25.08.25 363/2722/25
25.08.2025 року суддя Вишгородського районного суду Київської області Рудюк О.Д.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, -
встановив:
ОСОБА_1 , звернувся до Вишгородського районного суду Київської області з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просить скасувати постанову № 636 від 22.04.2025 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП, згідно якої позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 17 000 грн., а провадження у справі закрити за відсутністю складу та події адміністративного правопорушення.
Обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що 22.04.2025 року ІНФОРМАЦІЯ_2 було винесено постанову №636 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП, яку було йому вручено 09.05.2025 року. Позивач не перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_3 , а перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_4 ( АДРЕСА_1 ), заяв про зміну місця обліку або постановку на облік не подавав. Крім того, зазначає, що матеріали адміністративного провадження не містять жодного доказу, на підставі чого позивач перебував 22.04.2025 року у ІНФОРМАЦІЯ_3 , відповідачем жодне оповіщення позивача не здійснювалось (як в частині необхідності уточнення даних, так і щодо необхідності явки до ТЦК), відповідач здійснив вказані дії до позивача без складання будь-яких документів та, відповідно, без надання позивачу жодного документу щодо його військового обліку та призову. Відповідно, позивач не мав обов?язку з?являтися до ВЛК. Крім того, протокол про адміністративне затримання щодо позивача не складався. Замість цього позивача фактично змусили залишитися в приміщенні, не пояснивши правового статусу його перебування. Це суперечить вимогам закону щодо затримання та фіксації адміністративного правопорушення. Більш того, позивач не порушував правил військового обліку. Жодного обов?язку взаємодіяти з ІНФОРМАЦІЯ_2 у позивача не було. Відповідно, проведення щодо нього військово-облікових дій, вимоги пройти ВЛК, складання протоколу та винесення постанови - є незаконними, оскільки відповідне РТЦК не мало повноважень щодо позивача.
Крім того, у своєму позові зазначає, що у день складення постанови йому стало погано, викликалася швидка допомога, було зафіксовано сильну ниркову кольку, блювоту та інші симптоми. УЗІ показало наявність каменів в нирках, на підтвердження надає медичні документи. Через фізичну слабкість і дезорієнтацію позивач був позбавлений можливості захищатися та адекватно реагувати, фактично підписав документи у стані крайнього фізичного виснаження. Умовою відпустити позивача для надання подальшої медичної допомоги та лікування стало складання протоколу про адміністративне правопорушення. Проте, ВЛК було пройдено 14.05.2025 року у КНП "Оржицька лікарня" і позивача визнано непридатним до військової служби на підставі ст.30А, 26Б графи ІІ Розгкладу хвороб. 24.05.2025 року позивачу було зроблено операцію з видалення каменів з нирок (ліквідація пахової грижі, одностороння). Отже, відповідач не розібрався з обставинами справи, та помилково склав оскаржувальну постанову.
Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 26.05.2025 року позовну заяву залишено без руху.
09.06.2025 року до Вишгородського районного суду Київської області надійшла заява ОСОБА_1 про поновлення, пропущеного з поважних підстав, строку звернення із позовом про скасування постанови №636 від 22.04.2025 року винесену ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 10.06.2025 року клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення задоволено, поновлено строк на оскарження постанови ІНФОРМАЦІЯ_1 №636 від 22.04.2025 року, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
Представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечував проти задоволення позову в повному обсязі, посилаючись на те, що 18.04.2025 року близько 16 години працівниками поліції до ІНФОРМАЦІЯ_1 був доставлений громадянин України ОСОБА_1 , який являвся порушником законодавства про оборону та мобілізаційну підготовку та перебував у розшуку. Встановивши, що будучи військовозобов?язаним ОСОБА_1 не проходив військово-лікарську комісію йому було запропоновано пройти медичний огляд, але він без законних підстав відмовився від проходження військово-лікарської комісії. Громадянину ОСОБА_1 було доведено вимоги законодавства щодо відповідальності за відмову від проходження військово-лікарської комісії, зокрема про адміністративну відповідальність. Під час складання протоколу про адміністративне правопорушення реалізуючи право на надання пояснень ОСОБА_1 власноручно вказав, що вину визнає, інших пояснень або заяв не заявляв, а також не вказав зауважень до протоколу. На час розгляду справи про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 не заявляв жодних клопотань з приводу незадовільного стану здоров?я чи поганого самопочуття. Відтак, посилання позивача про те, що постанова складена в умовах поганого стану здоров?я не відповідає дійсності. З інформації, що міститься в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів вбачається, що ОСОБА_1 взагалі не проходив військово-лікарської комісії, така ж інформація міститься у витязі з застосунку «РЕЗЕРВ+», наданого позивачем до позовної заяви. Відтак, не проходження ОСОБА_1 військової комісії більш ніж 3 роки з початку повномасштабного вторгнення, свідчить про свідоме не виконання вимог закону. Згідно інформації, що міститься в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів ОСОБА_1 не має відстрочки від призову по мобілізації та не являється заброньованим від призову по мобілізації. Наведені в позовній заяві доводи відмови від проходження медичного огляду для визначення стану придатності до військової служби не грунтуються на вимогах закону та є надуманими, тому не можуть бути належною правовою підставою для не проходження військово-лікарської комісії під час дії воєнного стану.
Позивачем подано відповідь на відзив на позовну заяву в якому вказує, що відповідачем винесено постанову без попереднього складання протоколу та розгляду справи по суті, порушено вимоги ст.ст.254, 276 та 283 КУпАП. Крім того, зазначає, що у запереченнях відповідач не врахував та не вказав, що спірна постанова складена в умовах поганого стану здоров'я позивача. Через фізичну слабкість і дезорієнтацію позивач був позбавлений можливості захищатися та адекватно реагувати, фактично підписав документи у стані крайнього фізичного виснаження. Також, відповідач не спростував, що повістки до ІНФОРМАЦІЯ_5 позивач не отримував, його виклик до ТЦК та СП не здійснювався у визначеному законом порядку, протокол про адміністративне затримання щодо позивача не складався, жодного обов?язку взаємодіяти з ІНФОРМАЦІЯ_2 у позивача не було, жодної заяви про зняття з обліку з ТЦК, в якому перебував позивач, та постановки на облік до ТЦК відповідача позивач не подавав. Відповідно, позивач не мав обов'язку з'являтися до ВЛК.
За наслідками розгляду справи про адміністративне правопорушення було встановлено, що громадянин ОСОБА_1 являється військово-обов'язаним та перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_6 .
Зважаючи на те, що військовозобов'язаний ОСОБА_1 порушив вимоги ч.1 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», оскільки не пройшов військово-лікарську комісію та жодного разу не прибував до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем свого знаходження, його було внесено в інформаційну систему «РОЗШУК», як порушника законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Обставини не проходження позивачем військово-лікарської комісії підтверджуються наданою ним копією військово-облікового документа «Резерв+».
Згідно інформації, що міститься в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів ОСОБА_1 не має відстрочки від призову по мобілізації та не являється заброньованим від призову по мобілізації. За таких обставин представник відповідача вказує, що оскаржувальна постанова про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП ухвалена у межах компетенції начальника ІНФОРМАЦІЯ_7 на підставі повно та всебічно з'ясованих обставинах справи та з дотриманням вимог діючого на час вчинення правопорушення законодавства, тому в задоволенні позову просить відмовити.
Позивач у своїй відповіді на відзив посилається на те, що постанова винесена без попереднього складення протоколу та розгляду справи по суті, порушено вимоги ст.ст.254, 276 та 283 КУпАП. Крім того, зазначає, що повістки до ІНФОРМАЦІЯ_5 позивач не отримував, його виклик до ТЦК та СП не здійснювався у визначеному законом порядку, протокол про адміністративне затримання щодо позивача не складався, жодного обов'язку взаємодіяти з ІНФОРМАЦІЯ_2 у позивача не було, жодної заяви про зняття з обліку з ТЦК, в якому перебував позивач, та постановки на облік до ІНФОРМАЦІЯ_8 відповідача позивач не подавав, та вважає, що не мав обов'язку з'являтися на ВЛК.
На підставі положень частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності усі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов до наступного.
Постановою у справі про адміністративне правопорушення №636 від 22.04.2025 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1КУпАП у вигляді штрафу у розмірі 17 000 грн., за те, що він будучи військовозобов'язаним під час дії особливого періоду та оголошення мобілізації відмовився від проходження військово-лікарської комісії для визначення придатності до військової служби, та не надав документів, з яких вбачалося б, що він протягом року проходив військово-лікарську комісію, а також не вказав причин, що перешкоджали йому пройти військово-лікарську комісію, чим порушив вимоги частини 1 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Аналогічний зміст адміністративного правопорушення наведений у протоколі №636 від 18.04.2025 року про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП, що складений старшим лейтенантом, офіцером адмін.відділення ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_2 , про те, що 18.04.2025 року о 16-00 год. в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_5 встановлено, що громадянин ОСОБА_1 будучи військовозобов'язаний відмовився від проходження військово-лікарської комісії в особливий період.
У графі «підпис особи, що притягається до адміністративної відповідальності» наявний підпис позивача ОСОБА_1 .
Також, у графі «Пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу особою, яка притягається до адміністративної відповідальності» міститься запис: «вину визнаю».
Позивач у позові зазначає, що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП, оскільки у день складення постанови йому стало погано, викликалася швидка допомога, було зафіксовано сильну ниркову кольку, блювоту та інші симптоми. Через фізичну слабкість і дезорієнтацію позивач був позбавлений можливості захищатися та адекватно реагувати, фактично підписав документи у стані крайнього фізичного виснаження. Крім того, позивач зауважує, що відповідачем винесено постанову без попереднього складання протоколу та розгляду справи по суті, порушено вимоги ст.ст.254, 276 та 283 КУпАП. Також, зазначає, що протокол про адміністративне затримання щодо позивача не складався, жодного обов'язку взаємодіяти з ІНФОРМАЦІЯ_2 у позивача не було, жодної заяви про зняття з обліку з ТЦК, в якому перебував позивач, та постановки на облік до ТЦК відповідача позивач не подавав. Відповідно, позивач не мав обов'язку з'являтися до ВЛК.
Проте, відповідачем до відзиву на позов надано копію протоколу №636 про адміністративне правопорушення від 18.04.2025 року, з якого вбачається, що протокол складений в присутності ОСОБА_1 , містить його підпис та у графі «Пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу особою, яка притягається до адміністративної відповідальності» міститься запис: «вину визнаю».
Відповідно до ч.1 ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст.235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1,211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Частиною 1 статті 210-1 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Частиною 3 статті 210-1 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період.
Статтею 1 Закону України «Про оборону України» визначено, що особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Особливий період в Україні розпочався з 17.03.2014 року, після оприлюднення Указу Президента України від 17.03.2014 №303/2014 «Про часткову мобілізацію».
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022в Україні введено воєнний стан, який триває до теперішнього часу.
Положеннями абз.4 ч.10 ст.1 Закону України «Про військовий обов'язок військову службу» громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно.
Положеннями абз.4 ч.1 ст.2 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачено, що громадяни зобов'язані проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.
Частиною 1 статті 4 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачено, що організація і порядок проведення мобілізаційної підготовки та мобілізації визначаються цим Законом, актами Президента України та Кабінету Міністрів України.
Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560 (Порядок №560).
Порядок № 560 визначає процедуру оповіщення військовозобов'язаних та резервістів, їх прибуття до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, військових частин Збройних Сил, інших військових формувань, Центрального управління або регіонального органу СБУ чи відповідного підрозділу розвідувальних органів; процедуру перевірки військово-облікових документів громадян, уточнення персональних даних військовозобов'язаних та резервістів та внесення відповідних зміну військово-облікові документи; процедуру надання військовозобов'язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення; організацію медичного огляду військовозобов'язаних та резервістів для визначення придатності до військової служби (пункт1).
Відповідно до п. 74 Порядку № 560 резервістам та військовозобов'язаним, які підлягають призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, за рішенням керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки видається направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду за формою згідно з додатком 11. При цьому особам віком до 45 років видається направлення щодо визначення їх придатності до проходження військової служби у десантно-штурмових військах, силах спеціальних операцій, морській піхоті.
Направлення реєструється в журналі реєстрації направлень на військово-лікарську комісію за формою згідно з додатком 12 та видається резервісту та військовозобов'язаному під особистий підпис.
Під час вручення направлення резервістам та військовозобов'язаним під особистий підпис доводяться вимоги законодавства щодо відповідальності громадян за ухилення від військової служби під час мобілізації, у тому числі за ухилення від проходження медичного огляду за направленням районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, та строк завершення медичного огляду.
Позивачем не спростовано належними доказами доводи відповідача, що він відмовився від проходження військово-лікарської комісії. Обставини не проходження позивачем військово-лікарської комісії підтверджуються наданою ним копією військово-облікового документа «Резерв+».
Безпідставна відмова (ухилення) від проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби є порушенням законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, зокрема ч.1 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Таке порушення вчинене позивачем в особливий період.
Дії особи щодо ухилення (відмови) від проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби утворюють склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП, та кваліфіковані відповідачем правильно.
Згідно з пп.1 п.27 Порядку №560 під час мобілізації громадяни викликаються до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки або їх відділів з метою: взяття на військовий облік; проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби; уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки); призову на військову службу під час мобілізації та відправлення до місць проходження військової служби.
Відповідно до п.28 Порядку №560 виклик громадян до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки чи їх відділів, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ під час мобілізації здійснюється шляхом вручення (надсилання) повістки (додаток 1).
Отже, вручення (надсилання) повістки є тільки одним із способів виклику громадян до районних (міських) ТЦК з певною метою, в тому числі, для проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби. Чинний Закон не пов'язує виконання обов'язку щодо проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби із обов'язковим попереднім врученням повістки.
Оскаржувана постанова містить опис обставин, установлених під час розгляду справи (абз.5 ч.2 ст.283 КУпАП), тобто суть правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується позивач.
Відтак, дії відповідача при винесенні постанови у справі про адміністративне правопорушення були вчинені на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України, КУпАП та іншими нормативно-правовими актами, а тому підстав для задоволення позову суд не вбачає.
Відповідно до положень ст.139 КАС України судові витрати присуджуються позивачу у разі задоволення позовних вимог, або ж розподіляються між сторонами пропорційно задоволеним вимогам.
З врахування того, що суд дійшов висновку щодо відмови в задоволенні позовних вимог, судові витрати з відповідача на користь позивача не стягуються.
На підставі викладеного та керуючись статтями 2, 5, 7-9, 72-79, 90, 241, 242, 243, 246, 286 КАС України, суд, -
вирішив:
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним судом.
Рішення суду може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги на протязі десяти днів з дня його проголошення.
Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ).
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_9 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ; АДРЕСА_3 ).
Суддя Рудюк О.Д.