Справа № 385/1088/25
Провадження № 2-з/385/11/25
27.08.2025 року м. Гайворон
Гайворонський районний суд Кіровоградської області в складі головуючого судді Венгрина М. В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та без проведення судового засідання цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бригіда Володимир Олександрович та приватний виконавець виконавчого округу Вінницької області Турський Олександр Віталійович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,
Стислий виклад позиції сторін
22.07.2025 позивачка через свого представника адвоката - Працевитого Г. О. засобами підсистеми «електронний суд» звернулась до суду з позовом до відповідача в якому просила визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 43445 від 26.11.2024 вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою Володимиром Олександровичем та стягнути з відповідача судові витрати по справі.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 26.11.2024 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою В. О. вчинено виконавчий напис № 43445 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Бізнес Позики» заборгованість за кредитним договором № 224224-КС-001 від 01.02.2021 в розмірі 19788,80 грн. 11.12.2021 приватний виконавець виконавчого округу Вінницької області Турський О. В. на підставі вказаного виконавчого напису відкрив виконавче провадження № НОМЕР_2. Вважає, що оспорюваний виконавчий напис є таким, що не підлягає виконанню, виходячи з того, що позивача не було повідомлено про його вчинення - не надіслано фіскального чеку про відправлення листа та опис вкладення, а також, оскільки кредитний договір не є нотаріально посвідчений. Крім того не є безспірною заборгованість.
З огляду на викладене позивачка просить суд визнати виконавчий напис № 43445, вчинений 26.11.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою В.О. про стягнення з неї на користь ТОВ «Бізнес Позика» заборгованості за кредитним договором в розмірі 19788,80 грн таким, що не підлягає виконанню та стягнути судові витрати.
Відповідач ТОВ «Бізнес Позика» у запропоновані судом строк та порядку відзив на позовну заяву ОСОБА_1 до нього про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню не подав, хоча в силу положень ч. 6 ст. 272 ЦПК України вважається таким, що отримав копію ухвали судді про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у цивільній справі від 23.07.2025.
Представник відповідача надіслав до суду клопотання в якому просить зменшити розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу у справі до 2000 грн, вказавши, що вартість юридичних послуг завищена, не співмірна із складністю справи та виконаними послугами адвоката.
Третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бригіда В.О. у запропоновані судом строк та порядку пояснення на позовну заяву ОСОБА_1 до ТОВ «Бізнес Позика» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню не подав, хоча в силу положень ч. 6 ст. 272 ЦПК України вважається таким, що отримав копію ухвали судді про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у цивільній справі від 23.07.2025. Відповідно, третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бригіда В. О. свою позицію у цій справі із обґрунтуванням її необхідними доказами не навів.
Третя особа - приватний виконавець виконавчого округу Вінницької області Турський О. В. у запропоновані судом строк та порядку пояснення на позовну заяву ОСОБА_1 до ТОВ «Бізнес Позика» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню не подав, хоча в силу положень ч. 6 ст. 272 ЦПК України вважається таким, що отримав копію ухвали судді про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у цивільній справі від 23.07.2025. Відповідно, третя особа приватний виконавець виконавчого округу Вінницької області Турський О. В. свою позицію у цій справі із обґрунтуванням її необхідними доказами не навів.
Інших передбачених ЦПК України заяв по суті справи від її сторін учасників справи до Гайворонського районного суду Кіровоградської області не надходило.
Заяви та клопотання учасників справи
Будь-яких заяв чи клопотань від сторін цієї справи, котрі б залишалися не вирішеними у визначеному чинним ЦПК України порядку, до суду не надходило.
Вчинені судом процесуальні дії у справі та постановлені ухвали, заяви та клопотання учасників справи
Ухвалою судді від 23.07.2025, вищевказану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі. Розгляд цивільної справи визначено провести у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та інших учасників справи, без проведення судового засідання протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття у ній провадження.
24.07.2025 від представника позивача Працевитого Г. О. до суду надійшла заява про забезпечення позову.
Ухвалою судді від 24.07.2025 заяву про забезпечення позову задоволено, постановлено зупинити стягнення у ВП № НОМЕР_2.
28.07.2025 від представника відповідача ТОВ «Бізнес Позика» Крилової С.С. до суду надійшло клопотання про зменшення розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу.
Інші процесуальні дії у цій справі судом не вчинялись, а ухвали не постановлялись.
