вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"25" серпня 2025 р. Справа№ 911/395/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Майданевича А.Г.
суддів: Суліма В.В.
Коротун О.М.
за участю секретаря судового засідання : Гончаренка О.С.
за участю представників сторін
від позивача: не з'явився;
від відповідача: не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «МК Столиця +»
на рішення Господарського суду Київської області від 21.05.2025, повний текст якого складений 21.05.2025,
у справі № 911/395/25 (суддя Колесник Р.М.)
за позовом Державного податкового університету
до Товариства з обмеженою відповідальністю «МК Столиця +»
про стягнення 737 206,40 грн
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2025 року Державний податковий університет звернувся до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «МК Столиця +» про стягнення заборгованості у розмірі 737 206,40 грн, що складається з 15 660,20 грн - заборгованості за договором оренди № 2651 від 18.05.2023, 183 296,80 грн - заборгованості за договором про відшкодування витрат, зокрема комунальних послуг та споживчих енергоносіїв № 23352736 від 18.05.2023 та 53 8249,00 грн - заборгованості за договором з надання у тимчасове користування обладнання та інвентарю № 23351493 від 11.08.2023.
В обґрунтування позову позивач посилається на те, що стягувана сума виникла у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов вищезгаданих договорів.
Короткий зміст рішення господарського суду та мотиви їх прийняття
Рішенням Господарського суду Київської області від 21.05.2025 позовні вимоги задоволені повністю.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «МК Столиця +» на користь Державного податкового університету 15 660,20 грн. - заборгованості за договором оренди № 2651 від 18.05.2023, 183 296,80 грн - заборгованості за договором про відшкодування витрат, зокрема комунальних послуг та споживчих енергоносіїв № 23352736 від 18.05.2023, 538 249,00 грн - заборгованості за договором з надання в тимчасове користування обладнання та інвентарю № 23351493 від 11.08.2023 та 8 846,40 грн судового збору.
Задовольняючи позовні вимоги суд дійшов висновку, що доведеним є факт існування простроченої заборгованості відповідача за договором оренди у розмірі 15 660,20 грн, за договором про відшкодування витрат у розмірі 183 296,80 грн та за договором з надання в тимчасове користування обладнання та інвентарю у розмірі 538 249,00 грн, а відтак вимога позивача про стягнення з відповідача вказаної заборгованості є обґрунтованою, матеріалами справи підтвердженою та підлягає задоволенню.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «МК Столиця +» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Київської області від 21.05.2025 скасувати та прийняти нове, яким позовну заяву залишити без розгляду.
Апеляційна скарга мотивована неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.
Скаржник посилається на порушення норм процесуального права у вигляді безпідставної відмови у задоволенні заяви відповідача про залишення позову без рогляду, про що була постановлена відповідана ухвала від 01.04.2025. Апелянт вважає, що висновок суду викладений в ухвалі є хибним, та таким, що не враховує обов'язковість застосування до спірних правовідносин положень ч. 2 ст. 162, 164, ч. 5 ст. 174 ГПК України одночасно із нормами ч. 2 ст. 58, ч. 5 ст. 12 ГПК України.
Апелянт наголошує, що аналіз розміру заявлених позовних вимог свідчить про неможливість застосування пункту 1 частини 5 статті 12 ГПК України (ціна позову в цій справі становить 737 206,40 грн). За таких обставин, апелянт вважає, що позивач позбавлений можливості застосовувати положення ч. 2 ст. 58 ГПК України в момент підписання позовної заяви. Тобто, позовна заява, підписана представником позивача за довіреністю без статусу адвоката, вважається такою, що підписана особою, яка не мала права її підписувати. На думку апелянта, наслідки підписання позовної заяви особою, яка не має права її підписувати - частина 5 статті 174 ГПК України; пункт 2 частини 1 статті 226 ГПК України.
Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу
У свою чергу, заперечуючи проти апеляційної скарги, Державний податковий університет у своєму відзиві, наданому до суду 24.07.2025, зазначає, що рішення суду прийнято при повному з'ясуванні обставин справи, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, без їх порушення, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає і рішення слід залишити без змін.
Позивач наголошує на тому, апеляційна скарга по суті є спробою уникнути відповідальності за невиконання договірних зобов'язань, без наведення переконливих правових підстав. Жоден з доводів апеляційної скарги не підтверджує наявності правових підстав для скасування рішення, а апеляція спрямована на переоцінку встановлених судом фактичних обставин. Скаржник у своїй скарзі фактично намагається повторно оскаржити проміжне процесуальне рішення, що не допускається нормами процесуального права.
