621/2309/25
2/621/1237/25
іменем України
27 серпня 2025 року м. Зміїв
Зміївський районний суд Харківської області:
головуючий - суддя Овдієнко В. В.
секретар судового засідання - Патока О. П.
позивач - ОСОБА_1 ,
представник позивача - ОСОБА_2 ,
відповідач - ОСОБА_3
розглянувши за відсутності учасників справи в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу,
21.07.2025 представник позивача ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 через систему "Електронний суд" надіслала позовну заяву до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу, зареєстрованого 01 жовтня 2011 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Зміївського районного управління юстиції Харківської області, актовий запис № 144.
На обґрунтування позову зазначено, що сторони перебувають у шлюбі з 01.10.2011, мають спільного малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
З лютого 2024 року сторони не підтримують шлюбних відносин, що негативно виразилося на почуттях позивача, а саме остання втратила почуття любові до ОСОБА_3 , тобто шлюб став носить формальний характер. У цій справі спір про поділ майна та місце проживання дитини відсутній, дитина проживає з позивачем.
Ухвалою Зміївського районного суду Харківської області від 30.07.2025 прийнято позовну заяву та відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи, призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні в залі суду на 27.08.2025.
27.08.2025 належним чином повідомлені учасники судового процесу в судове засідання не з'явилися.
Представник позивача ОСОБА_2 у позовній заяві просила проводити розгляд справи за її відсутності та за відсутності позивача, не застосовувати заходи примирення подружжя.
Відповідач ОСОБА_3 подав заяву, в якій просив проводити судовий розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги визнав.
Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.
Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Зважаючи на те, що всі особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явилися, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши доводи позовної заяви, письмові докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд дійшов наступного:
Частинами 1, 3 ст. 13 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Відповідно до ст. ст. 76-81 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Даними копій свідоцтва про шлюб Серія НОМЕР_1 , свідоцтва про народження Серія НОМЕР_2 , підтверджується, що сторони перебувають у шлюбі з 01.10.2011, мають спільного малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 7, 8).
Позивач ОСОБА_1 має посвідку на постійне проживання на території України, як громадянка Білорусії (а. с. 5, 7).
Даними довідки відділу надання адміністративних послуг Зміївської міської ради Чугуївського району Харківської області підтверджується, що відповідач ОСОБА_3 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 14).
Статтею 51 Конституції України передбачено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї.
Відповідно до Протоколу № 7 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зі змінами, внесеними Протоколом № 11, стаття 5, кожен із подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов'язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання. Ця стаття не перешкоджає державам вживати таких заходів, що є необхідними в інтересах дітей.
Згідно до частини 1 статті 110 Сімейного кодексу України, позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.
У відповідністю зі статтею 112 Сімейного кодексу України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Відповідно до ст. 497 ЦПК України підсудність судам України цивільних справ з іноземним елементом визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
У випадках, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, підсудність судам України цивільних справ з іноземним елементом може бути визначено за угодою сторін.
Відповідно до ст. 55 Закону України "Про міжнародне приватне право" право на шлюб визначається особистим законом кожної з осіб, які подали заяву про укладення шлюбу. У разі укладення шлюбу в Україні застосовуються вимоги Сімейного кодексу України щодо підстав недійсності шлюбу.
Відповідно до роз'яснення Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ (лист №24-754/0/4-13 від 16.05.2013) "Про практику розгляду судами цивільних справ з іноземним елементом", відображених в абз. 6 пункту 4, справи про визнання шлюбу недійсним, про розірвання шлюбу між одним з подружжя - громадянином України та другим із подружжя незалежно від його громадянства, який проживає (знаходиться) за межами України, підсудні судам України.
З позовної заяви слідує, що після фактичного припинення сторонами шлюбних стосунків подальше збереження шлюбу суперечитиме інтересам позивача. Відповідачем зазначені обставини не заперечувалися.
За змістом встановлених судом обставин, фактично сторони припинили шлюбні стосунки, подальше збереження шлюбу суперечитиме інтересам позивача.
Спору про поділ майна та місце проживання дитини між сторонами у цій справі немає.
Відповідач ОСОБА_3 визнав позов до початку розгляду справи по суті, це не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб і, відповідно до частини 4 статті 206 Цивільного процесуального кодексу України, є підставою для ухвалення рішення про задоволення позову.
Дотримуючись принципу диспозитивності цивільного судочинства, питання щодо розподілу судових витрат суд не вирішував.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 76-82, 89, 206, 211, 223, ч. 2 ст. 247, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, суд,
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу - задовольнити.
Шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , зареєстрований 01 жовтня 2011 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Зміївського районного управління юстиції Харківської області, актовий запис № 144 - розірвати.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Учасники справи мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через Зміївський районний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня його складання.
Позивач - ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 .
Відповідач - ОСОБА_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_4 .
Повний текст рішення складений 27.08.2025.
Головуючий: В. В. Овдієнко