Справа № 397/912/25
н/п : 2/397/631/25
про закриття провадження у справі
27.08.2025 селище Олександрівка
Олександрівський районний суд Кіровоградської області у складі:
головуючого - судді Гайдар Н.І.,
за участю секретаря судового засідання - Іваненко Н.Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ТОВ "НОВИЙ КОЛЕКТОР" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором №23.01.2019-010000167 від 23.01.2019 року в розмірі 14700,00 гривень.
Ухвалою Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 30.07.2025 року було відкрито провадження у даній справі та ухвалено провести розгляд справи в порядку спрощеного провадження з повідомленням сторін.
04.08.2025 року до суду від представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» - Котової С.М. надійшла заява про закриття провадження у справі внаслідок відсутності предмету спору станом на дату подання даної заяви та повернення суми сплаченого судового збору.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився в позовній заяві просить проводити розгляд справи без його участі.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату, час, місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
З аналізу зазначеної правової норми слідує, що суд може закрити провадження у справі в зв'язку з відсутністю предмета спору, якщо встановить, що предмет спору був відсутній на час пред'явлення позову.
Проте, поняття «юридичного спору» має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття «спір про право» (п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття «спору про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.
Логічно-граматичне тлумачення словосполучення «відсутність предмета спору» в контексті наведеної правової норми дає підстави для висновку про те, що предмет спору має бути відсутній, тобто не існувати на час пред'явлення позову.
Якщо предмет спору мав місце, але припинив своє існування (зник) після відкриття провадження у справі внаслідок тих чи інших обставин, зокрема в зв'язку з добровільним врегулюванням спору сторонами, виконанням відповідачем заявлених до нього вимог, фізичним знищенням предмета спору тощо,то провадження у справі не може бути закрите з наведеної правової підстави, оскільки вона полягає саме у відсутності предмета спору, а не у припиненні його існування (зникнення).
Якщо предмет спору став відсутній після відкриття провадження у справі, то залежно від обставин, що призвели до зникнення такого предмета, та стадії цивільного процесу, на якій він припинив своє існування, сторони мають цілий ряд передбачених законом процесуальних можливостей припинити подальший розгляд справи, зокрема шляхом залишення позову без розгляду, відмови від позову або від поданих апеляційних чи касаційних скарг, визнання позову відповідачем, укладення мирової угоди тощо.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 23 грудня 2020 року в справі № 522/8782/16-ц, від 10 квітня 2019 року в справі № 456/647/18, від 13 травня 2020 року в справі № 686/20582/19-ц, від 09 вересня 2020 року в справі № 750/1658/20.
Зважаючи на те, що на момент подачі позову позивач стверджував, що борг за кредитним договором існував, наразі доказів зворотного суду не надано, то підстав вважати, що предмет спору був відсутній, у суду немає, а тому подану представником позивача заяву суд розглядає як заяву про відмову від позову до відповідача.
Згідно з вимогами п. 1 ч. 2 ст. 49 ЦПК України позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом.
Зважаючи на те, що представник позивача подав заяву, якою відмовився від позовних вимог, чим реалізував своє право, передбачене статтею 49 ЦПК України, суд дійшов висновку про необхідність закриття провадження у справі відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.
Щодо питання про повернення сплаченого судового збору суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 5 ч. 1ст. 7 Закону України «Про судовий збір'сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
Частиною першою статті 142 ЦПК України передбачено, що у разі відмови позивача від позову до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору,сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Згідно з частиною третьою цієї статті, у разі відмови позивача від позову, понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред'явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.
Правовий аналіз ч. 3 ст. 142 ЦПК України дає підстави для висновку, що в разі відмови позивача від позову, понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача, за винятком, якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред'явлення позову, що може мати місце в даній справі.
Якщо позовні вимоги позивача були задоволені відповідачем після пред'явлення позову, то будуть підстави вважати, що позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем. В такому випадку будуть наявні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача понесених ним судових витрат на підставі ч. 3 ст. 142 ЦПК України.
Наведене узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 21 квітня 2021 року в справі № 199/9188/16-ц.
Судом встановлено, що при зверненні до суду з вказаним позовом позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2422,40 гривень .
Однак, заява про закриття провадження у справі не містить обставин відмови від позовних вимог та відповідних доказів, на підставі яких можливо було б встановити чи сплачено відповідачем заборгованість за кредитним договором після звернення до суду з позовом, чи не компенсовано відповідачем суму судового збору, в зв'язку з чим суд позбавлений можливості вирішити питання чи то про повернення 50% судового збору з державного бюджету, чи то для стягнення суми сплаченого судового збору з відповідача.
Відтак, у задоволенні клопотання про повернення у повному обсязі з державного бюджету України сплаченого судового збору слід відмовити.
Керуючись ст. 255 ЦПК України, суд
Провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором закрити.
Клопотання про повернення судового збору залишити без задоволення.
На ухвалу суду може бути подано апеляційну скаргу до Кропивницького апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Суддя Н.І.Гайдар