вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"26" серпня 2025 р. Справа№ 911/1048/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Яценко О.В.
суддів: Хрипуна О.О.
Мальченко А.О.
розглянувши у порядку письмового провадження (без виклику сторін)
матеріали апеляційної скарги Приватного підприємства «Контраст»
на рішення Господарського суду Київської області від 28.05.2025 (повний текст складено і підписано 28.05.2025)
у справі № 911/1048/25 (суддя П.В.Горбасенко)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова Формула»
до Приватного підприємства «Контраст»
про стягнення 82 208,37 грн.
До Господарського суду Київської області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Нова Формула» (далі - ТОВ «Нова Формула», позивач) з позовною заявою до Приватного підприємства «Контраст» (далі - ПП «Контраст», відповідач) про стягнення 82 208 грн. 37 коп., з яких: 42 000 грн. 00 коп. заборгованості, 31 000 грн. 00 коп. штрафу, 5 450 грн. 20 коп. пені, 590 грн. 63 коп. 3 % річних та 3 167 грн. 54 коп. інфляційних втрат.
В обґрунтування позовних вимог ТОВ «Нова Формула» посилається на обставини неналежного виконання відповідачем взятих на себе за договором поставки товару № 1156а-03/21 від 31.03.2021 зобов'язань в частині повної та своєчасної оплати поставленого товару.
В суді першої інстанції відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.
Рішенням Господарського міста Київської області від 28.05.2025 у справі № 911/1048/25 позов задоволено частково, до стягнення з відповідача на користь позивача присуджено 42 000 грн. 00 коп. основного боргу, 5 444 грн. 07 коп. пені, 31 000 грн. 00 коп. штрафу, 589 грн. 94 коп. 3 % річних, 3 167 грн. 54 коп. інфляційних втрат, 3 027 грн. 90 коп. судового збору, в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
При розгляді спору сторін по суті суд першої інстанції встановив, що матеріалами справи належним чином підтверджено факт невиконання відповідачем свого обов'язку по оплаті поставленого позивачем за договором поставки товару № 1156а-03/21 від 31.03.2021 товару у визначеній позивачем сумі, з огляду на що останній має право на стягнення вартості вказаного товару, а також, нарахованих за прострочення виконання обов'язку по його оплаті, пені, штрафу, 3 % річних та інфляційних втрат.
При цьому суд першої інстанції перевіривши виконані позивачем розрахунки встановив, що розрахунок штрафу є вірним, розрахунки пені, інфляційних втрат та 3 % річних не є арифметично вірними (за розрахунком суду першої інстанції розмір пені та 3 % річних є меншим за визначений позивачем розмір, а розмір інфляційних втрат - більшим - примітка суду), з огляду на що задовольнив позовні вимоги про стягнення штрафу та інфляційних втрат у визначених позивачем сумах, а пені та 3 % річних за уточненим розрахунком суду в сумі 5 444 грн. 07 коп. та 589 грн. 94 коп. відповідно.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, Приватне підприємство «Контраст» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Господарського міста Київської області від 28.05.2025 у справі № 911/1048/25 та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова Формула» до Приватного підприємства «Контраст» про стягнення грошових коштів.
В апеляційній скарзі апелянт зазначив про те, що рішення Господарського міста Київської області від 28.05.2025 у справі № 911/1048/25 прийняте з неповним з'ясуванням фактичних обставин.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт послався на те, що:
- зобов'язання ПП «Контраст» перед ТОВ «Нова Формула» на час розгляду справи в суді першої інстанції та на цей час не могли/не можуть бути виконані, оскільки ухвалою слідчого судді Солом'янського районного суду міста Києва від 28.11.2024 у справі № 760/29441/24 було вирішено задовольнити клопотання прокурора Київської обласної прокуратури та накладено арешт на грошові кошти у сумі 8 135 445 грн. 35 коп., які знаходяться на банківських рахунках ПП «Контраст», відкритих у банківських установах, з метою збереження речових доказів у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 72024111200000016 від 06.06.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 Кримінального кодексу України (далі - КК України), а саме: в АТ «УкрСиббанк», в АТ «КБ «ГЛОБУС»;
- ухвалою слідчого судді Солом'янського районного суду міста Києва від 23.10.2024 у справі № 760/23052/24 було вирішено накласти арешт на майно у вигляді грошових коштів у розмірі 8 135 445 грн. 35 коп., які знаходяться на банківських рахунках ПП «Контраст»: в АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО», в ПуАТ «КБ «АКОРДБАНК», в АТ КБ «ПРИВАТБАНК», в АТ «ПІРЕУС БАНК МКБ», в АТ «СЕНС БАНК»;
- статтею 614 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання;
- отже, зобов'язання ПП «Контраст» перед ТОВ «Нова Формула» було порушене не з вини відповідача;
- суд першої інстанції не повною мірою дотримався вимог ст. 233 Господарського кодексу України (далі - ГК України), згідно якої у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу;
- задовольнивши вимоги позивача про стягнення 31 000 грн. 00 коп. штрафу, що становить 50 % від суми поставленого, але не оплаченого товару, суд першої інстанції не дав належної оцінки тому, що сума основного боргу становить 42 000 грн. 00 коп., пені 5 444 грн. 07 коп.; інфляційних втрат - 3 167 грн. 54 коп.. Вказане свідчить про те, що застосовані штрафні санкції є надмірно великі порівняно із збитками кредитора.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 16.06.2025 справу № 911/1048/25 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Яценко О.В., судді Мальченко А.О., Хрипун О.О.
