Справа №: 398/1771/25
провадження №: 2/398/1694/25
Іменем України
"25" серпня 2025 р. м. Олександрія
Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області у складі: головуючого судді Шинкаренко І.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє представник - адвокат Усенко Антон Володимирович, до Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Олена Василівна, приватний виконавець Золотарьова Тетяна Валентинівна, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,
Адвокат Усенко А.В., який представляє інтереси ОСОБА_1 , звернувся до Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області з позовною заявою до АТ «ПУМБ», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк О.В., приватний виконавець Золотарьова Т.В., про визнання виконавчого напису № 57807, вчиненого 11 червня 2021 року приватним нотаріусом Грисюк О.В., про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «ПУМБ» заборгованості у розмірі 26249,12 грн, таким, що не підлягає виконанню.
Короткий зміст та обґрунтування позовних вимог
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 11.06.2021 р. приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк О.В. було вчинено виконавчий напис № 57807 про стягнення на користь стягувача: АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК" з боржника ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 2001247657201 від 15 лютого 2019 року в розмірі 26249,12 грн. На підставі зазначеного виконавчого напису відкрито виконавче провадження № НОМЕР_2, накладено арешт на всі рахунки боржника, та звернуто стягнення на заробітну плату.
Позивач вважає, що виконавчий напис було вчинено з численними порушеннями норм законодавства, в зв'язку з чим він підлягає скасуванню, з тієї підстави, що на момент вчинення виконавчого напису законом не було передбачено права його вчиняти на кредитних договорах. Так, позивач зазначає, що з документів, що були надані приватним нотаріусом, можна встановити, що виконавчий напис було вчинено на копії кредитного договору, який не було нотаріально посвідчено, тобто документально доведено, що виконавчий напис вчинено на документі, який не передбачений переліком №1172. В зв'язку з цим, вчинення виконавчого напису на копії кредитного договору, який не посвідчено нотаріально, свідчить про незаконність такого виконавчого напису.
Вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно з відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Всупереч наведеному, нотаріус вчинив оскаржуваний виконавчий напис без належного підтвердження безспірності вимоги кредитора.
На підставі викладеного, позивач просить визнати вказаний виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню, та стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правову допомогу у розмірі 6500,00 грн.
Рух справи у суді
Ухвалою судді від 27 травня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження безз повідомленням сторін, визначено сторонам строк на подання відзиву, відповіді на відзив та заперечень.
Ухвалою Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 03 квітня 2025 року задоволено заяву позивача про забезпечення позову, зупинено стягнення у виконавчому провадженні № НОМЕР_2 за виконавчим написом № 57807 від 11 червня 2021 року, вчиненого приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Оленою Василівною, про стягнення з ОСОБА_1 кредитної заборгованості в розмірі 26249 грн 12 коп.
Позиція учасників справи
Клопотань від сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін у відповідності до положень ч. 5 ст. 279 ЦПК України до суду не надійшло.
Представник відповідача подав до суду заяву про визнання позовних вимог та просив стягнути з АТ «ПУМБ» 50 відсотків суми сплаченого судового збору за подання позивачем позовної заяви та заяви про забезпечення позову.
Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, будь-яких заяв чи клопотань до суду не подали.
Відповідно до ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши подані докази в межах заявлених позовних вимог, дійшов наступних висновків.
Фактичні обставини, встановлені судом
Як вбачається з копії виконавчого напису № 57807, вчиненого 11 червня 2021 року приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк О.В. з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка є боржником за кредитним договором 2001247657201 від 15 лютого 2019 року, укладеним з ПАТ «Перший Український Міжнародний Банк», правонаступником усіх прав та обов'язків якого є АТ «Перший Український Міжнародний Банк», стягнуто заборгованість на загальну суму 26249,12 грн.
Відповідно до копії постанови про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_2 від 19 липня 2021 року приватним виконавцем виконавчого округу Кіровоградської області Золотарьовою Т.В. відкрито виконавче провадження з примусового виконання зазначеного виконавчого напису. Постановою від 30 листопада 2021 року звернено стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника.
Позивач не вважає вказану заборгованість безспірною, також зазначає про недотримання нотаріусом встановленого законодавством порядку видачі зазначенного виконавчого напису.
Нормативне обґрунтування, мотиви, з яких виходив суд, та його висновки
Відповідно до ст.15,16 ЦК України, ст.4,5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
У відповідності зі ст.ст.12,13 ЦПК України, суд розглядає справи на принципах змагальності і диспозитивності, у межах заявлених позовних вимог на підставі доказів, поданих учасниками справи.
Відповідно до ст. 18 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Згідно з ч. 1 ст. 39 Закону України «Про нотаріат» порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом та іншими актами законодавства України.
Відповідно до ст. 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.
Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Підпунктом 3.2 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 визначено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів (далі - Перелік), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.
При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.
Відповідно до пункту 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів «Нотаріально посвідчені договори, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно» (крім випадку, передбаченого пунктом 1-1 цього Переліку (щодо стягнення за іпотечними договорами), для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.
10 грудня 2014 набула чинності постанова Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», якою, зокрема, Перелік був доповнений новим розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що виникають з кредитних відносин», яким створено можливість вчиняти виконавчі написи на кредитних договорах, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.
