26 серпня 2025 року
м. Хмельницький
Справа № 686/17778/25
Провадження № 33/820/552/25
Суддя Хмельницького апеляційного суду Топчій Т.В., розглянувши у відкритому засіданні в місті Хмельницькому за участю секретаря Мельничук К.С., особи, щодо якої закрито провадження ОСОБА_1 , потерпілої ОСОБА_2 , захисника Біленького М.В., представника потерпілої Самбір О.Є., апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 10 липня 2025 року, якою закрито провадження щодо
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 ,
у справі про притягнення до адміністративної відповідальності за ст.173-2 ч.3 КУпАП за відсутністю в його діях складу даного правопорушення,
Короткий зміст оскаржуваного судового рішення та встановлені суддею обставини.
Протоколами про адміністративні правопорушення ОСОБА_1 звинувачував вся в тому, що він, будучи притягнутим до адміністративної відповідальності протягом року, 15.06.2025 о 20 год. 09 хв., перебуваючи з ознаками алкогольного сп'яніння, за адресою: АДРЕСА_1 , вчинив домашнє насильство психологічного характеру відносно своєї дружини ОСОБА_2 , а саме: принижував, залякував, ображав, внаслідок чого була завдана шкода психічному здоров'ю потерпілої.
Крім того ОСОБА_1 ставилося у вину те, що він, діючи повторно протягом року, 17.06.2025 о 18:00 год. за адресою: АДРЕСА_1 , вчинив відносно колишньої дружини ОСОБА_2 домашнє насильство, а саме умисні дії психологічного характеру, які полягали у образах нецензурною лайкою, принижував, внаслідок чого було завдано шкоду психічному здоров'ю ОСОБА_2 .
Суд першої інстанції закрив провадження по справі щодо ОСОБА_1 на підставі ст. 247 ч.1 1п.1 КУпАП за відсутністю в його діях складу адміністративного провадження, мотивувавши своє рішення тим, що в матеріалах справи відсутні будь-які достовірні докази, які б підтверджували факт вчинення насильства за обставин, які вказані в протоколі про адміністративне правопорушення, а також відсутні докази на завдання шкоди фізичному та психічному здоров'ю потерпілої.
Вимоги апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
В апеляційній скарзі потерпіла ОСОБА_2 просить постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 10 липня 2025 року скасувати, визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173-2 ч.3 КУпАП, наклавши на нього стягнення у виді 10 діб адміністративного арешту.
Стверджує, що її колишній чоловік неодноразово вчиняв щодо неї домашнє насильство, за що був притягнутий до адміністративної відповідальності. 15.06.2025 та 17.06.2025 року ОСОБА_1 , знову вчинив домашнє насильство психологічного характеру, а саме: словесно ображав, нецензурно виражався, принижував, залякував погрожував фізичною розправою, внаслідок чого викликав у неї емоційну невпевненість та завдав шкоди її психологічному здоров'ю.
Зазначає, що такі обставини підтверджуються протоколами про адміністративні правопорушення, її заявами до правоохоронного органу, відеозаписом, відповідно до якого зафіксовано наслідки дій психологічного характеру, а також поясненнями самого ОСОБА_1 , який у суді підтвердив, що неодноразово ображав та принижував її.
Факт отримання психічної шкоди, на її думку, також підтверджується даними довідки, згідно якої вбачається, що їй були виписані заспокійливі ліки. Також вона змушена була звертатись до центру протидії домашньому насильству та проходити курс психологічної допомоги у психолога.
Таким чином, на її думку, висновок суду про недоведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173-2 ч.3 КУпАП, є хибним, а тому просить скасувати постанову суду та притягнути останнього до відповідальності.
Позиції учасників апеляційного провадження у справі про адміністративне правопорушення.
Під час апеляційного перегляду справи потерпіла ОСОБА_2 , її представник підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задоволити з підстав, викладених у ній.
ОСОБА_1 та його захисник просили відмовити у задоволенні апеляційної скарги, вважали постанову суду законною.
Заслухавши сторін, перевіривши матеріали адміністративної справи, суд дійшов наступних висновків.
Мотиви суду.
Згідно зі ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є, в тому числі, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності із законом. За змістом ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права та свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
У відповідності з вимогами ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При цьому, орган (посадова особа), відповідно до ст. 252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Таким чином, підставою для притягнення особи до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення є доведення об'єктивних і суб'єктивних ознак, тобто об'єкта, об'єктивної сторони, суб'єкта та суб'єктивної сторони правопорушення.
