Справа № 455/1382/25 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/811/2203/25 Доповідач: ОСОБА_2
20 серпня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду в складі:
Головуючої судді ОСОБА_2 ,
Суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові в режимі відеоконференції апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Старосамбірського районного суду Львівської області від 17 липня 2025 року про накладення арешту на майно,-
з участю прокурора ОСОБА_8 ,
даною ухвалою, задоволено частково клопотання старшого слідчого СВ відділення поліції №1 Самбірського РВП ГУ НП у Львівській області ОСОБА_9 , погоджене начальником Старосамбірського відділу Самбірської окружної прокуратури Львівської області ОСОБА_10 .
Накладено арешт на трактор «Т-40 А» синього кольору з номерними знаками НОМЕР_1 із електричною лебідкою з металевим тросом, який згідно свідоцтва про реєстрацію машини, належить ОСОБА_9 , жителю с. Увисла Гусятинського району Тернопільської області, однак фактичним власником та користувачем якого є ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , котрий передано на відповідальне зберігання на охоронювану територію Самбірського надлісництва філії «Карпатського лісового офісу» ДП «Ліси України», що знаходиться за адресою: м. Старий Самбір, вул. Дрогобицька бічна, 2, шляхом заборони відчуження, розпорядження та користування вказаним майном.
В задоволенні решти вимог клопотання - відмовлено.
Мотивуючи своє рішення, суд першої інстанції, зокрема, вказав, що як вбачається з матеріалів, долучених до клопотання, а саме: витягу з ЄРДР №12025141320000357 від 11.07.2025 року, протоколу огляду місця події від 11.07.2025 року, постанови про визнання речовим доказом від 11.07.2025 року, протоколів допиту свідків від 14.07.2025 року та враховуючи, що трактор марки «Т-40» із електричною лебідкою з металевим тросом на які прокурор просить накласти арешт, відповідають критеріям ч.1 ст.98 КПК України, є речовими доказом по справі та знаряддям вчинення злочину, з метою недопущення знищення речових доказів на переконання слідчого судді виправдає в цьому випадку ступінь втручання у право власності особи.
На вказану ухвалу захисник адвокат ОСОБА_7 подала апеляційну скаргу в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження ухвали Старосамбірського районного суду Львівської області від 17 липня 2025 року, оскаржувану ухвалу скасувати.
Стверджує, що ОСОБА_6 в кримінальному провадженні №12025141320000357 від 11.07.2025 року за ч. 2 ст. 246 КК України не має жодного процесуального статусу (підозрюваного чи обвинуваченого) для наявності розумних підозр вважати причетності до вчинення вище зазначеного кримінального правопорушення, а є лише особою стосовно майна якого без достатніх для цього законних та обґрунтованих підстав було накладено арешт
Вважає, що слідчим в клопотанні та слідчим суддею в оскаржуваній ухвалі, в порушення відповідно ст. ст. 171, 173 КПК України, не оцінено розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для власника.
Окрім цього, не враховано заперечень щодо порушення строку звернення з відповідним клопотанням, а саме: відповідно до ч. 5 ст. 171 КПК України клопотання слідчого про арешт майна повинно бути подане не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно повинно бути повернене особі, у якої його було вилучено.
Звертає увагу, що з урахуванням того, що за матеріалами клопотання неможливо чітко встановити, що існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що вище вказане майно є доказом злочину, передбаченого ч. 2 ст. 246 КК України, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна, не довів необхідності у накладенні арешту на таке, що є власністю ОСОБА_6 , що відповідно до ч. 1 ст. 173 КПК України є підставою для скасування ухвали слідчого судді.
У судове засідання власник майна ОСОБА_6 та представник адвокат ОСОБА_7 , будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи не з'явилися.
Враховуючи стислі строки регламентовані ч. 2 ст. 422 КПК України колегія суддів вважає, що у відповідності до ч. 4 ст. 405 КПК України дана обставина не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши доповідача, виступ прокурора ОСОБА_8 , який заперечив щодо задоволення поданої апеляційної скарги, перевіривши матеріали клопотання, обговоривши наведені в апеляційній скарзі доводи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
Поважність причин пропуску представника адвоката ОСОБА_7 , строку на подачу апеляційної скарги знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, а тому цей строк необхідно поновити.
Відповідно до пункту 7 ч. 2 ст. 131 КПК України арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження. Статтею 132 КПК України встановлені загальні умови, що не допускають застосування заходів забезпечення кримінального провадження, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.
Згідно ст. 170 КПК України - арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
У випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається з метою конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи.
Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку ст. ст. 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про його арешт.
