Справа № 752/6243/25
Провадження по справі № 1-кс/752/5574/25
іменем України
"26" червня 2025 р. слідчий суддя Голосіївського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши клопотання старшого слідчого відділу розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності СУ ГУНП у м. Києві ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 42024102060000041 від 16.02.2024 стосовно
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Малий Раковець Іршавського району Закарпатської області, громадянина України, який обіймає посаду старшого державного інспектора Відділу державного нагляду (контролю) у Закарпатській області Державної служби України з безпеки на транспорті, що проживає за адресою: АДРЕСА_1 , -
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 368 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_5 ,
підозрюваного - ОСОБА_4 ,
захисника - ОСОБА_6 ,
встановив:
24.06.2025 до слідчого суді Голосіївського районного суду м. Києва надійшло клопотання слідчого ОСОБА_7 , погоджене прокурором відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_5 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_8 .
Так, обґрунтовуючи вимоги слідчий у клопотанні зазначив, що досудовим розслідуванням встановлено, що на території України на протязі тривалого часу діє група осіб з числа посадових осіб територіальних підрозділів Державної служби України з безпеки на транспорті, які попередньо домовившись між собою, налагодили протиправний механізм отримання неправомірної вигоди від нелегальних перевізників, що не мають відповідних ліцензій або перевізників, які порушують вимоги законодавства, що регулює безпеку на транспорті та отримують від останніх неправомірну вимогу за не складання приписів та адміністративно господарських актів про притягнення до адміністративної відповідальності за порушення вимог закону, а у разі наявності у перевізників всіх дозвільних документів, на останніх здійснюється штучний тиск для отримання неправомірної вигоди.
Пунктом 1 частини 6 статті 6 Закону України «Про автомобільний транспорт», центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, забезпечує: реалізацію державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування.
Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 11.02.2015 №103, Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади. Відповідно до пункту 8 Положення, Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Постановою Кабінету міністрів України від 08.11.2006 №1567 затверджено Порядок проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) (далі - Порядок), пунктом 1 якого встановлено, що він визначає процедуру проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.
Відповідно до пункту 20 Порядку, виявлені під час рейдової перевірки (перевірки на дорозі) порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму.
Згідно пунктів 25, 26, 28 Порядку, справа про порушення розглядається в територіальному органі Укртрансбезпеки за місцем знаходження автомобільного перевізника або за місцем виявлення порушення не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення. Справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи автомобільного перевізника. Адміністративно-господарський штраф повинен бути перерахований автомобільним перевізником на зазначений у постанові рахунок не пізніше ніж протягом п'ятнадцяти днів після отримання ним копії постанови про застосування адміністративно - господарських штрафів, про що повідомляється територіальний орган Укртрансбезпеки, посадовою особою якого винесено відповідну постанову.
Відповідно до пункту 1 примітки до статті 364 КК України, службовими особами у ст. 364, 368, 368-5, 369 КК України є особи, які постійно, тимчасово чи за спеціальним повноваженням здійснюють функції представників влади чи місцевого самоврядування, а також обіймають постійно чи тимчасово в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на державних чи комунальних підприємствах, в установах чи організаціях посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, або виконують такі функції за спеціальним повноваженням, яким особа наділяється повноважним органом державної влади, органом місцевого самоврядування, центральним органом державного управління із спеціальним статусом, повноважним органом чи повноважною особою підприємства, установи, організації, судом або законом.
Відповідно до наказу голови державної служби України з безпеки на транспорті № 611-к від 23.02.2022 ОСОБА_4 обіймає посаду старшого державного інспектору Відділу державного нагляду (контролю) на автомобільному транспорті у Закарпатській області Державної служби України з безпеки на транспорті.
Згідно посадової інструкції на ОСОБА_4 серед іншого, покладені обов'язки здійснювати габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах України, проводити перевірку транспортно-експедиційної документації щодо здійснення перевезень вантажів автомобільним транспортом, здійснювати контроль наявності дозвільних документів на здійснення перевезень та контроль відповідності виду перевезення, що фактично здійснюється, приймати участь у перевірках суб'єктів господарювання, які проводять діяльність у сфері автомобільного транспорту, додержання вимог законодавства під час перевезення пасажирів та вантажів, здійснювати контроль за додержанням режиму праці та відпочинку перевізниками, що здійснюють перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.
