Справа №351/416/25
Номер провадження №2/351/517/25
26 серпня 2025 року м. Снятин
Снятинський районний суд Івано-Франківської області у складі
головуючого судді Мартинюка В.І.
з участю секретаря судового засідання Григоращук В.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою адвоката Фармуги Василя Степановича в інтересах ОСОБА_1 до Заболотівської селищної ради Коломийського району Івано-Франківської області про визнання права власності на земельну частку (пай) в порядку спадкування за заповітом,
Стислий виклад позицій учасників справи.
Представник позивачки Фармуга В.С. звернувся до суду з позовом до відповідача Заболотівської селищної ради Коломийського району Івано-Франківської області про визнання права власності на земельну частку (пай) в порядку спадкування за заповітом.
Свої вимоги обґрунтовував тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивачки ОСОБА_3 . Після його смерті залишилося спадкове майно - земельна частка (пай) у розмірі /1.32/33.00 умовних кадастрових гектарів, що розташована на території (Іллінецької сільської ради) Заболотівської територіальної громади Коломийського району Івано-Франківської області. Вказану земельну ділянку, яка належала ОСОБА_3 на підставі сертифікату на право приватної власності на землю в межах середньої земельної частки, серії ІФ реєстраційний номер 440, останній заповів позивачці. 07 грудня 2023 року позивачка звернулася до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом, але отримала постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, у зв'язку з тим, що надала як правовстановлюючий документ на зазначену земельну ділянку Сертифікат на право приватної власності на землю в межах середньої земельної частки, який не може бути правовстановлюючим документом на земельну частку (пай) для оформлення спадщини. Даний факт позбавляє її права на оформлення спадкового права на дану земельну ділянку.
Представник позивачки просить визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , право власності на земельну частку (пай) у розмірі /1.32/33.00 умовних кадастрових гектарів, що розташована на території (Іллінецької сільської ради) Заболотівської селищної ради Коломийського району Івано-Франківської області, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, згідно сертифікату на право приватної власності на землю в межах середньої земельної частки серії ІФ реєстраційний номер 440, виданого на ім'я ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позивачка ОСОБА_4 у судове засідання не з'явилися, однак 06.05.2025 подала до суду письмову заяву, в якій просила судові засідання проводити без її участі, позовні вимоги підтримує повністю (а.с. 65).
Представник відповідача - Заболотівської селищної ради Коломийського району Івано-Франківської області, в судове засідання не з'явилася, подала до суду письмову заяву, в якій просила розглядати справу без її участі , рішення винести на розсуд суду (а.с. 62).
Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.
Ухвалою судді Снятинського районного суду Івано-Франківської області Посохова І.С. від 24 березня 2025 року вказану справу прийнято до розгляду та призначено підготовче провадження у справі.
Ухвалою судді Снятинського районного суду Івано-Франківської області Посохова І.С. від 06 травня 2025 року підготовче провадження у справі закрито та призначено справу до судового розгляду по суті.
Згідно з розпорядженням керівника апарату Снятинського районного суду № 190 від 27.05.2025 вирішено призначити проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи, обгрунтуванням якого є відрахування зі штату Снятинського районного суду Івано-Франківської області судді Посохова І.С., у зв'язку із достроковим закінченням відрядження судді на підставі рішення ВРП від 15.05.2025 № 1027/0/15-25 та наказу Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 23.05.2025 № 02-03/29.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.05.2025 головуючим суддею у цивільній справі № 351/416/25 визначено суддю Мартинюка В.І.
Ухвалою суду від 04 червня 2025 року суддею Мартинюком В.І. прийнято до свого провадження цивільну справу за позовом адвоката Фармуги Василя Степановича в інтересах ОСОБА_1 до Заболотівської селищної ради Коломийського району Івано-Франківської області про визнання права власності на земельну частку (пай) в порядку спадкування за заповітом та призначено до судового розгляду по суті.
Заяви та клопотання від учасників справи до суду не надходили, інші процесуальні дії не вчинялись.
У визначену дату та час судового засідання сторони у справі до суду не з'явилися, про дату та час судового засідання були належним чином повідомлені.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксація судового засідання з допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Встановлені судом фактичні обставини та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.
