Справа № 712/11207/24
Провадження № 1-кп/1-кп/712/398/25
27 серпня 2025 року Соснівський районний суд м. Черкаси в складі:
головуючий-суддя ОСОБА_1
секретар ОСОБА_2
з участю:
прокурора ОСОБА_3
захисника ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024250310002731 від 20.08.2024 по обвинуваченню:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Черкаси, громадянина України, українця, з середньою освітою, не одруженого, на утриманні дітей не маючого, не є учасником бойових дій, інвалідом, депутатом, ліквідатором наслідків ЧАЕС, офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше несудимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України
03.08.2024, військовозобов'язаному ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , маючому тимчасове посвідчення військовозобов'язаного серії НОМЕР_1 , який, відповідно до довідки військово-лікарської комісії № 5283 від 02.08.2024, визнаний придатним до військової служби, та не має підстав для відстрочки, будучи належним чином у встановленому законом порядку повідомленим працівниками ІНФОРМАЦІЯ_2 про призов, а також про кримінальну відповідальність за ухилення від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період, що запроваджений Указом Президента України від 24.02.2022 за №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та затверджений Верховною Радою України та який в подальшому продовжений Указом Президента України № 469/2024 від 23.07.2024на 90 діб, ознайомленим із вимогами ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII, працівниками ІНФОРМАЦІЯ_3 , повідомлено про необхідність явитись 04.08.2024 о 06 годині 00 хвилин до призивної дільниці ІНФОРМАЦІЯ_4 , розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , для відправки на мобілізацію і подальшого проходження військової служби у Збройних Силах України у складі військової частини № НОМЕР_2 .
Однак, ОСОБА_5 , без поважних причин, діючи умисно, з метою ухилення від призову за мобілізацією, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, відмовився від підписання та отримання вказаної повістки та 04.08.2024 о 06 годині 00 хвилин та не прибув до призовної дільниці ІНФОРМАЦІЯ_4 для відправки на мобілізацію і подальшого проходження військової служби у Збройних Силах України, таким чином ухилився від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
В судовому засіданні ОСОБА_5 свою вину визнав, щиро розкаявся та пояснив, що не заперечує той факт, що не прийшов на відправку у зв'язку з тим, що мав та на даний час має захворювання шлунку, та на момент явки був не згідний з висновком ВЛК та мав направлення на додаткове обстеження. Просив суворо не карати.
Вина ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, підтверджується показами свідків, письмовими доказами, які були досліджені судом та оглянутими в судовому засіданні, а саме.
- показами свідка ОСОБА_6 , який в судовому засіданні повідомив, що працює оператором мобілізаційного відділення ІНФОРМАЦІЯ_4 , та до його посадових обов'язків належить робота з особами, що підлягають мобілізації під час військового стану. Так, 03.08.2024 в приміщенні військкомату здійснював вручення повістки ОСОБА_5 на відправку 04.08.2024 на військову службу, однак останній відмовився від її отримання, останнього також було попереджено про кримінальну відповідальність за ухилення від призову на військову службу, у зв'язку з чим для фіксації даного факту було викликано працівників поліції. Зазначив, що ОСОБА_5 , відповідно до висновку ВЛК визнаний придатний до військової служби, а також не мав підстав для надання йому відстрочки від призову по мобілізації. Повідомив, що при врученні повістки, останній був не згідний з висновком ВЛК. Разом з тим, зауважив, що незгода з висновком ВЛК, не є підставою для відстрочки;
- показами ОСОБА_7 , який повідомив, що працює командиром роти № 2 батальйону УПП в Черкаській області та 03.08.2024 за викликом прибув до приміщення військкомату, де перебував військовозобов'язаний ОСОБА_5 , який відмовився від отримання повістки на відправку до військової частини. Останній був визнаний придатний до військової служби, а також не мав підстав для надання йому відстрочки від призову по мобілізації. Повідомив, що при врученні повістки, останній був не згідний з висновком ВЛК.;
- даними протоколу зняття показань технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото-, кінозйомки, відеозапису, чи засобів фото-, кінозйомки, відеозапису від 17.09.2024 відповідно до якого при проведення зняття показань було встановлено , що наявні нагрудні камери зафіксували час, місце та обставини відмови ОСОБА_5 від отримання повістки при врученні працівниками ІНФОРМАЦІЯ_4 ;
-даними протоколу огляду предметів від 17.09.2024 відповідно до якого під час огляду предмету було виявлено диск з відеозаписом на якому зафіксовано час, місце та обставини відмови обвинуваченого ОСОБА_5 від отримання повістки при врученні її останньому працівниками ІНФОРМАЦІЯ_4 ;
- даними постанови про визнання речовим доказом від 17.09.2024 , а саме: оптичний носій інформації CD-R диск;
- даними протоколу огляду документа від 16.09.2024, під час огляду було виявлено: тимчасове посвідчення військовозобов'язаного ОСОБА_5 № 4059; облікову картку військовозобов'язаного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ; картку № 419/6 обстеження та медичного огляду від 02.08.2024, де останній поставив свій підпис про надання повної інформації про стан здоров'я; довідку№ 5283 військово-лікарської комісії про придатність до військової служби; розписки про отримання повістки про виклик на 04 серпня 2024 року на ім'я ОСОБА_5 від 03.08.2024 на відправку в складі команди НОМЕР_2 та повістки на відправку на 04.08.2024;
-даними постанови від 16.09.2024 про визнання речовими доказами документів, оглянутими відповідно до протоколу огляду від 16.09.2024.