Для виконання вказаних обов'язків ОСОБА_4 наділений рядом владних повноважень, зокрема: проводити рейдові перевірки транспортних засобів в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки та на інших об'єктах, що здійснюються суб'єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту, складає акти про виявлені порушення під час проведення перевірки. Про результати перевірки транспортного засобу (відсутність порушення або зазначення номера складеного акта) посадова особа робить запис у дорожньому листі (за наявності такого) із зазначенням дати, часу, місця перевірки, свого прізвища, місця роботи і посади, номера службового посвідчення та ставить свій підпис, а у разі проведення перевірки виконання Європейської угоди ставить відповідний відбиток печатки на реєстраційному листу режиму праці та відпочинку водіїв (у разі наявності). Зазначені акти, реєструються в журналі обліку.
Таким чином, відповідно до частини 1 статті 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів», статті 16-1 Закону України «Про транспорт», пунктів 1-5 Положення, пункту 1 примітки до статті 364 КК України ОСОБА_4 , перебуваючи на посаді старшого державного інспектора відділу державного нагляду (контролю) у Закарпатській області Державної служби України з безпеки на транспорті, являється працівником правоохоронного органу та службовою особою, яка здійснює функції представника влади.
Згідно примітки ст. 22 Закону України «Про запобігання корупції» ОСОБА_4 заборонено використовувати свої службові повноваження та пов'язані з цим можливості з метою одержання неправомірної вигоди для себе чи інших осіб.
Перебуваючи у зазначеній вище посаді, будучи наділеними відповідними службовими повноваженнями, ОСОБА_4 , вчинив злочин за наступних обставин.
Так, ОСОБА_9 , працюючи водієм на фірмі зареєстрованій в Словацької Республіки, здійснював вантажні перевезення на транспортному засобі марки «Renault» моделі «trucks sas» з м. Свалява Закарпатської області до Словацької Республіки.
22.05.2025 рухаючись на вантажному транспортному засобі о 15 год. 48 хв. ОСОБА_9 був зупинений старшим державним інспектором Відділу державного нагляду (контролю) на автомобільному транспорті у Закарпатській області Державної служби України з безпеки на транспорті ОСОБА_4 на стаціонарному посту в м. Мукачево Закарпатської області. Під час спілкування ОСОБА_4 запитав ОСОБА_9 маршрут слідування, місце розвантаження та щодо дотримання режиму відпочинку останнім.
У подальшому, після перевірки ОСОБА_4 наявності чіп - картки водія для тахографа у вантажному транспортному засобі марки «Renault» моделі «trucks sas», яким керував ОСОБА_9 , останній повідомив що водій може слідувати подальшим маршрутом.
Разом з тим, після початку руху ОСОБА_9 , ОСОБА_4 підійшов до транспортного засобу, яким керував останній, заборонив подальший рух та повідомив що так робити не можна, працює нагрудний відео реєстратор, чим створив уявлення про створення штучних умов затримки транспортного засобу та вимогу про надання неправомірної вигоди ОСОБА_4 .
У подальшому, в цей же день - 22.05.2025 о 15 год. 49 хв., ОСОБА_4 будучи службовою особою, діючи умисно, реалізуючи злочинний умисел, спрямований на одержання неправомірної вигоди, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з корисливих мотивів з метою протиправного збагачення, перебуваючи на стаціонарному посту в м. Мукачево Закарпатської області одержав від ОСОБА_9 неправомірну вигоду у розмірі 5 000 грн. за не створення штучних умов затримки транспортного засобу, складання адміністративно - господарських актів про виявлені порушення під час проведення перевірки та притягнення до адміністративної відповідальності.
20.06.2025 ОСОБА_4 у даному кримінальному провадженні повідомлено про підозру в одержанні службовою особою неправомірної вигоди для себе за невчинення такою службовою особою будь-яких дій з використанням наданої їй влади та службового становища, поєднаного з вимаганням, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 368 КК України.
Слідчий вважає, що обґрунтованість підозри, яка пред'явлена ОСОБА_4 доводиться зібраними у кримінальному провадженні доказами, частина з яких додана до клопотання.
Також слідчий вважає, що наявні обставини, які свідчать про ризик вчинення підозрюваним дій, передбачених пунктами 1,3,4,5 ч. 1 ст. 177 КПК, а саме: переховування від органу досудового розслідування та/або суду; знищення, спотворення будь-яких речей і документів, які мають істотне значення для встановлення обставин; незаконний вплив на свідків та підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.
Слідчий вважає, що відповідно до пю4 ч.4 ст. 183 КПК України існують підстави для застосування стосовно підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з урахуванням обставин, за яких злочин було вчинено, його тяжкості, розміру неправомірної вигоди, яку отримав підозрюваний, підстав вважати, що такі діяння він вчиняє систематично. Також слідчий просить визначити альтернативний запобіжний захід у вигляді застави в розмірі не менше ніж 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб. Саме такий розмір застави, на думку слідчого, зможе забезпечити його належну процесуальну поведінку та запобігти вищезазначеним ризикам. Щодо можливості внесення такого розміру застави, слідчий вказує на те, що ОСОБА_4 має постійне місце роботи. Також з метою забезпечення належної процесуальної поведінки, слідчий просила покласти на ОСОБА_10 обов'язки, передбачені ст. 194 КПК України,
Прокурор ОСОБА_5 в судовому засіданні клопотання підтримав. Надав пояснення, аналогічні викладеним у клопотанні. Зазначив, що обґрунтованість підозри доводиться матеріалами, які додані до клопотання, зокрема даними матеріалів, що здобуті внаслідок проведення НСРД, зокрема під час виконання контролю за вчиненням злочину, тощо.
Захисник ОСОБА_6 заперечував проти задоволення клопотання слідчого. Вважає, що викладені слідчим та прокурором доводи є безпідставними та надуманими, а підозра, про яку повідомлено ОСОБА_4 - необґрунтованою. Доказів, що доводять винуватість його підзахисного, не здобуто й до матеріалів клопотання не додано. Окрім того вказував, на імовірну провокацію злочину з боку працівників правоохоронних органів. Також надав документи, які на його думку доводять соціальні зв'язки його підзахисного, їх сталість (свідоцтва про народження двох дітей, медична документація на дружину, відповідно до якої остання є вагітною, посвідчення особи, яка має інвалідність, яке видано батьку ОСОБА_4 ).
Також просив врахувати, що ОСОБА_4 має належну процесуальну поведінку та відсутні ризики, про які вказує слідчий.
За таких обставин захисник вважає, що такий запобіжний захід як тримання під вартою, призведене до безумовного порушення прав його підзахисного та не може бути застосований у даному кримінальному провадженні, оскільки відсутні підстави для його застосування, а заявлена мета запобіжного заходу не відповідає вимогам КПК України.
Підозрюваний ОСОБА_4 підтримав свого захисника.
Вирішуючи клопотання слідчого, заслухавши доводи прокурора та заперечення сторони захисту, дослідивши надані до клопотання матеріали, а також документи сторони захисту у доведення заперечень, слідчий суддя приходить до наступного.
Відповідно до ч.1 ст.184 КПК України клопотання про застосування запобіжного заходу подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, а в кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - до Вищого антикорупційного суду.
Згідно із положеннями ст. 38 КПК органами досудового розслідування (органами, що здійснюють дізнання і досудове слідство) є: 1) слідчі підрозділи: а) органів Національної поліції; б) органів безпеки; в) органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства; г) органів Державного бюро розслідувань; 2) підрозділи детективів, підрозділ внутрішнього контролю Національного антикорупційного бюро України.
Тобто чинний кримінальний процесуальний закон визначає органами досудового розслідування відповідні державні установи - слідчі підрозділи та підрозділи детективів.
Наказом №765 від 18.04.2023 т.в.о. начальника Головного управління НП ц м. Києві ОСОБА_11 «Про визначення місць розташування та проведення досудового розслідування відділів слідчого управління ГУНП у м. Києві», з метою вдосконалення організації роботи окремих відділів слідчого управління Головного управління Національної поліції у м. Києві визначені місця знаходження органів досудового розслідування, які входять в структуру слідчого управління, службові приміщення в адміністративних будівлях за відповідними адресами. Зокрема відділ розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління ГУ НП України розміщений за адресою: м. Києві вул. Антоновича, 114 у м. Київі.
Відповідно до матеріалів, які додані до клопотання, проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42024102060000041 постановою заступника Генерального прокурора від 06.03.2025 доручено слідчому управлінню ГУНП у м. Києва.
