Справа № 646/7004/25
№ провадження 1-кп/646/1404/2025
26 серпня 2025 року м. Харків
Основ'янський районний суд міста Харкова
у складі: головуючого - судді ОСОБА_1 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Харкові обвинувальний акт по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62025170020009298 від 10.07.2025 за обвинуваченням
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кам'янець-Подільського Хмельницької області, громадянина України, не одруженого, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , на час вчинення злочину обіймаючий посаду номера обслуги 1 кулеметного відділення кулеметного взводу 2 стрілецької роти, у військовому званні «солдат», який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 402 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_3 ,
захисника - адвоката ОСОБА_5 , -
встановив:
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 24.05.2025 №144, солдата ОСОБА_3 зараховано до списків особового складу військової частини та на всі види забезпечення та призначено на посаду номера обслуги 1 кулеметного відділення кулеметного взводу 2 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 .
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який затверджено Верховною радою України, у зв'язку із військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався та діє по теперішній час.
Відповідно до вимог ст.ст. 17, 65 Конституції України, ст. ст. 1, 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», положень Військової присяги, ст. ст. 11, 16, 49, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України солдат ОСОБА_3 під час проходження військової служби повинен свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, бути дисциплінованим, беззастережно виконувати накази командирів (начальників), виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни, вивчати військову справу, зразково виконувати свої службові обов'язки та бути готовим до виконання завдань, пов'язаних із захистом Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, забезпечувати недоторканність державного кордону та охорону суверенних прав України, не допускати негідних вчинків та стримувати від них інших. Крім цього, згідно вищевказаних положень нормативно-правових актів, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Відповідно до ст. 28 Статуту внутрішньої служби єдиноначальність є одним із принципів будівництва і керівництва Збройними Силами України і полягає в наділенні командира (начальника) всією повнотою розпорядчої влади стосовно підлеглих і покладенні на нього персональної відповідальності перед державою за всі сторони життя та діяльності військової частини, підрозділу і кожного військовослужбовця; наданні командирові (начальникові) права одноособово приймати рішення, віддавати накази; забезпеченні виконання зазначених рішень (наказів), виходячи із всебічної оцінки обстановки та керуючись вимогами законів і статутів Збройних Сил України.
За ст. 29 Статуту внутрішньої служби за своїм службовим становищем і військовим званням військовослужбовці можуть бути начальниками або підлеглими стосовно інших військовослужбовців.
Відповідно до ст. 30 Статуту внутрішньої служби начальник має право віддавати підлеглому накази і зобов'язаний перевіряти їх виконання підлеглий зобов'язаний беззастережно виконувати накази начальника.
Згідно зі ст. 31 Статуту внутрішньої служби начальники, яким військовослужбовці підпорядковані за службою, у тому числі і тимчасово, є прямими начальниками для цих військовослужбовців. Найближчий до підлеглого прямий начальник є безпосереднім начальником.
Як вбачається з ст. 32 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, За своїми військовими званнями начальниками є: полковники, генерал-майори, генерал-лейтенанти, - для військовослужбовців рядового, сержантського і старшинського складу та молодшого офіцерського складу; генерал-полковники, адмірали, генерали армії України - для військовослужбовців рядового, сержантського і старшинського складу, молодшого та старшого офіцерського складу.
Відповідно до ст. 37 Статуту внутрішньої служби військовослужбовець після отримання наказу відповідає: «Слухаюсь» і далі виконує його. Військовослужбовець зобов'язаний неухильно виконати відданий йому наказ у зазначений термін.
Відповідно до ст. 4 Дисциплінарного статуту військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів.
Відповідно до ст. 6 Дисциплінарного статуту право командира - віддавати накази і розпорядження, а обов'язок підлеглого - їх виконувати.
Відповідно до п. 12 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 (далі - Положення), право видавати накази по особовому складу надається командирам, командувачам, начальникам, керівникам органів військового управління, з'єднань, військових частин, а також керівникам служб персоналу Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України.
Однак, ОСОБА_3 під час проходження військової служби у складі 2 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 09.06.2025 вирішив стати на злочинний шлях, та діючи умисно, в умовах воєнного стану, вчинив непокору, тобто відкриту відмову виконати наказ начальника.
Так, 09.06.2025 о 08 год. 27 хв. заступником командира військової частини НОМЕР_1 капітаном ОСОБА_6 , в місці тимчасової дислокації підрозділу в АДРЕСА_2 , номеру обслуги 1 кулеметного відділення кулеметного взводу 2 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 солдату ОСОБА_3 було доведено бойове розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 від 08.06.2025 № 2056дск, а саме: до 14:00 год. 09.06.2025 року вибути до району виконання завдань з метою зайняти ПВ «ЯКІР» із завданням стійко утримувати зайняту позицію і рубіж, не допустити оволодіння противником займаної позиції, прориву та просування противника у глибину оборони наших військ. Основні зусилля зосередити на своєчасному виявленні та недопущенні безперешкодного просування штурмових груп, ДРГ противника, створити дієву систему спостереження, проводити нарощування в інженерному обладнанні позиції. Вести розвідку переднього краю шляхом спостереження, підслуховування, з метою своєчасного виявлення та нанесення противнику максимальних втрат штатною зброєю.