Судом встановлено, що згідно з копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 05.10.1974 Іллінецькою сільською радою, ОСОБА_5 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що в книзі реєстрації актів про народження зроблено запис за № 24. ЇЇ батьками є ОСОБА_3 та ОСОБА_6 (а.с. 10).
Із копії сертифікату на право приватної власності на землю в межах середньої земельної частки серії ІФ реєстраційний номер 440 від 03.04.1996, зареєстрованого в книзі реєстрації сертифікатів на право приватної власності на землю в межах середньої земельної частки за № 440, вбачається, що ОСОБА_3 належало право приватної власності на землю в межах середньої земельної частки у розмірі /1.32/33.00 умовних кадастрових гектарів на території Іллінецької сільської ради Снятинського району, у межах середньої земельної частки без визначення на місцевості, виділеної на підставі рішення Іллінецької сільської Ради народних депутатів від 20.02.1996 за № 11 (а.с. 23).
Згідно з копією Державного акту на право колективної власності на землю, виданого 16.06.1998 колективному сільськогосподарському підприємству «Прут» с. Іллінці, вказаній спілці передаються у колективну власність землі в межах згідно з планом. Землю передано у колективну власність для ведення товарного сільськогосподарського виробництва відповідно до рішення Іллінецької сільської Ради народних депутатів від 16 червня 1998 року № 2. Акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право колективної власності на землю за № 1 (а.с. 17-21).
До цього акту додано Додаток № 1 - список громадян-членів колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу або товариства, згідно з яким під номером 453 зазначений ОСОБА_3 , що підтверджується архівним витягом з рішення одинадцятої сесії, другого демократичного скликання Іллінецької сільської ради від 20 лютого 1996 року (а.с. 24).
Згідно з довідкою державного нотаріуса Першої Снятинської державної нотаріальної контори Білоконь К.С. від 07.12.2023 № 1404/02-14, спадкоємцем за заповітом до всього майна померлого ОСОБА_3 є дочка ОСОБА_1 . Інших спадкоємців немає. Спадкова справа № 177/2023 (а.с. 25).
У відповідності до копії постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 07.12.2023 № 1405/02-31, виданої державним нотаріусом Першої Снятинської державної нотаріальної контори Білоконь К.С., ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на земельну частку (пай) після смерті її батька ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв'язку з відсутністю правовстановлюючого документа на земельну частку (пай) (а.с. 26).
Відповідно до копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , виданого 14 лютого 2023 року Снятинським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Коломийському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , актовий запис № 115 (а.с. 12).
З копії довідки Заболотівської селищної ради від 27.01.2025 за № 29, вбачається, що згідно з записом у погосподарській книзі № 4 по АДРЕСА_1 за ОСОБА_3 , 1950 р. нар., який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , числиться спадкове майно. На день смерті ОСОБА_3 були зареєстровані та проживали в господарстві в АДРЕСА_1 ОСОБА_6 , 1952 р. нар., дружина. Заповіт від імені ОСОБА_3 у виконкомі Іллінецької сільської ради посвідчувався 16.01.2012 під № 4 (а.с. 14).
Із копії заповіту від 16.01.2012, посвідченого секретарем виконавчого комітету Іллінецької сільської ради Левко С.Й., вбачається, що ОСОБА_3 на випадок своєї смерті все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося і взагалі все те, що буде йому належати на день смерті і на що він за законом матиме право заповів ОСОБА_1 (а.с. 13).
Згідно з копією інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові справи) № 73355332, дата видачі 27.07.2023, зареєстровано заповіт за номером 3731437, заповідач ОСОБА_3 (а.с. 46).
Із копії витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 733555514, дата видачі 27.07.2023, вбачається, що після смерті ОСОБА_3 зареєстрована спадкова справа № 70999500 (а.с. 49).
Отже, з досліджених у судовому засіданні фактичних обставин справи судом встановлено, що спір між сторонами виник щодо захисту позивачем свого права власності в порядку спадкування за заповітом на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка належала на праві власності ОСОБА_3 .
Норми права, які застосовував суд, та мотиви їх застосування.
Статтею 41 Конституції України передбачено, що право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.
Так, частиною 1 статті 316 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Згідно з ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема з правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
За приписами ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Статтею 1216 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Відповідно до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Згідно з ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
У відповідності до ч. 1 ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.
