Справа № 624/528/25
№ провадження 2/624/307/25
26 серпня 2025 року Кегичівський районний суд Харківської області у складі: головуючого судді Богачової Т.В., з участю секретаря Кольгана С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду селища Кегичівки, Берестинського району, Харківської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Представник позивача звернувся до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № 00-9650482 від 29.02.2024 у розмірі 41954,30 грн, яка складається з: 8140,00 грн заборгованості за тілом та 33814,30 грн заборгованості за відсотками. Також покласти на відповідача витрати на сплату судового збору в розмірі 2422,40 гривень та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7000 гривень.
Позовна заява обґрунтована тим, що 29.02.2024 ТОВ «Макс Кредит» та відповідач уклали кредитний договір у формі електронного документа з використанням електронного підпису одноразового ідентифікатору. Відповідно до умов кредитного договору, позичальнику надається кредит в сумі 8140 грн. Позичальник зобов'язується сплатити кредитодавцю комісію за надання кредиту в сумі 740,00 грн, порядок сплати якої визначено умовами кредитного договору. Отже, позичальнику перераховується сума в розмірі 7400 грн. На виконання умов кредитного договору, 29.02.2024 первісний кредитор ініціював переказ коштів безготівковим зарахуванням через компанію ТОВ «Платежі Онлайн» на платіжну картку № НОМЕР_1 , що, в свою чергу, свідчить доказом того, що відповідач прийняв пропозицію кредитодавця. Первісний кредитор виконав свої зобов'язання щодо надання грошових коштів у повному обсязі. Відповідач належним чином не виконала свого зобов'язання щодо повернення коштів, має заборгованість у розмірі - 41954,30 грн, яка складається з: 8140,00 грн заборгованості за тілом та 33814,30 грн заборгованості за відсотками. 25.11.2024 між первісним кредитором та позивачем укладено договір факторингу № 25112024-МК/Ейс, відповідно до умов якого позивачеві відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором. Станом на дату подання позовної заяви на рахунки позивача не надходило жодного платежу на погашення заборгованості відповідача за кредитним договорам.
Ухвалою Кегичівського районного суду Харківської області від 12.06.2025 було відкрито провадження, позовна заява прийнята до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Сторонам було надано час для подання заяв по суті. Зобов'язано АТ КБ «Приватбанк» надати до суду докази зарахування на рахунок ОСОБА_1 кредитних коштів.
Відповідач 07.07.2025 подала до суду відзив на позовну заяву, згідно з яким частково не погоджується із позовними вимогами ТОВ «ФК «Ейс» та вважає заявлену суму до стягнення завищеною, неспівмірною, а також такою, що порушує її права як споживача та члена сім'ї військовослужбовця. Відповідачем було добровільно сплачено 8106 грн, що практично покриває повністю тіло кредиту, отриманого 29.02.2024 у сумі 8140 грн. Жодного ухилення від сплати зобов'язань не було. Позивач заявляє вимоги про стягнення 33814,30 грн відсотків, що майже в 4 рази перевищує основну суму кредиту. Це є невиправдано великою сумою, що суперечить положенням ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», загальним принципам добросовісності, розумності та пропорційності у цивільному праві, правовій позиції Верховного Суду (справа № 127/27394/18). Відповідач зазначає, що її чоловік є офіцером Збройних Сил України, що підтверджується посвідченням, яке додається. Згідно зі ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» відповідач має право на спеціальні умови кредитування та захист від кредитного тиску в період служби чоловіка. Позивач про це був поінформований. Заявлені позивачем витрати на правничу допомогу в сумі 7000 грн відповідач вважає завищеними та необґрунтованими витратами, оскільки справа слухається в спрощеному провадженні без складної правової роботи. У зв'язку з вищевикладеним відповідач просить суд врахувати часткову сплату в розмірі 8106 грн. Зменшити або повністю відмовити в стягненні відсотків як непропорційних. Врахувати соціальний статус відповідача як член сім'ї офіцера ЗСУ та захистити її права як споживача. Відмовити у стягненні витрат на правничу допомогу через їх необґрунтованість.
Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи у судове засідання не з'явилися.
Представник позивача заявив про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.
Статтею 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі ст.ст. 15, 16 ЦК України, ст. 4 ЦПК України кожна особа має право на захист своїх порушених, невизнаних або оспорюваних цивільних прав, свобод чи інтересів, у тому числі й у судовому порядку.
Способами захисту цивільних прав та інтересів, можуть зокрема бути: припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення та інші.
Матеріалами справи встановлено, що 29.02.2024 між ТОВ «Макс Кредит» та ОСОБА_1 було укладено договір кредитної лінії №00-9650482. Договір укладено в електронній формі.
