Справа № 726/1055/25
Провадження №2/726/208/25
Категорія 35
11.08.2025 м. Чернівці
Садгірський районний суд м. Чернівці у складі: головуючого судді Мілінчук С. В., за участю секретаря судового засідання - Колісник А.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, залі суду м. Чернівці цивільну справу за позовною заявою МКП "Чернівцітеплокомуненерго" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні послуги з постачання теплової енергії, -
за участю:
відповідача - ОСОБА_1 ,
представника відповідача - Кондель Є.В.,
Короткий зміст позову.
Позивач МКП «Чернівцітеплокомуненерго» звернулося до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості.
Обгрунтовують позовні вимоги тим, що МКП «Чернівцітеплокомуненерго» надає послуги з постачання теплової енергії в будинок АДРЕСА_1 , опалювальною площею 54,70 кв.м., що розташована у вказаному багатоквартирному житловому будинку, який вводився в експлуатацію з комплексом інженерного обладнання. До вказаного інженерного обладнання входять прилади централізованого опалення. Посилаються на те, що відповідачам відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 для проведення розрахунків. Зазначають, що між позивачем та відповідачами укладено типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії, який є публічним договором приєднання відповідно до п.5 ст.13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 року № 2189-VІІІ та розміщений на офіційному веб-сайті Чернівецької міської ради https://city.cv.ua/ та на офіційному веб-сайті Міського комунального підприємства «Чернівцітеплокомуненерго» https://teplo.cv.ua/.
Посилаються на те, що передбачених зазначеними нормами обов'язків відповідачі не виконували, внаслідок чого у них виникла заборгованість за надані послуги з постачання теплової енергії за період 01.11.2023 р. по 31.12.2024 року в сумі 7 531,47 грн. Вказують також і на те, що відповідачі не здійснювали плату за абонентське обслуговування, внаслідок чого утворилась заборгованість в сумі 952,76 грн. за період з 01.11.2021 р. по 31.12.2024 року. Згідно розрахунків інфляційні складають - 269,85 грн.; та 3% річних - 59,18 грн.
Просять стягнути з відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь МКП «Чернівцітеплокомуненерго» заборгованість за надані житлово-комунальні послуги з постачання теплової енергії в сумі 7 531,47 грн.; 952,76 грн. плату за абонентське обслуговування; 269,85 грн., - втрат від інфляційних процесів; 59,18 грн. - три відсотки річних та 2422,40 грн. судового збору.
Рух справи та позиція сторін.
Ухвалою Садгірського районного суду м. Чернівці від 09.06.2025 року справу прийнято до розгляду та призначено до підготовчого судового засідання.
Представник позивача МКП «Чернівцітеплокомуненерго», Ринжук Г., у судове засідання не з'явилася, однак в матеріалах справи міститься заява розгляд справи за її відсутності. Зазначила, що позовні вимоги підтримують повністю та не заперечують щодо ухвалення заочного рішення.
20.06.2025 року через систему "Електронний суд" від представника відповідача ОСОБА_1 , адвоката Кондель Є.В. надійшов відзив на позовну заяву в якому він зазначає, що вимоги позивача викладені у позовній заяві ними не визнаються у повному обсязі з наступних причин. Згідно довідки №266 від 11.06.2012 року, виданогю ОСББ "Вітязь" у квартирі АДРЕСА_2 , зареєстровано місце проживання відповідачів, при цьому ОСОБА_1 вказана основник наймачем квартири. Разом із тим, згідно з відомостями про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб № 683917 від 02.05.2025 року, за вищевказаною адресою зареєстровані: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_4 . Так, відповідно до Витягу про реєстрацію місця проживання особи ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , була зареєстрована та проживала за адресою АДРЕСА_1 в період з 27.11.2002 р. по 25.05.2023р. (копія витягу додається). Відтак ОСОБА_3 не була користувачем послуг постачання теплової енергії по вищевказаній адресі у вказаний позивачем період, а тому позов у частині вимог до неї задоволено бути не може. Також представником було зазначено, що у своїй заяві позивач зазначає, що опалювальна площа квартири відповідачів становить - 54,70 м2 , в той же час у витягу з абонентської книжки значиться інший розмір опалювальної площі, а саме - 45 м2. Відповідач неодноразово, як в усній формі так і письмово, зверталась до позивача з вимогою про розрахунок заборгованості за надані послуги, повідомити про структуру тарифу, про надання інформації про загальну опалювальну площу, однак її вимоги були проігноровані позивачем. Вказує, що так як розмір опалювальної площі не вірно зазначений позивачем, так і його розрахунок не відповідає дійсності, що в свою чергу призводить до завищення рахунків за опалення.