Розглянувши наявні у суду матеріали справи та давши їм належу оцінку, суд вважає за необхідне зазначити таке
Принцип захисту судом порушеного права особи будується при встановленні порушення такого права. Так, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 15 ЦК України).
Правом звернення до суду за захистом наділена особа, права якої порушені, невизнані або оспорені (ст. 3 ЦПК України).
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст. 4 ЦПК України).
Згідно принципу диспозитивності суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч.1 ст. 13 ЦПК України).
Як закріплено у ч. 4 ст. 10 ЦПК України та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини», суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яка є невід'ємною частиною національного законодавства держави Україна, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов'язків має право на справедливий судовий розгляд. Принцип справедливості судового розгляду в окремих рішеннях Європейського Суду з прав людини трактується як належне відправлення правосуддя, право на доступ до правосуддя, рівність сторін, змагальний характер судового розгляду справи, обґрунтованість судового розгляду тощо.
Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України, кожна особа має право у порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
В силу положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
У свою чергу, критерії належності, допустимості, достовірності та достатності доказі регламентовані статтями 77-80 ЦПК України.
Згідно частин 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Статтею 264 ЦПК України передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Згідно з ч. 2, 3 та 8 ст. 279 ЦПК України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Дотримуючись положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, а також виходячи із наведених вище норм національного процесуального законодавства, суд, перевіряючи порушення прав ОСОБА_1 за пред'явленими позовними вимогами цивільного характеру, а також причетність до порушення таких його прав відповідача, встановив наступне.
Фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин із оцінкою відповідних доказів
Судом встановлено, що 26.11.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою В.О. вчинено виконавчий напис за реєстровим номером 43445 про стягнення з ОСОБА_1 , яка є боржником за кредитним договором № 224224-КС-001 від 01.02.2021, укладеним між нею та ТОВ «Бізнес Позика», заборгованості в розмірі 19138,80 грн, в тому числі: прострочена заборгованість за сумою кредиту становить 10920,80 грн; прострочена заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом становить 8218,00 грн; Стягнення заборгованості проводиться за період з 25.05.2021 по 09.11.2021. За вчинення виконавчого запису нотаріусом отримано плату зі стягувача, які підлягають стягненню з боржника на користь стягувача. Загальна сума, яка підлягає стягненню з боржника на користь ТОВ «Бізнес Позика», складає 19788,80 грн (а.с. 25).
Приватним виконавцем виконавчого округу Вінницької області Турським О.В. 11.12.2021 відкрито виконавче провадження № НОМЕР_2 з примусового виконання виконавчого напису № 43445 від 26.11.2021 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Бізнес Позика», заборгованості в розмірі 19788,80 грн. (а.с. 26).
З договору від 01.02.2021 № 224224-КС-001 між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 вбачається, що такий укладений в простій письмовій формі та він не є нотаріально посвідченим (а.с. 16).
Звертаючись у суд з даним позовом представник позивачки зазначає, що оспорюваний виконавчий напис був вчинений з порушенням вимог Закону України "Про нотаріат" та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, оскільки не було перевірено безспірність суми боргу, вчинено такий на нотаріально не посвідченому договорі.
Релевантні норми і джерела права, застосовані судом при ухваленні рішення, узагальнена оцінка доводів та аргументів за результатами розгляду цієї справи
Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону «Про нотаріат»). Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій, Порядок).
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат»). Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону України «Про нотаріат» та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.
Вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше.
Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.
Виконавчим написом є розпорядження нотаріуса про примусове стягнення з боржника на користь кредитора грошових сум або передачі чи повернення майна кредитору, здійснене на документах, які підтверджують зобов'язання боржника.
В основі вчинення цієї нотаріальної дії знаходиться факт безспірності відповідальності боржника. Тому, вчинення виконавчого напису - це не вирішення спору між кредитором та боржником, а підтвердження безспірності зобов'язань боржника.
Так, згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172.
Підпунктом 3.1 пункту 3 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій передбачено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, зокрема якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем.
Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.
26.11.2014 Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів».
Зазначеною постановою були внесені зміни в розділ «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими угодами» та доповнено новим розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин».
Тобто, нотаріус міг вчиняти виконавчі написи на кредитних договорах за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями. Для одержання виконавчого напису кредитор мав би надати нотаріусу оригінал кредитного договору, засвідчену стягувачем виписку з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.