Позивач вважає, що відповідно до ч. 2 ст. 58 ГПК України, при розгляді справ у малозначних спорах особу може представляти її працівник або інша особа за довіреністю, навіть без статусу адвоката. В ухвалі Господарського суду Київської області від 11.02.2025 суд дійшов висновку про доцільність визнання цієї справи малозначною, та, відповідно, застосування до її розгляду процедури спрощеного позовного провадження. Отже, представник позивача мав право підписати та подати позовну заяву на підставі довіреності.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.06.2025 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «МК Столиця +» на рішення Господарського суду Київської області від 21.05.2025 у справі № 911/395/25 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Майданевич А.Г., суддів Барсук М.А., Сулім В.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.06.2025 витребувано у Господарському суду Київської області матеріали справи № 911/395/25.
16.06.2025 на адресу Північного апеляційного господарського суду надійшла заява про усунення недоліків, до якої додано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та докази сплати судового збору у розмірі 13 269,72 грн.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.06.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «МК Столиця +» на рішення Господарського суду Київської області від 21.05.2025 у справі № 911/395/25 та призначено розгляд справи на 25.08.2025.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.08.2025 у зв'язку з перебуванням судді Барсук М.А. у відпустці справу № 911/395/25 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Майданевич А.Г., суддів Сулім В.В., Коротун О.М.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.08.2025 прийнято справу №911/395/25 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «МК Столиця +» на рішення Господарського суду Київської області від 21.05.2025 до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя - Майданевич А.Г., суддів Сулім В.В., Коротун О.М.
Явка представників сторін
Представники позивача та відповідача у судове засідання, призначене на 25.08.2025, не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили, про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином шляхом доставлення електронного документу (ухвала про відкриття апеляційного провадження від 30.06.2025) 12.06.2025 до електроних кабінетів сторін, що підтверджується відповідними довідками, наявними у матеріалах справи.
Враховуючи положення частини 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якого неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, зважаючи на те, що явка представника позивача у судове засідання не визнавалась, судова колегія вважає за можливе розглянути справу у відсутність представника позивача та відповідача.
Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції.
Згідно зі статтею 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Так, колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, переглядає справу №911/395/25 у межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Судом першої інстанції встановлено, що 18.05.2023 між Регіональним відділенням фонду Державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях (орендодавець), Державним податковим університетом (балансоутримувач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «МК Столиця +» (орендар) укладено договір оренди № 2651 (далі - договір оренди), за умовами якого орендодавець та балансоутримувач передають, а орендар приймає у строкове платне користування майно, зазначене у п. 4 умов, а саме частину адміністративно-побутового приміщення площею 519,3 кв. м, розміщене за адресою: Київська обл., м. Ірпінь, вул. Північна, 48а.
Місячна орендна плата, визначена за результатами проведення аукціону становить 20 301,00 грн (п. 3.1 Незмінюваних умов договору оренди, п. 9 Умов).
Відповідно до п. 3.2. Незмінюваних умов договору оренди, якщо орендна плата визначена за результатами аукціону, орендна плата за січень-грудень року оренди, що настає за роком, на який припадає на перший місяць оренди, визначається шляхом коригування орендної плати за перший місяць оренди на річний індекс інфляції року, на який припадає перший місяць оренди. Орендна плата за січень-грудень третього року оренди і кожного наступного календарного року оренди визначається шляхом коригування місячної орендної плати, що сплачувалась у попередньому році, на річний індекс інфляції такого року.
Згідно з п. 3.3. Незмінюваних умов договору оренди, орендар сплачує орендну плату до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні, визначеному у п. 16 Умов, а саме: 50% балансоутримувачу та 50% державному бюджету, щомісяця до 15 числа поточного місяця оренди для орендарів, які отримали майно в оренду за результатами аукціону.
Пунктом 3.4. Незмінюваних умов договору оренди передбачено, що орендар сплачує орендну плату на підставі рахунків баласоутримувача. Балансоутримувач виставляє рахунок на загальну суму орендної плати із зазначенням частин орендної плати, яка сплачується на рахунок балансоутримувача, і частини орендної плати, яка сплачується до державного бюджету. Податок на додану вартість нараховується на загальну суму орендної плати. Орендар сплачує балансоутримувачу належну йому частину орендної плати разом із податком на додану вартість, нараховану на загальну суму орендної плати. Балансоутримувач надсилає орендарю рахунок не пізніше ніж за п'ять робочих днів до дати платежу. Протягом п'яти робочих днів після закінчення поточного місяця оренди балансоутримувач передає орендарю акт виконаних робіт на надання орендних послуг разом із податковою накладною за умови реєстрації орендаря платником податку на додану вартість.