Також зазнача, що на адресу відповідача не надходили жодні рахунки за нібито надані послуги, на офіційному веб-сайті позивача відсутня будь-яка інформація щодо їх якості, умов та обсягів споживання в будинку по АДРЕСА_3 . Вказує, що заявлені вимоги позивача щодо оплати за абонентське обслуговування в сумі 952,76 грн. за період з 01.11.2021р. по 31.12.2024 року не можуть бути задоволені, так як строк позовної давності перевищує затверджений законодавством у 3 роки.
Ухвалою суду від 23.06.2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
Відповідь на відзив стороною позивача до суду не подавалася.
Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні відзив на позовну заяву підтримала з підстав викладених у ньому, у позовних вимогах просила відмовити, оскільки заборгованість утворилася не з її вини, а через бездіяльність позивача.
Представник відповідача, адвокат Кондель Є.В. у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав викладених у відзиві.
Дослідивши наявні у справі докази та оцінивши їх у сукупності, врахувавши позицію сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких грунтуються позовні вимоги та встановивши відповідні їм правовідносини, суд зважає на наступне.
Досліджені судом докази та застосовані норми права.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено, що Міське комунальне підприємство «Чернівцітеплокомуненерго» надає послуги з постачання теплової енергії в будинок АДРЕСА_1 , що розташована у вказаному багатоквартирному житловому будинку, який вводився в експлуатацію з комплексом інженерного обладнання. До вказаного інженерного обладнання входять прилади централізованого опалення.
За адресою: АДРЕСА_1 , МКП «Чернівцітеплокомуненерго», відкритий особовий рахунок № НОМЕР_1 (постачання теплової енергії в опалювальний період), на ім'я ОСОБА_1 , кількість проживаючих осіб 4, опалювальна площа 45 кв.м. (а.с.6)
Із позовної заяви вбачається, що у відповідачів за невиконання обов'язків утворилася заборгованість перед МКП "Чернівцітеплокомуненерго" за надані житлово-комунальні послуги:
- з постачання теплової енергії за період з 01.11.2023 року по 31.12.2024 рік в сумі 7531,47 грн.;
- 952,76 грн - за абонентську плату за Індивідуальним договором з постачання теплової енергії за період з 01.11.2021 по 31.12.2024;
- 269,85 грн - інфляційні втрати; 59,18 грн - 3% річних. Розмір заборгованості підтверджується наданими Розрахунками заборгованості. (а.с.15-17).
Так, згідно довідки про склад сім'ї та реєстрацію виданої ОСББ "Вітязь" №266 від 11.06.2012 року, вбачається, що за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровані ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 . (а.с.8)
Однак, згідно Відомостей про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб, наданими Департаментом надання адміністративних послуг ЧМР №683917 від 02.05.2025 року на запит ОСОБА_1 , відповідачка ОСОБА_3 за вище вказаною адресою не зареєстрована. Так, ОСОБА_3 була зареєстрована та проживала за адресою АДРЕСА_1 в період з 27.11.2002 по 25.05.2023 року (а.с.55, 56). Вказане свідчить про те, що у вказаний позивачем у позовній заяві період ОСОБА_3 не була зареєстрована та не проживала за вищевказаною адресою.
Згідно із ст.48 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач та відповідач, при цьому, позивач - це особа, на захист суб'єктивних прав і охоронюваних законом інтересів якої порушується цивільна справа в суді, в свою чергу, відповідачем в цивільному процесі є особа, до якої позивачем пред'явлено матеріально-правову вимогу, при цьому, позивач вважає, що саме ця особа, як відповідач, порушила охоронювані законом права та інтереси позивача.
Відповідно до ст.46-47 вказаного Кодексу, сторони повинні володіти цивільною процесуальною правоздатністю та цивільною процесуальною дієздатністю.
