Справа №638/13362/20
Провадження № 2/638/1672/25
26 серпня 2025 року Шевченківський районний суд міста Харкова у складі:
головуючого судді - Подус Г.С.,
при секретарі - Двойних А.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщені Шевченківського районного суду міста Харкова цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради про стягнення аліментів,
встановив:
Позивач 28.09.2020 року звернулась до Шевченківського районного суду м. Харкова з урахуванням уточнень із позовною заявою до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради про стягнення аліментів.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що між сторонами у справі укладено шлюб, який було зареєстровано 16.03.2016 року Комінтернівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції, актовий запис №97, який було розірвано 13.11.2019 року Дзержинським районним судом міста Харкова. Від шлюбу у сторін народились спільні діти: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Зазначає, що після розірвання шлюбу діти проживають разом з матір'ю за адресою: АДРЕСА_1 . В подальшому представник позивачки вказував про те, що вона разом із дітьми мешкає за кордоном. З моменту народження дітей і після фактичного припинення сімейних відносин відповідач не бере жодної участі у вихованні, розвитку, оздоровленні та лікуванні дітей. Вказує, що всі фінансові витрати на утримання дітей позивач несе самостійно, відповідач не виконує свій обов'язок по сплаті аліментів.
Позивач у судове засідання не з'явилась, однак від представника позивача - Заруцького Р.М надійшла заява про розгляд справи за відсутності позивача та його представника, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.
В судове засідання відповідач не з'явився, надав до суду клопотання про витребування доказів та розгляд за його відсутністю.
Представник Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради у судове засідання не з'явився.
У зв'язку з тим, що розгляд справи відбувався за відсутності сторін, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).
При цьому вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов'язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини.
Враховуючи стадію судового розгляду, а саме розгляд справи по суті, суд не вважає за доцільне задовольнити клопотання про витребування доказів, Крім того, запитувані відомості не мають ніякого доказового значення, оскільки факт спільного перебування дітей із матір'ю не ставиться під сумнів. Доказів про перебування дітей із відповідачем суду не надано.
Суд, дослідивши матеріали справи, встановив відповідні їм правовідносини і дійшов до наступного.
Як вбачається із свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого Дзержинським районним у місті Харкові відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області, батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , вказано сторони у справі: батьком - ОСОБА_2 та матір'ю - ОСОБА_1 . Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого Харківським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , записано ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . Шлюбні відносини між сторонами припинено на підставі рішення Дзержинського районного суду міста Харкова від 13.11.2019 року, яким розірвано шлюб між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрований 16 березня 2016 року Комінтернівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції, актовий запис №97. Рішення набрало законної сили 16.12.2019 року.
Як вбачається з довідки Комунального закладу «Дошкільний навчальний заклад (ясла-садок №27 комбінованого типу Харківської міської ради від 09.11.2020 року за вих. № 01-36/113 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відвідував комунальний заклад «Дошкільний навчальний заклад (ясла-садок №27 комбінованого типу Харківської міської ради» в період з 02.09.2019 по січень 2020 року включно. Дитину до навчального закладу приводила та забирала мати, ОСОБА_1 , яка відвідувала батьківські збори, цікавилась життям та перебуванням сина в садочку. Зі слів вихователя групи №3, яку відвідував ОСОБА_5 , за період перебування хлопчика у закладі дошкільної освіти батько ОСОБА_2 не з'являвся, життям дитини не цікавився.
Згідно з медичною документацією, наданою ТОВ «Ай-Кью Клінік Харків» від 07.09.2016, 30.07.2019, 04.08.2020 року з дитиною ОСОБА_3 , та ОСОБА_4 на прийомі у лікаря була мати - ОСОБА_1 , яка отримувала інформацію стосовно стану здоров'я дітей.
Згідно з відповіді начальника Шевченківського ВП ГУ НП в Харківській області Е.Коваленка від 02.10.2020 року звернень, заяв чи повідомлень стосовно ОСОБА_1 не надходило.
Відповідач тривалий час не бере участі у вихованні дітей, не цікавиться станом їх здоров'ям, розвитком та дозвіллям, матеріально їх не утримує.
Згідно ст. 151 СК України батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини. Батьки мають право залучати до виховання дитини інших осіб, передавати її на виховання фізичним та юридичним особам.
Згідно ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою статті 157 цього Кодексу.
Декларацією прав дитини, проголошеною Генеральною Асамблеєю ООН згідно резолюції 1386 (XIV) від 20.11.1959 року встановлено, що дитині законом та іншими засобами має бути забезпечений спеціальний захист і надані можливості та сприятливі умови, що дадуть їй змогу розвиватися фізично, розумово, морально, духовно та соціально, здоровим і нормальним шляхом, в умовах свободи та гідності. При ухваленні з цією метою законів основною метою має бути найкраще забезпечення інтересів дитини (Принцип 2). Дитині, яка є неповно справною фізично, психічно або соціально, мають бути забезпечені спеціальні режим, освіта і піклування, необхідні з огляду на її особливий стан (принцип 5).
Статтею 181 Сімейного кодексу України визначено способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину. Способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Відповідно до положень ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.
Згідност. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.
При цьому, відповідно до положень ст. 191 Сімейного кодексу України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову
Позивачем заявлено вимогу про стягнення аліментів з відповідача на її користь на утримання неповнолітніх дітей у розмірі частки з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків мінімального прожиткового мінімуму для кожної дитини відповідного віку щомісячно, починаючи від дня пред'явлення позову до суду і до досягнення кожною із дітей повноліття. Поруч з тим, відповідно до положень ч.5 ст. 183 Сімейного кодексу України той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.
Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Враховуючи, що позивач звільнена від сплати судового збору відповідно до вимог ст. 5 Закону України «Про судовий збір», суд стягує судовий збір з відповідача на користь держави.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку про наявність підстав для часткового задоволення вимог позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 263, 265,280,281, 289 ЦПК України, суд,
ухвалив:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Департамент служб у справах дітей ХМР про стягнення аліментів - задовольнити частково.
Стягнути аліменти з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 ) на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частки з усіх видів його заробітку ( доходу ), але не менше 50% мінімального прожиткового мінімуму для кожної дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 28.09.2020 року і до досягнення кожною із дітей повноліття.
Стягнути з ОСОБА_2 , ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації АДРЕСА_2 ) судовий збір у розмірі 840,80 грн.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через Шевченківський районний суд м. Харкова протягом 30 днів з дня виготовлення повного рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя: