Справа № 350/2024/24
Номер провадження 2/350/128/2025
25 серпня 2025 року Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області
в складі: головуючого судді Сокирко Л.М.,
секретаря судових засідань Видойник І.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Рожнятів Калуського району Івано-Франківської області в залі судових засідань № 2 Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 ; третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради про позбавлення батьківських прав,
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просила позбавити відповідача батьківських прав відносно малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В обґрунтування позовних вимог зазначила, що з відповідачем вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з 2 серпня 2011 року, який рішенням Івано-Франківського міського суду від 26 листопада 2015 року було розірвано. У період шлюбу у них ІНФОРМАЦІЯ_2 народилася донька ОСОБА_3 . Після розірвання шлюбу відповідач з донькою не зустрічався, не піклувався про стан її здоров'я, психологічний та фізичний розвиток. Постійно проживає в іншому населеному пункті та створив нову сім'ю. Фактично відповідач самоусунувся від виконання батьківських обов'язків. Дитина постійно проживає з нею та фактично перебуває на її утриманні і вихованні по теперішній час. Крім того, донька народилася з тяжким розладом здоров'я та є дитиною з інвалідністю підгрупи «А» з діагнозом: вроджена вада розвитку центральної нервової системи, атактичний синдром. Cимптоматична епілепсія. Спастичний тетрапарез Q48. Cт. 82.4. Відповідач у свою чергу ухиляється від виконання своїх обов'язків по вихованню та утриманню дитини, байдуже відноситься до проблем зі здоров'ям дитини. Вважає, що створилися умови, які шкодять інтересам дитини. З моменту розлучення відповідач ніяким чином не піклується про доньку, не проявляє заінтересованості в її подальшій долі, не цікавиться її станом здоров'я, не піклується про її фізичний і духовний розвиток, не забезпечує необхідним харчуванням.
Просить позов задовольнити.
Ухвалою судді від 6 грудня 2024 року було відкрито провадження у вказаній справі за правилами загального позовного провадження із призначенням підготовчого судового засідання.
Ухвалою суду від 23 січня 2025 року зобов'язано третю особу надати суду висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно його малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Станом на 26 червня 2025 року до суду надійшли витяг з рішення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради та висновок про доцільність позбавлення батьківських прав відповідача.
23 січня 2025 року підготовче провадження у справі закрито та справу призначено до судового розгляду.
Позивачка в судове засідання не прибула. Від її представника - адвоката Шургот О.В. надійшла заява про завершення розгляду справи за відсутності позивачки та її представника, в якій також не заперечувала проти розгляду справи в заочному порядку.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не прибув, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки до суду не повідомив, заяв чи клопотань у передбаченому законом порядку до суду не спрямовував. Відзив на позов позову не подавав.
Представник третьої особи - Служби у справах дітей виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради у судове засідання не прибула, однак спрямувала до суду заяву, у якій просила подальший розгляд справи проводити без участі представника третьої особи. 26 червня 2025 року спрямувала до суду витяг з рішення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 13 червня 2025 року № 673 та висновок про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав відносно дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Згідно з частиною восьмою статті 178 Цивільного процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами. Відповідно до частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Дотримуючись вимог зазначених вище норм процесуального закону, розгляд справи проводиться у відсутності сторін без фіксування звукозаписувальним технічним засобом на підставі письмових доказів, наявних в матеріалах справи.
Зі згоди представника позивачки суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи за відсутності сторін, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, в порядку, передбаченому статями 247, 280-282 Цивільного процесуального кодексу України.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши в судовому засіданні докази з точки зору їх належності, допустимості, достовірності в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі, виходячи з наступного.
З матеріалів справи вбачається та встановлено судом, що ОСОБА_2 та ОСОБА_4 перебували в зареєстрованому шлюбі з 2 серпня 2011 року (свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 ), у період якого у них ІНФОРМАЦІЯ_2 народилася донька ОСОБА_3 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 видане повторно).
Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 26 листопада 2015 року, яке набрало законної сили 11 грудня 2015 року, шлюб між ними розірвано.