Частиною 10 ст. 270 ГПК України встановлено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 028 грн, 00 коп. * 100 = 302 800 грн. 00 коп.) крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Враховуючи, що предметом позову у цій справі є вимоги про стягнення суми, меншої за 302 800 грн. 00 коп., справа підлягає розгляду без повідомлення учасників справи.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.06.2025 у справі № 911/1048/25 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства «Контраст» на рішення Господарського міста Київської області від 28.05.2025 у справі № 911/1048/25; постановлено розгляд апеляційної скарги здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження та без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання).
02.07.2025 до суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач проти задоволення апеляційної скарги заперечив, пославшись на те, що:
- сам по собі факт арешту рахунків боржника не є безумовною підставою для звільнення від відповідальності та не звільняє боржника від обов'язку довести, що він вжив усіх залежних від нього заходів для належного виконання зобов'язань. У даній справі відповідач не надав жодного доказу того, що вживав будь-які дії для виконання зобов'язань перед позивачем в інший спосіб, наприклад, з інших рахунків, у готівковій формі, через взаємозалік тощо;
- за весь період від відповідача не було отримано жодних доказів про відсутність вини у порушенні зобов'язання, а також повідомлень про неможливість виконання своїх фінансових зобов'язань у зв'язку із наявністю форс-мажорних обставин, в порядку п. 6.1. спірного договору, що свідчить про неможливість застосування положень статті 614 ЦК України;
- відповідач не надав сертифікат Торгово-промислової палати України про наявність обставин непереборної сили, що прямо суперечить вимогам ст. 14 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», а відтак посилання на арешти як на форс-мажорні обставини є юридично неспроможними та не можуть звільняти від відповідальності;
- арешт на грошові кошти у сумі 8 135 445 грн. 35 коп. які знаходяться на банківських рахунках ПП «Контраст», відкритих у банківських установах, з метою збереження речових доказів у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 72024111200000016 від 06.06.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України, а саме: в АТ «УкрСиббанк», в АТ «КБ «ГЛОБУС» було накладено ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва лише 28.11.2024, тоді як зобов'язання з оплати товару мало бути виконано до 11.11.2024;
- на момент поставки та передачі у власність відповідачу товару (олива моторна, олива гідравлічна, олива моторна), згідно видаткової накладної № 10280047 від 28.10.2024 на загальну суму 86 000 грн. 00 коп. на банківських рахунках ПП «Контраст» було коштів на суму щонайменше 8 135 445 грн. 35 коп., що, в свою чергу, вказує на об'єктивну можливість виконати зобов'язання перед ТОВ «Нова Формула» у встановлений строк;
- відповідачем було здійснено попередню оплату в розмірі 24 000 грн. 00 коп. 25.10.2024 на рахунок ТОВ «Нова Формула» на підставі виставленого позивачем рахунку, 31.01.2025 позивач отримав від відповідача ще одну оплату в розмірі 20 000 грн. 00 коп. На момент здійснення цієї оплати, за твердженням самого відповідача, вже існував арешт грошових коштів ПП «Контраст» у сумі 8 135 445 грн. 35 коп., а відтак факт здійснення вказаних оплат свідчить про наявність у відповідача реальної можливості виконувати свої договірні зобов'язання перед ТОВ «Нова Формула», попри накладені арешти. Це прямо спростовує доводи відповідача щодо неможливості виконання умов Договору через нібито повне блокування банківських рахунків;
- ПП «Контраст» в суді першої інстанції не надав у якості доказів ухвалу Солом'янського районного суду міста Києва від 23.10.2024 у справі № 760/23052/24 та ухвалу Солом'янського районного суду м. Києва від 28.11.2024 у справі № 760/29441/24, з метою обґрунтування неможливості оплати поставленого товару згідно видаткової накладної № 10280047 від 28.10.2024 на загальну суму 86 000 грн. 00 коп.; відповідач, посилаючись на зазначені вище ухвали, жодним чином не мотивував неможливість подання таких суттєвих доказів у суді першої інстанції;
- відповідач користувався грошовими коштами, належними позивачу як оплата за поставлений товар, за весь період прострочення оплати за товар і, відповідно, має за це сплатити кошти; як вбачається із розрахунків інфляційних втрат, за період прострочення оплати товару, який був поставлений згідно видаткової накладної № 10280047 від 28.10.2024 , позивач зазнав втрат у зв'язку із інфляційними процесами у державі у розмірі 3 167 грн. 54 коп.
