Справа № 396/978/25
Провадження № 2/396/590/25
Іменем України
25.08.2025 року м. Новоукраїнка
Новоукраїнський районний суд Кіровоградської області у складі:
головуючого судді Русіної А.А.
за участю секретаря судового засідання Філюкової О.О.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в залі суду м. Новоукраїнка Кіровоградської області цивільну справу № 396/978/25 за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Представник ТОВ "Фінансова компанія "ЕЙС" звернувся з позовом до суду, до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позов мотивовано тим, що 14.04.2024 між ТОВ «Макс Кредит» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, у формі електронного документа, згідно якої відповідач отримав кредит на картковий рахунок.
Всупереч умов Договору відповідач взяті на себе зобов'язання належним чином не виконував, що створило заборгованість у розмірі - 26069,40 грн, яка складається з заборгованості по тілу кредиту 7700 грн, заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом 14 869,40 грн та 3 500 штрафні санкції.
21.10.2024 ТОВ «Макс Кредит» та ТОВ «ФК «Ейс» уклали договір факторингу № 21102024-МК/ЕЙС, відповідно до якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором 14.04.2024.
ТОВ "Фінансова компанія " ЕЙС" не здійснювало нарахувань штрафних санкцій за кредитним договором.
Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, останній не здійснив жодного платежу для погашення існуючої заборгованості ні на рахунки ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС», ні на рахунки попереднього кредитора, тому позивач просить стягнути з відповідача заборгованість по кредитному договору, та понесені судові витрати.
Ухвалою суду від 23.05.2025 було відкрито провадження у справі та призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та витребувано докази.
16.07.2025 ухвалою суду здійснено перехід з розгляду справи в порядку спрощеного провадження без виклику (повідомлення) сторін до розгляду справи в порядку спрощеного провадження з викликом (повідомленням) сторін
22.08.2025 від АТ КБ "ПриватБанк" надійшли витребувані документи по рахункам відповідача.
Представник позивача при подачі позову подав клопотання, в якому просив проводити розгляд справи у відсутності представника позивача, позовні вимоги підтримує та не заперечував щодо заочного розгляду справи.
Відповідач про розгляд справи повідомлений належним чином, ухвала про відкриття провадження у справі разом з додатками надсилалася відповідачу, які останній не отримавпро що свідчить поштовий конверт, який повернувся на адресу суду із відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою", що відповідно до п.4 ч.8 ст.128 ЦПК України вважається повідомлений належним чином. Крім того, відповідно до ч. 11 ст. 128 ЦПК України, розміщено оголошення про повідомлення відповідача про дату та час судового розгляду справи на веб-сайті "Судова влада". Відзив до суду не подав, з заявами та клопотаннями не звертався.
У відповідності до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Зі згоди представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України.
25.08.2025 постановлено ухвалу про заочний розгляд справи.
Заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження від сторін у справі не надходили.
Згідно ст. ст. 12, 13, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи дотримуючись принципів диспозитивності та змагальності сторін. Суд розглядає справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих сторонами доказів. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Матеріалами справи встановлено, що 14.04.2024 між ТОВ "Макс Кредит" та відповідачем ОСОБА_1 було укладено договір кредитної лінії № 00-9720920, згідно якого відповідач отримав кредит у розмірі 7000,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Денна процентна ставка 2,47%. Строк дії кредиту 360 днів.
Відповідач порушила умови Договору №00-9720920, взяті на себе зобов'язання належним чином не виконував, тому виникла заборгованість у розмірі - 22 569,40 грн.
21.10.2024 ТОВ «Макс Кредит» та ТОВ «ФК «Ейс» уклали договір факторингу № 21102024-МК/ЕЙС, відповідно до якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №00-9720920 від 14.04.2024.
Відповідно до Реєстру боржників за договором факторингу № 21102024-МК/ЕЙС, ТОВ «ФК «Ейс» набуло права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №00-9720920 від 14.04.2024 на загальну суму 22 569,40 грн.
Виписка АТ КБ «ПриватБанк» долучена до матеріалів справи по рахунку відповідача, підтверджує користування коштами за період з 14.04.2024 по 19.04.2024.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно з ч.ч. 1,3 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 1082 ЦК України, боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов'язку перед клієнтом.
За загальним правилом тіло кредиту це та сума коштів, яку позичальник отримав від банку або кредитної установи. У цю суму не входять відсотки за кредитом, комісійні, пеня і штрафи через прострочення, витрати на оформлення паперів за кредитом, страховка тощо.
При цьому, відповідно до положень Закону України «Про споживче кредитування» затверджено стандартизовану форму паспорта споживчого кредиту, у якому відображено, що загальна вартість кредиту для споживача за весь строк користування кредитом складається з тіла кредиту, відсотків, комісії та інших платежів.
