Справа № 727/8973/25
Провадження № 2-а/727/179/25
27 серпня 2025 року м. Чернівці
Шевченківський районний суд м. Чернівців в складі:
головуючого судді Дубець О.С.
за участю секретаря судового засідання Вовкун Н.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Шевченківського районного суду м. Чернівців за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови,
І. ОПИСОВА ЧАСТИНА
Зміст позовних вимог та процесуальні дії вчинені в ході справи
ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду м. Чернівців із позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови в якому просить:
- Визнати протиправною та скасувати постанову № 4569 від 11 листопада 2024 року, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 2 статті 210 КУпАП;
- Провадження по справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 закрити на підставі частини 1 статті 247 КУпАП у зв'язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 210 КУпАП.
Ухвалою суду від 22 липня 2025 року позовна заява залишена без руху та позивачу наданий строк для усунення недоліків.
Ухвалою суду від 05 серпня 2025 року відкрито спрощене позовне провадження у справі, розгляд справи суд вирішив проводити з повідомленням сторін.
Цією ж ухвалою відповідачу був наданий строк для подання відзиву на позовну заяву.
Від відповідача надійшов відзив відповідно до якого ІНФОРМАЦІЯ_2 просить:
-У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення № 4569 від 11 листопада 2024 року відмовити за безпідставністю.
-Судові витрати покласти на позивача.
Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача
Свої позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що вважає, що оскаржувана постановам винесена з грубим порушенням норм законодавства, є протиправною та підлягає скасуванню.
Вказує, що свої облікові дані оновив вчасно, має відстрочку від мобілізації, оскільки має на утриманні дітей-інвалідів, а також він сам є хворою людиною, так як має психічні захворювання.
Зазначає, що з оскаржуваної постанови не вбачається на підставі яких саме доказів начальник ІНФОРМАЦІЯ_3 дійшов висновку про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 210 КУпАП.
Також вважає, що оскаржувана постанова була винесена з порушенням права позивача на захист, оскільки відповідно до вимог КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається за участі особи, щодо якої складені матеріали про адміністративне правопорушення, а в даному випадку ОСОБА_1 не брав участі під час розгляду справи про адміністративне правопорушення.
У поданому відзиві відповідач зазначив, що оскаржувана постанова є законною та обґрунтованою, оскільки відповідно до пункту 3 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», під час мобілізації громадянин у разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки зобов'язаний з'явитися у зазначені у ній місце та строк.
В судове засідання позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Олійнич Ю.В. не з'явились, про час, дату та місце судового розгляду повідомлені належним чином. Про причини неявки не повідомили.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, хоча повідомлявся судом належним чином про дату, час та місце розгляду справи. Про причини неявки в судове засідання не повідомив.
Неявка учасників судового провадження, повідомлених належним чином про дату, час і місце судового засідання, відповідно до частини 1 статті 205 КАС України, не є перешкодою для розгляду справи по суті.
У відповідності до частини 4 статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось у зв'язку із неявкою у судове засідання всіх учасників справи.
ІІ. МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин, встановлені судом
Дослідивши докази по справі судом встановлені такі фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин.
Судом встановлено, що 11 листопада 2024 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_3 була винесена постанова № 4569, якою на ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 РНОКПП НОМЕР_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , було накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850,00 грн. Стягнення було накладено за те, що, в діях позивача встановлено склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 210 КУпАП (в чинній на момент скоєння правопорушення редакції).
Оскаржувана постанова прийнята відповідачем на підставі матеріалів адміністративної справи, які надійшли на розгляд 11 листопада 2024 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ознаками адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 210 КУпАП (в чинній на момент скоєння правопорушення редакції).
В процесі розгляду матеріалів адміністративної справі відповідачем встановлено, що ОСОБА_1 , будучи військовозобов'язаним та перебуваючи на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_3 , був оповіщений про необхідність прибути до ІНФОРМАЦІЯ_3 14.03.2024 за розпорядженням начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 № 4/93/с від 02.03.2024, однак всупереч встановленим чинним законодавством вимогам правил військового обліку, у вказані час та дату до вказаного відділу не з'явився та в подальшому теж не з'являвся, тобто порушував вказані правила військового обліку в особливий період. У зв'язку із чим було направлено звернення до органів ГУНП для доставлення ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_3 для складання протоколу про адміністративне правопорушення.
Такі дії ОСОБА_1 відповідачем були кваліфіковані, як порушення вимог абзаців 5, 7 частини 3 статті 1, частини 8 статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-ХІІ та підпункту 2 пункту 1 Додатку 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487 «Про затвердження Порядку організації і ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів», що призвело до порушення правил військового обліку, вчиненого в особливий період, оскільки 17.03.2014, після оприлюднення Указу Президента України № 303/2014 «Про часткову мобілізацію», в Україні розпочав діяти особливий період, який діяв станом на момент розгляду справи, за що передбачена відповідальність за частиною 2 статті 210 КУпАП.
