1Справа № 335/3012/25 2-о/335/139/2025
26 серпня 2025 року м. Запоріжжя
Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя у складі
головуючого - судді Мінаєва М.М.,
за участю секретаря судового засідання - Бойкинюк Д.П.,
за участю заявника - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , поданою через представника - адвоката Тихоліза Сергія Павловича, за участю заінтересованої особи - Відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Запорізькій області Управління державної реєстрації Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території,
01.04.2025 до суду надійшла заява ОСОБА_1 про встановлення факту смерті її колишнього чоловіка, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що сталася ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Мала Білозерка Василівського району Запорізької області, тобто на тимчасово окупованій території.
Заява обґрунтована посиланням на те, що встановлення факту смерті ОСОБА_2 є необхідним заявнику ОСОБА_1 для отримання права на виплату повної суми грошового забезпечення її сина, ОСОБА_3 , який зник без вісті від час бойових дій, тоді як за відсутності відомостей про смерть ОСОБА_2 , який є батьком ОСОБА_3 , заявник має право лише на половину вказаних виплат.
На теперішній час с. Мала Білозерка Василівського району Запорізької області входить до переліку територій України, які окуповані Російської Федерацією внаслідок військової агресії останньої відносно держави Україна.
Про факт смерті ОСОБА_2 свідчить лікарське свідоцтво про смерть, яке було видане на тимчасово окупованій території, та інші відомості.
Отримати свідоцтво про смерть матері у відділ державної реєстрації актів цивільного стану неможливо, оскільки у заявника відсутні документи встановленої форми про смерть, виданих закладом охорони здоров'я або судово-медичною установою.
У зв'язку з цим, ОСОБА_1 звернулась до суду із даною заявою..
Ухвалою судді від 01.04.2025 відкрито провадження у справі за вказаною заявою.
В порядку підготовки справи до розгляду, при відкритті провадження у справі судом за власною ініціативою було ухвалене рішення про витребування низки доказів, а саме:
від ІНФОРМАЦІЯ_3 - відомості про те, чи перебував на військовому обліку у вказаному органі громадянин ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та якщо перебував, яким військово-обліковим документом він був документований;
від Малобілозерської сільської військової адміністрації Василівського району Запорізької області - відомості про те, чи був зареєстрований і за якою адресою на території Малобілозерської сільської територіальної громади Василівського району Запорізької області громадянин ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , або громадянин ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (російською мовою - « ОСОБА_4 »), також будь-які наявні відомості про таку особу з наданням (за можливості) копій відповідних документів (копії свідоцтва про народження, паспорту, свідоцтва про реєстрацію шлюбу, інших документів про вчинення актових записів цивільного стану щодо такої особи (таких осіб), самих актових записів тощо);
від Головного управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області - відомості про паспорт громадянина України, чи був зареєстрований і за якою адресою на території Малобілозерської сільської територіальної громади Василівського району Запорізької області громадянин ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , або громадянин ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (російською мовою - « ОСОБА_4 »), та яким паспортом громадянина України така особа була документована;
від Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (м. Одеса) (пр. Дмитра Яворницького, 21-а, м. Дніпро, 49619) копію актового запису про народження особи на ім'я « ОСОБА_2 » або « ОСОБА_2 » (російською мовою - « ОСОБА_4 » або « ОСОБА_4 »), який народився ІНФОРМАЦІЯ_4 у селі Стара Царичанка Білгород-Дністровського району Одеської області, а також (за наявності) відомості про те, якими документами, що посвідчують особу, ця особа була документована.
Витребування таких доказів було пов'язане з розбіжностями у по-батькові ОСОБА_2 , яке в документах, виданих після 1991 року, зазначене як « ОСОБА_5 », а у військовому квитку радянського зразку серії НОМЕР_1 , виданого 22.05.1984 ІНФОРМАЦІЯ_5 , копія якого додана до заяви - як « ОСОБА_6 » (російською мовою).
На виконання ухвали суду про витребування доказів до матеріалів справи надійшли такі документи:
від Головного управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області - відомості (лист від 17.04.2025 № 17711) про те, що за інформацією Єдиної інформаційно-аналітичної системи управління міграційними процесами ДМС України, на імя ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , був оформлений паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 , виданий 14.03.2022 Дніпроруднівським МВМ України в Запорізькій області; за обліками відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання УДМС України в Запорізькій області, ОСОБА_2 з 27.03.2002 зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 ;
від Відділу державної реєстрації актів цивільного стану в Одеській області Управління державної реєстрації Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) - копія актового запису про народження № 77 від 11.11.1965, згідно якого (російською мовою) « ОСОБА_4 » народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Стара Царичанка Білгород-Дністровського району Одеської області, мати (російською мовою) - « ОСОБА_7 », у віці 28 років, батько - не вказаний, але за бажанням матері дитині було надане по-батькові (російською мовою) « ОСОБА_8 »; актовий запис про народження виданий за заявою особи на ім'я (російською мовою) « ОСОБА_9 »;
від ІНФОРМАЦІЯ_3 - відомості про те, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ніколи не перебував на військовому обліку у вказаному органі військового управління.
Представник заінтересованої особи Відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) в судове засідання не з'явився.
Від заінтересованої особи надійшов письмовий відзив на заяву, в якому не було висловлено заперечень по суті заявлених вимог. Крім того, було зазначено, що повноваження Відділу розповсюджуються лише на території Запорізької області, у Відділі - зберігаються другі примірники паперових носіїв складені територіальними органами державної реєстрації виключно на території Запорізької області. Отже, у зв'язку з тим, що ОСОБА_2 народився на території Білгород-Дністровського району Одеської області, рекомендовано витребувати копію актового запису про його народження саме від Білгород-Дністровського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Білгород-Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).
В судовому засіданні заявник ОСОБА_1 та її представник, адвокат Тихоліз С.П., заяву підтримали, пославшись на факти і норми права, викладені у ній.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає можливим ухвалити рішення про задоволення заяви, з огляду на таке.
Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
Заявник ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , перебувала у шлюбі ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованому 21.11.1997 Малобілозерською сільською радою Василівського району Запорізької області, що підтверджується відбитком відповідного штампу у паспорті ОСОБА_1 серії НОМЕР_3 .
У вказаному шлюбі у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 народився син, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , що підтверджується Свідоцтвом про народження серії НОМЕР_4 , виданим (повторно) Виконавчим комітетом Малобілозерської сільської ради Василівського району Запорізької області 24.06.2024.
21.02.2002 шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був розірваний, що підтверджується Свідоцтвом про розірвання шлюбу серії НОМЕР_5 , виданим (повторно) Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Запорізькій області Управління державної реєстрації Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).
Після розірвання шлюбу як заявник ОСОБА_1 , так і її колишній чоловік ОСОБА_2 , залишались зареєстрованими за адресою АДРЕСА_1 , що підтверджується відповідними відомостями паспорту заявника ОСОБА_1 , листом ГУ ДМСУ в Запорізькій області від 17.04.2025 № 17711, Довідкою від 16.03.2023 № 2304-5002646582 про взяття ОСОБА_1 на облік як внутрішньо переміщеної особи.
Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому неодноразово продовжувався та продовжує існувати станом на час розгляду справи.
Село Мала Білозерка Василівського району Запорізької області входить до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28.02.2025 року № 376, є тимчасово окупованою територією з кінця лютого 2022 року.
З початком тимчасової окупації заявник ОСОБА_1 виїхала (евакуювалась) із с. Мала Білозерка і станом на час розгляду справи проживає за адресою АДРЕСА_2 , що підтверджується раніше згаданою Довідкою від 16.03.2023 № 2304-5002646582 про взяття ОСОБА_1 на облік як внутрішньо переміщеної особи.
Син ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , який після 24.02.2022 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_6 , зник без вісті 06.05.2024 під час виконання бойового завдання при виконанні службових обов'язків по захисту територіальної цілісності та суверенітету України в районі населеного пункту Часів Яр Донецької області, що підтверджується Сповіщенням сім'ї від 14.06.2024, виданим заявнику ІНФОРМАЦІЯ_8 (вих. № 03/6997).
Відповідно до копії лікарського свідоцтва про смерть серії 23 № 200857545, виданої 03.02.2025 на тимчасово окупованій території України лікарем (мовою оригіналу) «Днепрорудненского районного отделения Государственного бюджетного учреждения здравоохранения Запорожской области «Областное бюро судебно-медицинской экспертизы», - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , помер ІНФОРМАЦІЯ_9 в с. Мала Білозерка Запорізької області, причина смерті: атеросклеротична хвороба серця, лівошлункова недостатність.
