Справа № 347/1770/25
Провадження № 2-з/347/4/25
Іменем України
про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову
27 серпня 2025 року м.Косів
Косівський районний суд Івано-Франківської області в складі:
головуючої судді: Кіцули Ю.С.,
за участю:
секретаря с/з Сумарука І.П.
перевіривши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про звернення стягнення на майно боржника,-
Короткий зміст вимог заяви про забезпечення позову.
26.08.2025 року в провадження Косівського районного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про звернення стягнення на майно боржника.
Одночасно з позовною заявою, ОСОБА_1 подав заяву про забезпечення позову. Заява обгрунтована тим, що ОСОБА_2 є спадкоємцем майна після смерті ОСОБА_3 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 у результаті дорожньо-транспортної пригоди, керуючи автомобілем Renault Trafic, реєстраційний номер НОМЕР_1 . Внаслідок порушення ОСОБА_3 правил дорожнього руху також загинув і інший пасажир, а деякі пасажири зазнали тілесних ушкоджень.
Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_1 , як власнику автомобіля марки MAN, реєстраційний номер НОМЕР_2 завдано майнової шкоди.
Відділом розслідування злочинів у сфері транспорту слідчого управління Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області проводилося досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12024090000000559 від 12.09.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
Органом досудового розслідування було зібрано достатньо доказів для повідомлення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, однак приймаючи до уваги, що ОСОБА_3 помер в результаті вищевказаної ДТП, відсутня можливість вручити йому повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
Прокуром у кримінальному провадженні зареєстрованому у ЄРДР за №12024090000000559 від 12.09.2024 року винесено постанову від 31.12.2024 року про закриття кримінального провадження.
Згідно звіту №21/02/25-0065 про незалежну оцінку вартості матеріального збитку колісного транспортного засобу MAN TGX 26.400, реєстраційний номер НОМЕР_2 , складеного ТОВ «Експерт Компанії+» оціночна вартість (розмір) матеріального збитку, заподіяного ОСОБА_1 в результаті пошкодження транспортного засобу MAN TGX 26.400, складає 1 117 618,32 грн.
Цивільно-правова відповідальність власника автомобіля марки Renault Trafic, реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_3 була застрахована ПАТ СК «Арсенал страхування» і ліміт страхування становив 160 000,00 грн., франшиза 3 200,00 грн. 07.03.2025 року ПАТ СК «Арсенал страхування» ОСОБА_1 на картковий рахунок перерахована сума страхового відшкодування у розмірі 156 800,00 грн.
Таким чином вартість (розмір) матеріального збитку, заподіяного ОСОБА_1 в результаті пошкодження транспортного засобу MAN TGX 26.400, реєстраційний номер НОМЕР_2 внаслідок ДТП складає 960 818,32 грн. (1 117 618,32 - 156 800,00).
Згідно матеріалів спадкової справи №164/2024, яка заведена після смерті ОСОБА_3 спадкоємцем після його смерті, яка прийняла спадщину є дружина ОСОБА_2 , яка отримала свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_3 . Відповідно до матеріалів спадкової справи до складу спадщини входить:
-житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, який розташований у АДРЕСА_1 , на який ОСОБА_2 22.04.2025 року в рамках спадкової справи №164/2024 отримала Свідоцтво про право на спадщину № 548 та зареєструвала право власності на спадкове майно у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно;
-земельна ділянка загальною площею 0,06 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 2623684001:06:001:0038, яка розташована у с. Космач Косівського району Івано- Франківської області, на яку ОСОБА_2 22.04.2025 року в рамках спадкової справи №164/2024 отримала Свідоцтво про право на спадщину № 549 та зареєструвала право власності на спадкове майно у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Тобто вказане вище майно спадкоємець отримала в натурі.
Таким чином, беручи до уваги викладене вище, ОСОБА_1 в рамках спадкової справи №164/2024, яка заведена приватним нотаріусом Косівського РНО Кабин А.Р. після смерті ОСОБА_3 заявив ОСОБА_2 , як спадкоємцю, вимогу/претензію про відшкодування майнової шкоди на суму 1 117 618,32 грн. (один мільйон сто сімнадцять тисяч шістсот вісімнадцять гривень 32 коп.), яка була завдана йому спадкодавцем внаслідок ДТП, яка мала місце 12.09.2024 року в с. Пістинь Косівського району Івано-Франківської області.
