Також, у своєму поданні приватний виконавець зазначив, що 31.10.2023 до банківських установ направлено вимогу приватного виконавця №28738 про отримання інформації щодо відкритих рахунків боржника та залишків коштів на відповідних рахунках, щодо договорів боржника про зберігання цінностей або надання боржнику в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком.
Листами з АТ «Укрексімбанк» № 0025800/35735-23 від 13.11.2023, АБ «Південний» №01/001/35053/2023 від 10.11.2023, АТ «ПУМБ» № 116/7289/19 від 09.11.2023, АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» №15610/3369 від 08.11.2023, АБ «УКРГАЗБАНК» №148/38724/2023 від 10.11.2023, АТ «ОТП БАНК» №68-3-73-1-1-0/3971-БТ від 16.11.2023, повідомлено приватного виконавця про відсутність відкритих рахунків на ім'я ОСОБА_1 .
Згідно з відповідей МВС та ТСЦ МВС №31/16-14-3659 від 02.09.2023 № 31/16.14-3659 за боржником транспортні засоби не зареєстровані та інформація про реєстрацію транспортних засобів відповідно до наявних баз даних відсутня.
На підставі отриманої довідки Національної комісії з цінних паперів та фондовому ринку приватному виконавцю повідомлено, що боржник значними пакетами акцій емітентів (5 відсотків і більше статутного капіталу) не володіє.
Згідно з отриманою інформацією з Державної організації «Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій» №12695/2023 від 08.12.2023 відомо, що за боржником не зареєстровані об'єкти інтелектуальної (промислової) власності.
Згідно отриманої відповіді з ДПС України встановлено, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 отримує дохід у вигляді заробітної плати від податкових агентів: 1) ТОВ «Оксі Рент»; 2) ТОВ «Оазіс Парк».
На підставі отриманої інформації, приватним виконавцем винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника.
У відповідь на вище вказану постанову 14.09.2023 надійшов лист від ТОВ «Оазіс Парк» за підписом директора юридичної особи - ОСОБА_1 , відповідно до якого останній повідомив приватного виконавця, що підприємство з листопада 2022 року не веде господарську діяльність.
06.09.2023 на поштову адресу приватного виконавця від боржника надійшов лист до якого останнім було долучено податкову декларацію платника єдиного податку - фізичної
особи-підприємця за 2022 рік.
Натомість, як зазначає приватний виконавець згідно з отриманою відповіддю ПФУ №279707899 від 10.07.2025 боржник ОСОБА_1 станом на 01.07.2023 отримував заробітну плату від ТОВ «Оксі Рент» та ТОВ «Оазіс Парк».
Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців, громадських формувань, боржник - ОСОБА_1 є засновником та керівником ТОВ «ОАЗІС ПАРК» та ТОВ ОКСІ РЕНТ».
24.11.2023 з метою перевірки майнового стану приватним виконавцем здійснено вихід за місцем проживання боржника ( АДРЕСА_1 ), проте за фактом виходу будь-якого рухомого майна належного боржнику на праві приватної власності та на яке можливо звернути стягнення не виявлено, про що зазначено у відповідному акті, копія якого долучена виконавцем до подання.
Наразі, за твердженнями приватного виконавця у боржника - фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, який одночасно є керівником, власником та підписантом ТОВ "ОАЗІС ПАРК" відсутнє ліквідне майно на яке можливо звернути стягнення з метою фактичного виконання рішення суду.
Окрім того, звертаючись із вказаним поданням до суду, приватний виконавець вказує, що згідно відповіді з УДМС України в Полтавській області від 22.08.2023 №19758 боржник документувався паспортом громадянина України для виїзду з кордон серії НОМЕР_1 , орган видачі 8088 та серії НОМЕР_2 від 03.11.2017 орган видачі 8030.
Таким чином, обґрунтовуючи подання про обмеження виїзду приватний виконавець зазначає, що рішення суду залишається невиконаним, а боржник - ОСОБА_1 вчиняє діяння, направлені на умисне невиконання судового рішення.
За змістом ч. 2 ст. 337 ГПК України тимчасове обмеження фізичної особи - боржника у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як виключний захід забезпечення виконання судового рішення.
Відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишити територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Крім того, суд враховує, що згідно з ч. 4 ст. 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Так, свобода пересування гарантована ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав і основоположних свобод (далі - Конвенція) у якій визначено, що кожен, хто законно перебуває на території будь-якої держави, в межах цієї території має право на свободу пересування і свободу вибору місця проживання. Кожен є вільним залишати будь-яку країну, включаючи свою власну. На здійснення цих прав не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.