Як вбачається із Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища № 00018544033 сформованого 17 серпня 2017 року Івано-Франківським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області та згідно свідоцтва про зміну імені (серії НОМЕР_3 виданого Івано-Франківським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області 14 листопада 2019 року) у прізвищі та імені ОСОБА_5 відбулася зміна на - ОСОБА_1 .
Згідно Витягів з реєстру територіальної громади ОСОБА_1 та малолітня ОСОБА_3 зареєстровані за однією адресою: АДРЕСА_1 .
Із акту обстеження умов проживання складеного уповноваженою на те комісією 15 листопада 2024 року вбачається, що з ОСОБА_1 проживає малолітня донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка на достатньому рівні забезпечена усім необхідним: продуктами харчування, речами, одягом, медикаментами, засобами гігієни, індивідуальним засобом для пересування. Мати не працює, батько з сім'єю не проживає, донькою не цікавиться.
Згідно нотаріально засвідченої заяви від 7 листопада 2024 року ОСОБА_2 не заперечує проти позбавлення його батьківських прав щодо малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . У цій заяві зазначив, що тривалий час з 2015 року не бере участі у вихованні дитини, не бачився з нею, не піклується про стан її здоров'я, психологічний та фізичний розвиток. Постійно проживає в іншому населеному пункті іншої області, має іншу сім'ю, а тому не має змоги і в подальшому опікуватися та виховувати дитину.
Малолітня ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є дитиною з інвалідністю підгрупи «А» та згідно консультаційної довідки має діагноз: вроджена вада розвитку центральної нервової системи, атактичний синдром, симптоматична епілепсія. Спастичний тетрапарез Q48. Ст.82.4 та така, яка постійно перебуває під домашнім наглядом.
Обґрунтовуючи підстави звернення до суду із позовом про позбавлення батьківських прав, позивачка вказала, що після розірвання шлюбу відповідач з донькою не зустрічався, не піклувався про стан її здоров'я, психологічний та фізичний розвиток; створив нову сім'ю; фактично самоусунувся від виконання батьківських обов'язків та продовжує ухилятися від виховання та утримання доньки.
Згідно висновку заступника міського голови - директора Департаменту молодіжної політики та спорту, розвитку територій та роботи з внутрішньо переміщеними особами, затвердженого рішенням виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради Івано-Франківської області від 13 червня 2025 року № 673 «Про розгляд питань органу опіки та піклування» (Витяг з рішення) про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 вбачається, що з метою забезпечення реалізації прав, свобод та законних інтересів дитини, виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради вважає за доцільне позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Право батьків і дітей бути поряд один з одним становить основоположну складову сімейного життя і заходи національних органів, спрямовані перешкодити цьому, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (рішення ЄСПЛ від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України», заява № 39948/06, рішення ЄСПЛ від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України», заява № 31111/04).
Відповідно до частини восьмої статті 7 Сімейного кодексу України, регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.
Згідно з частинами другою та четвертою статті 155 Сімейного кодексу України, батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Відповідно до частини першої статті 161 Сімейного кодексу України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо, зокрема, ухиляються від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.
Відповідно до статтей 18, 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка набрала чинності для України 27 вересня 1991 року Держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини.
Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно статті 12 Закону України «Про охорону дитинства», батьки, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що права батьків щодо дитини є похідними від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об'єктивних обставин спору, а тільки потім права батьків.
При розгляді справ про позбавлення батьківських прав, Верховний Суд неодноразово вказував, що ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.
Матеріалами справи встановлено, що між сторонами припинено шлюбні відносини та дитина після розлучення батьків проживає з матір'ю.
Відповідно до статті 141 Сімейного кодексу України, мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини. Здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини, як це передбачається вимогами статті 155 Сімейного кодексу України.
Статтею 150 Сімейного кодексу України передбачено, що батьки зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний та моральний розвиток.
Відповідно до статті 164 Сімейного кодексу Україн, мати та батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вони не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявили щодо неї батьківського піклування, ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини, є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені до вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини; жорстоко поводяться з дитиною.