У зв'язку з тим, що завдана шкода ОСОБА_1 не відшкодована, на письмову претензію відповідач не реагує, в позасудовому порядку відшкодувати шкоду відмовляється, станом на дату подання заяви обов'язок щодо відшкодування шкоди відповідач ОСОБА_2 не виконала, а позовна вимога стосується нерухомого майна, то відповідач вважає, що незабезпечення позову може утруднити виконання рішення суду в майбутньому у разі задоволення позову.
З цих підстав, позивач просив заяву про забезпечення позову задовольнити, та забезпечити позовом шляхом: накладення арешту на майно відповідача, а саме житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, за адресою с. Космач, Косівського району, Івано-Франківської області, земельну ділянку загальною площею 0,06 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) кадастровий номер 2623684001:06:001:0038, за адресою с. Космач, Косівського району, Івано-Франківської області. Заборонити відповідачу, державним реєстраторам прав на нерухоме майно та органам державної реєстрації прав вчиняти будь які реєстраційні дії щодо вказаних земельних ділянок та нерухомого майна до вирішення Косівським районним судом Івано-Франківської області справи по суті.
Суд, дослідивши заяву про забезпечення позову, дійшов наступного висновку.
Норми права, які застосував суд.
Суд враховує право кожного на справедливий розгляд його справи судом при вирішенні спору щодо його прав та обов'язків цивільного характеру, що передбачено в п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка підлягає застосуванню відповідно до ст. 9 Конституції України.
Згідно ч. 1 ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).
У відповідності до вимог ч. 2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Пунктом 4 Постанови N 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» Пленум Верховного Суду України роз'яснив що, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Таким чином, при розгляді заяви про забезпечення позову у виді заборони вчинення будь-яких дій, суд, на підставі наданих позивачем доказів має дійти висновку про те, що такі дії реально може бути вчинено. Наявність ризику вчинення будь-якою особою дій, які в подальшому зможуть призвести до неможливості виконання відповідного судового рішення, має бути не ілюзорним, а підтверджуватись доказами, які б давали сторонньому незалежному спостерігачу зробити висновок про реальність такого ризику.
Крім того, у п. 9 Постанови N 9 від 22.12.2006 року "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" зазначено, що клопотання про забезпечення позову повинно бути вмотивованим і обґрунтованим доказами наявності реальних загроз чи утруднень майбутнього виконання рішення суду, співмірністю заходів забезпечення позову заявленим позовним вимогам, їх відповідність предмету позовної вимоги, відсутністю порушень прав третіх осіб заходами забезпечення позову.
Відповідно до вимог ч. 1 та ч. 6 ст. 81ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки у відповідності до заявлених позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.
При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу. Висновок суду про необхідність вжиття заходів забезпечення позову не може грунтуватися на припущеннях позивача.
Відповідно до п. 2, 4 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов може бути забезпечений шляхом заборони вчиняти певні дії, забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання.
В ст. 151 ЦПК України викладено вимоги до заяви про забезпечення позову, зокрема в заяві про забезпечення позову повинно бути вказано захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача (заявника).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року в справі № 914/1570/20 (провадження № 12-90гс20) вказано, що «під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об'єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення.
Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами».
Крім того, цивільне процесуальне законодавство не зобов'язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18, у постанові Верховного Суду від 11 листопада 2020 року у справі № 932/14900/19.
Мотивована оцінка наведених заявником аргументів щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення заяви про забезпечення позову.
Оцінюючи обґрунтованість заяви про забезпечення позову, суд вважає, що заявник належним чином не обґрунтував, у тому числі з посиланням на відповідні обставини та належні докази, необхідність накладення арешту на житловий будинок та земельну ділянку які є предметом спору.
Ймовірне припущення про існування підстав для відчуження майна на користь третіх осіб, не містить жодного доказового підгрунтя.
Водночас, заявником не наведено фактичних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, в розумінні статей 76-80 Цивільного процесуального кодексу України, які б свідчили про вчинення ОСОБА_2 дій спрямованих на майбутнє ухилення від виконання судового рішення або дій, які можуть призвести до відчуження належного йому майна на момент виконання рішення.
За таких обставин, суд доходить висновку, що заявником не доведено, що існує реальна загроза унеможливлення виконання рішення суду, як зазначив позивач.
З огляду на викладене, враховуючи, що заявником на даний час не обґрунтовано необхідності застосування заходу забезпечення позову, суд прийшов до переконання, що в задоволенні заяви ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 149-153 ЦПК України, суддя,-
В задоволенні заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про звернення стягнення на майно боржника - відмовити.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.
Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Івано-Франківського апеляційного суду.
Повний текст ухвали складено 27 серпня 2025 року.
Суддя Ю. С. Кіцула