Станом на дату ухвалення постанови інших відзивів, пояснень та клопотань до суду не надходило.
У період з 21.07.2025 по 08.08.2025 суддя Мальченко А.О., яка входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, перебувала у відпустці.
Окрім цього, у період з 04.08.2025 по 22.08.2025 головуючий суддя Яценко О.В. перебувала у відпустці.
Враховуючи обставини, пов'язані зі запровадженням воєнного стану в Україні з 24.02.2022 Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, та його неодноразове продовження, справа розглядається у розумний строк.
Згідно із ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині та зміні з наступних підстав.
Колегією суддів встановлено і підтверджується матеріалами справи, 31.03.2021 ТОВ «Нова Формула» (постачальник) та ПП «Контраст» (покупець) уклали договір поставки товару № 115а-03/21 (з відстрочкою платежу) (далі Договір).
Відповідно до п. 1.1. Договору постачальник зобов'язується поставити і передати у власність покупцю товар, а покупець зобов'язується прийняти цей товар та своєчасно здійснити оплату його вартості на умовах даного договору.
Предметом постачання є автомобільні запасні частини, мастила, інші комплектуючі для транспортних засобів, що надалі іменується товар, найменування, асортимент та кількість якого зазначаються в заявці покупця, яка узгоджується між сторонами за допомогою факсимільного зв'язку, або електронної пошти (п. 1.2. Договору).
Підтвердженням факту узгодження сторонами асортименту, кількості і ціни товару є прийняття покупцем товару по видатковій накладній постачальника, яка після підписання її обома сторонами має юридичну силу специфікації і є невід'ємною частиною цього договору (п. 1.3. Договору).
Сторони прийшли до згоди, що всі відносини між сторонами, які стосуються будь-яких поставок товару постачальником покупцю без посилання в накладній чи в іншому документі на даний договір, але поставлених в період дії даного договору регулюються даним договором. Відсутність посилань в бухгалтерських документах на даний договір, у випадку, якщо поставка товару мала місце в період дії даного договору не може бути підставою для визнання таких поставок товару без договірними (п. 1.4. Договору).
Найменування, асортимент, марка товару, одиниця виміру, кількість та ціна за одиницю товару, вказуються у видаткових накладних, які є невід'ємною частиною даного договору (п. 2.1. Договору).
Загальна сума договору визначається загальною вартістю товару, що постачається на умовах даного договору згідно всіх видаткових накладних, підписаних з обох сторін (п. 3.2. Договору).
Оплата товару покупцем проводиться в національній валюті України, на умовах відстрочки платежу 14 (чотирнадцять) календарних днів з моменту поставки товару на підставі видаткових накладних шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок (п. 3.3. Договору).
Моментом поставки товару вважається момент підписання уповноваженим представником покупця видаткової накладної на товар. У випадку відмови уповноваженим представником покупця від підписання видаткової накладної представником постачальника складається акт (у такому випадку момент складення такого акту вважатиметься моментом поставки товару) (п. 4.3. Договору).
Зобов'язання постачальника по поставці товару вважаються виконаними з моменту поставки товару. Підписання уповноваженим представником покупця видаткової накладної на товар розуміється як одержання покупцем одночасно з товаром всіх його обов'язкових складових і документів, що стосуються товару і які піддягають передачі разом з товаром. При відсутності яких-небудь із обов'язкових складових товару або документів, що стосуються товару, покупець робить про це відмітку у видатковій накладній (п. 4.4. Договору).
Приймання товару за кількістю та якістю здійснюється сторонами в порядку, що визначається чинним законодавством України та даним договором (п. 5.1. Договору).
Претензії по кількості та асортименту товару можуть бути заявлені покупцем тільки в момент прийняття товару згідно з видатковою накладною (п. 5.3. Договору).