Вказаний документ виданий закладом, який знаходиться на тимчасово окупованій території, особою, яка відповідно до законодавства України не є уповноваженою на вчинення таких дій.
Відповідно до ст. ст. 3, 8, 9 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави, а чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Відповідно до ч. 3 ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» у редакції, чинній на час розгляду справи, будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків, крім документів, що підтверджують факт народження, смерті, реєстрації (розірвання) шлюбу особи на тимчасово окупованій території, які додаються до заяви про державну реєстрацію відповідного акта цивільного стану.
Стосовно окупованих територій у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані так звані «намібійські винятки»: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян. Так, у Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21 червня 1971 року «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначено, що держави - члени ООН зобов'язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».
Європейський суд з прав людини послідовно розвиває цей принцип у своїй практиці. Так, якщо у справі «Лоізіду проти Туреччини» (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45) Європейський суд з прав людини обмежився коротким посиланням на відповідний пункт названого висновку Міжнародного суду, то у справах «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016) він приділив значну увагу аналізу цього висновку та подальшої міжнародної практики. При цьому Європейський суд з прав людини констатував, що «Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов'язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим. Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §96). При цьому, за логікою цього рішення, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §92). Спираючись на сформульований у цій справі підхід, Європейський суд з прав людини у справі «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» наголосив, що «першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони [тобто є окупованою]» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016, §142).
Таким чином, суд вважає за можливе застосувати названі загальні принципи («Намібійські винятки»), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, в контексті оцінки документів про смерть особи, виданих закладами, що знаходяться на окупованій території, як доказів, оскільки суд розуміє, що можливості збору доказів смерті особи на окупованій території можуть бути істотно обмеженими, у той час як встановлення цього факту має істотне значення для реалізації цілої низки прав людини, включаючи право власності (спадкування), право на повагу до приватного та сімейного життя тощо.
Беручи до уваги наведені принципи, суд зауважує, що оцінка таких доказів має бути позбавлена надмірного формалізму, а наявні у таких доказах очевидні помилки і неточності не можуть бути достатньою підставою для відмови у встановленні певного факту.
Так, суд звертає увагу, що наданому заявником лікарському свідоцтві про смерть серії 23 № 200857545, виданої 03.02.2025, по-батькові померлої особи вказане російською мовою як « ОСОБА_6 », тоді як в актовому записі про народження № 77 від 11.11.1965 і документах, виданих українською мовою після 1991 року, по-батькові колишнього чоловіка заявника зазначено як « ОСОБА_5 ».
Також на підтвердження факту смерті свого колишнього чоловіка заявник надала кольорову фотографію місця поховання, на якому видно табличку з іменем та роками життя померлого (російською мовою) - « ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - ІНФОРМАЦІЯ_9 ».
Оскільки вжитими судом заходами щодо збору письмових доказів, які хоча б непрямо могли бути підтвердженням того, що особа, зазначена у лікарському свідоцтві про смерть, є колишнім чоловіком заявника - ОСОБА_2 , здобути такі докази не вдалось, в судовому засіданні 25.08.2025 заявник ОСОБА_1 за її згодою була допитана як свідок в порядку ст. 234 ЦПК України.
