ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
27.08.2025Справа № 910/7234/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Удалової О.Г., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) господарську справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДАЛГАКИРАН КОМПРЕСОР УКРАЇНА"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕНЗА КОНСТРАКШЕН"
про стягнення 273 304,60 грн
без виклику представників сторін
До Господарського суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "ДАЛГАКИРАН КОМПРЕСОР УКРАЇНА" (далі - позивач) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕНЗА КОНСТРАКШЕН" (далі - відповідач) про стягнення 273 304,60 грн, з яких 100 720,00 грн - сума основного боргу, 37 093,15 грн - інфляційне збільшення, 10 110,55 грн - штрафні санкції у вигляді 3% річних, 125 380,90 грн - пеня. Крім того, у позові позивачем заявлено вимогу про нарахування та стягнення з відповідача 3% річних з 30.05.2025 до дати повного виконання рішення суду у даній справі.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором від 14.02.2022 № ПК/2022-028 в частині оплати виконаних робіт у строк, встановлений договором.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.06.2025 позовну заяву залишено без руху, а також встановлено позивачу строк для усунення недоліків п'ять днів з дня вручення цієї ухвали.
Вказана ухвала суду доставлена представнику позивача до електронного кабінету 12.06.2025.
16.06.2025 від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків, в якій вказується про те, що у позивача відсутній примірник договору № ПК/2022-028 від 14.02.2022, при цьому позивачу невідомо, чи зберігся оригінал вказаного договору у відповідача.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.06.2025 відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).
Копія ухвали суду доставлена до електронних кабінетів позивача та відповідача 17.06.2025 о 23:40 год. та відповідно до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України вважається врученою останнім 18.06.2025.
01.07.2025 від відповідача надійшов відзив на позов. Заперечуючи частково проти задоволення позовних вимог у даній справі (відповідач не заперечив проти стягнення з нього основного боргу), відповідач посилається на те, що між сторонами не укладався договір у формі єдиного документу з визначенням конкретних умов, які б регулювали відносини сторін, тому відповідач заперечує проти задоволення вимог про стягнення 3% річних, втрат від інфляції та пені, оскільки, за твердженням сторони, строк оплати виконаних робіт не настав, між сторонами була домовленість про оплату виконаних робіт до кінця 2025 року.
09.07.2025 від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій відхилено доводи відповідача, викладені у відзиві на позов.
16.07.2025 від відповідача надійшли клопотання про поновлення строку на подання заперечення та заперечення на відповідь на відзив.
Ухвалою суду від 01.08.2025 судом поновлено відповідачу строк для подання заперечення на відповідь на відзив та прийнято останні до розгляду.
Суд відзначає, що сторонам було надано достатньо часу (з урахуванням введеного на території України воєнного стану) для подання всіх пояснень, заяв та клопотань.
Від сторін не надходило клопотань про розгляд даної справи з повідомленням викликом представників сторін.
Зважаючи на належне повідомлення сторін про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику їх уповноважених представників (без проведення судового засідання) та наявність у матеріалах справи доказів, необхідних і достатніх для вирішення спору по суті, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до правил ст. 202 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши надані документи та матеріали, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, а також заперечення на такі вимог, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив:
Звертаючись до суду з позовом, позивач вказав, що між ним як виконавцем та відповідачем як замовником укладено договір № ПК/2022-028 від 14.02.2022, поряд з цим до позовної заяви позивачем додано не підписані жодною стороною та не скріплені печатками сторін копії вказаного договору та специфікації до нього, у зв'язку з чим позовну заяву було залишено без руху.
Усуваючи недоліки позовної заяви, позивач повідомив суд про те, що він не має змоги надати оригінал підписаного договору про виконання робіт № ПК/2022-028 від 14.02.2022, в зв'язку з тим? що ним було втрачено цей договір. Про наявність оригіналу підписаного Договору у Відповідача йому не відомо.
Між тим, як зазначив відповідач у заявах по суті (відзиві на позов та запереченнях на відповідь на відзив), договір, на який посилається позивач у позовній заяві (№ ПК/2022-028 від 14.02.2022) не укладався сторонами, а тому застосування позивачем його умов є неправомірним.
Як встановлено судом під час розгляду даної справи, 08.08.2022 між позивачем та відповідачем підписано акт надання послуг № 4482 від 08.08.2022 на суму 312 720,00 грн про виконання робіт з підключення системи вентиляції на об'єкті за адресою: м. Київ вул. Глибочицька, 4.
Як вказано в підписаному акті, підставою для його підписання є договір № ПК/2022-028 від 14.02.2022 за замовленням покупця № 1655 від 14.02.2022.