Пленум Верховного Суду України у пунктах 15, 16 Постанови «Про практику застосування законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» № 3 від 30 березня 2007 року роз'яснив судам, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини від інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
При ухвалені рішення суд враховує рішення Європейського суду з прав людини від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України», де встановлено, що вирішуючи справи про позбавлення батьківських прав, суд зобов'язаний дотримуватися вимог статті 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод у частині права заявників на повагу до сімейного життя, зокрема, судове рішення має бути побудоване на з'ясованих обставинах: чи були мотиви для позбавлення батьківських прав доречними і достатніми, чи здатне рішення про позбавлення батьківських прав забезпечити належний захист дитини, чи було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини, чи ґрунтується висновок органу опіки на достатній доказовій базі, чи мали батьки достатні можливості брати участь у вирішенні такого питання (п. 48).
Необхідно зазначити, що ухилення від виконання юридичного обов'язку - виконання батьківських обов'язків по вихованню дитини - це завжди акт свідомої поведінки, оскільки особа має реальну можливість виконати його, але не вчиняє відповідних дій.
Із матеріалів справи вбачається, що відповідач життям дитини не цікавиться, не виконує покладені на нього обов'язки по піклуванню про її здоров'я, фізичний та духовний розвиток, жодного інтересу до життя доньки не проявляє, вона повністю знаходиться на забезпеченні матері, яка її виховує та дбає про її стан здоров'я, психологічний та фізичний розвиток. Крім того, про свідоме самоусунення відповідача від виконання ним своїх батьківських обов'язків по відношенню до малолітньої доньки свідчить нотаріально засвідчена заява.
З урахуванням викладеного, суд вважає, що відповідач свідомо нехтує своїми батьківськими обов'язками, проявляє повну байдужість до подальшої долі та життя своєї дитини, що можна кваліфікувати як свідомо обрану ним винну поведінку у формі бездіяльності, внаслідок якої він повністю самоусунувся від виконання таких обов'язків, покладених на нього законом та нормами суспільної моралі.
Доказів наявності будь-яких поважних причин, які б унеможливлювали виконання ним свого батьківського обв'язку по відношенню до доньки відповідач не надав, матеріали справи таких доказів не містять.
У постанові Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 553/2563/15-ц зроблено висновок по застосуванню пункту 2 частини першої статті 164 Сімейного кодексу України і вказано, що «ухилення від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками».
Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 23 січня 2020 року в справі № 755/3644/19, від 23 червня 2021 року в справі № 953/17837/19.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про наявність достатніх правових підстав для задоволення позову, що в даному випадку сприятиме забезпеченню найкращих інтересів дитини.
Одночасно слід зазначити, що при перегляді судових рішень про задоволення позову про позбавлення батьківських прав по справі № 459/3411/18 Верховний Суд роз'яснив, що позбавлення батьківських прав не тягне невідворотних наслідків, оскільки не позбавляє особу, яка позбавлена батьківських прав, на спілкування з дитиною і побачення з нею, а також права на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав.
З урахуванням викладеного суд вважає за необхідне роз'яснити відповідачу, що відповідно до статті 169 Сімейного кодексу України, мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав. При цьому суд перевіряє, наскільки змінилася поведінка особи, позбавленої батьківських прав, та обставини, що були підставою для позбавлення батьківських прав, і постановляє рішення відповідно до інтересів дитини.
Розподіл судових витрат суд здійснює у відповідності до приписів статті 141 Цивільного процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 12, 13, 56-57, 76 - 81, 141, 258, 259, 264 - 265, 268, 280-282, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, статями 141, 150, 164, 169 Сімейного кодексу України, статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства»,
у х в а л и в: Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 ; третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради про позбавлення батьківських прав - задовольнити. Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьківських прав по відношенню до малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_5 ) судові витрати, які складаються із судового збору в розмірі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп. Роз'яснити ОСОБА_2 право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав після зміни його поведінки та обставин, що були підставою для позбавлення його батьківських прав. Відповідно до приписів частини шостої статті 164 Сімейного кодексу України, рішення суду про позбавлення батьківських прав після набрання ним законної сили суд надсилає органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем реєстрації народження дитини.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Івано-Франківського апеляційного суду учасниками процесу шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Дата складання судового рішення 25 серпня 2025 року.
Суддя: Сокирко Л.М.