Будучи повідомленою про кримінальну відповідальність за давання завідомо неправдивих показань і приведеною до присяги свідка, ОСОБА_1 надала показання про те, що дійсно перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . У 2002 році вони розірвали шлюб, але продовжували проживати у с. Мала Білозерка, при цьому ОСОБА_2 продовжував бути зареєстрованим за однією з нею адресою - АДРЕСА_1 . Також вони продовжували підтримувати дружні стосунки. Їх син, ОСОБА_3 , після 24.02.2022 мобілізувався до лав Збройних Сил України, а також допоміг виїхати заявнику за її бажанням на територію, контрольовану органами державної влади України. ОСОБА_2 залишився у Малій Білозерці, не захотівши евакуюватись. Сама ж заявник евакуювалась терміново, побоюючись, що факт перебування її сина на військовій службі в Збройних Силах України може потягти негативне ставлення до неї з боку окупаційної адміністрації. З цих причин вона виїхала дуже швидко, не встигши взяти із собою всі особисті речі і документи, в тому числі ті, що стосувались спільного життя з ОСОБА_2 . В подальшому вона підтримувала зв'язок із знайомими мешканцями села Мала Білозерка і через них допомагала ОСОБА_2 . Від його сусідів вона дізналась, що він також був змушений сховати свій паспорт громадянина України, оскільки, як батьку українського військовослужбовця, йому могла загрожувати небезпека з боку окупаційної адміністрації. У зв'язку з цим при ньому залишався лише військовий квиток радянського зразка як єдиний документ, що посвідчував його особу. Однак в цьому військовому квитку його ім'я було зазначено російською мовою як « ОСОБА_4 », а не « ОСОБА_5 ». Відтак, коли ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_10 , його особа була встановлена саме на підставі вказаного військового квитка, і тому у лікарському свідоцтві про смерть також зазначено « ОСОБА_4 ». Сама ж ОСОБА_1 за часів спільного проживання з ОСОБА_2 також бачила цей військовий квиток, і може засвідчити під присягою, що на фотографії, що вклеєна у цьому документі, зображений саме її колишній чоловік - ОСОБА_2 .
В матеріалах справи дійсно наявна кольорова фотокопія військового квитка радянського зразку серії НОМЕР_1 , виданого на ім'я « ОСОБА_4 » ІНФОРМАЦІЯ_5 22.05.1984, уродженця села Стара Царичанка Білгород-Дністровського району Одеської області.
Оцінюючи наявні у справі письмові документи кожен окремо і взаємозв'язку один з одним та з показаннями ОСОБА_1 , наданими як свідком, суд зауважує, що:
-дата і місце народження особи, зазначені в актовому записі про народження № 77 від 11.11.1965, у військовому квитку серії НОМЕР_1 від 22.05.1984, а також у лікарському свідоцтві про смерть серії 23 № 200857545, виданому 03.02.2025, - збігаються;
-ОСОБА_1 як свідок вказала на особу, зображену на фотографії у військовому квитку серії НОМЕР_1 від 22.05.1984, як на свого колишнього чоловіка - ОСОБА_2 ;
-заявник ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , продовжують бути зареєстрованими за однією адресою - АДРЕСА_1 ;
-у військовому квитку серії НОМЕР_1 від 22.05.1984 містяться відомості про те, що « ОСОБА_4 » у 1986 році був знятий з військового обліку в с. Стара Царичанка Білгород-Дністровського району Одеської області, після чого у 1986-2022 роках перебував на військовому обліку у Шевченківському та ІНФОРМАЦІЯ_11 , а у 2002-2003 роках у Малобілозерській сільській раді Василівського району Запорізької області, де і був остаточно знятий з військового обліку;
-від ГУ ДМСУ України у Запорізькій області не надійшло відомостей про те, що у селі Мала Білозерка Василівського району був чи є зареєстрованим чоловік на ім'я « ОСОБА_4 », хоча відповідна ухвала суду містила вимогу у разі наявності таких відомостей - надати їх.
Таким чином, суд приходить до висновку про те, що у своїй сукупності досліджені під час судового розгляду справи докази підтверджують, що « ОСОБА_4 » ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Стара Царичанка Білгород-Дністровського району Одеської області, зазначений у військовому квитку серії НОМЕР_1 від 22.05.1984 та у лікарському свідоцтві про смерть серії 23 № 200857545, виданому 03.02.2025, та « ОСОБА_2 », ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Стара Царичанка Білгород-Дністровського району Одеської області, зазначений в актовому записі про народження № 77 від 11.11.1965, у Свідоцтві про народження серії НОМЕР_4 , Свідоцтві про розірвання шлюбу серії НОМЕР_5 , - це одна й та сама особа.
У свою чергу, з наведеного випливає, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Стара Царичанка Білгород-Дністровського району Одеської області, дійсно помер ІНФОРМАЦІЯ_9 у селі Мала Білозерка Василівського району Запорізької області.
Відповідно до п. 13 Постанови Пленуму Верховного суду України № 5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», суд встановлює факт смерті особи за умови підтвердження доказами, що ця подія мала місце у певний час та за певних обставин.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 317 ЦПК України заява про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана родичами померлого або їхніми представниками до суду за межами такої території України.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та статтею 8 Конституції України гарантовано кожному право звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина.
Статтею 55 Конституції України визначено, що права та свободи людини і громадянина захищаються судом.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 124 Конституції України, делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Згідно з ч. 1 та п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Згідно з частиною другою статті 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Отже, встановлення юридичного факту за рішенням суду безпосередньо породжує певні юридичні наслідки, тобто від встановлення факту залежить виникнення, зміна або припинення особистих прав громадян.
За п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» від 31.03.1995 року № 5, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
Відповідно до п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі: 1) документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров'я або судово-медичною установою; 2) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.
Пунктом 1 глави 5 розділу III Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України 18.10.2000 року № 52/5 встановлено, що підставами для проведення державної реєстрації смерті є: а) лікарське свідоцтво про смерть (форма № 1 Об/о), форма якого затверджена наказом Міністерства охорони здоров'я України від 08.08.2006 року № 545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.10.2006 року за № 1150/13024; б) фельдшерська довідка про смерть (форма № 106-l/о), форма якої затверджена наказом Міністерства охорони здоров'я України від 08.08.2006 року № 545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.10.2006 за № 1150/13024; в) лікарське свідоцтво про перинатальну смерть; г) рішення суду про оголошення особи померлою; г) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час; д) повідомлення державного архіву або органів Служби безпеки України у разі реєстрації смерті осіб, репресованих за рішенням несудових та судових органів; е) повідомлення установи виконання покарань або слідчого ізолятора, надіслане разом з лікарським свідоцтвом про смерть.
Виходячи зі встановлених обставин у справі, досліджених у сукупності на підставі їх аналізу, суд вважає, що з огляду на надані докази факт смерті громадянина України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у селі Мала Білозерка Василівського району Запорізької області, є підтвердженим.
Також суд погоджується з доводами заявника про те, що вона є заінтересованою у встановленні факту смерті колишнього чоловіка, як батька їх спільної дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , оскільки в силу вимог ч. 6 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» заявник, як мати і єдиний з батьків військовослужбовця, зниклого без вісті, має право на отримання його грошового забезпечення.
Відповідно до ст. 317 ЦПК України, заява про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана родичами померлого або їхніми представниками до суду за межами такої території України.
Справи про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, розглядаються невідкладно з моменту надходження відповідної заяви до суду.
Ухвалене судом рішення у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, підлягає негайному виконанню.
Рішення у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути оскаржено в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. Оскарження рішення не зупиняє його виконання.
Копія судового рішення видається учасникам справи, негайно після проголошення такого рішення або невідкладно надсилається судом до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для державної реєстрації народження або смерті особи.
Судом роз'яснюється, що це рішення є достатнім документом для підтвердження юридичного факту, про встановлення якого просить заявник.
Згідно пункту 21 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», заявники щодо справ про встановлення факту смерті на тимчасово окупованій території України звільняються від сплати судового збору під час розгляду справи.
Враховуючи вищенаведене, керуючись ст. ст. 13, 141, 263, 265, 267, 268, 293, 315, 317, 354, 355 ЦПК України, суд
Заяву ОСОБА_1 , подану через представника - адвоката Тихоліза Сергія Павловича, за участю заінтересованої особи - Відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Запорізькій області Управління державної реєстрації Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території, - задовольнити.
Встановити факт, що має юридичне значення, а саме факт смерті громадянина України, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_13 , уродженця села Стара Царичанка Білгород-Дністровського району Одеської області, який помер ІНФОРМАЦІЯ_14 в селі Мала Білозерка Василівського району Запорізької області, причина смерті: атеросклеротична хвороба серця, лівошлункова недостатність.
Допустити негайне виконання рішення суду.
Копію судового рішення невідкладно надіслати до Відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Запорізькій області Управління державної реєстрації Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складення повного судового рішення.
Інформація про учасників справи відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:
Заявник - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 , фактична адреса проживання - АДРЕСА_2 , РНОКПП - НОМЕР_7 );
Заінтересована особа: Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Запорізькій області Управління державної реєстрації Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), ЄДРПОУ 04011970, 69095, адреса: м. Запоріжжя, вул. Українська, буд. 48).
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України http://og.zp.court.gov.ua/sud0818/gromadyanam/csz/.
Суддя М.М. Мінаєв