Крім того, між позивачем як виконавцем робіт та головним інженером ДП «Пегас Пріор» Морінцевим В.О. як представником експлуатуючої організації підписано акт з виконання робіт підключення системи вентиляції на об'єкті за адресою: м. Київ вул. Глибочицька, 4.
Крім того, судом встановлено, що на оплату вказаних робіт позивачем виставлявся рахунок № 1655 від 14.02.2022 на суму 312 720,00 грн, підставою для виставлення якого також вказаний договір № ПК/2022-028 від 14.02.2022.
15.02.2022 відповідач здійснив оплату рахунку № 1655 від 14.02.2022, перерахувавши 189 000,00 грн.
21.10.2024 позивач звернувся до відповідача з листом № 515 від 17.10.2024, в якому вимагав сплатити в строк до 31.10.2024 заборгованість у розмірі 123 720,00 грн, що підтверджується копіями опису вкладення 21.10.2024, поштової накладної № 0306213211090. Лист направлено на юридичну адресу відповідача, вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
17.01.2025 відповідачем сплачено позивачу грошові кошти в розмірі 23 000,00 грн з призначенням платежу «роботи за підключення системи вентиляції згідно рах. № 1655 від 08.01.2025».
03.04.2025 позивач звернувся до відповідача з претензією № 150/1 від 26.03.2025, в якій просив у строк до 18.04.2025 сплатити заборгованість у розмірі 100 720,00 грн, а також пеню, 3% річних та інфляційні втрати в розмірі 75 785,24 грн, що підтверджується копіями опису вкладення 03.04.2024 та поштової накладної № 0306213264865.
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач зазначає, що відповідачем не здійснено розрахунок за виконані позивачем роботи.
Відповідач у відзиві на позов частково визнав заявлені позивачем позовні вимоги, зокрема, в частині стягнення 100 720,00 грн заборгованості, крім того, відповідачем підтверджено факт виконання позивачем робіт та підписання між сторонами акту наданих послуг від 08.08.2022. Проте, зазначає відповідач, що між сторонами не укладався договір у формі єдиного документу, який би містив визначення всіх основних умов, прав та обов'язків сторін, у зв'язку з чим між сторонами не погоджено строк оплати.
Як вказує відповідач, в описі вкладання від 21.10.2024 міститься позначення, що відповідачу надіслано лист вих. № 515 від 17.10.2024, однак на сайті АТ «Украпошта» відсутні дані про відправку цього листа за трек номером накладної № 0306213211090, оскільки дані не зареєстровані в системі, на переконання відповідача, з наданого опису вкладення у цінний лист неможливо встановити, який саме документ було направлено. Крім того, доказів, які б підтверджували вручення вказаного листа відповідачу матеріали справи також не містять.
Щодо претензії від 26.03.2025, копію якої надав позивач, то за даними з сайту АТ «Укрпошта» відправлення з трек-номером накладної № 0306213254865 від 03.04.2025 повернуто поштою за закінченням строку зберігання, а отже, не отримано відповідачем.
Таким чином, відповідач заперечив вимоги про стягнення 37 093,15 грн інфляційних втрат, 10 110,55 грн 3% річних, 125 380,90 грн пені, оскільки, за доводами відповідача, строк оплати виконаних робіт за відсутності укладеного договору з чітким визначенням строку оплати та за відсутності доказів отримання претензій не настав.
Заперечуючи проти вказаних тверджень відповідача, позивач зазначає, що з рахунку на оплату по замовленню № 1655 від 14.02.2022 вбачається, що підстава його виставлення - договір ПК/2022-028 від 14.02.2022. Крім того, акт надання послуг № 4482 від 08.08.2022 містить посилання на договір № ПК/2022-028 від 14.02.2022 та замовлення покупця № 1655 від 14.02.2022.
Відповідачем здійснено часткову оплату робіт згідно з рахунком № 1655 від 14.02.2022, що підтверджується платіжною інструкцією № 132 від 15.02.2022 та платіжною інструкцією № 2502 від 17.01.2025.
Між тим, як вказано судом вище, сплата відповідачем коштів 17.01.2025 здійснена з призначенням платежу «роботи за підключення системи вентиляції згідно рах. № 1655 від 08.01.2025».
Розглядаючи даний спір та вирішуючи його по суті, оцінюючи правомірність заявлених позивачем вимог, а також заперечень відповідача, суд виходив з наступного.
Укладений між сторонами Договір є договором підряду, а тому між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 61 Цивільного кодексу України.
Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст.ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно зі ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Стаття 853 Цивільного кодексу України встановлює обов'язок замовника прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові, в іншому випадку він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.
Згідно з ч. 1 ст. 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.
Відповідно до частини 4 статті 882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.
Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Між тим, згідно ч. 2 вказаної норми, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Як визначено ч.ч. 1, 3, 4 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв'язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників (ч. 1 ст. 75 ГПК України).
Відповідно до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно з ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Як визначено ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Так, як вказано вище, в обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що між сторонами укладено договір № ПК/2022-028 від 14.02.2022, що, за твердженням позивача, також підтверджується зазначенням про укладання договору у виставленому рахунку № 1655 від 14.02.2022, підписаному між сторонами акті надання послуг № 4482 від 08.08.2022, призначенні здійснених відповідачем платежів.
Відповідач заперечив укладання вказаного договору у формі єдиного документу, яким би (договором) було визначено права, обов'язки та істотні умови правочину, зокрема, порядок розрахунків, водночас, відповідачем визнається факт виконання позивачем робіт та їх прийняття відповідачем, а також наявність обов'язку щодо розрахунку за виконані роботи в розмірі 100 720,00 грн (312 720,00 - 189 000,00 - 23 000,00).
Стосовно вказаних доводів сторін суд вказує таке.
Судом не беруться до уваги доводи позивача щодо того, що укладання договору підтверджується вказівкою на договір № ПК/2022-028 від 14.02.2022 в рахунку № 1655 від 14.02.2022, оскільки такий документ є одностороннім документом позивача.
Крім того, наявність вказівки на укладання договору № ПК/2022-028 від 14.02.2022 в акті надання послуг № 4482 від 08.08.2022 не дозволяє визначити зміст умов такого договору, а також вважати доведеною ту обставину, що долучені позивачем до позову та не підписані сторонами договір та специфікація до нього сторонами погоджені саме в редакції, що відображена в такому договорі, зокрема, в частині порядку розрахунків.
Також суд зазначає, що позивачем під час розгляду даної справи не заявлено клопотання про витребування договору № ПК/2022-028 від 14.02.2022 у відповідача. Крім того, позивачем не доведено, що надані примірники не підписних договору № ПК/2022-028 від 14.02.2022 та специфікації до нього погоджені сторонами саме в редакції таких документів.
Водночас, суд погоджується з тим, що здійснивши оплату за роботу та підписавши акт надання послуг № 4482 від 08.08.2022, сторони погодили вартість виконання робіт з огляду на таке.
Відповідно до ст. 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.
Згідно зі ст. 218 Цивільного кодексу України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.
Заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків.
Якщо правочин, для якого законом встановлена його недійсність у разі недодержання вимоги щодо письмової форми, укладений усно і одна із сторін вчинила дію, а друга сторона підтвердила її вчинення, зокрема шляхом прийняття виконання, такий правочин у разі спору може бути визнаний судом дійсним.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що зважаючи на виставлення позивачем рахунку-фактури та прийняття робіт відповідачем за актом між позивачем та відповідачем в спрощений спосіб укладено договір підряду.
Стосовно строку оплати виконаних робіт, суд вказує, що матеріалами справи підтверджується факт направлення позивачем відповідачу претензії, зокрема, у формі листа № 515 від 17.10.2024, а також претензії № 150/1 від 26.03.2025.
При цьому в листі № 515 від 17.10.2024 позивач вимагав здійснити оплату заборгованості в строк до 31.10.2024.
Судом не беруться до уваги посилання відповідача на неотримання ним таких документів (листа та претензії) та відсутність прострочення оплати, оскільки направлення, зокрема, листа № 515 від 17.10.2024 на адресу відповідача, який містить вказівку на необхідність здійснення відповідачем оплати до 31.10.2024 підтверджується наданими позивачем доказами (описом вкладання та поштовою накладною). При цьому в поштовій накладній вказано, що розрахункова дата доставки листа 23.10.2024.
Таким чином, у відповідача, зважаючи на приписи ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, виник обов'язок з оплати виконаних позивачем робіт з 01.11.2024.
Матеріали справи не містять доказів оплати виконаних позивачем та прийнятих відповідачем робіт на суму 100 720,00 грн, поряд з цим, відповідач у заявах по суті визнав заявлені позивачем вимоги на вказану суму, тому суд вважає вимогу позивача про стягнення 100 720,00 грн заборгованості обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 125 380,90 грн пені.
Стосовно вказаної вимоги позивача суд вказує про наступне
Відповідно до ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.
Як визначено ст. 547 Цивільного кодексу України, правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.
Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Згідно з ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Відповідно до ч.ч. 2, 3 вказаної норми штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Між тим, як вказано судом вище, під час розгляду даної справи суду не надано доказів укладання між сторонами договору у формі єдиного документу або окремих документів з визначенням умов договору, зокрема, в частині погодження відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, а тому суд вважає заявлену позивачем вимогу про стягнення з відповідача пені в розмірі 125 380,90 грн необґрунтованою та відмовляє в її задоволенні.