Сторони звільняються від відповідальності за повне або часткове невиконання будь-якого зобов'язання, внаслідок настання обставин непереборної сили, таких як епідемії, повінь, пожар, землетрус, а також у випадку війни і військових дій, масових зворушень, страйків, блокади, чи розпоряджень компетентних державних органів, або інших обставин форс-мажору, при умові, що ці обставини безпосередньо вплинули на виконання умов Договору (п. 6.1. Договору).
Сторона, яка не в змозі виконати свої зобов'язання з причин форс-мажорних обставин, повинна в письмовій формі в строк не більше 3 (трьох) днів письмово повідомити про це іншу сторону та надати відповідні підтверджуючі документи. Факти форс-мажорних обставин повинні бути підтверджені Торгово-промисловою палатою України чи іншою компетентною організацією. Не повідомлення чи несвоєчасне повідомлення позбавляє винну сторону права на звільнення від виконання зобов'язань внаслідок вказаних обставин (п. 6.2. Договору).
За невиконання чи несвоєчасне виконання своїх зобов'язань винна сторона несе відповідальність згідно діючого законодавства України та умов цього договору (п. 7.1. Договору).
При простроченні оплати товару, покупець зобов'язаний сплатити постачальнику суму боргу з урахуванням пені, нарахованої на суму заборгованості, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення платежу, за кожен день прострочення від суми заборгованості, без обмеження строків її нарахування, а також штраф: у розмірі 20 (двадцяти) відсотків від суми поставленого, але неоплаченого товару, у випадку прострочення оплати коштів за поставлений товар більше ніж на 10 днів; у розмірі 40 (сорока) відсотків від суми поставленого, але неоплаченого товару, у випадку прострочення оплати коштів за поставлений товар більше ніж на 20 днів; у розмірі 50 (п'ятдесяти) відсотків від суми поставленого, але неоплаченого товару, у випадку прострочення оплати коштів за поставлений товар більше ніж на 30 днів (п. 7.2. Договору).
Договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін. Даний договір є безстроковим і діє до моменту повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором (п. 9.1. Договору).
На виконання умов Договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 86 000 грн. 00 коп., що сторонами не заперечується та підтверджується наданими позивачем копіями видаткової накладної № 10280047 від 28.10.2024 та товарно-транспортної накладної № Р10280047 від 28.10.2024.
На підставі виставленого позивачем рахунку № 18940 від 21.10.2024 відповідач здійснив попередню оплату в розмірі 24 000 грн. 00 коп., що підтверджується копією платіжної інструкції № 5398 від 25.10.2024, доданою до матеріалів справи.
Крім того, 31.01.2025 позивач отримав оплату від відповідача у розмірі 20 000 грн. 00 коп. за товар, в підтвердження чого долучив до позовної заяви копію платіжної інструкції № 65 від 31.01.2025.
За доводами позивача, ПП «Контраст» своїх зобов'язань зі сплати повної вартості поставленого товару не виконало, внаслідок чого у відповідача перед позивачем станом на дату звернення із цим позовом до суду утворилася заборгованість у розмірі 42 000 грн. 00 коп., з огляду на що позивач звернувся до суду з цим позовом у якому просить стягнути з відвідача 42 000 грн. 00 коп. основного боргу, 31 000 грн. 00 коп. штрафу, 5 450 грн. 20 коп. пені, 590 грн. 63 коп. 3 % річних та 3 167 грн. 54 коп. інфляційних втрат.
Правові позиції сторін детально викладені вище.
Суд першої інстанції позовні вимоги задовольнив частково, що колегія суддів вважає вірним, з огляду на таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України.
Відповідно до ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори.
Відповідно до ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Положення ч. 1 ст. 655 ЦК України визначають, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Відповідно до ч.1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
З огляду на викладене, а також враховуючи, що:
- відповідачем здійснено попередню оплату за товар у розмірі 24 000 грн. 00 коп. (платіжна інструкція № 5398 від 25.10.2024 з призначенням платежу «ОПЛАТА ЗА ОЛИВИ ЗГ.РАХ №18940 ВІД 21.10.24 У сумі 20000.00 грн., ПДВ - 20 % 4000.00 грн»);
- факт отримання відповідачем товару підтверджується наявними в матеріалах справи видатковою накладною № 10280047 від 28.10.2024, яка підписана сторонами без заперечень чи зауважень щодо кількості та / або асортименту товару, а також товарно-транспортною накладною № Р10280047 від 28.10.2024;
- відповідно до п. 3.3. Договору оплата товару покупцем проводиться в національній валюті України, на умовах відстрочки платежу 14 (чотирнадцять) календарних днів з моменту поставки товару на підставі видаткових накладних шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок;
відповідач мав виконати зобов'язання по сплаті продукції у строк до 11.11.2024 включно.
Матеріалами справи підтверджується лише факт часткової оплати відповідачем прийнятого відповідно до видаткової накладної № 10280047 від 28.10.2024 товару на суму 20 000 грн. 00 коп. (платіжна інструкція № 65 від 31.01.2025 з призначенням платежу «ОПЛАТА ЗА ОЛИВИ ЗГ.РАХ №18940 ВІД 21.10.24, у т.ч. ПДВ 20% = 3_333.33грн»).
Водночас доказів повної оплати поставленого за видатковою накладною № 10280047 від 28.10.2024 товару суду не надано, як і не надано жодних доказів на спростування обставин прийняття відповідачем такого товару, що свідчить про те, що відповідач покладений на нього договором обов'язок щодо сплати у передбачені строки вартості поставленого позивачем товару на загальну суму 86 000 грн. 00 коп. в повному обсязі не виконав.
Щодо доводів відповідача стосовно того, що зобов'язання останнього з повної оплати товару не могли/не можуть бути виконані через арешт грошових коштів, колегія суддів зазначає наступне.
Умовами укладеного між сторонами Договору передбачено звільнення сторони від відповідальності за порушення умов договору, якщо вона доведе, що таке порушення сталося внаслідок дії обставин непереборної сили, визначених у цьому договорі, за умови, що настання таких обставин засвідчено у визначеному цим договором порядку (п. 6.1. Договору).
Отже ймовірна наявність обставин непереборної сили не звільняє відповідача від обов'язку щодо оплати поставленого товару.
За таких обставин, беручи до уваги наведені нормативні приписи, зважаючи на те, що факт невиконання в повній мірі відповідачем покладеного на нього Договором обов'язку щодо сплати у передбачені строки вартості поставленого позивачем товару на загальну суму 42 000 грн. 00 коп., колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що заявлена позивачем сума основного боргу є обґрунтованою та підтвердженою матеріалами справи, відповідно належить до задоволення. Рішення суду першої інстанції в частині задоволення вказаних позовних вимог залишається без змін.
Щодо позовних вимог про стягнення 31 000 грн. 00 коп. штрафу, 5 450 грн. 20 коп. пені, 590 грн. 63 коп. 3 % річних та 3 167 грн. 54 коп. інфляційних втрат, колегія суддів зазначає про таке.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.
Як було зазначено, відповідно до п. 7.2. Договору при простроченні оплати товару, покупець зобов'язаний сплатити постачальнику суму боргу з урахуванням пені, нарахованої на суму заборгованості, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення платежу, за кожен день прострочення від суми заборгованості, без обмежень строків її нарахування, а також штраф, зокрема, у розмірі 50 відсотків від суми поставленого, але не оплаченого товару, у випадку прострочення оплати коштів за поставлений товар більше ніж на 30 днів.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.
Неустойкою (штрафом, пенею), згідно зі ст. 549 ЦК України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Колегія суддів констатує, що у випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень можливості передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою ст. 627 ЦК України, відповідно до якої сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Тобто, одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі ст. 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки.
Таким чином, чинне законодавство допускає можливість одночасного стягнення з учасника господарських відносин, що порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені, які не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.02.2018 у справі № 911/2813/17 та від 22.03.2018 у справі № 911/1351/17.
Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується факт неналежного виконання відповідачем своїх грошових зобов'язань за договором поставки, позивач має право нарахувати на прострочену суму грошових зобов'язань штраф, пеню, 3 % річних та інфляційні втрати та звернутися за їх стягненням до суду.
При цьому, перевіривши виконані позивачем розрахунки, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що розрахунок штрафу є вірним, розрахунки пені, інфляційних втрат та 3 % річних не є арифметично вірними (за розрахунком суду першої інстанції розмір пені та 3 % річних є меншим за визначений позивачем розмір, а розмір інфляційних втрат - більшим)
Щодо посилань відповідача на обставини непереборної сили, а саме на те, що оплата товару ним не могли/не може бути проведена через арешт грошових коштів, колегія суддів зазначає наступне.
Так, за твердженням відповідача, його зобов'язання з оплати товару на час розгляду справи в суді першої інстанції та на цей час не могли/не можуть бути виконані, оскільки:
- ухвалою слідчого судді Солом'янського районного суду міста Києва від 28.11.2024 у справі № 760/29441/24 було вирішено задовольнити клопотання прокурора Київської обласної прокуратури та накладено арешт на грошові кошти у сумі 8 135 445 грн. 35 коп., які знаходяться на банківських рахунках ПП «Контраст», відкритих у банківських установах, з метою збереження речових доказів у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 72024111200000016 від 06.06.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 Кримінального кодексу України (далі - КК України), а саме: в АТ «УкрСиббанк», в АТ «КБ «ГЛОБУС»;
- ухвалою слідчого судді Солом'янського районного суду міста Києва від 23.10.2024 у справі № 760/23052/24 було вирішено накласти арешт на майно у вигляді грошових коштів у розмірі 8 135 445 грн. 35 коп., які знаходяться на банківських рахунках ПП «Контраст»: в АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО», в ПуАТ «КБ «АКОРДБАНК», в АТ КБ «ПРИВАТБАНК», в АТ «ПІРЕУС БАНК МКБ», в АТ «СЕНС БАНК».
Підстави звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання визначені ст. 617 ЦК України згідно з якою особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили; не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Згідно з положеннями ст. 218 ГК України у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
Умовами укладеного між сторонами Договору поставки передбачено звільнення сторони від відповідальності за порушення умов договору, якщо вона доведе, що таке порушення сталося внаслідок дії обставин непереборної сили, визначених у цьому договорі, за умови, що настання таких обставин засвідчено у визначеному цим договором порядку (п. 6.1. Договору).
Сторона, яка не в змозі виконати свої зобов'язання з причин форс-мажорних обставин, повинна в письмовій формі в строк не більше 3 (трьох) днів письмово повідомити про це іншу сторону та надати відповідні підтверджуючі документи. Факти форс-мажорних обставин повинні бути підтверджені Торгово-промисловою палатою України чи іншою компетентною організацією. Не повідомлення чи несвоєчасне повідомлення позбавляє винну сторону права на звільнення від виконання зобов'язань внаслідок вказаних обставин (п. 6.2. Договору).
Матеріали справи не містять доказів повідомлення відповідачем позивача про настання обставин непереборної сили та неможливість у зв'язку із цим виконати договірні зобов'язання, а відтак, відповідно до умов Договору, відповідач позбавлений права на звільнення від виконання зобов'язань.
Також колегія суддів зазначає про наступне.
За умовами, погодженими сторонами у Договорі, настання форс-мажорних обставин повинно бути документально підтверджено відповідно до законодавства України.
Відповідно до абз. 3 ч. 3 ст. 14 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» ТПП засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб.
Згідно з ч. 1 ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» ТПП та уповноважені нею регіональні ТПП засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю.
У ст. 3.3 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням Президії ТПП від 18.12.2014 №44(5) (далі - Регламент), вказано, що сертифікат (в певних договорах, законодавчих і нормативних актах згадується також як висновок, довідка, підтвердження) про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) (далі - сертифікат) - документ встановленої ТПП форми, який засвідчує настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), виданий ТПП або регіональною ТПП згідно з чинним законодавством, умовами договору (контракту, угоди тощо) та цим Регламентом.
Відповідно до ст.6.2 Регламенту форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за особистим зверненням суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, окремим податковим та / чи іншим зобов'язанням / обов'язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.
В свою чергу відповідачем не було надано сертифікату про форс-мажорні обставини, який би встановлював наявність форс-мажорних обставин саме за Договором.
Верховний Суд в постанові від 25.01.2022. № 904/3886/21 зазначив, що форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер, а зацікавленій стороні необхідно довести (1) факт їх виникнення; (2) те, що обставини є форс-мажорними (3) для конкретного випадку.
Необхідною умовою є наявність причинно-наслідкового зв'язку між неможливістю виконання договору та обставинами непереборної сили. Стороною договору має бути підтверджено не лише факт настання таких обставин, а саме їх здатність впливати на реальну можливість виконання зобов'язання.
Отже, окрім наявності обставин непереборної сили, для звільнення від відповідальності за повне чи часткове невиконання або неналежне виконання прийнятих на себе за Договором зобов'язань відповідач має довести, що саме арешт рахунків встав причиною неможливості виконання ним обов'язків по оплаті поставленого товару, проте жодних належних доказів на підтвердження вказаних обставини відповідачем до матеріалів справи долучено не було.
До того ж, як вірно зауважено позивачем відповідач частково оплатив спірний товар після накладення арештів на його рахунки, що свідчить про наявність доступу до коштів навіть після арешту рахунків.
Крім того колегія суддів зазначає і про те, що сам по собі факт арешту рахунків боржника не є безумовною підставою для звільнення від відповідальності. Такий арешт не звільняє боржника від обов'язку довести, що він вжив усіх залежних від нього заходів для належного виконання зобов'язань.