Однак, солдат ОСОБА_3 , будучи невдоволеним цим наказом, а саме до 14:00 год. 09.06.2025 вибути до району виконання завдань з метою зайняти ПВ «ЯКІР» із завданням стійко утримувати зайняту позицію і рубіж, не допустити оволодіння противником займаної позиції, прориву та просування противника у глибину оборони наших військ, діючи з прямим умислом, а саме усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, в умовах воєнного стану відкрито відмовився виконувати вказаний наказ.
Прокурор ОСОБА_4 у судовому засіданні зазначив про доведеність винуватості ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 402 КК України, зібраними матеріалами справи, необхідність призначення останньому покарання в межах санкції вищезазначеної статті КК України у виді 5 років позбавлення волі та про відсутність підстав для застосування ст.ст. 69, 75 КК України.
Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України, визнав у повному обсязі, повністю підтвердив фактичні обставини вчиненого кримінального правопорушення, надав пояснення щодо місця, часу, способу вчинення злочину так, як вони встановлені судом. Щиро розкаявся, просив суд суворо не карати.
Захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_5 у судовому засіданні звернула увагу суду на наявність обставин, що пом'якшують покарання його підзахисного та просила призначити ОСОБА_3 мінімальне покарання.
Беручи до уваги повне визнання обвинуваченим ОСОБА_3 своєї вини, а також те, що він не піддає сумніву фактичні обставини справи, відсутність у суду сумніву в правильності розуміння обвинуваченим змісту цих обставин, добровільності та істинності його позиції, суд, заслухавши думку учасників судового розгляду, які не заперечували проти недоцільності дослідження доказів щодо тих обставин, які ними не оспорюються, розглянув дане кримінальне провадження в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, попередньо роз'яснивши наслідки такого порядку дослідження доказів, обмежившись допитом обвинуваченого, дослідженням матеріалів досудового розслідування, зокрема даних, що характеризують особу обвинуваченого.
Аналізуючи обставини, що визнаються учасниками судового провадження, суд дійшов висновку, що вина ОСОБА_3 в обсязі пред'явленого обвинувачення, є доведеною.
Дії ОСОБА_3 суд кваліфікує за ч. 4 ст. 402 КК України, як непокора, тобто відкрита відмова виконати наказ начальника, вчинена в умовах воєнного стану.
Перевіркою даних про особу обвинуваченого ОСОБА_3 встановлено, що він на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, не одружений, на утриманні неповнолітніх дітей не має, військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 , на час вчинення злочину обіймаючий посаду номера обслуги 1 кулеметного відділення кулеметного взводу 2 стрілецької роти, у військовому званні «солдат», раніше не судимий.
Обставинами, які пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає його щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Обставин, які відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , судом не встановлено.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, а згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених.
Враховуючи конкретні обставини справи, а також те, що ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, раніше не судимий, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, на утриманні неповнолітніх дітей не має, військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 , на час вчинення злочину обіймаючий посаду номера обслуги 1 кулеметного відділення кулеметного взводу 2 стрілецької роти, у військовому званні «солдат», його майновий стан, обставини, що пом'якшують покарання: щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, відсутність обставин, що обтяжують покарання, позицію прокурора щодо виду та міри покарання, необхідного та достатнього для виправлення обвинуваченого, суд приходить до переконання, що виправлення та перевиховання ОСОБА_3 можливе лише в умовах ізоляції його від суспільства, та необхідність призначення йому покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч. 4 ст. 402 КК України та відсутність підстав для застосування положень ст.ст. 69, 75 КК України.
Саме таке покарання, на думку суду, є необхідним та достатнім для подальшого виправлення ОСОБА_3 , попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень та відповідає таким принципам Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як пропорційність обмеження прав людини, легітимність мети та невідворотність покарання.
Ухвалою слідчого судді Салтівського районного суду міста Харкова від 10.06.2025 стосовно ОСОБА_3 було обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою в умовах ДУ «Харківській слідчий ізолятор» строком на 60 діб, а саме: до 08.08.2025, із визначенням застави у розмірі 121 120 (сто двадцять одна тисяча сто двадцять) грн. 00 коп.
Ухвалою Основ'янського районного суду міста Харкова від 29.07.2025 запобіжний захід у виді тримання під вартою стосовно ОСОБА_3 був продовжений до 26.09.2025.
Оскільки обвинуваченому ОСОБА_3 судом призначено покарання у виді позбавлення волі, яке він повинен відбувати реально, тому до набрання вироком законної сили стосовно нього необхідно залишити без змін раніше обраний запобіжний захід у виді тримання під вартою в умовах Державної установи «Харківський слідчий ізолятор».
На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати у строк відбування покарання тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_3 , з 10.06.2025 по день набрання вироком законної сили, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
Цивільний позов не заявлено.
Процесуальні витрати по кримінальному провадженню відсутні.
Речові докази в рамках вказаного кримінального провадження відсутні.
Керуючись ст. ст. 368, 369, 370, 373, 374 КПК України, суд -
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років.
Строк покарання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рахувати з дати набрання вироком законної сили.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати у строк відбування покарання тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 10.06.2025 по день набрання вироком законної сили, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
Запобіжний захід, обраний стосовно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до набрання вироком законної сили залишити раніше обраний - тримання під вартою.
Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до Харківського апеляційного суду через Основ'янський районний суд міста Харкова шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку не подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.
Головуючий: ОСОБА_1