Згідно із п. 4.1. Незмінюваних умов договору оренди орендар зобов'язаний у тому числі, але не виключно сплатити балансоутримувачу платежі за договором про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю, нараховану до дати, що передує даті повернення майна з оренди.
Пунктом 12.1. Умов визначено, що строк дії договору - період воєнного стану та 1 рік після його припинення чи скасування з дати набрання чинності цим договором.
На виконання умов договору оренди позивач передав відповідачу у строкове платне користування нерухоме майно, що належить до державної власності, що підтверджується актом передачі-приймання від 18.05.2023.
Як стверджує позивач, ним впродовж 2024 року направлялися відповідачу рахунки на оплату оренди, у свою чергу відповідач неналежним чином виконував свої зобов'язання за договором внаслідок чого утворилася заборгованість за період жовтень - грудень 2024 року в загальному розмірі 15 660,20 грн, щодо стягнення яких позивач звернувся до суду з даним позовом.
У подальшому, 26.09.2023 між Державним податковим університетом (балансоутримувач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «МК Столиця +» (орендар) укладено договір про відшкодування витрат, у тому числі комунальних послуг та спожитих енергоносіїв № 23352736 (далі - договір відшкодування витрат), відповідно до п. 1.1. якого балансоутримувач забезпечує обслуговування та експлуатацію нерухомого майна, що знаходиться за адресою: м. Ірпінь, вул. Північна, 48-А, яке використовується орендарем згідно вищезгаданого договору оренди № 2651 від 18.05.2023, а орендар бере участь у витратах балансоутримувача на комунальні послуги.
Відповідно до п. 1.2. договору відшкодування витрат орендар відшкодовує витрати балансоутримувача з наступних комунальних послуг та спожитих енергоносіїв: теплопостачання, вивезення побутових відходів, електропостачання, водопостачання та водовідведення, земельного податку.
Договір відшкодування витрат набирає чинності з моменту підписання його сторонами, та відповідно до ч. 3 статті 631 Цивільного Кодексу України, поширює свою дію на відносини, що склалися між сторонами з « 18» травня 2023 року та діє до « 31» грудня 2023 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п. 6.1. договору відшкодування витрат).
Згідно з п. 6.3. договору відшкодування витрат у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором.
Відповідно до п. 4.2. договору відшкодування витрат балансоутримувач щомісячно до 15 числа наступного за звітним місяцем, виставляє рахунок-фактуру орендарю за надані комунальні послуги та спожиті енергоносії та надає акт виконаних робіт (надання послуг).
Пунктом 4.3. договору відшкодування витрат орендар зобов'язується не пізніше 20 числа місяця наступного за звітним внести плату за комунальні послуги та спожиті енергоносії на рахунок балансоутримувача будівлі на підставі підписаного сторонами акту наданих послуг.
Як вказує позивач, ним належним чином та у повному обсязі надавались відповідачу послуги за договором відшкодування витрат на підставі чого виставлялись рахунки на оплату, проте відповідач своїх зобов'язань з оплати наданих послуг належним чином не виконав, внаслідок чого за даним договором обліковується дебіторська заборгованість у загальному розмірі 183 296,80 грн, що складається з наступного:
- заборгованість за теплопостачання в розмірі 115 417,80 грн (період грудень 2023 - грудень 2024);
- заборгованість за електропостачання в розмірі 38 612,95 грн (період грудень 2023 - грудень 2024);
- заборгованість за водопостачання та водовідведення в розмірі 4 584,52 грн (період грудень 2023 - грудень 2024);
- заборгованість за земельний податок в розмірі 24 681,53 грн (період травень 2023 - грудень 2024).
Крім того, 11.08.2023 між сторонами був укладений договір на послуги з надання в тимчасове користування обладнання та інвентаря (далі - договір користування обладнанням) №23351493 за умовами якого Державний податковий університет (виконавець) зобов'язується надати послуги з надання в тимчасове користування обладнання та інвентаря, а товариство з обмеженою відповідальністю «МК Столиця +» (замовник) прийняти для користування в господарській діяльності за цільовим призначенням згідно з нормами і технічними умовами експлуатації та оплатити за надані послуги на умовах даного договору (п. 1.1. договору користування обладнанням). Місце надання послуг приміщення за адресою: Київська обл., м. Ірпінь, вул. Північна, 48а (п. 1.2. договору користування обладнанням), яке було надано в користування відповідача за вищезгаданим договором оренди № 2651 від 18.05.2023.
Пунктом 1.4. договору користування обладнанням передбачено, що передача обладнання та інвентарю в тимчасове користування здійснюється відповідними фахівцями сторін за актом приймання-передавання із обов'язковою фіксацією справності та готовності до експлуатації за цільовим призначенням.
Згідно з п. 2.1. договір користування обладнанням, останній набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2023 року. Сторони погодилися, що відповідно до частини 3 статті 631 Цивільного Кодексу України дія цього договору поширюється на відносини, що виникли між ними з 18 травня 2023 року.
Відповідно до п. 3.1 договору користування обладнанням вартість послуг за згодою сторін становить 53 824,94 грн, у т. ч. ПДВ 8 970,82 грн на місяць.
Пунктом 3.2. договору користування обладнанням передбачено, що оплата вартості наданих послуг здійснюється шляхом перерахування належних до сплати сум коштів в національній валюті України у безготівковій формі на поточний рахунок виконавця до 25 числа поточного місяця, щомісячно протягом терміну дії договору.
Позивач зазначає, що ним було надано усі послуги зазначені договором користування обладнанням, а акти наданих послуг та рахунки направлені відповідачу, однак останній, в порушення умов договору та вимог чинного законодавства, не розрахувався за отримані послуги в повному розмірі, внаслідок чого за відповідачем обліковується дебіторська заборгованість за період січень - грудень 2024 року у розмірі 538 249,40 грн.
Після виникнення заборгованості позивач направив відповідачу претензію № 2385/01-23 від 14.08.2024 та вимогу № 68/01-23 від 09.01.2025 про погашення заборгованості за наведеними договорами, в свою чергу відповідач надав відповідь на претензію № 14.08-01 від 14.08.2024, в якій гарантував оплату наявної заборгованості.
Звертаючись з даним позовом позивач стверджує, що відповідач своїх зобов'язань за вищезгаданими договорами в повному обсязі не виконав, у зв'язку з чим за ним станом на дату звернення до суду обліковується заборгованість за трьома договорами у розмірі, заявленому у позові.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Згідно із статтею 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
У відповідності до статті 509 Цивільного кодексу України та статті 173 Господарського кодексу України в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 Цивільного кодексу України).
Згідно з частиною 1 статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Так, договір, укладений між Регіональним відділенням фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях (орендодавець), Державним податковим університетом (балансоутримувач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «МК Столиця +» (орендар), за своєю правовою природою відноситься до договорів оренди.
Статтею 1 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначено, що оренда - це речове право на майно, відповідно до якого орендодавець передає або зобов'язується передати орендарю майно в користування за плату на певний строк.
Як встановлено частинами 1, 6 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України, з урахуванням особливостей передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).
Згідно з ч.1 ст. 765 ЦК України наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму.
Частиною 1 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Частинами 1, 4 статті 286 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.
Згідно із ч. ч. 1, 4 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), орендна плата встановлюється у грошовій формі і вноситься у строки, визначені договором. Орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків провадження господарської діяльності.
З урахуванням змісту наведених норм вбачається, що в орендаря наявний обов'язок сплачувати оренду плату за весь час користування об'єктом оренди.
Відповідно до ч.1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.
Також судом першої інстанції встановлено, що, договір на послуги з надання в тимчасове користування обладнання та інвентаря №23351493, укладений між Державним податковим університетом (балансоутримувач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «МК Столиця +» (орендар), за своєю правовою природою відноситься до договорів надання послуг.
Частиною першою ст. 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно із частиною першою ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Суд першої інстанції встановив, що відповідач договірні зобов'язання за договором оренди від 18.05.2023 №2351, за договором про відшкодування витрат, у тому числі комунальних послуг та спожитих енергоносів від 26.09.2023 №23352736 та за договором на послуги з надання в тимчасове користування обладнання інвентаря від 11.08.2023 №23351493 не виконав неналежним чином.