Також колегія суддів зауважує відповідачу на наступному.
За змістом положень ч.ч. 1, 2 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Стаття 625 входить до розділу I «Загальні положення про зобов'язання» книги 5 ЦК України, тому в ній визначені загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання і її дія поширюється на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов'язань.
Згідно з усталеною судовою практикою нарахування на суму боргу трьох процентів річних та інфляційних втрат відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання.
Таких висновків у подібних правовідносинах Велика Палата Верховного Суду дійшла у постановах від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, у постанові від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16.
Отже, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат не є санкцією, а виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та у отриманні компенсації від боржника.
Подібна за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 14.05.2018 у справі №904/4593/17, від 13.06.2018 у справі №912/2708/17, від 22.11.2018 у справі №903/962/17, від 23.05.2018 у справі № 908/660/17, від 05.08.2020 у справі №757/12160/17-ц, від 02.09.2020 у справі № 802/1349/17-а, від 22.04.2020 у справі № 922/795/19, від 19.12.2019 у справі № 911/2845/18.
Відтак, заходи відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, передбачені ст. 625 ЦК України, не є неустойкою чи штрафними санкціями, а тому наявність обставин непереборної сили за договором не звільняє відповідача від встановленого законом обов'язку відшкодувати матеріальні втрати кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та не позбавляє кредитора права на отримання компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами. Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 12.04.2017 у справі № 3-1462гс16 та підтримана Верховним Судом у постанові від 20.06.2018 у справі № 913/869/14.
Отже правові підстави для звільнення відповідача від обов'язку щодо сплати пені, штрафу, 3 % річних та інфляційних втрат відсутні.
Щодо доводів відповідача про наявність підстав для зменшення розміру 3% річних та інфляційних втрат колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Згідно з приписами ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
За змістом положень ч. ч. 1, 2 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Стаття 625 входить до розділу I «Загальні положення про зобов'язання» книги 5 ЦК України, тому в ній визначені загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання і її дія поширюється на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов'язань.
Згідно з усталеною судовою практикою нарахування на суму боргу трьох процентів річних та інфляційних втрат відповідно до ст. 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання.
Таких висновків у подібних правовідносинах Велика Палата Верховного Суду дійшла у постановах від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, у постанові від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16.
Отже, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат не є санкцією, а виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та у отриманні компенсації від боржника.
Подібна за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 14.05.2018 у справі №904/4593/17, від 13.06.2018 у справі №912/2708/17, від 22.11.2018 у справі №903/962/17, від 23.05.2018 у справі № 908/660/17, від 05.08.2020 у справі №757/12160/17-ц, від 02.09.2020 у справі № 802/1349/17-а, від 22.04.2020 у справі № 922/795/19, від 19.12.2019 у справі № 911/2845/18.
Отже, враховуючи, що заходи відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, передбачені ст. 625 ЦК України, не є неустойкою чи штрафними санкціями, тому не можуть бути зменшені судом на підставі ст. 233 ГК України, ст. 551 ЦК України.
Правова позиція про можливість зменшення розміру процентів річних викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, де вказано, що з огляду на компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві суд за певних умов з урахуванням конкретних обставин справи може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до ст. 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника.
Водночас колегія суддів зазначає про те, що обставини у справі № 902/417/18 та справі № 911/1048/25 не є подібними, оскільки в них різні предмети та підстави позову, зміст позовних вимог та фактичні обставини, а також має місце неоднакове матеріально-правове регулювання спірних відносин.
Так, у договорі, вимоги про стягнення основного боргу, пені, штрафу та відсотків річних за яким були предметом розгляду у справі № 902/417/18, сторони дійшли згоди щодо зміни розміру процентної ставки, передбаченої ч. 2 ст. 625 ЦК України, і встановили її в розмірі 40 % річних від несплаченої загальної вартості товару протягом 90 календарних днів з дати, коли товар повинен бути сплачений покупцем та 96 % річних від несплаченої ціни товару до дня повної оплати з дати закінчення дев'яноста календарних днів, а загальна сума заявлених позивачем до стягнення пені, штрафу та відсотків річних майже в два рази перевищила суму основного боргу станом на дату звернення позивача до суду з позовом та який був сплачений відповідачем у повному обсязі після відкриття провадження у справі.
Саме з огляду на вказані обставини та враховуючи компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до ст. 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника.
При цьому, у цій справі № 911/1048/25 сторони в договорі не передбачили інший розмір відсотків річних, ніж той, який встановлений ЦК України.
