Справа № 536/1771/25
25 серпня 2025 року м. Кременчук
Кременчуцький районний суд Полтавської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кременчуці Полтавської області заяву захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_5 про відвід головуючий судді ОСОБА_6 від участі у розгляді кримінального провадження № 536/1771/25 за обвинуваченням ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 125 КК України, -
Встановив:
До провадження судді Кременчуцького районного суду Полтавської області ОСОБА_1 надійшла заява захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_5 про відвід головуючий судді ОСОБА_6 від участі у розгляді кримінального провадження № 536/1771/25 за обвинуваченням ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 125 КК України.
В обґрунтування заяви захисник вказує, що в провадженні судді ОСОБА_6 на розгляді перебуває цивільна справа на позовом потерпілого ОСОБА_7 до обвинуваченого ОСОБА_4 , це справа № 536/998/25 за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої тілесними ушкодженнями, судовий розгляд призначено на 27.08.2025. Підставами позову у даній цивільній справі є відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої тілесними ушкодженнями у кримінальному провадженні №12025175540000001, на час подання позову ОСОБА_4 , навіть не був підозрюваним та обвинуваченим в даному провадженні. Таким чином, ОСОБА_7 подаючи даний позов формував майбутню думку судді щодо винуватості ОСОБА_4 . Окрім цього, 17.01.2025 ОСОБА_7 вперше звернувся до суду з даним позовом до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої тілесними ушкодженнями, справа №536/211/25, який було розподілено на суддю ОСОБА_8 , проте тільки з відомих ОСОБА_7 причин (не той суддя, якого хотів бачити потерпілий) останній залишив позов без розгляду та подав позов повторно з повторним авторозподілом на суддю ОСОБА_6 (потрібну суддю потерпілому), втручання ОСОБА_7 в авторозподіл суддів. З вищенаведеного вбачається, що суддя ОСОБА_6 може бути упереджена щодо винуватості ОСОБА_4 . Окрім того суддя ОСОБА_6 розглядала адміністративний матеріал (справа №536/401/25) щодо ОСОБА_4 про вчинення домашнього насильства щодо ОСОБА_7 , а відтак може бути упереджена щодо винуватості ОСОБА_4 , не з підстав незгоди ОСОБА_4 з прийнятим рішенням (визнання його винуватим), а з тих підстав що під час судового розгляду ОСОБА_7 постійно акцентував увагу суду до подій кримінального провадження №12025175540000001, які не були предметом судового розгляду, і вказані обставини сформували майбутню думку судді ОСОБА_6 щодо винуватості ОСОБА_4 , а це в свою чергу може стати упередженістю головуючої судді у справі.
В судовому засіданні захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_5 підтримав заявлений відвід з підстав, викладених у письмовій заяві.
Обвинувачений ОСОБА_4 в судовому засіданні підтримав думку свого захисника. Вказав, що це третя справа за його участі, яка розглядається суддею ОСОБА_6 . Він не згоден з рішенням по справі про адміністративне правопорушення, яким його визнали винуватим, та вважає суддю ОСОБА_6 упередженою щодо нього.
Прокурор ОСОБА_3 в судовому засіданні заперечувала проти задоволення відводу судді ОСОБА_6 через його необґрунтованість.
Інші учасники процесу в судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце судового розгляду справи були повідомлені належним чином.
Відповідно до ч. 3 ст. 81 КПК України при розгляді відводу має бути вислухана особа, якій заявлено відвід, якщо вона бажає дати пояснення, а також думка осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні. Питання про відвід вирішується в нарадчій кімнаті вмотивованою ухвалою слідчого судді, судді (суду).
Суд, перевіривши наведені заявником на обґрунтування заяви про відвід доводи, дійшов наступного висновку.
За приписами п.1 ст.6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Згідно ч. 7 ст. 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя зобов'язаний справедливо, безсторонньо та своєчасно розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства; дотримуватися правил суддівської етики, у тому числі виявляти та підтримувати високі стандарти поведінки у будь-якій діяльності з метою укріплення суспільної довіри до суду, забезпечення впевненості суспільства в чесності та непідкупності суддів.
Пунктом 5 постанови Пленуму Верховного Суду України №8 від 13 червня 2007 року «Про незалежність судової влади» визначено, що відповідно до закону суддя не може брати участь у розгляді справи і підлягає відводу (самовідводу), якщо він заінтересований у результаті розгляду справи або є інші обставини, які викликають сумнів в об'єктивності та неупередженості судді.
Обставини, що виключають участь судді в кримінальному провадженні визначені в ст.75 КПК України, зокрема в п.4 ч.1 ст.75 КПК України, згідно якого суддя не може брати участь у кримінальному провадженні за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості.
Згідно ст. 48 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання.
Суддя здійснює правосуддя на основі Конституції і законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права. Втручання у діяльність судді щодо здійснення правосуддя забороняється і має наслідком відповідальність, установлену законом.
Судді зобов'язані викликати довіру в учасників судового розгляду, а тому будь-який суддя, стосовно якого є підстави для підозри у недостатній неупередженості, повинен брати самовідвід або бути відведений.
У відповідності до практики Європейського суду з прав людини, при оцінці безсторонності суду слід розмежовувати суб'єктивний та об'єктивний аспект. Так, у справі «Гаусшильдт проти Данії», «Мироненко і Мартиненко проти України» зазначається, що наявність безсторонності, для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції, має визначатися за допомогою суб'єктивного та об'єктивного критеріїв. Щодо суб'єктивної складової даного поняття, то у справі «Гаусшильдт проти Данії» вказано, що потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Причому суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з'являються докази протилежного. Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з'являються сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об'єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі.
У кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім (рішення у справі «Мироненко і Мартиненко проти України).
При вирішенні справи «Білуха проти України» Європейський суд з прав людини у пункті 49 рішення з посиланням на свою усталену практику зазначив, що наявність безсторонності відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року повинна визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критеріями. За суб'єктивним критерієм беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у цій справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності.
У пункті 52 цього ж рішення щодо об'єктивного критерію зазначено, що при вирішенні питання, чи є у справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими.
Із наведеного слідує, що відвід повинен бути вмотивований із наведенням відповідних аргументів, доказів, які підтверджують наявність підстав для відводу. Якщо він не вмотивований, то це є підставою для відмови у його задоволенні.
Сторони законом не наділена правом оцінювати процесуальні документи суду і мають право лише в передбачений законом спосіб оскаржувати їх в апеляційному, касаційному порядку; решта є припущенням чи не підтвердженою думкою сторони.
Стандарт безсторонності ґрунтується, насамперед, на тому, що судді мають розглядати справи на основі фактів та згідно з законом, без жодних обмежень, неналежного впливу, спонукання, тиску, погроз чи втручань, прямих чи непрямих, з будь-чийого боку або з будь-якої причини. Також неупередженість стосується способу мислення або ставлення суду до питань і сторін у конкретній справі. Тож слово «неупереджений» передбачає виключення (усунення) розумних та обґрунтованих сумнівів щодо упередженості судді, як реальної, так і суб'єктивної.
Для підтвердження порушення (або можливого порушення) суддею принципу неупередженості, заявнику потрібно довести наявність відповідних зазначених вище суб'єктивних та/або об'єктивних елементів стандарту неупередженості (зокрема, але не винятково, йдеться про такі ознаки як особисте переконання та поведінка конкретного судді, що вказують на його безпосередню зацікавленість у результатах розв'язання справи, неналежне забезпечення конкретним судом та його складом, визначеним для розгляду справи, дотримання процесуальних прав і свобод сторін та осіб, які беруть участь у справі тощо).
В обґрунтування заявленого відводу захисник зазначає, що окрім цього кримінального провадження, у провадженні судді ОСОБА_6 перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, та у сторони захисту виникають сумніви щодо проведеного авторозподілу цивільної справи у зв'язку з тим, що вона була розподілена саме судді ОСОБА_6 . Також, під час розгляду справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_4 потерпілий ОСОБА_7 акцентував увагу на винуватості ОСОБА_4 за подіями кримінального провадження, хоча вони не були предметом розгляду. Вважає, що ці обставини формують майбутню думку судді ОСОБА_6 щодо винуватості ОСОБА_4 та суддя може бути упередженою щодо винуватості ОСОБА_4 .
Обвинувачений ОСОБА_4 зазначив, що вважає суддю ОСОБА_6 упередженою щодо нього, оскільки зокрема, не згоден з рішенням по справі про адміністративне правопорушення, постановлене суддею ОСОБА_6 , яким його було визнано винуватим.
Інших обставин, які б могли слугувати підставою для відводу захисником не наведено.
Враховуючи вказане та аналізуючи викладені у заяві про відвід обставини, суд дійшов висновку, що вони не можуть бути обґрунтованою підставою для відводу судді. Вказане вище не свідчить про існування об'єктивно обґрунтованих обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді, а є суб'єктивною думкою сторони захисту, не підтвердженою відповідними доказами. Таким чином, суд приходить до висновку про відсутність будь-яких даних та доказів, які б свідчили про особисту зацікавленість головуючого судді у результатах розгляду справи або викликали б обґрунтовані сумніви щодо неупередженості та необ'єктивності судді під час судового розгляду даного кримінального провадження.
Суд зауважує, що вищенаведеною сталою практикою ЄСПЛ особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного.
Таким чином, обставини, покладені в основу заяви про відвід судді, не свідчать про існування підстав, які викликають чи можуть викликати сумнів у неупередженості та об'єктивності судді, тому суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу та вважає за необхідне відмовити у його задоволенні.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 75, 80, 81, 372 КПК України, суд,-
Ухвалив:
Відмовити в задоволенні заяви захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_5 про відвід головуючий судді ОСОБА_6 від участі у розгляді кримінального провадження № 536/1771/25 за обвинуваченням ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 125 КК України.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали проголошено 27.08.2025.
Суддя ОСОБА_1