Заборгованість за договором оренди становить у розмірі 15 660,20 грн, за договором про відшкодування витрат у розмірі 183 296,80 грн та за договором з надання в тимчасове користування обладнання та інвентарю у розмірі 538 249,00 грн.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ст. 530 ЦК України).
У відповідності до ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).
Доказів оплати зазначеної заборгованості відповідачем матеріали справи не містять.
Таким чином, колегія суддів, вважає доведеним факт існування простроченої заборгованості відповідача за договором оренди у розмірі 15 660,20 грн, за договором про відшкодування витрат у розмірі 183 296,80 грн та за договором з надання в тимчасове користування обладнання та інвентарю у розмірі 538 249,00 грн, а відтак вимога позивача про стягнення з відповідача вказаної заборгованості є обґрунтованою.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що вимоги позивача щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «МК Столиця +» на користь Державного податкового університету вказаної суми заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Стосовно доводів відповідача, що позовна заява підписана представником без належних повноважень, оскільки він не є адвокатом, колегія суддів вважає їх необґрунтованими та безпідставними з огляду на наступне.
Частиною 1 ст. 56 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
Відповідно до частини третьої ст. 56 Господарського процесуального кодексу України, юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.
За змістом ч. 1 ст. 58 Господарського процесуального кодексу України представником у суді може бути адвокат або законний представник.
Отже, наведені вище положення законодавства передбачають можливість здійснення процесуального представництва юридичної особи, як в порядку самопредставництва, так й іншими особами, як представниками юридичної особи.
Разом з цим, колегія суддів зауважує, що згідно з ч. 2 ст. 58 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справ у малозначних спорах (малозначні справи) представником може бути особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність, за винятком осіб, визначених ст. 59 цього Кодексу.
Згідно з п. 2 ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
За приписами частини 1, 3 статті 12 Господарського процесуального кодексу України господарське судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, зокрема, у порядку провадження (загального або спрощеного). Спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.
Для цілей цього кодексу малозначними справами є: справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України).
Враховуючи наведене та те, що сума позовних вимог у цій справі не перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму, суд першої інстанції своєю ухвалою від 11.02.2025 визнав справу малозначною та постановив здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.
Відповідно до ч. 2 ст. 58 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справ у малозначних спорах (малозначні справи) представником може бути особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність, за винятком осіб, визначених ст. 59 цього Кодексу.
На підтвердження повноважень представника Фокіна Я.Ф. до матеріалів позовної заяви додано довіреність підписану керівником позивача, що була сформована автоматично в системі «Електронний суд» та надана представником до відзиву на апеляційну скаргу.
Подана довіреність така не містить обмежень повноважень на подання позовної заяви до суду.
Колегія суддів також звертає увагу, що відповідач у своїй апеляційній скарзі фактично намагається оскаржити ухвалу від 01.04.2025 про відмову у задоволенні заяви відповідача про залишення позову без розгляду, а не рішення суду першої інстанції.
Крім того, колегія суддів зауважує, що суд першої інстанції належним чином перевірив позовну заяву на відповідність вимогам статей 162, 164, 172 ГПК України, визнав справу малозначною на підставі комплексного аналізу обставин та з урахуванням права суду визнати справу малозначною на власний розсуд (п.2 ч. 5 ст. 12 ГПК України).
Інші доводи, викладені відповідачем не спростовують встановлених судом обставин, та не впливають на результат прийнятого рішення.
На переконання колегії суддів апеляційного господарського суду, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Колегія суддів зазначає, що відповідно до пункуту 3 частини 2 статті 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України).
Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України).
Таким чином, апелянтом не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.
Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення суду прийнято у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, підстав його скасовувати не вбачається.
Таким чином, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «МК Столиця +» на рішення Господарського суду Київської області від 21.05.2025 у справі № 911/395/25 задоволенню не підлягає. Рішення Господарського суду Київської області від 21.05.2025 у справі № 911/395/25 підлягає залишенню без змін.
З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладаються на апелянта в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «МК Столиця +» на рішення Господарського суду Київської області від 21.05.2025 у справі № 911/395/25 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Київської області від 21.05.2025 у справі № 911/395/25 залишити без змін.
3. Судовий збір за розгляд справи у суді апеляційної інстанції покласти на апелянта.
4. Матеріали справи №911/395/25 повернути до Господарського суду Київської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.
Повна постанова складена та підписна 26.08.2025.
Головуючий суддя А.Г. Майданевич
Судді В.В. Сулім
О.М. Коротун