В свою чергу висновок про відсутність підстав для зменшення відсотків річних, які обраховані, виходячи з розміру, встановленого ст. 625 ЦК України, тобто у розмірі 3 % річних, викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 07.09.2021 у справі № 927/184/13-г(927/1074/20).
Також колегія суддів приймає до уваги, що загальною ознакою відповідальності є її компенсаторний характер. Так, заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Так само господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника.
З огляду на вказані обставини, колегія суддів зазначає про відсутність підстав для зменшення розміру 3 % річних та інфляційних втрат.
Щодо доводів відповідача про наявність підстав для зменшення розміру пені та штрафу колегія суддів зазначає наступне.
За змістом положень ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
При цьому, зменшення розміру заявленого до стягнення штрафу є правом суду, за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення штрафу.
Зменшення (за клопотанням сторони) заявленого штрафу, який нараховується за неналежне виконання стороною свої зобов'язань кореспондується із обов'язком сторони, до якої така санкція застосовується, довести згідно з ст. 74 ГПК України, ст. 233 ГК України те, що вона не бажала вчинення таких порушень, що вони були зумовлені винятковими обставинами та не завдали значних збитків контрагенту на підставі належних і допустимих доказів.
Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.02.2019 у справі № 910/9765/18.
У обґрунтування наявності підстав для зменшення пені відповідач зазначає про наступне:
- позивачем не заявлено про жодні збитки, які виникли у нього в зв'язку з неможливістю виконання відповідачем своїх обов'язків;
- зобов'язання ПП «Контраст» перед ТОВ «Нова Формула» було порушене не з вини відповідача;
- задовольнивши вимоги позивача про стягнення 31 000 грн. 00 коп. штрафу, що становить 50 % від суми поставленого, але не оплаченого товару, суд першої інстанції не дав належної оцінки тому, що сума основного боргу становить 42 000 грн. 00 коп., пені 5 444 грн. 07 коп.; інфляційних втрат - 3 167 грн. 54 коп.
Колегія суддів зазначає про те, що:
- сам лише факт відсутності у матеріалах справи доказів понесення позивачем збитків не може бути підставою для зменшення розміру пені, штрафу;
- відповідачем не доведено те, що в правовідносинах, що склалися, порушення зобов'язання відповідачем сталось не з його вини.
При цьому колегія суддів вважає за необхідне зауважити на наступному.
Згідно зі ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Враховуючи, що укладення договору для відповідача не було обов'язковим в силу положень чинного законодавства, а відтак укладаючи такий договір він погодився з всіма його умовами, в тому числі і щодо строків оплати поставленого товару, і щодо розміру штрафних санкцій за порушення зобов'язання, відповідно, мав виконати прийняті на себе зобов'язання.
Колегія суддів зазначає і про те, що розмір штрафних санкцій, право на отримання яких позивач має право, знаходиться у прямій залежності від періоду прострочення відповідачем виконання обов'язку по оплаті товару, а відтак саме внаслідок дії відповідача розмір штрафних санкцій є значним.
З огляду на вказані обставини, колегія суддів вказує на відсутність підстав для зменшення розміру пені та штрафу.
За таких обставин рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про стягнення 5 444 грн. 07 коп. пені, 31 000 грн. 00 коп. штрафу, 589 грн. 94 коп. 3 % річних, 3 167 грн. 54 коп. інфляційних втрат залишається без змін.
Щодо інших аргументів сторін колегія суддів зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у судовому рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10.02.2010). Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
Дослідивши матеріали наявні у справі, апеляційний суд робить висновок, що суд першої інстанції дав належну оцінку доказам по справі та виніс законне обґрунтоване судове рішення, яке відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду з огляду на вищевикладене.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що скаржник не довів обґрунтованість своєї апеляційної скарги, докази на підтвердження своїх вимог суду не надав, апеляційний суд погоджується із рішенням Господарського міста Київської області від 28.05.2025 у справі № 911/1048/25, отже підстав для його скасування або зміни в межах доводів та вимог апеляційної скарги не вбачається.
Враховуючи вимоги та доводи апеляційної скарги, апеляційна скарга Приватного підприємства «Контраст» задоволенню не підлягає.
Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору за звернення з цією апеляційною скаргою покладаються на апелянта.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 252, 269, 270, 273, 275, 276, 281-285 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Контраст» на рішення Господарського міста Київської області від 28.05.2025 у справі № 911/1048/25 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського міста Київської області від 28.05.2025 у справі № 911/1048/25 залишити без змін.
3. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.
Матеріали даної справи повернути до місцевого господарського суду.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст судового рішення складено 26.08.2025.
Головуючий суддя О.В. Яценко
Судді О.О. Хрипун
А.О. Мальченко