Проте, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 у справі № 826/20084/14 визнано незаконним та нечинним зазначений вище розділ «Стягнення заборгованості з підстав, що виникають з кредитних відносин», а відтак Перелік повернувся до попередньої редакції, яка не передбачала можливості вчинення виконавчого напису нотаріусу на підставі не посвідченого нотаріально кредитному договорі.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року залишено без змін, а постановою Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 826/20084/14 відмовлено у перегляді ухвали Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року.
Таким чином, постанова № 662, якою вносилися зміни до Переліку документів, що передбачали можливість вчинення нотаріусами виконавчих написів на кредитних договорах, не посвідчених нотаріально, втратила чинність (у частині) 22 лютого 2017 року з набранням законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від у справі № 826/20084/14.
Із матеріалів справи вбачається, що оскаржуваний позивачем виконавчий напис вчинений приватним нотаріусом 11 червня 2021 року, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14.
Таким чином, перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 29 червня 1999 року, в редакції станом на час вчинення оспорюваного виконавчого напису приватного нотаріуса, стосувався лише нотаріально посвідчених договорів.
Разом з тим, як вбачається із кредитного договору № 2001247657201 від 15 лютого 2019 року, укладеного АТ «Перший Український Міжнародний Банк» та ОСОБА_1 , він вчинений у простій письмовій формі без нотаріального посвідчення.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 263 ЦПК України).
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 21 вересня 2021 року в справі № 910/10374/17 зазначила, що оскаржений виконавчий напис вчинений нотаріусом після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року в справі № 826/20084/14, укладений між банком та позивачем кредитний договір, який був наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, не був посвідчений нотаріально, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, у зв'язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника. Зазначене вище дає підстави для визнання спірних виконавчих написів такими, що не підлягають виконанню, у зв'язку із недотриманням приватним нотаріусом під час їх вчинення вимог статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» та Переліку документів. Порушення нотаріусом порядку вчинення виконавчого напису є самостійною і достатньою підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
З урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури його вчинення, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами у повному обсязі чи в їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису. Такі правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.03.2019 у справі №137/1666/16-ц (провадження №14-84цс19).
Згідно з ч. 1 ст. ст. 206 ЦПК України відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.
Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
З оглядку на наведене, суд вважає вказані обставини достатніми для висновку щодо задоволення позовних вимог та визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Розподіл судових витрат
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання, зокрема, як розподіл між сторонами судових витрат.
Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 142 ЦПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору.
Оскільки відповідач до розгляду справи по суті подав заяву про визнання позову, суд вважає за необхідне здійснити розподіл витрат по сплаті судового збору наступним чином: стягнути з відповідача на користь позивача 50 % сплаченого ним судового збору при поданні позову та заяви про забезпечення позову у розмірі 908,40 грн (1211,20+605,60*50%) та повернути позивачу з державного бюджету 50 % сплаченого ним при зверненні до суду судового збору, що складає 908,40 грн (1211,20+605,60*50%).
Щодо вимоги позивача про стягнення витрат на правову допомогу суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Склад витрат, пов'язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.
Крім того, саме заінтересована сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
Положеннями ч. 2, 3 ст. 137 ЦПК України встановлено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Верховний Суд зазначив, що «витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено» (Правова позиція Об'єднаної Палати Верховного Суду у справі № 922/445/19 від 03 жовтня 2019 року).
З наведеного випливає, що обсяг наданих адвокатом послуг і виконаних робіт та їх вартість мають бути підтверджені належними доказами.
Представник позивача у позовній заяві заявив вимогу про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу у розмірі 6500,00 грн, проте не надав доказів на підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, не подав детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом.
Таким чином, суд не вбачає підстав для стягнення витрат на правову допомогу зв'язку з їх недоведеністю та необґрунтованістю.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 3, 4, 12, 13, 16, 76-82, 89, 223, 259, 263-265, 268, 272, 273 ЦПК України, суд,
Позов ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє представник - адвокат Усенко Антон Володимирович, до до Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Олена Василівна, приватний виконавець Золотарьова Тетяна Валентинівна, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, задовольнити.
Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 57807, вчинений 11 червня 2021 року приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Оленою Василівною, про стягнення з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» (код ЄДРПОУ 14282829), заборгованості у розмірі 26249 (двадцять шість тисяч двісті сорок дев'ять) гривень 12 копійок.
Стягнути з Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» на користь ОСОБА_1 908 (дев'ятсот вісім) гривень 40 копійок судового збору.
Повернути ОСОБА_1 908 (дев'ятсот вісім) гривень 40 копійок сплаченого судового збору з відповідного рахунку спеціального фонду державного бюджету, на який судовий збір був зарахований, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
В стягненні з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу відмовити.
Заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 03 квітня 2025 року у справі № 398/1771/25 (провадження № 2-з/398/8/25) продовжують діяти протягом дев'яносто днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Кропивницького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Повне судове рішення складено 25 серпня 2025 року.
Відомості про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 .
Представник позивача: адвокат Усенко Антон Володимирович, адреса місцезнаходження: м. Запоріжжя, вул. Шевченка, буд. 20.
Відповідач: Акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк», код ЄДРПОУ 14282829, адреса місцезнаходження: 04070, м. Київ, вул. Андріївська, буд. 4.
Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору:
Приватний виконавець виконавчого округу Кіровоградської області Золотарьова Тетяна Валентинівна, адреса місцезнаходження: м. Кропивницький, вул. В. Чорновола, 43;
Приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Олена Василівна, адреса місцезнаходження: Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Європейська, 11/2.
Суддя І.П. Шинкаренко