Київський апеляційний суд
6 серпня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретаря ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальне провадження № 12024100090002931 щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
уродженця м. Лесосибірськ Красноярського краю, Російська Федерація,
громадянина України, що зареєстрований за адресою:
АДРЕСА_1 ,
проживає за адресою:
АДРЕСА_2 ,
не судимого,
який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.186 КК України,
за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_7 на вирок Солом'янського районного суду м. Києва від 13 березня 2025 року,
Вироком Солом'янського районного суду м. Києва від 13.03.2025 ОСОБА_7 визнаний винуватим у пред'явленому обвинуваченні за ч.4 ст.186 КК України і йому призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років.
Зі змісту апеляційної скарги обвинуваченого вбачається, що він просить вирок суду змінити, пом'якшити йому покарання, застосувавши положення ст.69 КК України, і на підставі ст.75 КК України звільнити від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком та покладенням на нього обов'язків.
Не оспорюючи фактичні обставини кримінального правопорушення, встановлені судом, які викладені у вироку, доведеність винуватості та правову кваліфікацію його дій, свої вимоги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції призначив надто суворе і несправедливе покарання.
На переконання ОСОБА_7 , суд мав підстави застосувати положення ст.69 КК України і призначити йому покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції ч.4 ст.186 КК України, з урахуванням обставин, які пом'якшують покарання, якими є: з'явлення із зізнанням, щире каяття або активне сприяння розкриттю злочину; добровільне відшкодування завданого збитку або усунення заподіяної шкоди. Звертає увагу, що є переселенцем з окупованої території, внаслідок вторгнення Російської Федерації в Україну у 2022 році втратив роботу і місце проживання, має на утриманні бабусю похилого віку і малолітню дитину, у тому вчинив злочин через безвихідь і тяжкі сімейні обставини, про що шкодує і щиро кається.
Крім того, просить звільнити його від відбування покарання з випробуванням на підставі ст.75 КК України, враховуючи сімейний стан, спосіб життя, відсутність судимостей, наявність утриманців, добровільне відшкодування завданого збитку потерпілій, яка претензій не має, та активне сприяння розкриттю злочину.
Заслухавши суддю-доповідача; доводи обвинуваченого і захисника, які підтримали апеляційну скаргу і просили її задовольнити; доводи прокурора, яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги і вважала, що покарання у виді позбавлення волі на мінімальний строк, установлений у відповідній санкції, є справедливим; провівши судові дебати, надавши обвинуваченому останнє слово, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що її належить задовольнити частково, з таких підстав.
Вироком суду визнано доведеним, що ОСОБА_7 вчинив грабіж щодо ОСОБА_8 за наступних обставин.
12 жовтня 2024 року близько 17 години 15 хвилин ОСОБА_7 , перебуваючи на просп. Любомира Гузара, 3 в м. Києві, побачив раніше незнайому ОСОБА_8 , яка рухалась йому назустріч, тримаючи в руках мобільний телефон. Реалізуючи умисел на відкрите викрадення чужого майна, ОСОБА_7 підійшов до ОСОБА_8 , шляхом ривка заволодів належним їй мобільним телефоном "iPhone 13 Pink" вартістю 18 133 грн 33 коп. з sim-картою оператора "Київстар", після чого залишив місце вчинення кримінального правопорушення, а викраденим майном розпорядився на власний розсуд, чим спричинив потерпілій майнової шкоди на вказану суму.
Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення за обставин, викладених у вироку, є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам кримінального провадження та підтверджуються наявними в ньому доказами, які досліджувалися в порядку, передбаченому ч.3 ст.349 КПК України, і ніким з учасників судового провадження не оспорюються. Тому колегія суддів не переглядає їх відповідно до вимог ч.1 ст.404 КПК України.
За встановлених судом фактичних обставин кваліфікація дій ОСОБА_7 за ч.4 ст.186 КК України - відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинене в умовах воєнного стану, - є вірною.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б могли бути підставою для зміни або скасування вироку, колегія суддів не вбачає.
Разом з тим, перевіряючи доводи обвинуваченого про суворість призначеного йому покарання, колегія суддів вважає їх слушними.
Згідно з ст.65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Однак, обґрунтовуючи необхідність призначення ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі навіть на мінімальний строк, установлений у санкції частини статті закону України про кримінальну відповідальність, суд першої інстанції не врахував положень ч.2 ст.50 КК України, згідно з якою покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами.
Суд формально виходив лише зі ступеню тяжкості вчиненого злочину, особи винного, який не судимий та не перебуває на обліках лікарів нарколога та психіатра, а також визнав обставиною, що пом'якшує покарання, - щире каяття.
Проте, на думку колегії суддів, при призначенні покарання суд не в повній мірі врахував особу обвинуваченого, його сімейний стан, тощо.
Так, ОСОБА_7 є переселенцем з м. Ізюма Харківської області, яке було окуповане внаслідок повномасштабного вторгнення в Україну Російської Федерації, має неповнолітню дитину ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , одружений, до кримінальної відповідальності притягується вперше і до вчинення цього злочину правомірність його поведінки протягом всього життя не викликала жодних нарікань.
ОСОБА_7 під час досудового розслідування та судового провадження в суді першої інстанції повністю визнав вину та дав послідові показання з пред'явленого йому обвинувачення. Мобільний телефон повернуто потерпілій. В суді апеляційної інстанції обвинувачений підтримав доводи апеляційної скарги щодо втрати роботи та житла внаслідок військової агресії та пояснив, що розшукує сім'ю, оскільки після окупації м. Ізюма дружина з дитиною поїхали раніше нього в м. Київ і з ними пропав зв'язок. Тому колегія суддів вважає за можливе визнати ще однією обставиною, яка пом'якшує покарання, - вчинення кримінального правопорушення внаслідок збігу тяжких особистих та сімейних обстави.
Водночас, у діях обвинуваченого відсутні з'явлення із зізнанням, активне сприяння розкриттю злочину та добровільне відшкодування завданого збитку або усунення заподіяної шкоди, зважаючи на те, що ОСОБА_7 був затриманий працівниками поліції і під час особистого обшуку видав викрадений мобільний телефон, який було вилучено і в подальшому повернуто потерпілій.
Згідно з ч.1 ст.69 КК України за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов'язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, за катування, вчинене представником держави, у тому числі іноземної, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення.
Колегія суддів вважає, що призначене обвинуваченому покарання, хоча і не виходить за межі, встановлені ч.4 ст.186 КК України, але за своїм розміром є явно несправедливим через суворість, і, зважаючи на наявність кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з огляду на конкретні обставини справи, зокрема, відсутність тяжких наслідків та майнової шкоди, особу винного, його законослухняну поведінку протягом всього життя до вчинення цього злочину, про що вказано раніше, приходить до висновку про необхідність пом'якшити ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі до нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції, відповідно до положень ч.1 ст.69 КК України. У той же час, враховуючи обставини вчинення злочину, зокрема, виривання з рук потерпілої телефону в громадському місці, у світлу пору доби, підстав для звільнення ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням колегія суддів не вбачає.
Відповідно до вимог ст.409 КПК України підставою для зміни вироку суду першої інстанції може бути невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.
За таких обставин відповідно до вимог ст.ст.408, 414 КПК України вирок суду першої інстанції підлягає зміні шляхом пом'якшення ОСОБА_7 призначеного покарання, а апеляційна скарга обвинуваченого - частковому задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.404, 407 КПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 задовольнити.
Вирок Солом'янського районного суду м. Києва від 13 березня 2025 року щодо ОСОБА_7 змінити.
Пом'якшити ОСОБА_7 призначене покарання і вважати його засудженим за ч.4 ст.186 КК України із застосуванням ст.69 КК України до позбавлення волі на строк 4 /чотири/ роки.
У решті вирок суду залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення.
На ухвалу суду апеляційної інстанції може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3