Положеннями ч.2 ст.50 ЦПК України передбачено, що участь у справі кількох позивачів і (або) відповідачів (процесуальна співучасть) допускається, якщо: 1) предметом спору є спільні права чи обов'язки кількох позивачів або відповідачів; 2) права та обов'язки кількох позивачів чи відповідачів виникли з однієї підстави; 3) предметом спору є однорідні права і обов'язки.
Співучасть - це обумовлена матеріальним правом множинність осіб на тій чи іншій стороні в цивільному процесі внаслідок наявності загального права або загального обов'язку.
Важливою ознакою співучасті є наявність у декількох позивачів чи відповідачів у справі однакових за спрямованістю матеріально-правових вимог чи юридичних обов'язків.
Про те що відповідач ОСОБА_3 не проживала у квартирі АДРЕСА_2 , у вказаний позивачем період за який утворилася заборгованість, суду стало відомо під час розгляду справи, суд дійшов висновку, що позов в частині вимоги до ОСОБА_3 не підлягає задоволенню, оскільки остання не була користувачем послуг та є неналежним відповідачем у даній справі.
Щодо стягнення заборгованості з відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , суд зазначає наступне.
Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки визначеніЗаконом України "Про житлово-комунальні послуги".
Згідно зістатті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (далі - Закон) житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил. Споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.
У частині першій статті 19 Закону №1875-ІV передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, разом з тим відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.
Пунктом 31 Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року № 830 (далі - «Правила») визначено, що вартістю послуги є встановлений відповідно до законодавства тариф на теплову енергію для споживача, який визначається, як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, а для багатоквартирних будинків, обладнаних системою автономного теплопостачання, як сума тарифів на виробництво та постачання теплової енергії.
Такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 Закону №1875-ІV обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Наведеними положеннями закону передбачено, що споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними, а відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 20 Закону №1875-ІV споживач зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору.
Згідно з пунктом 3 частини другої статті 21 Закону №1875-ІV виконавець зобов'язаний підготувати та укласти із споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.
Враховуючи наведене, обов'язок по укладанню договору про надання житлово-комунальних послуг покладено законодавцем як на споживача, так і на виконавця.
Отже, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Зазначений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15, а також у постанові Верховного Суду від 18 травня 2020 року у справі № 176/456/17 (провадження № 61-63св18).
Приписами пункту 5 частини 3 статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що споживач, серед іншого, зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги в строки, встановлені договором або законом.
Відповідно до статті 68 ЖК України, плата за комунальні послуги у жилому приміщенні, що належить громадянинові, береться, крім квартирної плати, за затвердженими у встановленому порядку тарифами, у строки, визначені угодою сторін. Наймач зобов'язаний своєчасно вносити плату за комунальні послуги.
Згідно з пунктом 18 «Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, постачання холодної та гарячої води, плата за житлово-комунальні послуги вноситься власниками квартир, наймачами та орендарями щомісяця, не пізніше 20 числа, що настає за розрахунковим. Плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води або до затверджених нормативів (норм) споживання.
Порядок формування та затвердження цін і тарифів на житлово-комунальні послуги встановлені ст.31 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».
До повноважень позивача не входить зменшення або збільшення тарифів, встановлених для оплати наданих послуг.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено право споживача на отримання вчасно та відповідної якості житло-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо кореспондує визначений п. 5 ч. 2 ст. 7 цього Закону обов'язок споживача сплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Правилами ст. 5 Закону України «Про житлово комунальні послуги» закріплено, що до житлово-комунальних послуг належать: комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.
Позивач МКП «Чернівцітеплокомуненерго», як теплопостачальна організація надає послуги з постачання теплової енергії мешканцям багатоквартирних будинків м. Чернівці, керуючись Законом України «Про житлово-комунальні послуги», Правилами надання послуги з постачання теплової енергії, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року № 830.
Згідно з ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
За змістом ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
Положеннями ч. 1 ст. 10 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону.
Відповідно до ч. 5 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.
Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування тексту договору у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг.