При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя згідно з вимогами ст.ст. 94, 132, 173 КПК України повинен врахувати, зокрема, правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 КПК України), наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 КПК), розумність та співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Під час апеляційного розгляду колегією суддів встановлено, що зазначені вимоги закону слідчим суддею належним чином дотримані.
З матеріалів клопотання вбачається, що у провадженні СВ Відділення поліції № 1 Самбірського районного відділу поліції ГУНП у Львівській області перебувають матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025141320000357 від 11.07.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 246 КК України.
11 липня 2025 року, відомості по даному факту внесено в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12025141320000357, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 246 КК України.
Постановою старшого слідчого СВ Відділення поліції № 1 Самбірського районного відділу поліції ГУНП у Львівській області майора поліції ОСОБА_11 від 11 липня 2025 року зазначене вище майно визнано речовими доказами у кримінальному провадженні № 12025141320000357 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 246 КК України.
Згідно п.1 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.
При винесенні ухвали судом, у відповідності до вимог ст. 173 КПК України, були враховані наведені в клопотанні слідчого правові підстави для арешту майна, а тому слідчим суддею обґрунтовано задоволено клопотання про арешт майна, з урахуванням наявних для цього підстав, передбачених ст. 170 КПК України.
Колегія суддів вважає, що існує сукупність підстав вважати, що вищезазначене майно може бути використане як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження та мають важливе доказове значення для даного кримінального провадження та є речовим доказом у даному кримінальному провадженні
Зважаючи на вищезазначене в сукупності з обставинами кримінального провадження, колегія суддів прийшла до переконання, що слідчий суддя, накладаючи арешт на майно діяв у спосіб та у межах діючого законодавства, арешт застосував на засадах розумності та співмірності, при цьому, слідчий суддя, обґрунтовано зазначив, що з долучених до клопотання, а саме: витягу з ЄРДР №12025141320000357 від 11.07.2025 року, протоколу огляду місця події від 11.07.2025 року, постанови про визнання речовим доказом від 11.07.2025 року, протоколів допиту свідків від 14.07.2025 року та враховуючи, що трактор марки «Т-40» із електричною лебідкою з металевим тросом на які прокурор просить накласти арешт, відповідають критеріям ч.1 ст.98 КПК України, є речовими доказом по справі та знаряддям вчинення злочину, з метою недопущення знищення речових доказів на переконання виправдає в цьому випадку ступінь втручання у право власності особи.
Колегія суддів також враховує, що зазначений захід забезпечення кримінального провадження є тимчасовим, його межі у часі окреслені строками досудового розслідування, які, в свою чергу, чітко регламентуються нормами ст. 219 КПК України. Поряд з цим, власник або інший володілець майна, відповідно до вимог ст. 174 КПК України, має право звернутися із клопотанням про скасування накладеного арешту.
Доводи апеляційної скарги про незаконність накладення арешту на майно є такими, що не відповідають матеріалам провадження. Слідчим суддею суду першої інстанції накладено арешт на майно відповідно до вимог ст. 170 КПК України на підставі належно досліджених доводів органу досудового розслідування з встановленням наявних у кримінальному провадженні доказів, які вказують на відповідність майна вимогам ст. 98 КПК України.
Щодо твердження апелянта, що ОСОБА_6 у кримінальному провадженні №12025141320000357 від 11.07.2025 року за ч. 2 ст. 246 КК України не має жодного процесуального статусу (підозрюваного чи обвинуваченого) для наявності розумних підозр вважати причетності до вчинення вище зазначеного кримінального правопорушення, а є лише особою стосовно майна якого без достатніх для цього законних та обґрунтованих підстав було накладено арешт, не заслуговують на увагу, оскільки, з огляду на положення ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке має ознаки речового доказу, повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто є його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.
Таким чином, доводи, на які покликається в апеляційній скарзі адвокат висновків слідчого судді щодо доцільності накладення арешту на майно, не спростовують та не дають підстав для скасування ухвали слідчого судді.
Інші зазначені в апеляційній скарзі обставини не можуть бути безумовними підставами для скасування ухвали слідчого судді.
При перевірці справи в апеляційному порядку допущених істотних порушень кримінального процесуального закону, на що покликається адвокат в апеляційній скарзі, які б тягнули за собою скасування ухвали слідчого судді, не виявлено.
З урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що ухвалу слідчого судді необхідно залишити без зміни, а апеляційну скаргу без задоволення.
Керуючись ст.ст. 170-174, 404, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів,
постановила:
поновити адвокату ОСОБА_7 строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Старосамбірського районного суду Львівської області від 17 липня 2025 року.
Апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_7 залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Старосамбірського районного суду Львівської області від 17 липня 2025 року про накладення арешту на майно - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з дня її оголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді :
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4