Умовами договору у цій справі передбачено, що кредит формується, в тому числі, за рахунок сум, списаних за рахунок кредитного ліміту на погашення заборгованості зі сплати відсотків за користування кредитним лімітом. Такі списання (нарахування) товариство здійснювало правомірно, виходячи з погоджених умов договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити, що за умовами кредитного договору відповідач отримав кредит в розмірі 7000 грн, що також підтверджується доказами наявними в матеріалах справи та не заперечується позивачем в позовній заяви.
При цьому в позовних вимогах позивач просить стягнути тіло кредиту в розмірі 7700 зазначаючи, що 700 грн комісія сплачена відповідачем позивачу за надання кредиту.
Оскільки, суд установив, що за умовами договору відповідач отримав кредитні кошти (тіло кредиту) у розмірі 7 000,00 грн та користувався ними, належних та допустимих доказів на підтвердження повернення отриманих в кредит коштів за договором споживчого кредиту не надав, суд дійшов висновку про те, що заборгованість на підставі договору споживчого кредиту в частині тіла кредиту у розмірі 7000,00 грн та заборгованості за відсотками в розмірі 14 869,40 грн підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Щодо стягнення позивачем комісії в розмірі 700 грн, яку останній визначив, як тіло кредиту та просить стягнути, як заборгованість за тілом кредиту, суд зазначає наступне.
При цьому, за положеннями частини п'ятої статті 11, частин першої, другої, п'ятої, сьомої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.
Аналіз указаних норм дає підстави для висновку, що несправедливими є положення договору про споживчий кредит, які містять умови про зміни у витратах, зокрема щодо плати за обслуговування кредиту, і це є підставою для визнання таких положень недійсними.
Згідно з абзацами 2, 3 частини четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач не зобов'язаний сплачувати кредитодавцеві будь-які збори, відсотки комісії або інші вартісні елементи кредиту, що не були зазначені у договорі.
Кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.
Відповідно до частини восьмої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» нечіткі або двозначні положення договорів зі споживачами тлумачаться на користь споживача.
Крім того, відповідно до статті 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.
Рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011 вбачається, що положення пунктів 22, 23 статті 1, статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» з подальшими змінами у взаємозв'язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.
Відповідно до пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на кредитного договору тощо).
Зазначена правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду України від 16 листопада 2016 року № 6-1746цс16.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що стягнення з відповідача комісії в сумі 700 грн не підлягають задоволенню.
Статтею 133 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
На підставі ст.141 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню на користь позивача також понесені позивачем та документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору у сумі 2 422,40 грн.
При зверненні з позовом у позовній заяві представником позивача було зазначено про наявність судових витрат у вигляді витрат на професійну правничу допомогу в сумі 7000 грн.
За умовами ч. 4 ст.137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «ФК «ЕЙС» та Адвокатським бюро «Тараненко і партнери» укладено договір про надання правничої допомоги №07.04.2025/02 від 07.04.2025 року, додаткову угоду до нього, свідоцтво адвоката Тараненка А.І., акт прийому передачі наданих послуг від 07.04.2025 на суму 7000 грн.
Разом з тим, дослідивши матеріали справи, враховуючи висновки щодо застосування норм права, які викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 755/9215/15-ц, постановах Верховного Суду у справі № 905/1795/18 та у справі № 922/2685/19, а також, що справа є незначної складності, в такій категорії справ наявна узгоджена та установлена судова практика, існує відпрацьована адвокатська практика у даній категорії справ, обсяг досліджених доказів є невеликим, участі в судових засіданнях адвокат не приймав, суд приходить до висновку про зменшення суми стягнення з відповідача на користь позивача до 3500 грн витрат на професійну правничу допомогу в суді, що відповідає критерію об'єктивності та буде співмірним з виконаною адвокатом роботою у цій справі.
Враховуючи викладене, позовна заява підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, в сумі 2351 грн 66 коп (21869,40 х 100 : 22526,40 = 97,08%, 2 422,40 х 97,08 % = 2351 грн 66 коп).
Керуючись ст.ст. 4, 10-13, 76-81, 263-265, 268, 273, 280-283 ЦПК України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ), на користь ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» ЄДРПОУ 42986956, заборгованість за договором кредиту №00-9720920 від 14.04.2024 в сумі 21 869 грн (двадцять одна тисяча вісімсот шістдесят дев'ять) гривень 40 коп, витрати по сплаті судового збору в сумі 2351 (дві тисячі триста п'ятдесят одна) грн 66 копійок та 3500 (три тисячі п'ятсот) гривень витрат на правничу допомогу.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Всього підлягає стягненню 27 721 (двадцять сім тисяч сімсот двадцять одна) грн 06 коп.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Оскарження заочного рішення відповідачем в апеляційному порядку може мати місце лише в разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення та в разі ухвалення повторного заочного рішення судом першої інстанції. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватись з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Позивач має право на оскарження заочного рішення в загальному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного тексту рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили відповідно до загального порядку після закінчення строку для подання апеляційної скарги, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повний текст рішення складено 25.08.2025 року.
Суддя: А. А. Русіна