Згідно з умовами кредитного договору, пунктів 1.1. - 1.3.1. на умовах, встановлених договором, кредитодавець надає позичальнику кредит у вигляді кредитної лінії, а позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом. Сума ліміту кредитної лінії складає 7400,00 грн. Цільове призначення кредиту на споживчі потреби. Строк дії кредитної лінії 360 календарних днів. Позичальник зобов'язаний повернути кредит кредитодавцю 23.02.2025. Позичальник зобов'язаний оплатити проценти в періодичну оплату процентів, а саме: на 25.03.2024 та на кожний 25 день після цієї дати за фактичне користування грошовими коштами протягом строку дії кредитної лінії.
Згідно з пунктами 1.4.1. Договору, стандартна процентна ставка - 2,47 % від суми кредиту за кожний день користування. Знижена процентна ставка становить 0,86 % від суми кредиту за кожен день користування кредитом.
Відповідно до п. 1.5. Договору, за надання кредиту позичальник зобов'язаний сплатити кредитодавцю одноразово комісію у розмірі 10% від суми кредиту, що складає 740 грн.
Сума кредиту перераховується на рахунок позичальника за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) 516874хххх6341 (п.2.8. Договору).
Кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок (п. 2.1. Договору).
Відповідно до довідки ТОВ «Платежі Онлайн» від 18.12.2024 та додатку до інформаційної довідки ТОВ «Платежі онлайн» за № 47 значиться інформація про перерахування 29.02.2024 ТОВ «Макс Кредит» через платіжний сервіс «Platon» (ТОВ «Платежі Онлайн») за кредитним договором №00-9650482 від 29.02.2024 кошти в розмірі 7400 грн на картку № НОМЕР_2 .
Відповідно до виписки з АТ КБ «ПриватБанк» на рахунок ОСОБА_1 № НОМЕР_2 були зараховані 29.02.2024 кошти в розмірі 7400 грн.
Згідно з наданим розрахунком заборгованості за кредитним договором ОСОБА_1 має заборгованість перед кредитором в розмірі 41954,30 грн, з яких: тіло кредиту 7400 грн, комісія за надання кредиту 740 грн, проценти в розмірі 33814,30 грн. За цим розрахунком ОСОБА_1 вносила кошти на погашення кредиту в загальній сумі 12740,58 грн.
Відповідно до п. 4.2.5. кредитного договору, кредитодавець має право відступити право вимоги за договором із заміною кредитора без згоди позичальника.
25.11.2024 між ТОВ «ФК «Ейс» та ТОВ «Макс Кредит» укладено договір факторингу №25112024-МК/Ейс.
Відповідно до договору факторингу, в порядку та на умовах, визначених в цьому договорі, фактор зобов'язується передати (сплатити) клієнту суму фінансування, а клієнт зобов'язується відступити факторові права вимоги за укладеними кредитними договорами згідно реєстру, в обсязі та на умовах, що існують на дату відступлення прав вимоги (п.2.1. Договору). «Права Вимоги» - означає всі права вимоги клієнта до боржника за укладеними кредитними договорами, згідно реєстру боржників на дату відступлення прав вимоги, включаючи всі права вимоги та засоби захисту прав, які доступні клієнту у якості кредитора, щодо виплати суми боргу. «Дата відступлення прав вимоги» - означає робочий день, в який сторони склали і підписали акт прийому-передачі (п.1. Договору).
До цього договору факторингу 25.11.2024 сторонами був підписаний акт приймання-передачі.
Згідно з витягом з реєстру боржників до ТОВ «ФК «Ейс» перейшло право вимоги за борговим зобов'язанням боржника ОСОБА_1 , номер кредитного договору 00-9650482 від 29.02.2024, сума заборгованості за основною сумою боргу 8140 грн, сума заборгованості за відсотками 33814,30 грн, загальна сума заборгованості 41954,30 грн.
Відповідач ОСОБА_1 є дружиною ОСОБА_2 , який є військовослужбовцем, що підтверджується копіями свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 та копією посвідчення офіцера.
Згідно з копією посвідчення офіцера ОСОБА_2 перебуває на військовій службі в Збройних Силах України. Має військове звання капітан, яке присвоєне наказом від 26.01.2024. Призначений на посаду командира 1 радіолокаційного взводу наказом від 06.02.2025.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Відповідно до ч.7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Згідно ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України передбачено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі (стаття 1055 ЦК України).
За змістом статті 1056-1 ЦК України, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Щодо права позивача пред'являти свої вимоги до боржника за кредитним договором, то суд керується такими положеннями Закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 510 ЦК України, сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.
Згідно до ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов'язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
Відповідно до ч.1 ст. 513 ЦК України, правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Згідно ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.
Згідно ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до ст. 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.