Постановою заступника начальника ГУ - начальника слідчого управління ГУНП у м. Києві ОСОБА_12 від 11.03.2025 визначена група слідчих у даному провадженні та місцем розташування органу досудового розслідування визначено приміщення слідчого управління, яке розташовано за адресою: м. Київ, вул. Антоновича, 114, що відповідає наказу т.в.о. начальника ГУ НП у м. Києві від 18.04.2023 за № 765 «Про визначення місць розташування та проведення органами досудового розслідування відділів слідчого управління ГУНП у м. Києві».
З урахуванням вищевикладеного, розгляд даного клопотання відбувається слідчим суддею Голосіївського районного суду м. Києва, що відповідає вимогам ч.1 ст. 184 КПК України.
Розгляд клопотання згідно з вимогами ч.2 ст.184КПК України проведений більш ніж через 3 години після отримання підозрюваним копії клопотання та матеріалів, якими слідчий обґрунтовує доводи клопотання.
Відповідно до вимог ч.1, 2 ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими КПК України. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених КПК України.
Відповідно до вимог ч. 1 та п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Заходами забезпечення кримінального провадження є запобіжні заходи.
Відповідно до вимог п. 1-5 ч. 1 та ч. 3 ст. 176 КПК України запобіжними заходами є: особисте зобов'язання; особиста порука; застава; домашній арешт; тримання під вартою. Слідчий суддя, суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам.
Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду.
Відповідно до ч.1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України крім випадків, передбачених ч.6, 8 ст. 176 КПК України.
Відповідно до п. 2 ч.2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до трьох років, виключно у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених ст. 177 КПК України, буде доведено, що, перебуваючи на волі, ця особа переховувалася від органу досудового розслідування чи суду, перешкоджала кримінальному провадженню або їй повідомлено про підозру у вчиненні іншого злочину.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 194 КПК України якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частинами п'ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Так, у даному кримінальному провадженні 22.05.2025 о 15 год. 49 хв., ОСОБА_4 будучи службовою особою, діючи умисно з метою протиправного збагачення, перебуваючи на стаціонарному посту в м. Мукачево Закарпатської області одержав від ОСОБА_9 неправомірну вигоду у розмірі 5 000 грн. за не створення штучних умов затримки транспортного засобу, складання адміністративно-господарських актів про виявлені порушення під час проведення перевірки та притягнення до адміністративної відповідальності. Такі його дії кваліфіковані за ч. 3 ст. 368 КК України, санкція якої передбачає найтяжче покарання у виді позбавлення волі на строк до 10 років з конфіскацією майна.
Відомості, які здобуті органом досудового розслідування, які міститься у матеріалах, доданих до клопотання зокрема матеріали, здобуті внаслідок проведення НСРД, у своїй сукупності доводять обґрунтованість підозри. Обставини кримінального правопорушення, які викладені у підозрі, а також відомості, що містяться у додатках до клопотання, можуть переконати об'єктивного спостерігача у тому, що підозрюваний міг вчинити інкриміноване йому кримінальне правопорушення.
Слідчий суддя відхиляє доводи захисту щодо необґрунтованості підозри внаслідок її недоведеності зібраними доказами, оскільки на цьому етапі провадження суддя не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності чи достовірності для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення.
Слідчий суддя вважає, що тяжкість інкримінованого ОСОБА_4 кримінального правопорушення, у сукупності з обставинами його вчинення, даними про його особу, усвідомлення останнім можливості засудження до тривалого терміну позбавлення волі, можуть бути підставою та мотивом вжиття підозрюваним заходів, спрямованих на переховування від органів досудового розслідування та суду.
Між тим, ризики перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, незаконний сплив на свідків та інших осіб є недоведеними.
Таким чином, прокурор довів всі обставини, передбачені ч.1 ст. 194 КПК України, що дає слідчому судді підстави для застосування до підозрюваного запобіжного заходу.
Визначаючи вид запобіжного заходу, слідчий суддя враховує такі засади кримінального провадження як змагальність, яка передбачає самостійне обстоювання сторонами своїх позицій.
Так, слідчий та прокурор не довели, що більш м'який запобіжний захід ніж тримання під вартою не зможе запобігти вищезазначеним ризикам.
