Справа № 147/1340/25
Провадження № 1-кп/147/275/25
іменем України
27 серпня 2025 року
Тростянецький районний суд Вінницької області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
із секретарем ОСОБА_2 ,
за участю:
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_5
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження за №12025020120000085 від 05.06.2025, про обвинувачення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт Крижопіль Крижопільського району Вінницької області, жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, із середньою спеціальною освітою, одруженого, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 369 КК України,
ОСОБА_4 05.06.2025 біля 09:50 годин, перебуваючи по вулиці Соборна в селищі Тростянець Гайсинського району Вінницької області, після зупинки за порушення Правил дорожнього руху України автомобіля марк "Форд Транзит" реєстраційний номер НОМЕР_1 за кермом якого він перебував, інспектором сектору реагування патрульної поліції відділення поліції №2 Гайсинського районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області ОСОБА_6 та інспектором сектору реагування патрульної поліції відділення поліції №2 Гайсинського районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області ОСОБА_7 , які відповідно до ч. 1 примітки до ст. 364 КК України, є службовими особами за ознакою постійного здійснення функцій представництва влади, реалізував кримінально-протиправний умисел спрямований на вчинення пропозиції надання неправомірної вигоди службові особі - поліцейським ОСОБА_6 та ОСОБА_7 за невчинення ними в інтересах ОСОБА_8 дії з використанням наданої їм влади, а саме за не складання відносно останнього протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП (Керування транспортними засобами або суднами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп?яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції).
Так, ОСОБА_4 , реалізуючи свій кримінально - протипраний умисел, перебуваючи у стані алкогольного сп?яніння, діючи умисно, запропонував поліцейським ОСОБА_6 та ОСОБА_7 надати їм неправомірну вигоду за невчинення ними вказаних дій. Продовжуючи реалізацію свого умислу, ігноруючи відмову поліцейських ОСОБА_6 та ОСОБА_7 від неправомірної вигоди та здійснене попередження останніми про кримінальну відповідальність за пропозицію, обіцянку та надання неправомірної вигоди службовій особі, за ст. 369 КК України, ОСОБА_4 , усвідомлюючи протиправність своїх дій, тричі висловлював поліцейським пропозицію надання неправомірної вигоди у розмірі 20000 грн за невчинення ними в інтересах ОСОБА_4 дії з використанням наданої їм влади, а саме за не складання відносно останнього протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, та уникнення адміністративної відповідальності.
Таким чином, ОСОБА_4 обґрунтовано обвинувачується вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України, за кваліфікуючими ознаками: пропозиція службовій особі надати їй неправомірну вигоду, за невчинення службовою особою в інтересах того, хто пропонує таку вигоду, дії з використанням наданої їй влади.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 визнав себе винним в обсязі пред'явленого йому обвинувачення.
Приймаючи до уваги повне визнання обвинуваченим своєї провини в обсязі пред'явленого йому обвинувачення, а також те, що він не піддає сумніву обставини справи, які викладені в обвинувальному акті, правильно розуміє зміст цих обставин, у суду не виникає сумнівів в добровільності позиції обвинуваченого.
Враховуючи те, що учасники процесу не заперечили проти обсягу та порядку дослідження доказів відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнав за недоцільне дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому судом з'ясовано, що сторони провадження правильно розуміють зміст цих обставин, обвинувачений свою вину у скоєнні кримінального правопорушення визнав повністю, сумнівів у добровільності та істинності його позиції у суду немає. Також, сторонам роз'яснено, що вони будуть позбавлені можливості оспорювати ці фактичні обставини справи в апеляційному порядку, а тому суд обмежився допитом обвинуваченого, дослідженням документів, що характеризують його особу.
Такий висновок суду ґрунтується також і на практиці Європейського суду з прав людини, викладеній, зокрема, у рішенні в справі «Коваль проти України» від 19.10.2006 року, відповідно до п.113 якого вбачається, що «основна мета статті 6 (Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод) у рамках кримінального провадження - забезпечити справедливий розгляд справи судом, який встановить обґрунтованість будь-якого кримінального обвинувачення. Стаття 6 Конвенції в цілому гарантує обвинуваченому ефективну участь у кримінальному провадженні. Основним аспектом права на справедливий суд є те, що розгляд кримінальної справи, включаючи елементи кримінального провадження, які відносяться до процедури, повинен бути змагальним і в ньому має забезпечуватись рівність сторін обвинувачення і захисту (див. рішення від 16 лютого 2000 року у справі «Роув і Дейвіс проти Сполученого Королівства»).