Відповідно до вимог ст. ст. 251, 252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови доведеності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі вини особи у його вчиненні, на підставі належних та допустимих доказів. Висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення.
Диспозицією ст.173-2 ч. 3 КУпАП передбачено відповідальність за вчинення повторного протягом року порушення, передбаченого частинами першою або другою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню.
Відповідно до ч.1 цієї статті особу може бути притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Згідно п.3 ч.1 ст.1 ЗУ «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство це - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Обґрунтовуючи висновки про відсутність складу правопорушення у діях ОСОБА_2 за ст. 173-2 ч.3 КУпАП, суд послався на те, що у матеріалах справи відсутні будь-які достовірні докази, які б підтверджували факт вчинення насильства, а також відсутні докази на завдання шкоди фізичному та психічному здоров'ю потерпілої.
Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду, враховуючи наступне.
Як вбачається із пояснень ОСОБА_2 від 17.06.2025 року, він заперечив факт вчинення домашнього насильства, пояснив, що будь-яких протиправних дій відносно колишньої дружини не вчиняв (а.с.45).
Такі пояснення узгоджуються з відеозаписами з нагрудних камер поліцейських, які вказують на відсутність домашнього насильства та встановлюють наявний між ОСОБА_1 та його колишньою дружиною ОСОБА_2 конфлікт з приводу проживання потерпілої в будинку по АДРЕСА_1 та сплати ОСОБА_1 аліментів, а також копіями судових рішень у цивільних справах (а.с.9, 34-38).
Разом з тим, в матеріалах справи відсутні будь-які достовірні докази, які б спростовували пояснення ОСОБА_1 та відповідно підтверджували факт вчинення ним домашнього насильства стосовно колишньої дружини.
Твердження ОСОБА_2 про вчинення відносно неї її колишнім чоловіком домашнього насильства, апеляційний суд відхиляє, оскільки даний факт не підтверджений достовірними доказами. При цьому, апеляційний суд зазначає, що у формі оцінки ризиків вчинення домашнього насильства від 17.06.2025 року поліцейським вказано про нещирість наданих заявницею показань (а.с.46).
Таким чином, доводи апеляційної скарги про наявність достатніх доказів на підтвердження факту вчинення домашнього насильства ОСОБА_1 , апеляційний суд вважає неспроможними.
На підтвердження наслідків правопорушення у вигляді заподіяння шкоди фізичному або психічному здоров'ю, що обов'язковою ознакою складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173-2 ч.3 КУпАП, під час апеляційного перегляду провадження, потерпілою ОСОБА_2 суду був наданий інформаційний лист від 06.08.25 року № 86 з КУ «Центр запобігання та протидії домашньому насильству» зі змісту якого вбачається, що ОСОБА_2 у період з 23.06.25 року по 06.08.25 року працювала з психологом центру, проявляла тривожність, психоемоційне виснаження, емоційну лабільність, її занепокоєння та психоемоційний стан міг бути наслідком впливу сімейного конфлікту з чоловіком, форма насильства мала системний характер, тривала впродовж тривалого часу у виді емоційного тиску, приниження, контролю.
Апеляційний суд вважає, що негативні психологічні симптоми, описані в цій інформаційній довідці, які можуть свідчити про шкоду психологічному здоров'ю ОСОБА_2 , яку у даному випадку не можна пов'язувати з винними діями її колишнього чоловіка ОСОБА_1 , враховуючи відсутність у справі належних та допустимих доказів його вини у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 173-2 ч.3 КУпАП, крім показань потерпілої ОСОБА_2 .
Оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, апеляційний суд вважає, що вина ОСОБА_1 не доведена належними доказами по справі, а тому суд правильно встановив відсутність і діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.
Протокол про адміністративне правопорушення сам по собі, без підтвердження іншими належними та допустимими доказами, не є безумовним та беззаперечним доказом доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення, являє собою лише початковий правовий висновок щодо дій певної особи, в якому фактично формулюється обвинувачення особи у вчиненні певного правопорушення.
Відповідно до ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні правопорушення і не може бути піддана покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.
Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
За наслідками апеляційного розгляду, апеляційний суд приходить до висновку, що постанова суду є законною та обґрунтованою, підстав для її скасування за апеляційними вимогами ОСОБА_2 не вбачається.
На підставі викладеного, керуючись ст. 247 ч.1 п.1 КУпАП, ст. 294 КУпАП, суддя -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 10 липня 2025 року, якою закрито провадження щодо ОСОБА_1 , у справі про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 173-2 ч.3 КУпАП, - залишити без змін.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя: