Справа №752/21257/24
Провадження №2-др/752/157/25
19 серпня 2025 року м. Київ
Голосіївський районний суд міста Києва у складі головуючого судді Кордюкової Ж.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін заяву представника позивача адвоката Каращука Юрія Ігоровича, подану в інтересах ОСОБА_1 , про ухвалення додаткового рішення в цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інтер-Поліс», Товариства з обмеженою відповідальністю «Ірвін Україна» про стягнення матеріальної та моральної шкоди, спричиненої дорожньо-транспортною пригодою,-
Адвокат Каращук Юрій Ігорович за допомогою модуля Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд» в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про ухвалення додаткового рішення в цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інтер-Поліс», Товариства з обмеженою відповідальністю «Ірвін Україна» про стягнення матеріальної та моральної шкоди, спричиненої дорожньо-транспортною пригодою.
В обґрунтування необхідності ухвалення додаткового рішення зазначив, що 17.07.2025 судом було ухвалено рішення, яким позовні вимоги було задоволено частково.
У позовній заяві було зазначено, що попередній (орієнтовний) розрахунок витрат, пов'язаних із розглядом справи складається з витрат на надання професійної правничої допомоги в сумі 40000 грн., а остаточний розрахунок та докази понесених витрат на професійну правничу допомогу будуть надані до суду протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України.
Судові витрати, які позивач поніс у зв'язку із розглядом справи складаються з витрат на професійну правничу допомогу в сумі 40000 грн., що підтверджується додатком № 1 до договору про надання правової допомоги № 64-23 від 27.10.2023, актом приймання передачі наданих послуг № 1 від 17.07.2025, квитанцією від 15.03.2024 на суму 10000 грн. та квитанцією від 14.04.2025 на суму 30000 грн.
Відповідно до квитанцій від 15.03.2024 та від 14.04.2025, фактичним платником є дочка позивача, але вона здійснювала платежі в інтересах позивача, в призначенні платежу вказано «Сплата за адвокатські послуги в інтересах ОСОБА_2 згiдно договору про надання правової допомоги № 64-23 вiд 27.10.2023».
Така вартість послуг адвоката є співмірною з фактично наданими послугами та виконаними роботами, кількістю витраченого часу, відповідною до ціни позову. Складність даної справи також відповідає заявленому розміру витрат на правову допомогу.
Просив:
стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інтер-Поліс» на користь ОСОБА_1 витрати на правничу (правову) допомогу у розмірі 40 000 грн.
Відповідно до ч. 3 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Згідно з ухвалою від 06.11.2024 розгляд справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
11.08.2025 постановлено ухвалу про призначення до розгляду заяву позивача адвоката Каращука Юрія Ігоровича про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
В провадженні Голосіївського районного суду міста Києва перебувала цивільна справа за позовною заявою ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інтер-Поліс», Товариства з обмеженою відповідальністю «Ірвін Україна» про стягнення матеріальної та моральної шкоди, спричиненої дорожньо-транспортною пригодою.
17.07.2025 судом ухвалено рішення, згідно з яким позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інтер-Поліс» на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування у розмірі 90658, 96 грн., витрати на проведення експертизи у розмірі 8000 грн. та судові витрати в розмірі 1090, 80 грн., відмовлено у задоволенні решти позовних вимог.
Питання розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу під час ухвалення рішення від 17.07.2025 не вирішувалось.
Рішення було надіслано до електронного кабінету представника позивача 17.07.2025.
На виконання ч. 1 ст. 134 ЦПК України позивачем до позовної заяви подано попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат та заявлено про понесення витрат на оплату послуг з професійної правничої (правової) допомоги адвоката.
Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу та витрати, пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Частиною 2 ст.141 ЦПК України встановлено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:
1) у разі задоволення позову - на відповідача;
2) у разі відмови в позові - на позивача;
3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд, відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України, враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Відповідно до частин 1-4 статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
На підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Частиною 8 ст. 142 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Відповідно до ст.270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:
1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;
2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати;
3) судом не вирішено питання про судові витрати;
4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.
Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.
Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Додаткове рішення або ухвалу про відмову в прийнятті додаткового рішення може бути оскаржено.
На підтвердження розміру понесених позивачем витрат на правову допомогу були надані договір про надання правничої допомоги №64-23 від 27.10.2023, додаток № 1 до договору про надання правничої допомоги №64-23 від 27.10.2023, акт приймання - передачі наданих послуг №1 від 17.07.2025 на суму 40000 грн., інформаційне повідомлення про зарахування коштів від 15.03.2024 на суму 10000 грн., інформаційне повідомлення про зарахування коштів від 14.04.2024 на суму 30000 грн., свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №10108/10 від 01.07.2021, ордер на надання правничої допомоги серії АІ №1657239 від 15.07.2024.
Відповідно до п. 4.1. договору про надання правничої допомоги №64-23 від 27.10.2023 за правову допомогу, передбачену договором, клієнт сплачує адвокату винагороду (гонорар), розраховану у додатковій угоді до цього договору.
27.10.2023 адвокат Каращук Ю.І. та ОСОБА_1 уклали додаток № 1 до договору про надання правничої допомоги №64-23 від 27.10.2023, в якому погодили, що розмір гонорару за надання правової допомоги становить 2500 грн. за 1 годину.
Відповідно до п. 1 акту приймання - передачі наданих послуг №1 від 17.07.2025 сторони погоджуються, що адвокатом надано клієнту правові послуги (допомогу) у вигляді захисту, представництва, відстоювання інтересів останнього у справі щодо відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а також надано правові послуги (допомогу), визначені пунктом 2 додатку № 1 до договору про надання парової допомоги №64-23 від 27.10.2023, а саме: первинна консультація з правових питань, вивчення документів, матеріалів справи - 1 година; аналіз актуального законодавства, підготовка правової позиції по справі, визначення обсягу необхідних доказів - 1 година; досудова підготовка матеріалів: виготовлення ксерокопій, завірення ксерокопій документів - 1 година; складання та направлення до суду позовної заяви - 4 години; складання інших процесуальних документів по справі (заяв, пояснень) - 5 годин; контроль відкриття провадження, змін стадій розгляду справи, інформування клієнта, роз'яснення клієнту його процесуальних прав та обов'язків - 1 година.
Відповідно до п. 3 акту приймання - передачі наданих послуг №1 від 17.07.2025 підписанням акту сторони погодили, що загальна тривалість часу, протягом якого здійснювалась правова допомога клієнту у формі надання послуг становить 16 годин. Вартість 1 години роботи адвоката становить 2500 грн. відповідно до п.2 Додатку № 1.
Відповідно до п. 5 акту приймання - передачі наданих послуг №1 від 17.07.2025 розрахунок вартості наданих адвокатом послуг здійснено наступним чином: 16 годин х 2500 грн. = 40000 грн.
Відповідно до інформаційних повідомлень про зарахування коштів від 15.03.2024, ОСОБА_3 перерахувала на користь Каращука Ю.І. 10000 грн. та 14.04.2024 30000 грн.
Суд зауважує, що види робіт або послуг адвоката, витрат, про відшкодування яких у справі заявлено вимогу, мають відповідати умовам договору про надання правової допомоги, положенням Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» і процесуального закону.
Статтею 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що видами адвокатської діяльності є:
1) надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;
2) складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;
3) захист прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування у кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення;
4) надання правничої допомоги свідку у кримінальному провадженні;
5) представництво інтересів потерпілого під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні;
6) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами;
7) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб, держави, органів державної влади, органів місцевого самоврядування в іноземних, міжнародних судових органах, якщо інше не встановлено законодавством іноземних держав, статутними документами міжнародних судових органів та інших міжнародних організацій або міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України;
8) надання правничої допомоги під час виконання та відбування кримінальних покарань;
9) захист прав, свобод і законних інтересів викривача у зв'язку з повідомленням ним інформації про корупційне або пов'язане з корупцією правопорушення.
Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).
Суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.