Згідно ст. 1079 ЦК України, сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.
Відповідно до ч.1 ст. 1080 ЦК України, договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження.
В судовому засіданні доведено та визнано відповідачем факт укладення кредитного договору, отримання кредитних коштів. Доведено факт переходу прав вимоги від первісного кредитора ТОВ «Макс Кредит» до позивача.
Щодо заявленої до стягнення суми заборгованості, то її розмір підтверджений наданим позивачем розрахунком, який відповідає умовам кредитного договору.
Разом з тим, суд вважає, що нарахована сума відсотків не підлягає стягненню з відповідача.
Так, відповідно до п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об'єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об'єкта нерухомості, об'єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» дія цього Закону поширюється на військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, державних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями, Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, розвідувального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України (далі - військових формувань, правоохоронних та розвідувальних органів), які проходять військову службу на території України, і військовослужбовців зазначених вище військових формувань, правоохоронних та розвідувальних органів - громадян України, які виконують військовий обов'язок за межами України, у тому числі на території держави-агресора, під час їх безпосередньої участі у здійсненні та/або забезпеченні здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку із збройною агресією проти України, а також на членів їх сімей.
Згідно з положеннями Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», особливим періодом є період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Згідно ст. 1 Закону України «Про оборону України», особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
В Україні особливий період розпочався 18 березня 2014 року, з дати набрання чинності Законом України від 17.03.2014 № 1126-VII, яким затверджено Указ Президента України від 17.03.2014 № 303 «Про часткову мобілізацію», і триває до теперішнього часу.
У постанові Верховного Суду від 15 липня 2020 року у справі № 199/3051/14 (провадження № 61-10861св18) викладено правову позицію про перелік необхідних документів доведеності статусу особи, яка має право на пільги, визначені пунктом 15 частини третьої статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей», який полягає у тому, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21 серпня 2014 року № 322/2/7142.
Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов'язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів - витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною. На вказані пільги мають право лише мобілізовані позичальники.
Відповідно до п. 1.3 розділу I Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міноборони від 10.04.2009 № 170), громадяни України, які виконують військовий обов'язок під час проходження військової служби, є військовослужбовцями Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту. Статус військовослужбовця підтверджується такими документами, що посвідчують особу: посвідченнями офіцерів і генералів - особи офіцерського складу Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту; військовими квитками рядового, сержантського і старшинського складу - особи рядового, сержантського і старшинського складу та курсанти закладів фахової передвищої військової освіти, вищих військових навчальних закладів і військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти (далі - військові навчальні заклади).
Отже надана відповідачем копія посвідчення офіцера є документом, що підтверджує статус військовослужбовця її чоловіка ОСОБА_2 , як офіцера, який перебуває на військовій службі в Збройних Силах України.
Відповідач уклала кредитний договір в період військової служби в особливий період її чоловіка, а тому користується пільгами члена сім'ї військовослужбовця, передбаченими п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
За таких обставин проценти за користування кредитом нараховані кредитором за весь період користування не підлягають стягненню як неправомірно нараховані.
Щодо тіла кредиту в заявленій позивачем сумі 8140 грн, в яку фактично позивач включив і разову комісію в розмірі 740 грн, то ця сума також не підлягає стягненню.
Так, відповідач фактично сплатила кредитодавцю 12740,58 грн, які були зараховані кредитором в рахунок погашення процентів за користування кредитом.
Оскільки, відповідач звільняється від сплати процентів, то сплачені боржником кошти в сумі 12740,58 мають бути зарахована в рахунок погашення тіла кредиту в розмірі 8140 грн.
За таких обставин заборгованість за тілом кредиту на цей час відсутня, а тому позов задоволенню не підлягає.
Відповідно до п. 6 ч.1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У зв'язку з відмовою у задоволенні позову понесені позивачем судові витрати відшкодуванню не підлягають та покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 1, 2, 4, 12, 76-82, 95, 141, 263-268, 354, 355 ЦПК України, суд,
У задоволенні позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції - Харківського апеляційного суду.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс», місцезнаходження за адресою: Харківське шосе, буд. 19, офіс 2005, м. Київ, 02090, код ЄДРПОУ 42986956.
Представник позивача: Тараненко Артем Ігорович, ордер серії АА №1563299 від 07.04.2025, довіреність від 04.12.2024, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №4956 від 24.04.2012, адреса: вул. Ю. Поправки, буд. 6 офіс 21, м. Київ, 02094.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка с. Комунарка, Кегичівського району, Харківської області, громадянка України, паспорт № НОМЕР_4 виданий 30.01.2023, орган, що видав 6348, ідентифікаційний номер НОМЕР_5 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Суддя Т.В. Богачова