Справа № 749/1149/25
Номер провадження 3/749/651/25
"27" серпня 2025 р. Сновський районний суд Чернігівської області в складі:
головуючого - судді Чигвінцева М.С.
за участю секретаря Михалевич М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Сновську матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 , громадянина України,
за ч. 3 ст. 126 КУпАП,
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №395484 від 18.07.2025 року, 18.07.2025 о 17 год. 12 хв. в с. Займище, вул. Сновська, 1, ОСОБА_1 керував мопедом з електродвигуном Фада без д.н.з., будучи обмеженим у праві керування транспортними засобами, а саме Деснянським ВДВС м. Чернігова, чим порушив ч. 10 ст. 15 Закону України «Про дорожній рух».
Дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч. 3 ст. 126 КУпАП.
У судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Згідно зі ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року в справі Юніон Аліментаріа проти Іспанії зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Крім того, як наголошує в своїх рішеннях Європейський суд, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
Вирішуючи питання про розгляд справи за відсутності ОСОБА_1 суд враховує, що останній обізнаний з фактом складення на нього протоколу про адміністративне правопорушення, однак до суду не прибув, клопотань та заяв не направляв.
Суд, дослідивши письмові докази прийшов до наступного висновку.
Частинами 1, 2 ст. 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
З п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП випливає, що обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події та складу адміністративного правопорушення доводиться шляхом подання доказів.
Статтею 245 КУпАП визначено, що завданнями провадження у справах про адміністративне правопорушення є своєчасне, повне і об'єктивне з'ясування всіх обставин справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинене правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність, чи заподіяно матеріальну шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно ст. 129 Конституції України, однією з основних засад судочинства, є забезпечення доведеності вини.
Верховний Суд України у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, розглядаючи справу №524/5741/16-а зауважив, що притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. При цьому всі викладені в протоколі про адміністративне правопорушення обставини повинні бути належним чином перевірені та доводитися сукупністю належних і допустимих доказів.
Доведення вини правопорушника покладається на орган, що складає протокол про адміністративне правопорушення. Під доказуванням у провадженні у справах про адміністративні правопорушення слід розуміти процесуальну діяльність суб'єктів щодо збору, перевірки та оцінки доказів з метою встановлення об'єктивної істини у справі й прийняття на цій основі законного рішення.
У відповідності до ст. 251 КУпАП, доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Розгляд справи про адміністративне правопорушення відбувається в межах протоколу про адміністративне правопорушення відносно конкретної особи.
Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України 07.11.2015 року № 1395, визначено процедуру оформлення поліцейськими підрозділів поліції та поліцейськими, на яких покладаються обов?язки із забезпечення безпеки дорожнього руху в окремих регіонах та населених пунктах, де тимчасово відсутня патрульна поліція, матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі.
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №395484 від 18.07.2025 року ОСОБА_1 притягається до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 126 КУпАП.
Статтею 15 ЗУ «Про дорожній рух» передбачено, що забороняється керування транспортними засобами особам, до яких застосовано адміністративне стягнення чи кримінальне покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, протягом строку позбавлення, а також особам, щодо яких державним виконавцем встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.
Частина 3 статті 126 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортним засобом особою, стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.
З вказаного протоколу вбачається, що ОСОБА_1 керував електровелосипедом Фада, який згідно технічних характеристик має потужністю 350 ват.
Термін "транспортний засіб" означає сукупність усіх механічних і немеханічних засобів, які можуть бути використані для руху дорогами загального користування.
Відповідно до п. 1.10 ПДР, механічний транспортний засіб це транспортний засіб, що приводиться в рух з допомогою двигуна. Цей термін поширюється на трактори, самохідні машини і механізми, а також тролейбуси та транспортні засоби з електродвигуном потужністю понад 3 кВт.
Наявність посвідчення водія та реєстраційного документа передбачено виключно для механічних транспортних засобів. Розмежування поняття «механічний транспортний засіб» та «транспортний засіб» полягає у наявності двигуна внутрішнього згорання, а також потужності електродвигуна. До механічних транспортних засобів можуть бути віднесені електровелосипеди та електромопеди з потужністю від 3 до 4 кВт.
Крім того, Правила дорожнього руху взагалі не містять такого визначення як «електровелосипед» чи «електромопед» та не відносять такий транспортний засіб до механічних, а також не прирівнюють його до мопеда в розумінні положень Правил дорожнього руху, як помилково вважали працівники поліції.
Відповідно такі обставини беззаперечно виключають порушення ОСОБА_1 п. ч. 10 ст. 15 Закону України «Про дорожній рух» та свідчить про те, що він не є суб'єктом правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 126 КУпАП.
Суб'єктами правопорушень, передбачених статтею 126 КУпАП, є водії механічних транспортних засобів.
Зважаючи на те, що ОСОБА_1 використовував електровелосипед, як транспортний засіб, останній повинен був керувати транспортним засобом, рухаючись дорогами загального користування з додержанням вимог Правил дорожнього руху, проте, на нього як водія електровелосипеда та подібних ним транспортних засобів, заборони, передбачені ст. 126 КУпАП, не розповсюджуються.
З огляду на викладене, у матеріалах справи відсутні достатні та беззаперечні докази, які б «поза розумним сумнівом» вказували про наявність в діях ОСОБА_1 ознак правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 126 КУпАП, а висунуте йому обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях.
Як зазначив Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові у справі № 463/1352/16-а від 08.07.2020 у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» № 3477-IV від 23.02.2006 р. суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
У своїх рішеннях «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18.01.1978 року, «Коробов проти України» від 21.10.2011 року, ЄСПЛ звертає увагу, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.
Водночас у рішеннях ЄСПЛ у справах «Малофєєв проти Росії» від 30.05.2013 р. та «Карелін проти Росії» від 20.09.2016 р. наголошується, що суд не має права самостійно відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки в такому випадку обвинувачення буде підтримуватися самим судом, що матиме наслідком порушення права на захист та принципу рівності сторін процесу.
Суд зважає, що протокол про адмінправопорушення, хоч і є джерелом доказів, однак за своєю процесуальною суттю є фіксацією правопорушення, та інформація, яка в нього вноситься повинна ґрунтуватися на первинних доказах, зокрема на візуальних спостереженнях, фото- та відео- фіксації, поясненнях свідків тощо.
Суд наголошує, що він не має права самостійно відшукувати докази на користь обвинувачення, адже діючи таким чином, він неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП України, провадження у справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю у випадку відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
За таких обставин, враховуючи вищевикладене суд вважає, що у діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення передбачений ч. 3 ст. 126 КУпАП, а, тому провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 126 КУпАП відносно нього слід закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, оскільки у відповідності до вимог ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Керуючись ст.ст. 245, 247, 251, 252, 280 КУпАП, суд -
Провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 126 КУпАП відносно ОСОБА_1 - закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Чернігівського апеляційного суду через Сновський районний суд особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя М.С. Чигвінцев