Однак постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 у справі № 826/20084/14 постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», зокрема, в частині доповнення Переліку новим розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин» було визнано незаконною та нечинною.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 у справі № 826/20084/14 постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 було залишено без змін.
Постановою Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2018 було відмовлено в задоволенні заяви ПАТ «Комерційний банк «Приватбанк» про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017.
Тобто, на час вчинення виконавчого напису та і на сьогоднішній день, редакція Переліку передбачає можливість вчинення виконавчого напису лише на підставі оригіналу нотаріально посвідченого договору.
Отже, починаючи з 22.02.2017 нотаріуси позбавлені можливості вчиняти виконавчі написи про стягнення заборгованості, що випливають з кредитних відносин.
Верховний Суд у своїй постанові від 12 березня 2020 року у справі № 757/24703/18-ц (провадження № 61-12629св19) дійшов висновку, що оскільки серед документів, наданих банком нотаріусу для вчинення виконавчого напису, відсутній оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів), за яким стягнення заборгованості може провадитися у безспірному порядку, а надана нотаріусу анкета-заява позичальника не посвідчена нотаріально, отже не могла бути тим договором, за яким стягнення заборгованості могло бути проведено у безспірному порядку шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, у зв'язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.
Матеріалами справи підтверджується, що 26.11.2021 приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бригіда В.О. на підставі статей 87-91 Закону України «Про нотаріат» та пункту 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою КМУ від 29.06.1999, вчинив виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 43445, про стягнення з позивачки заборгованості за кредитним договором № 224224-КС-001 від 01.02.2021, укладеним між ОСОБА_1 та ТОВ «Бізнес Позика», у розмірі 19138,80 грн за період з 25.05.2021 по 09.11.2021 (а. с. 25).
11.12.2021 приватний виконавець виконавчого округу Вінницької області Турським О.В. прийняв постанову про відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого напису № 43445, виданого 26.11.2021 (а. с. 26).
Аналізуючи викладене, суд приходить до висновку, що вчиняючи 26.11.2021 виконавчий напис № 43445, приватний нотаріус Бригіда В.О. неправомірно керувався пунктом 2 Переліку документів у редакції постанови № 662, яка на той час уже була нечинною згідно з постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14.
Подібна позиція наведена у постановах Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі № 158/2157/17 (провадження № 61-14105 св 18) та від 03 листопада 2021 року у справі № 461/1940/20 (провадження № 61-13280св21).
За таких обставин, оскаржений виконавчий напис вчинений нотаріусом 26.11.2021, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14.
Укладений між банком та позивачем кредитний договір, який був наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, не був посвідчений нотаріально, що є самостійною і достатньою підставою для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.
Також суд враховує, що відповідачем не надано суду нотаріально посвідчений кредитний договір, на підставі якого міг бути вчинений виконавчий напис.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року).
Враховуючи вищевикладене, суд вважає необхідним задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика", треті особи без самостійних вимог - Бригіда Володимир Олександрович, приватний виконавець виконавчого округу Вінницької області Турський Олександр Віталійович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Щодо розподілу судових витрат у справі
Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 та ч. 1-3 ст. 137 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних із розглядом справи. До витрат, пов'язаних із розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу та пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи. Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
У відповідності до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог; інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
У відповідності до статті 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правничої допомоги.
Ч. 3 ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» визначено, що при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
За змістом ст. 137 ЦПК за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат слід враховувати:
- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Судові витрати у справі, котрі полягають у сплаті позивачем ОСОБА_1 судового збору за пред'явлення позовної заяви до суду із вимогою немайнового характеру у розмірі 968,96 грн згідно з квитанцією № 6769-4589-0704-3870 від 22.07.2025, які на підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України, підлягають до стягнення на користь зазначеного позивача з відповідача.
Також позивачкою заявлено до стягнення 5000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
На підтвердження таких суду надано, разом з позовною заявою:
-договір про надання правничої допомоги від 14.07.2025 між ОСОБА_1 та АБ «Юрконсалт» Геннадія Працевитого, відповідно до якого розмір гонорару визначається та сплачується за погодженням сторін та викладається в додатку (додатковому договорі) до вказаного договору, який вважається його невід'ємною частиною;
-додатковий договір від 14.07.2025 до Договору про надання правничої допомоги від 14.07.2025, за яким за послуги - консультація адвоката, підготовка та направлення позовної заяви, контроль справи в суді, подання заяв по суті справи, отримання рішення суду і виконавчих листів, направлення заяви про закінчення виконавчого провадження сторони узгодили вартість - 5000,00 грн. Також домовились, що сума гонорару сплачується протягом 10 днів з моменту набуття рішенням законної сили;
-рахунок від 14.07.2025 АБ «Юрконсалт» виставлений ОСОБА_1 на суму 5000,00 грн;
-акт від 14.07.2025 про надані послуги за договором на суму 5000,00 грн;
-ордер на надання правничої допомоги АР № 1251349.