А також у рішеннях в справах «Леонід Лазаренко проти України» від 28.10.2010 року та «Боротюк проти України» від 16.12.2010 року, зазначено, що «ані буква, ані дух статті 6 Конвенції не перешкоджають особі добровільно відмовитися - у відкритий чи мовчазний спосіб - від свого права на гарантії справедливого судового розгляду. Однак для того, щоб така відмова була дійсною для цілей Конвенції, вона має бути виражена у недвозначній формі і має супроводжуватися мінімальними гарантіями, співмірними з важливістю такої відмови (див. рішення у справі «Сейдович проти Італії»)» (пункти 52 та 80, відповідно).
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 349 КПК України, суд дійшов висновку про недоцільність дослідження доказів стосовно фактичних обставин справи, які обвинуваченим не оспорюються, зміст даної статті обвинуваченому роз'яснено.
В ході судового розгляду ОСОБА_4 розповів про обставини кримінального правопорушення та щиро розкаявся в його вчиненні, не піддавши сумніву обставини справи, викладені в обвинувальному акті.
Захисник обвинуваченого у судовому засіданні просила призначити мінімальну міру покарання, оскільки, її підзахисний визнає свою винуватість.
Прокурор просив призначити покарання у виді штрафу у розмірі 1200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, стягнути судові витрати та вирішити долю речових доказів.
Аналізуючи покази обвинуваченого ОСОБА_4 , суд вважає, що його винуватість у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення знайшла своє підтвердження у судовому засіданні під час судового розгляду. Так, обвинувачений надав покази стосовно обставин вчинення кримінального правопорушення, вказуючи на способи та мотиви його вчинення. Надані обвинуваченим покази повністю узгоджуються зі встановленими судом фактичними обставинами кримінального провадження.
Згідно ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.
За таких обставин суд вважає, що дії обвинуваченого ОСОБА_4 охоплюються складом злочину, передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України, а тому вірно кваліфіковано, як пропозиція службовій особі надати їй неправомірну вигоду, за невчинення службовою особою в інтересах того, хто пропонує таку вигоду, дії з використанням наданої їй влади
Відповідно до положень ч. 2 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Обираючи вид та міру покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд виходить з вимог ст. 65 КК України, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Відповідно до ч. 2ст. 65 КК України, особі, яка вчинила злочин має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , відповідно до ст.66 КК України є щире каяття.
Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченому, відповідно до ст. 67 КК України є вчинення кримінального правопорушення в стані алкогольного сп'яніння.
Вирішуючи питання про міру покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд враховує, що останній вчинив кримінальне правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до нетяжкого злочину, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, щиро розкаявся у вчиненому, раніше не судимий, одружений.
З урахуванням обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи обвинуваченого, суд вважає, що останньому відповідно до принципу індивідуалізації покарання необхідно призначити покарання у виді штрафу, в межах санкції статті, передбаченої ч.1 ст.369 КК України.
Призначене покарання на думку суду буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.
Застосований до обвинуваченого запобіжний захід у виді тримання під вартою до набрання вироком законної сили необхідно залишити без змін.
Вчиненим кримінальним правопорушенням майнову шкоду не завдано.
Витрати на залучення експертів у кримінальному провадженні стягнути з обвинуваченого.
Заходи забезпечення кримінального провадження в ході досудового розслідування не застосовувались.
Долю речових доказів вирішити в порядку, встановленому ст.100 КПК України.
Запобіжний захід відносно обвинуваченого не обирався.
Керуючись статтями 349, 366-368, 369, 374 КПК України,
ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 369 КК України, та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі однієї тисячі двісті неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 20400 ( двадцять тисяч чотириста) гривень.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави 9805,40 ( дев'ять тисяч вісімсот п'ять гривень сорок копійок) витрат на залучення експерта.
Речовий доказ по справі: DVD-R диск для лазерних систем зчитування, на якому наявна інформація у вигляді відеозапису, залишити на зберіганні в матеріалах кримінального провадження.
Відповідно до ч.2 ст. 394 КПК України вирок не може бути оскаржено в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювались під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини 3 статті 349 КПК України.
Вирок, якщо інше не передбачено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити учасникам кримінального провадження.
Суддя ОСОБА_1