Права, викладені у пункті 1 Протоколу Конвенції, також можуть у певних місцевостях підлягати обмеженням, що встановлені згідно із законом і виправдані суспільними інтересами в демократичному суспільстві. Передбачені у законі обмеження є заходами, які покладаються на боржника з метою заклику до його правосвідомості, якщо останній ухиляється від виконання свого обов'язку, або ж переслідують пасивне та незаборонене примушування боржника до вчинення ним активних дій щоб якнайскоріше задовольнити інтереси кредитора та позбутися обмежувальних заходів.
У справі "Гочев проти Болгарії" від 26.11.2009, Європейський суд з прав людини сформулював загальні стандарти щодо права на свободу пересування, зазначивши, що таке обмеження має відповідати одразу трьом критеріям: по-перше, має ґрунтуватися на законі, по-друге, переслідувати одну з легітимних цілей, передбачених у ч. 3 ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції, і по-третє, знаходитися в справедливому балансі між правами людини та публічним інтересом (тобто бути пропорційним меті його застосування).
Тобто, суд наголошує на тому, що наявність лише самого зобов'язання не наділяє приватного виконавця правом на звернення до суду з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за кордон.
Водночас, статтею 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об'єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров'я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.
Отже, виходячи з вище викладеного, у даному випадку задоволення подання з тих підстав, які викладені приватним виконавцем Скрипником В.Л., могло призвести до безпідставного обмеження права фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на свободу пересування, яке передбачено Конституцією України та Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод.
Суд зауважує, що юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду законом передбачено не за наявності факту невиконання зобов'язань, а за ухилення від їх виконання. Ухилення від виконання зобов'язань, покладених на боржника судовим рішенням, може полягати як в активних діях (нез'явлення на виклики державного виконавця, приховування майна, доходів тощо), так і в пасивних діях (невжиття будь-яких заходів для виконання обов'язку сплатити кошти).
У зв'язку з цим, з метою всебічного і повного з'ясування усіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов'язків учасників спірних правовідносин заявник повинен надати достатньо підтверджені відомості про те, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов'язання в повному обсязі або частково.
Тобто, суд звертає увагу приватного виконавця на те, що при розгляді вказаної категорії спорів виконавець повинен довести у своєму поданні яким чином обмеження у праві виїзду за межі України боржника забезпечить виконання рішення суду у даній справі, адже застосування судом норми щодо обмеження фізичної особи у перетині кордону України не є за своєю правовою природою видом санкції, тобто покарання за невиконання боржником рішення, а лише має на меті забезпечити виконання цього рішення суду.
Так, розглянувши подання приватного виконавця про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника, а також беручи до уваги подані боржником ОСОБА_1 письмові заперечення судом встановлено, що у матеріалах подання відсутні докази того, що боржник вчиняє свідомі діяння, які спрямовані на ухилення від виконання судового рішення у цій справі.
Окрім того, суд зазначає, що статтею 75 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено право виконавця виносити постанову про накладення штрафу на боржника у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, звертатись до органів досудового розслідування з повідомленням щодо повторного невиконання рішення боржником без поважних причин та про притягнення боржника до відповідальності. Однак, суд зауважує, що ненадання відомостей про доходи не є підставою для застосування до боржника такого виключного заходу як обмеження виїзду за кордон.
Судом також враховано те, що приватним виконавцем не надано суду належних та допустимих доказів та не наведено жодних обґрунтованих підстав вважати, що боржник ОСОБА_1 має намір вибути за межі України з метою невиконання цього рішення.
Враховуючи вище наведені норми права та встановлені обставини суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для застосування до ОСОБА_1 такого виключного заходу виконання судового рішення як тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, у зв'язку з чим, суд відмовляє у задоволенні подання приватного виконавця Скрипника Володимира Леонідовича про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника - фізичної особи-підприємця ОСОБА_1.
Керуючись статтями 234, 235, 337 ГПК України, суд
Відмовити у задоволенні подання приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Скрипника Володимира Леонідовича про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника фізичної особи-підприємця ОСОБА_1.
Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 235 ГПК України негайно після її підписання, і може бути оскаржена в порядку та строк встановлені статтями 254-256 ГПК України.
Суддя Сташків Р.Б.