Крім того позивачкою заявлено про стягнення витрат понесених нею на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 гривень.
Відповідач надав заяву про зменшення витрат на правничу допомогу в якій покликається на те, що судова практика в таких справах є сталою, підготовка справи до розгляду в суді не вимагала значного обсягу юридичної роботи, справа не є складною, а необхідні процесуальні документи шаблонними, відповідачем заяв по суті справи не подавались. Вважає, що вартість послуг адвоката є необґрунтовано завищеною та неспівмірною з часом витраченим на виконання відповідних робіт, обсягом виконаної роботи та значенням справи для учасників та просить розмір витрат зменшити до 2000,00 грн. Також наводить посилання на ряд судових рішень касаційної та апеляційної інстанцій, якими зменшувались розмір витрат на правничу допомогу до 2000 грн.
Розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Аналогічних висновків дійшла ВП ВС у постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, ОП КГС ВС від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. Для підтвердження цих обставин потрібно надати суду договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, які свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних з наданням правової допомоги, і оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені (постанова ВП ВС від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16).
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України). Тобто суд не може на власний розсуд зменшувати розмір витрат на оплату правничої допомоги, який підлягає відшкодуванню. Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові у справі №755/9215/15-ц (провадження 14-382цс19) від 19.02.2020: «Саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній зі сторін без відповідних дій з боку такої сторони».
Суд вважає, що позивачка довела факт надання їй правничої допомоги адвокатом та, тобто дійсність таких витрат, їх необхідність, а також розмір.
Водночас при вирішенні клопотання відповідача про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, зокрема при визначенні розумності їх розміру та пропорційності витрат суд бере до уваги обсяг і складність правових питань, що потребували правничої допомоги, час, витрачений адвокатом на виконання процесуальних дій, кількість процесуальних документів підготованих та поданих до суду. З огляду на це, суд дійшов висновку, що ця справа не є складною, оскільки вона не містила виняткових правових питань та/або значного обсягу доказів, є звичайним цивільним спором, що не потребує значного обсягу процесуальних дій та досліджень, значних витрат часу адвоката. Суд вважає, що заявлена до відшкодування сума 5000,00 грн є надмірною та вважає правильним зменшити таку до 4000 грн, що буде справедливим, пропорційним і розумним розміром відшкодування витрат на правничу допомогу.
Щодо заходів забезпечення позову
Також, згідно з п. 8 ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує: чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.
Разом з тим, відповідно до ч. 1, ч. 7, ч. 8 ст. 158 ЦПК України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи. У разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев'яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи. Якщо протягом вказаного строку за заявою позивача (стягувача) буде відкрито виконавче провадження, вказані заходи забезпечення позову діють до повного виконання судового рішення.
З урахуванням зазначених вище норм, підстав для скасування заходів забезпечення позову цим судовим рішенням суд не вбачає.
Керуючись ст. 2, 4, 5, 11, 12, 13, 76 - 82, 109, 110, 141, 259, 263 - 265, 268, 273 ЦПК України, суд
позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» (місцезнаходження 01133, м. Київ, Б. Лесі Українки, буд. 26, офіс 411, код ЄДРПОУ 41084239), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бригіда Володимир Олександрович та приватний виконавець виконавчого округу Вінницької області Турський Олександр Віталійович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, - задовольнити.
Визнати виконавчий напис № 43445, вчинений 26.11.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою Володимиром Олександровичем про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» заборгованості за кредитним договором таким, що не підлягає виконанню.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" на користь ОСОБА_1 витрати за сплату судового збору у розмірі 968,96 грн та витрати за професійну правничу допомогу у розмірі 4000,00 грн, а всього 4968,96 (чотири тисячі дев'ятсот шістдесят вісім) гривень 96 копійок.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його підписання.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Повний текст судового рішення складено 27.08.2025.
Суддя: М. В. ВЕНГРИН
Дата документу 27.08.2025