Враховуючи тяжкість інкримінованого підозрюваному кримінального правопорушення, обставини та спосіб його вчинення, наявність вищевказаного ризику, а також дані про особу підозрюваного, який офіційно працевлаштований, має соціальні зв'язки, одружений, позитивно характеризується за місцем роботи та проживання, слідчий суддя приходить до висновку, що такий запобіжний захід як застава на даному етапі зможе запобігти вищезазначеним ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного.
Відповідно до ч.1 ст. 182 КПК України застава полягає у внесенні коштів на спеціальний рахунок з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов'язків.
При вирішенні питання про розмір застави, який необхідно визначити підозрюваному, слідчий суддя враховує тяжкість злочину, в якому підозрюється особа, майновий стан підозрюваного, його сімейний стан, інші дані про його особу та ризики, передбачені статтею 177 КПК України.
Як встановлено вище, ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.368 КК України, який є тяжким, а тому, враховуючи положення п.2 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо нього за загальним правилом має визначатися у межах від 20 до 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Зважаючи на тяжкість кримінального правопорушення, в якому підозрюється ОСОБА_4 обставини його вчинення, у сукупності з відомостями про підозрюваного, про які було зазначено вище, слідчий суддя доходить висновку, що застава у максимальному розмірі, визначеному п.2 ч. 5 ст. 182 КПК України, а саме у 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, здатна забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків.
Саме такий розмір, на переконання слідчого судді, буде тим стимулюючим фактором, який стримуватиме підозрюваного від реалізації наявного ризику. Такий розмір застави є розумним з огляду на необхідність виконання завдань кримінального провадження та не є завідомо непомірним для підозрюваного.
Прокурором не наведено виключних (вагомих) обставин, які б могли бути підставами для визначення застави у розмірі, вище встановленого п.3 ч.1 ст.182 КПК України, а лише розмір шкоди, про якій зазначено у підозрі, не може бути визначальним для того, щоб визначити заставу у розмірі шкоди.
Крім того, в порядку ч.5 ст.194 КПК України, при визначенні запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, у зв'язку із встановленням ризиків перешкоджання кримінальному провадженні, слідчий суддя вважає за необхідне покласти на підозрюваного певні обов'язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України. Строк дії таких обов'язків слід також визначити на два місяці в межах строку досудового розслідування.
За наведених вище обставин, клопотання слідчого є таким, що не підлягає задоволенню. Слідчий суддя на вбачає підстав для застосування найсуворішого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
На підстав викладеного, керуючись ст. 131, 132, 176-178, 182, 183, 184, 186, 193-194, 196, 309 КПК України, слідчий суддя,
постановив:
відмовити слідчому у задоволенні клопотання.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 242240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) гривень.
Роз'яснити, що підозрюваний ОСОБА_4 не пізніше п'яти днів з дня обрання запобіжного заходу у вигляді застави, тобто до 01.07.2025, зобов'язаний внести визначену судом заставу на депозитний рахунок Голосіївського районного суду м. Києва за наступними реквізитами: отримувач - ТУ ДСАУ в м. Києві, ЄДРПОУ 26268059, МФО 820172, Банк: Державна казначейська служба України м. Київ, р/р UА128201720355259002001012089, призначення платежу - застава, або забезпечити їх внесення заставодавцем та надати документ, що це підтверджує, слідчому, прокурору, суду.
Покласти на підозрюваного ОСОБА_4 , обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:
- прибувати за викликом до прокурора, слідчого та суду на їх першу вимогу, а в разі неможливості прибути за викликом у призначений строк заздалегідь повідомити про це зазначених осіб;
- не відлучатися з Закарпатської області без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- утримуватися від спілкуватись зі свідком ОСОБА_9
-здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
З моменту обрання запобіжного заходу у виді застави стосовно ОСОБА_4 , в тому числі й до фактичного внесення коштів на відповідний рахунок, підозрюваний зобов'язаний виконувати покладені на нього вищезазначені обов'язки.
Строк дії обов'язків визначити у межах строку досудового розслідування до 13.08.2025 включно.
Роз'яснити підозрюваному ОСОБА_4 , що якщо він, будучи належним чином повідомленим, не з'явиться за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава може бути звернена в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, вирішує питання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу.
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора у вказаному кримінальному провадженні.
Ухвала може бути оскаржена протягом п'яти днів з моменту оголошення безпосередньо до Київського апеляційного суду.
Слідчий суддя ОСОБА_1