Плата виконавцю комунальної послуги за індивідуальним договором про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання, складається з: плати за послугу, що розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів на відповідну комунальну послугу та обсягу спожитих комунальних послуг, визначеного відповідно до законодавства; плати за абонентське обслуговування, яка не може перевищувати граничний розмір, визначений Кабінетом Міністрів України.
На підставі п. 5 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 № 2189-VIII між позивачем та відповідачем укладений типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії від 01.10.2021 року, який є публічним договором приєднання та розміщений на офіційному веб-сайті Чернівецької міської ради https://city.cv.ua та на офіційному веб-сайті МКП «Чернівцітеплокомуненерго» https://teplo.cv.ua/ в мережі Інтернет.
Зазначені договори є публічними договорами приєднання, які набрали чинності з 01 грудня 2021 року.
Відповідно до п. 4 Індивідуальних договорів фактом приєднання споживача до умов договору є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання, сплата рахунку за надану послугу, факт отримання послуги.
Відповідно до п. 5 Індивідуальних договорів виконавець зобов'язується надавати споживачу послугу відповідної якості, а споживач зобов'язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу.
Згідно з п. 51, 52 Індивідуальних договорів передбачено, що договір набирає чинності з моменту акцептування його споживачем, але не раніше ніж через 30 днів з моменту опублікування і діє протягом одного року з дати набрання чинності. Якщо за один місяць до закінчення строку дії договору жодна із сторін не повідомить письмово іншій стороні про відмову від договору, договір вважається продовженим на черговий однорічний період.
Споживач не звільняється від оплати послуги, отриманої ним до укладення цього договору (п.38 Індивідуальних договорів).
За приписами частини 5 статті 13 Закону № 2189-VIII плата виконавцю комунальної послуги за індивідуальним договором про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання, складається з: плати за послугу, що розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів на відповідну комунальну послугу та обсягу спожитих комунальних послуг, визначеного відповідно до законодавства; плати за абонентське обслуговування, яка не може перевищувати граничний розмір, визначений Кабінетом Міністрів України.
Приписами ст. 67 ЖК України унормовано, що плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться, крім квартирної плати, за затвердженими в установленому порядку тарифами.
За правилами ст. 319, 322 Цивільного кодексу України власність зобов'язує. У відповідності зі ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана здійснити на користь іншої певні дії ( виконати послугу, сплатити кошти і т. п.), а інша сторона ( кредитор) має право вимагати від боржника виконання його зобов'язання. Зобов'язання виникають із підстав, встановлених ст. 11 ЦК України.
Згідно зі ст. 87 ЖК України наймач зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги.
За приписами статті 64 ЖК України, члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім'ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов'язаннями, що випливають із зазначеного договору.
За змістом ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.
Згідно із частиною першою статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За змістом частини першої статті 901, частини першої статті 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, строки та в порядку, що встановлені договором.
Отже, правовідношення, в якому замовник зобов'язаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору, є грошовим зобов'язанням.
З огляду на викладене слід дійти висновку про те, що правовідносини, які склалися між сторонами, є грошовим зобов'язанням, у якому, серед інших прав та обов'язків сторін, на боржників покладено певний цивільно-правовий обов'язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому відповідає право вимоги кредитора (частина перша статті 509 ЦК України) - вимагати сплати грошей за надані послуги.
Відповідно до вимог статті 25 Закону України «Про теплопостачання» у разі відмови оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується в судовому порядку.
Це випливає з положення статті 11 ЦК України відповідно до якої, цивільні права і зобов'язання виникають не тільки з основ передбачених законодавством, а також з дії громадян.
Такими діями відповідачів є фактичне користування послугами, що надаються позивачем.
Оскільки відповідачі офіційно, у встановленому чинним законодавством порядку не відмовились від послуг, які надавало їм МКП «Чернівцітеплокомуненерго», то в них виник обов'язок сплатити ці послуги.
Заперечуючи проти задоволення позову, ОСОБА_1 та її представник посилалися, зокрема, на те, що позивачем у позовній заяві зазначено опалювальну площу квартири відповідачів 54,70 кв.м., в той час як у витягу з абонентської книжки значиться інший розмір опалювальної площі, а саме - 45 кв.м.
