Справа № 947/23437/25
Провадження № 1-кс/947/12384/25
20.08.2025 року слідчий суддя Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у судовому засіданні в м. Одесі клопотання прокурора Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_3 про арешт майна в рамках кримінального провадження № 42025164690000024 від 07.04.2025 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 369-2, ч. 4 ст. 358 КК України,-
І. ВИКЛАД ФАКТИЧНИХ ОБСТАВИН ДАНОГО КРИМІНАЛЬНОГО ПРОВАДЖЕННЯ:
Слідчим управлінням ГУНП в Одеській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42025164690000024, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 07.04.2025, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 369-2 та ч. 4 ст. 358 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що відповідно до статті 1 Закону України «Про Службу безпеки України» , Служба безпеки України - державний орган спеціального призначення з правоохоронними функціями, який забезпечує державну безпеку України.
Відповідно до статті 19 Закону України «Про Службу безпеки України», до органів Служби безпеки України приймаються на конкурсній, добровільній і договірній основі громадяни України, здатні за діловими та моральними якостями, освітнім рівнем і станом здоров'я ефективно виконувати службові обов'язки. Критерії професійної придатності, зокрема юридичної обізнаності, визначаються кваліфікаційно-нормативними документами, які затверджуються Головою Служби безпеки України.
Стосовно осіб, які претендують на службу в органах Служби безпеки України, за їх письмовою згодою проводиться спеціальна перевірка в порядку, встановленому Законом України «Про запобігання корупції».
Особи, які претендують на службу в органах Служби безпеки України, до призначення на відповідну посаду подають декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, відповідно до Закону України «Про запобігання корупції», та зобов'язані повідомити керівництву органу, на посаду в якому вони претендують, про працюючих у цьому органі близьких їм осіб.
Співробітники Служби безпеки України зобов'язані подавати щороку до 1 квітня декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, відповідно до Закону України «Про запобігання корупції», а також дотримуватися інших вимог фінансового контролю, передбачених зазначеним Законом.
На співробітників Служби безпеки України поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції».
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.
Приблизно на початку квітня 2025 року (більш точну дату та час в ході досудового розслідування не встановлено) перебуваючи в межах м. Одеса(більш точне місце в ході досудового розслідування встановити не надалось можливим) у ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , виник прямий умисел, спрямований на незаконне збагачення за рахунок третіх осіб, шляхом одержання неправомірної вигоди для себе, за здійснення впливу на службових осіб органів Служби безпеки України (які згідно із ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» є особами, уповноваженими на виконання функцій держави) у сприянні щодо прийняття на службу до органів Служби безпеки України (далі по тексту СБУ).
ОСОБА_4 незважаючи на обізнаність з вимогами наведених нормативно-правових актів, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, 02.04.2025 у вечірній час (точний час досудовим розслідуванням не встановлений), в ході спілкування з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 по мобільному зв'язку, повідомив останнього щодо можливості здійснення впливу на невстановлених службових осіб органів СБУ на прийняття ними рішення щодо прийняття на службу ОСОБА_5 до органів СБУ за надання йому неправомірної вигоди у сумі 25 000 (двадцять п'ять) доларів США.
В подальшому, ОСОБА_5 будучи переконаним, що ОСОБА_4 може здійснити вплив на службових осіб органів СБУ щодо прийняття його на службу до органів СБУ, погодився на таку пропозицію та на вимогу ОСОБА_4 надав останньому свої анкетні дані для перевірки.
Далі, 03.04.2025 точний час не встановлений, ОСОБА_4 перебуваючи у невстановленому досудовим розслідуванням місці, зателефонував ОСОБА_5 та в ході телефонної розмови висунув усну вимогу останньому щодо передачі йому частини грошових коштів від вище зазначеної суми, розмір якої повідомить пізніше, за здійснення впливу на службових осіб органів СБУ на прийняття ними рішення щодо прийняття на службу останнього до органів СБУ.
При цьому, ОСОБА_4 повідомив ОСОБА_5 , що у разі ненадання, зазначеної частини грошових коштів, останній зазнає труднощів з прийняттям на службу доорганів СБУ.
ОСОБА_5 ,. розуміючи незаконність дій, які йому пропонує здійснити ОСОБА_4 , вирішив звернутись до правоохоронних органів для документування незаконної діяльності останнього та в подальшому діяти під їх контролем.
В подальшому, 12.04.2024 приблизно о 15:30 годині, ОСОБА_4 перебуваючи біля супермаркету «Сільпо» розташованого за адресою: Одеська область, Одеський район, с. Лиманка, вул. Перлинна, 5Б, зустрівся з ОСОБА_5 , повторно наголосивши на можливості здійснення впливу на прийняття рішення службових осіб органів СБУ щодо прийняття на службу останнього до СБУ у якості позаштатного працівника, яке складатиметься з двох етапів: перший етап - перевірка ОСОБА_5 і його родичів, щодо притягнення до адміністративної, кримінальної відповідальності та наявності боргових зобов'язань, другий етап - проходження медичного огляду, навчання, яке полягає у зборі інформації в третіх країнах та робота з секретними документами в архівах.
Крім того, в ході вищевказаної розмови, ОСОБА_4 повідомив ОСОБА_5 щодо необхідності надання неправомірної вигоди у розмірі 3 000 доларів США за здійснення впливу на невстановлених службових осіб СБУ на прийняття ними рішення стосовно проходження першого етапу прийняття на службу ОСОБА_5 .
Надалі ОСОБА_4 14.04.2025 приблизно о 16 год. 00 хв., перебуваючи в салоні транспортного засобу «Хюндай Соната» сірого кольору д.н. НОМЕР_1 за адресою: м. Одеса, вул. Івана та Юрія Лип, будинок 21 А, реалізовуючи свій прямий умисел направлений на одержання неправомірної вигоди для себе за здійснення впливу на невстановлених службових осіб органів СБУ щодо прийняття на службу до органів СБУ ОСОБА_5 , шляхом вимагання, з корисливих мотивів, одержав від останнього грошові кошти в сумі 3 000 (три тисячі) доларів США, що згідно курсу Національного банку України станом на 14.04.2025 становить 124 163 гривен.
21.06.2025 приблизно о 17 год. 40 хв. ОСОБА_4 , продовжуючи реалізовувати свій прямий умисел, направлений на вимагання та одержання неправомірної вигоди, зателефонував ОСОБА_5 і в ході телефонної розмови, висловив вимогу останньому про надання йому іншої частини грошових коштів у сумі 6 000 (шість тисяч) доларів США, за здійснення впливу на службових осіб органів СБУ щодо прийняття на службу ОСОБА_5 до органів СБУ.
23.06.2025 приблизно о 10 год. 25 хв. ОСОБА_4 , продовжуючи реалізовувати свій прямий умисел, направлений на одержання неправомірної вигоди від ОСОБА_5 для себе, перебуваючи в салоні транспортного засобу «Хюндай Соната» сірого кольору д.н. НОМЕР_1 за адресою: Одеська область, Одеський район, с. Лиманка, вул. Перлинна, 5Б, діючи умисно, з корисливих мотивів, одержав від ОСОБА_5 грошові кошти в сумі 6 000 (шість тисяч) доларів США, що згідно курсу Національного банку України станом на 23.06.2025 становить 251 001 гривен, як неправомірну вигоду за здійснення ним впливу на службових осіб органів СБУ щодо приймання на службу ОСОБА_5 до органів СБУ.
Після чого, протиправна діяльність ОСОБА_4 була припинена співробітниками СБУ, а грошові кошти в сумі 6 000 (шість тисяч) доларів США вилучено.
За підозрою у вчинені вищезазначеного кримінального правопорушення 23.06.2025 затримано ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , якому 24.06.2025 повідомлено про підозру у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України.
Під час подальшого здійснення досудового розслідування, від представництва внутрішньої безпеки в Одеській області (з дислокацією у м. Одеса) 2 управління ГУВБ СБ України надійшли матеріали виконання доручення, з яких вбачається, що до вчинення вищевказаних кримінальних правопорушень можливо причетний ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 .
Так, 13.08.2025 проведено обшук за місцем мешканняОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за адресою: АДРЕСА_1 , у ході якого було виявлено та вилучено мобільний телефон «Xiaomi Poco x 5» ІМЕІ: НОМЕР_2 , ІМЕІ 2: НОМЕР_3 з сім-карткою з номером НОМЕР_4 .
13.08.2025 вищевказане майно визнано речовим доказом у кримінальному провадженні.
ІІ. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОДАНОГО КЛОПОТАННЯ:
Сторона обвинувачення зазначає, що вилучений мобільний телефон може зберігати інформацію, яка органом досудового розслідування у подальшому буде використана, як доказ, зокрема за допомогою мобільного телефону, могли відбуватись телефонні з'єднання осіб та переписки що мають відношення, до кримінального правопорушення, у зв'язку з чим потребують детального огляду та досліджень.
З урахуванням викладеного у своїй сукупності, сторона обвинувачення просить дане клопотання задовольнити та накласти арешт на зазначене у клопотанні майно.
ІІІ. ПОЗИЦІЯ УЧАСНИКІВ СУДОВОГО ЗАСІДАННЯ:
Прокурор у вимоги поданого клопотання підтримала, просила його задовольнити. Долучила копію протоколу огляду мобільного телефону від 19.08.2025.
Власник майна ОСОБА_6 не заперечував проти задоволення клопотання прокурора.
IV. ВИСНОВКИ СЛІДЧОГО СУДДІ:
Дослідивши подане клопотання та долучені в його обґрунтування матеріали, враховуючи думку учасників судового засідання, слідчий суддя приходить до наступних зроблених висновків, а також звертає увагу на наступні правові підстави для прийнятого рішення.
(1). Нормативно-правова основа при вирішенні даного клопотання:
Застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням (ч. 3 ст. 132 КПК України).
Арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи. Арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди (ч. ч. 1, 2 ст. 170 КПК України).
У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу (ч. 3 ст. 170 КПК України).
Речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення (ст. 98 КПК України).
(2). Правова підстава та мета арешту майна:
Слідчий суддя враховує, що досудове розслідування в рамках такого кримінального провадження здійснюється за фактом вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 369-2, ч. 4 ст. 358 КК України.
Слідчий суддя враховує доводи прокурора у клопотанні та приходить до переконання з приводу того, що вилучений мобільний телефон ОСОБА_6 може містити інформацію, яка може бути використана на підтвердження факту та обставин можливого вчинення кримінально-караних дій, у тому числі й зв'язків власника такого технічного пристрою з іншими, ймовірно причетними до вчинення кримінального правопорушення, особами.
У зв'язку з чим, таке майно відповідає категорії речових доказів, що власне підтверджується долученою до клопотання постановою про визнання речових доказів від 13.08.2025, а отже, вилучене майно потребує збереження, в цілях його подальшого дослідження.
Крім того, відносно вилученого майна слідчий суддя приходить до переконання, що вочевидь наразі існує необхідність в його додатковому дослідженні, у тому числі на предмет видалений файлів/відомостей. Результати проведення такого дослідження технічного пристрою можуть стати підставою для прийняття відповідних процесуальних рішень у кримінальному провадженні, оскільки можуть підтвердити або спростувати робочу наразі версію сторони обвинувачення.
З урахуванням наведеного, слідчий суддя зазначає, що підставою для арешту майна є відповідність вилученого майна до категорії речових доказів (абзац 1 ч. 1 ст. 170 КПК України), при цьому метою арешту майна є необхідність забезпечення збереження речових доказів (п. 1 ч. 2 ст. 171 КПК України).
(3). Завдання, необхідність арешту майна, а також наявність ризиків, передбачених абзацом 2 ч. 1 ст. 170 КПК України:
Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 170 КПК України, завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Як вбачається з підстав та мети застосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна, вилучене майно відповідає критеріям речових доказів, передбачених ч. 1 ст. 98 КПК України.
Відтак, оскільки майно є речовими доказами в рамках кримінального провадження, слідчий суддя вважає, що існує ризик його можливого зміни або знищення, в цілях подальшого ймовірного уникнення передбаченої законом відповідальності за ймовірно вчинені дії, у випадку підтвердження їх факту у встановленому законом порядку.
Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
У зв'язку з викладеним, з метою забезпечення досягнення завдань кримінального провадження наявна необхідність в накладенні арешту на вилучене майно, з встановленням заборони розпорядження та користування такого майна, з огляду на встановлені вище ризики.
(4). Розумність та співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження:
Відповідно до практики Європейського суду, для того, щоб втручання в право власності вважалося допустимим, воно повинно служити не лише законній меті в інтересах суспільства, а повинна бути розумна співмірність між використовуваними інструментами і тією метою, на котру спрямований будь-який захід, що позбавляє особу власності. Розумна рівновага має зберігатися між загальними інтересами суспільства та вимогами дотримання основних прав особи (рішення у справі "АГОСІ" проти Сполученого Королівства" (AGOSI v. The United Kingdom від 24 жовтня 1986 року, серія А, № 108, п. 52). Іншими словами, заходи щодо обмеження права власності мають бути пропорційними щодо мети їх застосування.
Слідчим суддею встановлено, що за обставинами даного кримінального провадження втручання у право власності зацікавлених осіб пов'язано із здійсненням кримінального провадження, необхідністю забезпечити збереження речових доказів, а отже, обмеження не є свавільним та відповідає вимогам законності. При цьому дотримано справедливий баланс між вимогами загального суспільного інтересу (у вигляді досягнення завдань кримінального провадження) та вимогами захисту права власності окремих осіб, адже досягнення мети збереження речового доказу неможливо досягти в інший спосіб, ніж арешт майна.
Додатково, слідчий суддя акцентує увагу, що у випадку, якщо в рамках даного кримінального провадження буде спростовано відповідність зазначеного майна категорії речових доказів, зацікавлені особи в порядку ст. 174 КПК України мають процесуальне право на звернення до слідчого судді з клопотанням про скасування арешту майна.
Таким чином на підставі викладеного та керуючись ст. ст. 170, 171, 172, 173, 309, 395 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання прокурора Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_3 - задовольнити.
Накласти арешт із забороною розпорядження та користування на майно, вилучене 13.08.2025 у ході проведення обшуку за місцем мешкання ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за адресою: АДРЕСА_1 , а саме на мобільний телефон «Xiaomi Poco x 5» ІМЕІ: НОМЕР_2 , ІМЕІ 2: НОМЕР_3 з сім-карткою з номером НОМЕР_4 .
Виконання ухвали про арешт майна покласти на Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_3 .
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п'яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Одеського апеляційного суду.
Слідчий суддя ОСОБА_1