Частиною 1 ст. 1223 ЦК України передбачено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.
Відповідно до ст. 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.
Згідно з ч. 1 ст. 1236 ЦК України заповідач має право охопити заповітом права та обов'язки, які йому належать на момент складення заповіту, а також ті права та обов'язки, які можуть йому належати у майбутньому.
Частинами 1, 3 ст. 1268 ЦК України передбачено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Відповідно до ч. 1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Підстави та процедура набуття права власності на земельну ділянку, що є предметом спору, регулювалися Земельним кодексом України 1990 року.
Відповідно до ч. 9 та 10 ст. 5 ЗК України (який був чинним на час виникнення спірних правовідносин) кожний член колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства у разі виходу з нього має право одержати свою частку землі в натурі (на місцевості), яка визначається в порядку, передбаченому частинами шостою і сьомою статті 6 цього Кодексу. Право на земельну частку може бути передано у спадщину в порядку і на умовах, передбачених цивільним законодавством щодо успадкування майна, та статутом відповідного колективного підприємства.
Згідно з ст. 6 ЗК України (який був чинним на час виникнення спірних правовідносин) громадяни України мають право на одержання у власність земельних ділянок для: ведення селянського (фермерського) господарства; ведення особистого підсобного господарства; будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель (присадибна ділянка); садівництва; дачного і гаражного будівництва. Громадяни набувають право власності на земельні ділянки у разі: одержання їх у спадщину; одержання частки землі у спільному майні подружжя; купівлі-продажу, дарування та обміну. Передача земельних ділянок у власність громадян провадиться місцевими Радами народних депутатів відповідно до їх компетенції за плату або безплатно. Безплатно земельні ділянки передаються у власність громадян для: ведення селянського (фермерського) господарства у межах середньої земельної частки, що обчислюється у порядку, передбаченому цією статтею; ведення особистого підсобного господарства; будівництва та обслуговування будинку і господарських будівель (присадибна ділянка), в тому числі земельні ділянки, що були раніше надані у встановленому порядку громадянам для цієї мети, у межах граничного розміру, визначеного статтею 67 цього Кодексу; садівництва; дачного і гаражного будівництва.
У відповідності до положень ст. 17 ЗК України (який був чинним на час виникнення спірних правовідносин) передача земельних ділянок у приватну власність провадиться Радами народних депутатів, на території яких розташовані земельні ділянки.
Відповідно до ст. 22 цього Кодексу право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після встановлення меж ділянки в натурі та одержання документа, що посвідчує право власності чи право користування.
Статтею 23 ЗК України (який був чинним на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів. Державний акт на право колективної власності на землю видається колективному сільськогосподарському підприємству, сільськогосподарському кооперативу, сільськогосподарському акціонерному товариству із зазначенням розмірів земель, що перебувають у власності підприємства, кооперативу, товариства і у колективній власності громадян. До державного акта додається список цих громадян.
Пунктом 2 розділу VІІ Закону України «Про Державний земельний кадастр» визначається, що земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера.
З огляду на викладене, право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом.
Набуття права власності на земельну ділянку та перехід права власності на земельну ділянку в порядку спадкування має місце за наявності відповідних юридичних фактів у їх сукупності, зокрема, ухвалення рішення компетентного органу про передачу у власність земельної ділянки спадкодавцю, укладення спадкодавцем правочинів щодо набуття права власності на земельні ділянки; виготовлення технічної документації на земельні ділянки; визначення меж земельної ділянки в натурі; погодження із суміжними землевласниками та землекористувачами; одержання у встановленому порядку державного акта на землю; реєстрація права власності на земельну ділянку.
Отримання земельних ділянок у власність на пай в колективних сільськогосподарських підприємствах має свої особливості.
Паювання сільськогосподарських земель започатковано Указом Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям», згідно з яким паювання земель передбачає визначення розміру земельної частки (паю) у колективній власності на землю кожного члена КСП без виділення земельних ділянок в натурі (на місцевості).
Процедура паювання згідно з цим Указом передбачала низку послідовних етапів, зокрема: виготовлення Державного акта на право колективної власності на землю та складання списку членів колективного сільськогосподарського підприємства, які мають право на земельну частку (пай); грошову оцінку угідь, що знаходяться у колективній власності згідно з методикою КМ України; визначення вартості та розміру земельної частки (паю) кожного члена, який визначається в умовних кадастрових одиницях комісією КСП, затвердження районною державною адміністрацією визначених комісією КСП розміру земельної частки (паю); видача громадянам районною державною адміністрацією сертифікату на право на земельну частку (пай) та його реєстрація.
І лише після виконання сукупності наведених умов та отримання сертифіката на право на земельну частку (пай) та його реєстрації громадянин має право на виділення йому на пай земельної ділянки в натурі з дотримання положень Земельного кодексу України.
Згідно з пунктом 2 Указу, право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, у тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю. При паюванні вартість і розміри в умовних кадастрових гектарах земельних часток (паїв) всіх членів підприємства, кооперативу, товариства є рівними.
Постановою КМУ від 12.10.1995 року № 801 «Про затвердження форми сертифіката на право на земельну частку (пай) і зразка Книги реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай)», затверджено форму сертифікату на право на земельну частку (пай) та зразок Книги реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай).
За змістом статей 22, 23 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) особа набуває право на земельний пай за наявності трьох умов: перебування в членах КСП на час паювання; включення до списку осіб, доданого до державного акта на право колективної власності на землю; одержання КСП цього акта.
Член кооперативного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай).
Мотивована оцінка аргументів, наведених учасниками справи щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, у зв'язку з чим учасники справи мають довести належними та допустимими доказами обставини, на які вони посилаються, а суд зобов'язаний надати належну оцінку цим доказам.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Суд за результатами оцінки доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, із врахуванням того, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили, перевіривши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності для вирішення справи, дійшов таких висновків.
З наведених матеріалів справи судом встановлено, що позивачка є єдиним спадкоємцем за заповітом після смерті її батька ОСОБА_3 , зокрема на спірну земельну ділянку. Однак через те, що Сертифікат на право приватної власності на землю в межах середньої земельної частки, виданий на ім'я померлого ОСОБА_3 , не може бути правовстановлюючим документом на земельну частку (пай) для оформлення спадщини, позивачці нотаріусом було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на цю земельну ділянку, а тому позивачка не оформила у встановленому законом порядку своїх спадкових прав та позбавлена можливості захистити своє право власності у позасудовому порядку.
Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008 «Про судову практику у справах про спадкування» у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Водночас, згідно з наведеною Постановою при розгляді справ даної категорії слід перевіряти наявність або відсутність спадкової справи, наявність в матеріалах спадкової справи повідомлення нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії.
Суд вважає, що право позивачки, у зв'язку з тим, що остання вчинила усі передбачені законом дії для прийняття спадщини, підлягає захисту, а тому позивачка має право на звернення до суду з позовом про визнання за нею права власності на майно в порядку спадкування.
З наданої суду копії Сертифікату на право приватної власності на землю в межах середньої земельної частки серії ІФ реєстраційний № 440, виданого 03.04.1996, вбачається, що ОСОБА_3 належить на праві приватної власності земельна ділянка в розмірі /1.32/33.00 умовних кадастрових гектарів, яка розташована на території Іллінецької сільської ради, в межах середньої земельної частки без визначення на місцевості. Сертифікат зареєстровано у книзі реєстрації Сертифікатів на право приватної власності на землю в межах середньої земельної частки за № 440.
У відповідності до копії Державного акту на право колективної власності на землю серії ІФ, виданого 16.06.1998, ОСОБА_3 належить на праві колективної власності земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Іллінецької сільської ради Снятинського району Івано-Франківської області. Однак за життя ОСОБА_3 не отримав Державного акту на право приватної власності на землю.
Отже, предметом спору в цій справі є земельна ділянка загальним розміром /1.32/33.00 умовних кадастрових гектарів, що розташована на території Іллінецької сільської ради Снятинської міської ради Коломийського району Івано-Франківської області, яка відповідно до Сертифікату на право приватної власності на землю в межах середньої земельної частки належала ОСОБА_3 та яку бажає успадкувати позивачка.