Стаття 336 КК України (у редакції Закону №1357-ІХ від 30.03.2021) передбачає ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
Об'єктом вказаного кримінального правопорушення є суспільні відносини у сфері переведення економіки, діяльності органів влади, самоврядування, інших сфер і галузей країни на функціонування у період воєнного стану, а Збройні Сили України, інших воєнізованих формувань на організацію і штати воєнного часу. У більш вузькому розумінні це передбачений законом порядок підтримання бойової і мобілізаційної готовності ЗСУ та інших формувань на рівні, що забезпечує вимоги національної безпеки.
Додатковий обов'язковий об'єкт правопорушення - встановлений законом порядок комплектування ЗСУ (інших формувань). Шкода, що спричиняється вказаному об'єкту посягання, характеризується такою протиправною поведінкою, коли особа, яка об'єктивно підпадає до призову за мобілізацію до лав ЗСУ, в односторонньому порядку свідомо виключає себе із передбаченого законом процесу формування ЗСУ та інших формувань на рівні забезпечення національної безпеки країни і її населення.
Суспільна небезпека правопорушення полягає в тому, що мобілізація - це комплекс заходів, які здійснюються в державі з метою переведення органів державної влади, місцевого самоврядування та деяких інших органів на функціювання в умовах особливого періоду, а Збройних Сил чи інших військових формувань - на організацію і штати воєнного часу. Ефективно дати відсіч нападникам на країну чи виконати зобов'язання по спільній обороні від агресора без швидкої і своєчасної мобілізації неможливо. Тому ухилення від призову до Збройних Сил з числа військовозобов'язаних громадян під час воєнних дій, які розпочались або передбачаються, створює загрозу для безпеки держави у сфері оборони. Об'єктивна сторона виявляється в бездіяльності - ухиленні будь-яким способом від призову за мобілізацією.
Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується прямим умислом. Тобто особа усвідомлює небезпечний і протиправний характер своїх вчинків, проте має намір і бажання так діяти, а саме досягти мети - уникнути самого призову за мобілізацією.
Прямим умисел є тоді, коли особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала їх настання (ч. 2 ст. 24 КК України).
Усвідомлення суб'єктом суспільно небезпечного характеру свого діяння означає, що він усвідомлює всі фактичні обставини вчиненого діяння, які відповідають ознакам складу інкримінованого кримінального правопорушення, та одночасно розуміє, що вчинене ним діяння є шкідливим для суспільства.
Передбачення є адекватним розумовим уявленням особи про неминучість чи можливість конкретних результатів своєї дії (бездіяльності). Бажання полягає у прагненні досягти чітко визначеної мети і спрямованості волі на її досягнення.
Під час судового розгляду кримінального провадження щодо ОСОБА_5 судом встановлено, що поведінка останнього беззаперечно свідчить про спрямованість його умислу на ухилення від призову, враховуючи таке.
Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №64/2022 на всій території України введено воєнний стан, який неодноразово продовжений Указами Президента України і діє до теперішнього часу.
Відповідно до статей 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України є найважливішими функціями держави та справою всього Українського народу, а захист України, її незалежності та територіальної цілісності України, відповідно до ст. 65 Конституції України є обов'язком громадян України.
Україна як держава веде облік осіб, які є військовозобов'язаними, і здійснює стратегічне планування оборонних операцій з урахуванням інформації про кількість осіб, які перебувають на такому обліку та можуть у разі загрози державності під час війни бути залучені до оборони держави.
Суд вважає, що завданням мобілізації військовозобов'язаних є реалізація тих завдань, в тому числі, які не пов'язані із використанням та носінням зброї, які планує і координує керівництво Збройних сил України. Суд звертає увагу і на той факт, що наступ на Україну носить широкомасштабний характер, адже у лютому 2022 року військове вторгнення було здійснено не лише з території Російської Федерації, а й з території Республіки Білорусь, а сам військовий супротив з боку України охопив понад 8 з 24 областей держави, які межують з названими державами. Протяжність військового нападу з півночі, сходу та півдня, а також з морського кордону Чорного моря сягнула більшої частини кордону всієї України, включаючи тимчасово окуповану територію Автономної Республіки Крим. Саме військова служба за мобілізацією на цей момент є першочерговим заходом з метою забезпечення національних інтересів держави, оскільки є нагальною потребою в умовах неспровокованого військового нападу з боку РФ. Тобто мобілізація з боку держави України є єдино необхідним та невідкладним заходом для запобігання агресії іншої держави, а сама ж держава по суті вже тривалий період часу перебуває у стані «оборонної війни».
Таким чином, суд приходить до висновку, що в діях ОСОБА_5 наявна об'єктивна та суб'єктивна сторона інкримінуємих кримінальних правопорушень.
Всі вищеперелічені докази належні, оскільки вони підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню, допустимі, оскільки вони отримані в порядку встановленому КПК України, достовірні, оскільки фактичні дані отримані з цих доказів, не спростовані жодним іншим доказом, наданим сторонами кримінального провадження. Всі ці докази в своїй сукупності та взаємозв'язку не містять суперечностей, доповнюють один одного і дають можливість суду прийти до однозначного висновку про винність ОСОБА_5 .
За таких обставин суд дії ОСОБА_5 кваліфікує за ст. 336 КК України як ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Обставин, які пом'якшують покарання ОСОБА_5 згідно зі ст.66 КК України, є щире каяття.
Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_5 згідно ст.67 КК України, судом не встановлено.
Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_5 суд керується положеннями ст.ст. 65-67 КК України, Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання», а також виходить з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
Відповідно до ст.50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого.
Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Обираючи вид та міру покарання суд, керуючись ст.65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Суд приймає до уваги, що скоєне кримінальне правопорушення, відповідно до ст.12 КК України, відноситься до нетяжких злочинів.
За місцем проживання ОСОБА_5 характеризується позитивно, стан здоров'я задовільний, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, офіційно не працює і не займається суспільно корисливою працею, оскільки протилежного суду не доведено.
При обранні виду та міри покарання для обвинуваченого суд, реалізовуючи принципи справедливості та індивідуалізації покарання, враховуючи, що призначене покарання повинно бути не тільки карою, але і переслідувати цілі загальної та спеціальної превенції, вважає, що покарання повинно бути відповідним скоєному і сприяти виправленню обвинуваченого та запобіганню вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
ОСОБА_5 хоча і скоїв умисний нетяжкий злочин, але його поведінка створює в очах громадян та суспільства в цілому негативне враження безладдя, безкарності, тим паче під час введеного на всій території України воєнного стану та мобілізації, що суттєво підвищує ступінь суспільної небезпечності як вчиненого діяння, так і особи винуватого.
У зв'язку зі збройною агресією російської федерації проти України - захист незалежності та територіальної цілісності України набуває особливого значення та повинен бути забезпечений усіма можливими засобами. Наслідки ухилення від військової служби в цих умовах через покарання повинні досягати такої мети, яка зможе запобігти вчиненню нових кримінальних правопорушень як обвинуваченим, так і іншими особами. Звільнення обвинуваченого ОСОБА_5 від відбування призначеного покарання з випробуванням або призначення йому більш м'яких покарань, ніж передбачені санкцією ст. 336 КК України, сформує негативну думку інших військовозобов'язаних, вплине на їх бойовий дух та мотивацію, не сприятиме дотриманню мети покарання, сприятиме ухиленню інших осіб від призову на військову службу під час мобілізації, та в свою чергу вплине на якість оборони України, функціонування, бойову та мобілізаційну готовність, боєздатність і підготовку Збройних Сил України до здійснення покладених на них функцій і завдань.
Крім того, суд зазначає, що в ході судового розгляду обвинувачений ОСОБА_5 не надав доказів неможливості проходити службу за станом здоров'я. Висновок військово лікарської комісії не скасовано.
Зазначені вище обставини унеможливлюють виправлення обвинуваченого без реального відбуття покарання в умовах ізоляції від суспільства, тому суд дійшов висновку, що обвинуваченому слід призначити покарання у виді позбавлення волі в межах санкції, передбаченої статтею 336 КК України.
Запобіжний захід ОСОБА_5 під час досудового розслідування та судового розгляду не застосовувався і на теперішній час підстав для його застосування не вбачається.
Процесуальні витрати у провадженні відсутні.
Долю речових доказів необхідно вирішити в порядку ст. 100 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 349, 370,374-376,394-395 Кримінального процесуального кодексу України, суд -
Визнати ОСОБА_5 винуватим у пред'явленому обвинуваченні за ст. 336 КК України та призначити йому покарання у виді 3 років позбавлення волі.
Початок строку відбування покарання відраховувати з часу затримання ОСОБА_5 в порядку виконання вироку.
Міру запобіжного заходу до вступу вироку в законну силу не застосовувати.
Речові докази, які долучені до матеріалів кримінального провадження, а саме, належним чином завірені копії наступних документів: тимчасове посвідчення військовозобов'язаного НОМЕР_1 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; облікову картку до військового квитка військовозобов'язаного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 НОМЕР_1 ; картку обстеження та медичного огляду №419/6 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; довідку №5283 від 02.08.2024 військово-лікарської комісії відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; повістку на ім'я ОСОБА_5 від 03.08.2024 на відправку в складі команди № НОМЕР_2 на 04.08.2024; копію паспорта гр. України НОМЕР_3 виданий Соснівським РВ УМВС України в Черкаській області, 28.07.2004 р. на ім'я ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; CD-R диск, залишити при матеріалах кримінального провадження.
Вирок може бути оскаржено до Черкаського апеляційного суду через протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Головуючий ОСОБА_1