Оскаржувана постанова була прийнята на підставі доказів: протоколу ЧРТЦК № 1600 від 31.10.2024, паспорта громадянина України, рапорту поліцейського УПП, протоколу АЗ № 186854 про адміністративне затримання.
Судом встановлено, що копію постанови № 4569 від 11 листопада 2024 року позивач отримав 14 липня 2025 року.
З урахуванням наведеного, судом встановлено, що предметом даного позову є встановлення законності та обґрунтованості постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку.
Релевантні джерела права й акти, їх застосування та позиція суду
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з частиною 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Положеннями частини 1 статті 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Статтею 7 КУпАП закріплений принцип забезпечення законності при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення. Частинами 1-4 вказаної статті встановлено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом; провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності; застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом; додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Як встановлено судом спірні правовідносини у даній справі виникли з приводу правомірності притягнення позивача до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 210 КУпАП (в чинній редакції на момент скоєння правопорушення).
Частиною 1 статті 210 КУпАП в редакції станом на 14.10.2023, яка була чинна на момент скоєння позивачем, на думку відповідача, адміністративного стягнення (14.03.2024), була передбачена відповідальність за порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку.
З диспозиції частини 2 статті 210 КУпАП в редакції станом на 14.10.2023 вбачається, що остання передбачала відповідальність за повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, а також вчинення такого порушення в особливий період.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про оборону України» від 06 грудня 1991 року № 1932-ХІІ, особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Згідно з Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який триває і по теперішній час, та відповідно, діяв на момент скоєння позивачем, на думку відповідача, адміністративного стягнення - 14.03.2024.
Відповідно до частин 1, 2 статті 17 Закону України «Про оборону» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Громадяни України чоловічої статі, придатні до проходження військової служби за станом здоров'я і віком, а жіночої статі - також за відповідною фаховою підготовкою, повинні виконувати військовий обов'язок згідно із законодавством.
Відповідно до статті 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Статтею 245 КУпАП визначено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП, обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Суд зазначає, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб'єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов'язки для особи, щодо якої вона винесена.
Таке рішення суб'єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб'єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб'єкта владних повноважень.
На виконання статті 254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.
Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Відповідно до статті 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами.
У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання.
При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснюються його права і обов'язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.
Згідно зі статтею 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
На виконання вимог частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частиною 1 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
За змістом норм частин 1 та 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Обґрунтовуючи протиправність притягнення до адміністративної відповідальності, позивач зазначив, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм процесуального права та при її винесенні було порушено порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення. Також посилався на те, що військово-облікові дані уточнив вчасно та вважав, що в його діях відсутня подія адміністративного правопорушення, яке ставиться йому у провину.
Разом з тим, судом встановлено, що адміністративне стягнення на позивача було накладене за те, що останній, будучи військовозобов'язаним та перебуваючи на військовому обліку в четвертому відділі ІНФОРМАЦІЯ_3 , будучи оповіщеним про необхідність прибути до ІНФОРМАЦІЯ_3 14.03.2024 за розпорядженням начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 № 4/93/с від 02.03.2024, у вказані час та дату до вказаного відділу не з'явився та в подальшому теж не з'являвся, тобто порушував вказані правила військового обліку в особливий період.
Адміністративне правопорушення, передбачене частиною 2 статті 210 КУпАП в редакції КУпАП від 14.10.2023, тобто порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, за яке позивача притягнуто до адміністративної відповідальності, у спірному випадку полягає у неявці за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки для уточнення військово-облікових даних. Суд зазначає, що це правопорушення є одноактним, вичерпується фактом неприбуття до певного місця у визначені дату та час.
Отже, спірним питанням у даному випадку є, зокрема, питання здійснення відповідачем належного виклику позивача до ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Частина 3 статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» визначає, що військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Частиною 8 статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» визначено, що виконання військового обов'язку в запасі полягає в дотриманні військовозобов'язаними порядку і правил військового обліку, проходженні зборів для збереження та вдосконалення знань, навичок і умінь, необхідних для виконання обов'язків військової служби в особливий період.
Згідно з частиною 5 статті 33 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» в редакції станом на 27.02.2024 встановлено, що військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до підпункту 2 пункту 1 Додатку 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487 «Про затвердження Порядку організації і ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів» в редакції станом на 30.12.2022 було передбачено, що призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні прибувати за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки на збірні пункти, призовні дільниці, до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках, розпорядженнях) районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки для взяття на військовий облік та визначення призначення на особливий період, оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори військовозобов'язаних та резервістів.
Відповідно до частини 9 статті 29 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» в редакції станом на 27.02.2024 передбачено, що військовозобов'язані та резервісти, яким надійшла повістка відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України) на прибуття для призову на збори, зобов'язані прибути в пункт і в строк, зазначені у повістці.
Згідно з частиною 4 статті 39-1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» в редакції станом на 27.02.2024 визначено, що резервісти зобов'язані з'явитися до військових частин або на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих повістках (повідомленнях).
З наведеного суд доходить висновку, що призовники, військовозобов'язані та резервісти, яким надійшла повістка відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки зобов'язані прибути до військових частин або на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки в строки, зазначені у повістці.
Як встановлено судом оскаржувана постанова щодо ОСОБА_1 була винесена за невиконання останнім обов'язку з'явитись 14.03.2024 за розпорядженням начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 № 4/93/с від 02.03.2024 до ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Разом з тим, матеріали справи не містять ні розпорядження начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 № 4/93/с від 02.03.2024, ні повістки про виклик ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_3 , ні інших доказів того, що позивач не виконав обов'язок щодо з'явлення за повісткою та в подальшому теж не з'являвся, тобто порушував правила військового обліку в особливий період.
Крім наведеного, судом також встановлено, що оскаржувана постанова була прийнята на підставі доказів: протоколу ЧРТЦК № 1600 від 31.10.2024, паспорта громадянина України, рапорту поліцейського УПП, протоколу АЗ № 186854 про адміністративне затримання.
З наведеного суд доходить висновку, що посадовою особою, уповноваженою розглядати справи про адміністративні правопорушення за частиною 2 статті 210 КУпАП, також не досліджувались наведені вище докази, а саме: розпорядження начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 № 4/93/с від 02.03.2024 та повістка про виклик ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Згідно з частинами 1, 2, 3 статті 283 КУпАП України, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
Зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283, 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Разом з тим судом встановлено, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 210 КУпАП встановлена тільки в самій постанові, яка оскаржується. Інших достатніх, належних та допустимих доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 210 КУпАП, матеріали справи не містять.
Статтею 62 Конституції України встановлено, що ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. За змістом цієї норми на особу не може бути покладений обов'язок доводити свою невинуватість у вчиненні адміністративного правопорушення.
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом» (п. 161 рішення від 18.01.1978 у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom); п.65 рішення від 21.07.2011 у справі «Коробов проти України» (Korobov v. Ukraine), заява № 39598/03). Така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.
Згідно з правовими позиціями Європейського суду з прав людини «розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду усіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення».
Стандарт доведення «поза розумним сумнівом» означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене і правопорушник є винним у його вчиненні. «Поза розумним сумнівом» має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.
Обов'язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.
Для дотримання стандарту доведення «поза розумним сумнівом» недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Необхідно, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред'явленим обвинуваченням.
При цьому відповідно до статті 251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення.
Сам по собі протокол про адміністративне правопорушення за відсутності будь-яких інших доказів не є беззаперечним доказом вини особи, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи і не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», який передбачає співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій.
На підставі наведеного суд доходить висновку, що рішення відповідача про вчинення ОСОБА_1 протиправного діяння за яке настає адміністративна відповідальність за не з'явлення до РТЦК та СП за повісткою, тобто порушення правил військового обліку в особливий період, не доведене належними та допустимими доказами.
Щодо решти доводів позивача суд зазначає, що ЄСПЛ в рішенні по справі "Ґарсія Руіз проти Іспанії" (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1 зазначив, що "…хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід…".
Внаслідок вказаного, решта доводів позивача є такими, що не заслуговують уваги, оскільки вони не спростовують основного висновку суду зробленого за результатами розгляду справи.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Щодо суті позовних вимог
З урахуванням наведеного в мотивувальній частині рішення, суд доходить висновку, що вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 210 КУпАП, не підтверджується належними та допустимими доказами, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, на якого покладено обов'язок доказування вини, не доведено наявність в діях ОСОБА_1 події та складу адміністративного правопорушення та правомірності винесеної ним постанови про накладення на позивача штрафу, передбаченого санкцією частини 2 статті 210 КУпАП.
Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
З огляду на викладене, постанову № 4569 від 11 листопада 2024 року, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_3 , якою ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 РНОКПП НОМЕР_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною 2 статті 210 КУпАП у виді штрафу в розмірі 850,00 грн слід визнати протиправною та скасувати, а провадження по справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 (закрити на підставі частини 1 статті 247 КУпАП, у зв'язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 210 КУпАП.
Щодо судових витрат
Судом встановлено, що за розгляд справи Шевченківським районним судом м. Чернівців позивачем сплачений судовий збір в сумі 605,60 грн.
Згідно з частиною 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до частини 1 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
На підставі наведеного та у зв'язку із задоволенням позовних вимог, на користь позивача підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір в сумі 605,60 грн.
Керуючись статтями 139, 229, 241- 246, 286, 292, 293 КАС України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову № 4569 від 11 листопада 2024 року, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_3 , якою ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 РНОКПП НОМЕР_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною 2 статті 210 КУпАП у виді штрафу в розмірі 850,00 грн.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 РНОКПП НОМЕР_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за частиною 2 статті 210 КУпАП - закрити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 605,60 грн (шістсот п'ять грн 60 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне найменування учасників процесу:
Позивач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_5 , юридична адреса: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 .
Дата складання повного судового рішення 27 серпня 2025 року.
Суддя Дубець О.С.