Відповідно до пунктів 23, 24 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» № 7 від 16.04.2004 (із змінами та доповненнями, внесеними згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України від 19.03.2010 № 2), згідно зі статтею 25 ЗК України, при приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій земельні ділянки передаються працівникам цих підприємств, установ та організацій, працівникам державних та комунальних закладів освіти, культури, охорони здоров'я, розташованих на території відповідної ради, а також пенсіонерам з їх числа з визначенням кожному з них земельної частки (паю) за рішенням органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, кожна з цих осіб має гарантоване право одержати безоплатно свою земельну частку (пай), виділену на місцевості. Член КСП, включений до списку, що додається до державного акту на право колективної власності на землю, набуває право на земельну частку (пай) з дня видачі цього акту.
Пунктом 11 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» № 7 від 30.08.2008 судам роз'яснено, що при вирішенні спору про спадкування права на земельну частку (пай) основним документом, що посвідчує таке право, є сертифікат про право на земельну частку (пай). Якщо спадкодавець мав право на земельну частку (пай) або помилково не був включений (безпідставно виключений) до списку, доданого до державного акта про колективну власність на землю відповідного сільськогосподарського підприємства, товариства тощо, при вирішенні спору про право спадкування на земельну частку (пай) суд застосовує положення чинного на час існування відповідних правовідносин Земельного кодексу України, Указу Президента України від 08.08.1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям».
Тобто, право на земельну частку (пай), на який особа мала право за життя, але не встигла оформити, виникає лише у тому разі, коли померла особа була включена до державного акту на право колективної власності на землю.
Під час вирішення спору про спадкування права на земельну частку (пай) основним документом, що посвідчує таке право, є сертифікат про право на земельну частку (пай).
Якщо спадкодавець мав право на земельну частку (пай), але за життя не одержав сертифіката на право власності на земельну частку (пай) або помилково не був включений (безпідставно виключений) до списку, доданого до державного акта про колективну власність на землю відповідного сільськогосподарського підприємства, товариства тощо, при вирішенні спору про право спадкування на земельну частку (пай) суд застосовує положення чинного на час існування відповідних правовідносин Земельного кодексу України 1990 року, Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» та відповідні норми ЦК України.
Отже, з матеріалів справи вбачається, що позивачка ОСОБА_7 як спадкоємець померлого ОСОБА_3 має право на спадкування за заповітом спадкового майна, яке залишилось після смерті останнього, зокрема й на спірну земельну ділянку, оскільки позивачка прийняла спадщину та не відмовлялася від її прийняття. Тому, спірна земельна ділянка може бути успадкована позивачкою за умови наявності у спадкодавця права власності на неї.
Право власності спадкодавця ОСОБА_3 на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва підтверджено копією Державного акту на право колективної власності на землю, виданого 16.06.1998 Колективному сільськогосподарському підприємству «Прут» с. Іллінці та доданим до Акту списком громадян-членів колективного сільськогосподарського підприємства, в якому під № 453 зазначено ОСОБА_3 .
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є підставними, обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.
Розподіл судових витрат у справі.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд враховує, що даний спір виник виключно внаслідок дій позивача, яким судових витрат до відшкодування заявлено не було. Отже, стягнення судових витрат з відповідача на користь позивача в даному випадку буде несправедливим.
Керуючись ст. 2, 12, 13, 81, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд,
Позов адвоката Фармуги Василя Степановича в інтересах ОСОБА_1 до Заболотівської селищної ради Коломийського району Івано-Франківської області про визнання права власності на земельну частку (пай) в порядку спадкування за заповітом задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , право власності на земельну частку (пай) у розмірі /1.32/33.00 умовних кадастрових гектарів, що розташована на території (Іллінецької сільської ради) Заболотівської селищної ради Коломийського району Івано-Франківської області, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, згідно сертифікату на право приватної власності на землю в межах середньої земельної частки, серії ІФ реєстраційний номер 440, виданого на ім'я ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.У разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .
Відповідач: Заболотівська селищна рада Коломийського району Івано-Франківської області, місцезнаходження: вул. С. Бандери, 3, смт. Заболотів, Коломийський район, Івано-Франківська область, код ЄДРПОУ 04355355.
Повний текст рішення складено 26.08.2025.
Суддя Василь МАРТИНЮК