Встановлено, що згідно з даними Витягу з абонентської книжки, особовий рахунок НОМЕР_1 , відкритого на ОСОБА_1 , по АДРЕСА_1 , опалювальна площа становить 45.00 кв.м., абонплата протягом року: 32.50 грн. з ПДВ, постачання тплової енергії в опалювальний період становить 1204, 62 грн.(а.с.6)
Суд відхиляє вказані доводи відповідача та його представника, щодо неправомірності розрахунку заборгованості житлово-комунальних послуг позивачем, оскільки вважає їх необгрунтованими. Вказівка про те що опалювальна площа зазначена у позовній заяві є більшою та розрахунки проведені відповідно неї не знайшли свого підтвердження, а тому суд доходить висновку, що вказана у Витягу з абонентської книжки опалювальна площа, а саме 45 кв.м., зазначена вірна та розрахунок заборгованості проведений згідно даної площі, а тому підстав для зміни розрахунку суд не вбачає.
Відповідно до п.6 ч.1 ст.20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 №1875-IV, споживач має право на несплату вартості житлово-комунальних послуг за період тимчасової відсутності споживача та/або членів його сім'ї при відповідному документальному оформленні, а також за період фактичної відсутності житлово-комунальних послуг, визначених договором у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п.29 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005, споживач має право на зменшення розміру плати у разі тимчасової відсутності споживача та/або членів його сім'ї на підставі письмової заяви споживача та офіційного документа, що підтверджує його/їх відсутність (довідка з місця тимчасового проживання, роботи, лікування, навчання, проходження військової служби, відбування покарання).
В ході судового розгляду відповідачами не надано доказів їх звернення до МКП «Чернівцітеплокомуенерго» із повідомленням про відсутність споживачів з наданням підтверджуючих документів.
Виходячи з викладеного, підстав для звільнення відповідачів від сплати заборгованості за надані послуги з опалення в ході судового розгляду не встановлено.
Статтею 15 ЦК України визначено право кожної особи та захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства. Отже, об'єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес і саме воно є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту. Такі способи захисту передбачені статтею 16 ЦК України.
Відповідно частини 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення, що визначено частина 2 статті 77 ЦПК України.
Згідно частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Частиною 1 статті 82 ЦПК України встановлено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
Як вбачається з положень частини 1статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Судом встановлено, що МКП «Чернівцітеплокомуненерго» фактично надавало відповідачам послуги з постачання теплової енергії у квартиру АДРЕСА_2 , а у період з 01.11.2023 по 31.12.2024 рік відповідачі отримували зазначені послуги на підстави публічного договору, проте доказів належної оплати наданих позивачем послуг суду не надали.
Відповідачі є споживачами послуги з постачання теплової енергії шляхом відкриття особового рахунку № НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_1 , за яким мається заборгованість в сумі: 7 531,47 гривень - за послугу з постачання теплової енергії за період з 01.11.2023 по 31.12.2024; 952,76 гривень - за абонентську плату за Індивідуальним договором з постачання теплової енергії за період з 01.11.2021 по 31.12.2024; 269,85 гривень - втрати від інфляційних процесів та 59,18 грн. - три відсотки річних.
Доказів того, що послуги відповідачам не надавались, що вонаи не користувались наданими послугами і потреби в таких послугах не мали, належними та допустимими доказами не доведено та матеріалами справи не підтверджено.
З огляду на зазначене, суд, за результатами розгляду справи, вважає доведеним позивачем факт не виконання відповідачами обов'язку щодо оплати вартості отриманих послуг.
Відповідачем ОСОБА_1 заявлено про застосування позовної давності до заявленої вимоги про стягнення сплати за абонентське обслуговування.
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
Частини третя та четверта статті 267 ЦК України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Європейський суд з прав людини вказав, що інститут позовної давності є спільною рисою правових систем Держав-учасниць і має на меті гарантувати: юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, спростувати які може виявитися нелегким завданням, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, які відбулися у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із спливом часу (STUBBINGS AND OTHERS v. UNITED KINGDOM, № 22083/93, № 22095/93, § 51, ЄСПЛ, від 22 жовтня 1996 року; ZOLOTAS v. GREECE (No.2), № 66610/09, § 43, ЄСПЛ, від 29 січня 2013 року).