При цьому витрати на професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137, частина восьма статті 141 ЦПК України).
Критерії оцінки реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру застосовують з огляду на конкретні обставини справи, тобто є оціночним поняттям. Вирішення питання оцінки суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядав конкретну справу і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення.
Таких висновків дійшла Велика Палата Верховного суду у постанові від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, у тому числі в рішенні від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії»(Lavents v. Latvia) за заявою № 58442/00 щодо судових витрат, зазначено що за статтею 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (див., серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах «Ніколова проти Болгарії» та «Єчюс проти Литви», пункти 79 і 112 відповідно).
Як вже було зазначено, види робіт або послуг адвоката, витрат, про відшкодування яких у справі заявлено вимогу, мають відповідати умовам договору про надання правової допомоги, положенням Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» і процесуального закону.
Оцінюючи подані представником позивача докази на підтвердження понесених ним витрат на правничу допомогу судом встановлено, що зазначені витрати на правничу допомогу, які включають послуги: первинна консультація з правових питань, вивчення документів, матеріалів справи та аналіз актуального законодавства, підготовка правової позиції по справі, визначення обсягу необхідних доказів зводяться до єдиної дії - підготовка та подання процесуальних документів, зокрема, позовної заяви і за своєю суттю не можуть бути віднесені до правової допомоги, як окремі послуги.
Також суд звертає увагу, що зазначені витрати не в повній мірі відповідають критерію необхідності надання таких послуг, зокрема, суд не вважає необхідним підготовку та подання до суду письмових пояснень від 23.01.2025, оскільки це не є заявами по суті справи у розумінні ч. 2 ст. 174 ЦПК України.
Суд критично ставиться до того, що представником позивача було витрачено 5 годин на складання пояснень, як вказано в акті приймання - передачі наданих послуг №1 від 17.07.2025, що в свою чергу має наслідком розрахунок витрат за підготовку та подання до суду письмових пояснень у розмірі 12500 грн.
Беручи до уваги зміст статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», суд вважає, що направлення до суду позовної заяви, контроль відкриття провадження, змін стадій розгляду справи, інформування клієнта, роз'яснення клієнту його процесуальних прав та обов'язків та досудова підготовка матеріалів: виготовлення ксерокопій, завірення ксерокопій документів не є видами адвокатської діяльності.
Також як вже було зазначено судом, відповідно до п. 4.1. договору про надання правничої допомоги №64-23 від 27.10.2023 за правову допомогу, передбачену договором, клієнт сплачує адвокату винагороду (гонорар), розраховану у додатковій угоді до цього договору.
Відповідно до інформаційних повідомлень про зарахування коштів від 15.03.2024, ОСОБА_3 перерахувала на користь Каращука Ю.І. 10000 грн. та 14.04.2024 30000 грн.
При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що ці витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
Таким чином, суд приходить до висновку, що позивач (клієнт) ОСОБА_1 не виконав умови п. 4.1. договору та не поніс витрат на правничу допомогу у цій справі.
Матеріали цивільної справи не містять доказів, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 був укладений договір доручення або довіреність на вчинення дій щодо оплати витрат на правову допомогу. Також матеріали цивільної справи не містять доказів, що між Каращуком Ю.І. та ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду, якою внесені зміни або доповнення до п. 4.1. договору про надання правничої допомоги №64-23 від 27.10.2023.
Таким чином, відсутні підстави для прийняття додаткового рішення у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інтер-Поліс», Товариства з обмеженою відповідальністю «Ірвін Україна» про стягнення матеріальної та моральної шкоди, спричиненої дорожньо-транспортною пригодою.
Керуючись ст.ст. 141-142, 247, 257-261, 270, 353-355 ЦПК України, суд,-
Відмовити в прийнятті додаткового рішення у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інтер-Поліс», Товариства з обмеженою відповідальністю «Ірвін Україна» про стягнення матеріальної та моральної шкоди, спричиненої дорожньо-транспортною пригодою.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Повний текст ухвали складений 19.08.2025.
Суддя Ж. І. Кордюкова