Також позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 37 093,15 грн втрат від інфляції, нарахованої за період з серпня 2022 року по квітень 2025 року, а також 10 110,55 грн 3% річних, нарахованих з 14.08.2022 по 29.05.2025.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Проте, суд не погоджується з визначенням позивачем початкового періоду прострочення відповідачем зобов'язання з оплати (14.08.2022), оскільки позивачем такий період визначено виходячи з умов договору, при цьому не доведено погодження між сторонами саме таких умов, які викладені в долученому та не підписаному примірнику договору.
Водночас, як вказано судом вище, відповідач, враховуючи приписи ч. 2 ст. 530 ЦК України та лист (претензію) позивача від 17.10.2024 № 515, є таким, що прострочив обов'язок з оплати з 01.11.2024.
З урахуванням розрахунку втрат від інфляції та 3% річних починаючи з 01.11.2024 з урахуванням часткової оплати 17.01.2025 на суму 23 000,00 грн розмірі втрат від інфляції становить 11 053,23 грн, а 3% річних - 2 133,75 грн.
За вказаних обставин, суд вважає вимоги позивача про стягнення 26 039,92 втрат від інфляції та 7 976,80 грн 3% річних необґрунтованими та відмовляє в їх задоволенні.
Крім того, позивач у позові просить суд зазначити в рішенні суду про нарахування 3% річних на суму боргу в розмірі 100 720,00 грн, починаючи з 30.05.2025 до дати виконання рішення суду за формулою: С x 3 x Д : 365 : 100, де С - сума заборгованості, Д - кількість днів прострочення, та стягнути вказану суму нарахованих відсотків з відповідача на користь позивача.
Згідно з ч. 10 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.
Враховуючи, що позивачем у даній справі заявлено вимогу про стягнення боргу, на який нараховані 3% річних, та таке нарахування здійснено до 29.05.2025, суд вважає за можливе зазначити в рішення суду про нарахування 3% річних, починаючи з 30.05.2025 до моменту виконання рішення суду у даній справі за формулою С x 3 x Д : 365 : 100, де С - сума заборгованості, Д - кількість днів прострочення, та стягнути вказану суму нарахованих відсотків з відповідача на користь позивача.
Стосовно розподілу судових витрат суд вказує про наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Так, відповідачем до початку розгляду справи по суті у відзиві на позов визнано позовну вимогу про стягнення з нього 100 720,00 грн.
Поряд з цим, відповідно ч. 9 ст. 129 ГПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Враховуючи що спір у даній справі виник у зв'язку з неправильними діями відповідача (нездійснення своєчасного розрахунку за виконані роботи), суд вважає за можливе покласти суму судового збору, вирахувану пропорційно розміру задоволених позовних вимог на відповідача в розмірі 1 366,88 грн.
Крім того, позивач у попередньому розрахунку суми судових витрат вказував про понесення витрат на правничу допомогу в розмірі 45 000,00 грн.
Проте, станом на момент ухвалення рішення у даній справі позивачем не надано суду доказів понесення таких витрат, у зв'язку з чим, у суду відсутні підстави для розподілення таких витрат між сторонами.
Керуючись ст.ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 231, 233, 237-238, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕНЗА КОНСТРАКШЕН" (03150, м. Київ, вул. Казимира Малевича, буд. 86 Б, код 37479424) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДАЛГАКИРАН КОМПРЕСОР УКРАЇНА" (04212, м. Київ, вул. Лук'яненка Левка, буд. 9, код 33399780) основний борг у розмірі 100 720,00 грн (сто тисяч сімсот двадцять грн 00 коп.), інфляційні втрати в розмірі 11 053,23 грн (одинадцять тисяч п'ятдесят три грн 23 коп.), 3% річних в розмірі 2 133,75 грн (дві тисячі сто тридцять три грн 75 коп.), 1 366,88 грн (одну тисячу триста шістдесят шість грн 88 коп.) судового збору.
3. На підставі ч. 10 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання цього рішення, нараховувати, починаючи з 30.05.2025 та до моменту виконання цього рішення, 3% річних за формулою: С x 3 x Д : 365 : 100, де С - сума заборгованості, Д - кількість днів прострочення, та стягнути вказану суму нарахованих відсотків з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕНЗА КОНСТРАКШЕН" (03150, м. Київ, вул. Казимира Малевича, буд. 86 Б, код 37479424) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДАЛГАКИРАН КОМПРЕСОР УКРАЇНА" (04212, м. Київ, вул. Лук'яненка Левка, буд. 9, код 33399780).
4. В іншій частині позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення підписано 27.08.2025.
Суддя О.Г. Удалова