Значення позовної давності полягає в тому, що цей інститут забезпечує визначеність та стабільність цивільних правовідносин. Він дисциплінує учасників цивільного обігу, стимулює їх до активності у здійсненні належних їм прав, зміцнює договірну дисципліну, сталість господарських відносин.
02 квітня 2020 року набув чинності Закон України від 30 березня 2020 року N 540-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)", відповідно до якого розділ "Прикінцеві положення" ЦК України доповнено пунктом 12, за змістом якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. У подальшому строк дії карантину неодноразово продовжувався.
Відповідно до постанови КМУ від 27.06.2023 N 651 відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 р. на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Таким чином, враховуючи, що Закон України, яким продовжувались, зокрема, строки позовної давності набрав чинності 02.04.2020 р., він не може поширюватись на правовідносини, які виникли до набрання ним чинності. З матеріалів справи, вбачається, що строк звернення до суду у позивача закінчився 01.03.2020 р.
Згідно з п. 19 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року N 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року N 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.
Вказаний розділ ЦК України доповнено пунктом 19 згідно із Законом № 2120-IX від 15.03.2022 р. Вказаний Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» набрав чинності 17.03.2022 р.
Таким чином, дія цієї норми поширюється на правовідносини, які виникли після 17.03.2022 р.
Враховуючи норму Конституції України як норму прямої дії, щодо якої закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, суд відхиляє посилання позивача на п. 19 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України як на підставу обґрунтування заявлених позовних вимог.
Суд, застосовуючи позовну давність щодо, вважає законними та обґрунтованими вимоги про стягнення плати за абонентське обслуговування за період з 01.11.2021 р. по 31.12.2024 р., що складає 952,76 грн.
Звертаючись до суду з позовом МТК "Чернівцітеплокомуненерго" у зв'язку з простроченням оплати спожитих житлово-комунальних послуг відповідачами, просить стягнути на їх користь також 3 % річних та інфляційні втрати.
За правилами ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи вищевикладене, за період з 01.01.2024 р. по 31.12.2024 р. підлягає стягненню 3% річних у розмірі 59,18 грн. та інфляційні втрати у розмірі 269,85 грн.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню і з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість за період з 01.11.2023 по 31.12.2025 в сумі 7 531,47 грн. за послуги за надані житлово-комунальні послуги з постачання теплової енергії; за період 01.11.2021 по 31.12.2024 в сумі 952,76 грн. за абонентське обслуговування послуги з постачання теплової енергії та втрати від інфляційних процесів та три відсотки річних.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача також підлягає стягненню на користь позивача сплачений ним судовий збір в розмірі 2 422,40 грн.
На підставі викладеного та керуючись ст. 509, 525, 526, 625, Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ст. 2, 12, 13, 81, 141, 258, 259, 263-265, 274,279, 354,355 ЦПК України, суд
Позовні вимоги МКП "Чернівцітеплокомуненерго" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні послуги з постачання теплової енергії - задовольнити частково.
Стягнути солідарно із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ; ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 ; ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , на користь Комунального підприємства МКП «Чернівцітеплокомуненерго» (р/р НОМЕР_5 , код 34519280, МФО 322313) заборгованість за надані житлово-комунальні послуги з постачання теплової енергії за період з 01.11.2023 року по 31.12.2024 року в розмірі 7531 (сім тисяч п'ятсот тридцять одна) гривня 47 копійок.
Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ; ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 ; ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 на користь МКП «Чернівцітеплокомуненерго» (р/р НОМЕР_6 , код 34519280, МФО 322313), плату за абонентське обслуговування у сумі 952 гривні 76 копійок.
Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ; ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 ; ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 на користь МКП «Чернівцітеплокомуненерго» (р/р НОМЕР_6 , код 34519280, МФО 322313), 3% річних у сумі 59,18 гривень та інфляційні витрати у сумі 269,85 гривень.
Стягнути із ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 судовий збір у сумі 1 211,20 гривень, тобто по 404,74 грн. з кожного.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Чернівецького апеляційного суду через Садгірський районний суд м. Чернівці протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст судового рішення складено 18.08.2025 року.
Головуючий суддя С. В. Мілінчук