Справа № 755/6645/19 Суддя в І-й інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/824/2199/2025 Суддя в 2-й інстанції ОСОБА_2
23 червня 2025 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі суддів:
ОСОБА_2 (головуючої),ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретар - ОСОБА_5
за участю:
прокурора - ОСОБА_6
представника особи, на майно якої накладено арешт - адвоката ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу з доповненнями адвоката ОСОБА_7 , подану в інтересах ОСОБА_8 на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 18 вересня 2024 року,
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 18 вересня 2024 року адвокату ОСОБА_7 , який діє в інтересах ОСОБА_8 , відмовлено у задоволенні клопотання про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 19 червня 2018 року.
Вказане рішення мотивоване тим, що під час судового розгляду кримінального провадження № 42017101060000104 від 25 травня 2017 року щодо ОСОБА_9 , яке закрито у зв'язку зі звільненням останнього від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України, прокурор не надавав ухвалу слідчого судді від 19.06.2018 року як доказ обвинувачення останнього та відповідно посилання на неї відсутнє і в реєстрі матеріалів досудового розслідування. Також вказав, що з вказаного кримінального провадження були виділені матеріали в окреме провадження, тобто у кримінальному провадженні № 42017101060000104 фактично залишилися матеріали за обвинуваченням ОСОБА_9 , а тому підстав для скасування арешту майна немає.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, адвокат ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій вказав на незаконність оскаржуваної ухвали. В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказав, що оскільки арешт накладався в межах кримінального провадження № 42017101060000104 від 25.05.2017 року, яке закрите судом та всупереч ч. 4 ст. 174 КПК України не вирішене питання щодо його скасування, то існує ситуація, за якої арешт майна продовжує бути чинним, незважаючи на те, що кримінальне провадження закрито. Також зазначив, що рішення суду обґрунтовується на припущеннях, оскільки посилаючись на виділення матеріалів кримінального провадження, суд першої інстанції не дослідив та не зазначив жодного доказу про існування виділеного провадження, зокрема коли та ким виділено, який номер провадження, чи накладався арешт в межах цього виділеного провадження, чи тотожне майно, про скасування якого просить заявник. Вказав, що в судовому засіданні прокурор також не надав жодних доказів існування виділеного провадження, хоча також стверджував про його існування, що свідчить про порушення принципу змагальності, оскільки суд поклав таким чином тягар доказування на приватну особу, а не прокурора, який безпосередньо володіє такими відомостями. Також звернув увагу на те, що ненадання прокурором ухвали про арешт майна як доказу вини не свідчить про неможливість скасування такої ухвали, оскільки ухвала про арешт майна є процесуальним рішенням про обрання заходу забезпечення, які в розумінні КПК України не є доказами вини особи, оскільки не доводять і не спростовують жодних обставин кримінального правопорушення. За таких обставин просить суд скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нову ухвалу, якою задовольнити його клопотання про скасування арешту майна.
В доповненнях до апеляційної скарги адвокат ОСОБА_7 вказав, що після отримання відповіді прокуратури стало зрозуміло, що дійсно існують матеріали виділеного провадження, однак ОСОБА_8 не є підозрюваним і його майно не арештовано, що спростовує твердження прокурора, висловлене в судовому засіданні, про те, що існують виділені матеріали кримінального провадження, де арешт коштів ОСОБА_8 як захід забезпечення ще досі необхідний. Також зауважив, що матеріали кримінального провадження виділено 12.03.2019 року, а арешт існує в закритому провадженні з 29.07.2022 і у виділеному кримінальному провадженні не накладався і з огляду на давність не планується, що безумовно порушує право ОСОБА_8 на мирне володіння його майном.
Заслухавши доповідь судді, думку адвоката ОСОБА_7 , який вимоги поданої ним апеляційної скарги з доповненнями підтримав та просив їх задовольнити; прокурора, який заперечував щодо задоволення апеляційної скарги з доповненнями, просив ухвалу суду залишити без змін; перевіривши матеріали судового провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги з доповненнями, колегія суддів приходить до наступного висновку.
Як вбачається з оскаржуваної ухвали Дніпровського районного суду м. Києва від 18 вересня 2024 року адвокату ОСОБА_7 , який діє в інтересах ОСОБА_8 , відмовлено у задоволенні клопотання про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 19 червня 2018 року.
Вказане рішення суд мотивував тим, що під час судового розгляду кримінального провадження № 42017101060000104 від 25 травня 2017 року щодо ОСОБА_9 , яке закрито у зв'язку з звільненням останнього від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України, прокурор не надавав ухвалу слідчого судді від 19.06.2018 року як доказ обвинувачення останнього та відповідно посилання на неї відсутнє і в реєстрі матеріалів досудового розслідування. Також вказав, що з вказаного кримінального провадження були виділені матеріали в окреме провадження, тобто у кримінальному провадженні № 42017101060000104 фактично залишилися матеріали за обвинуваченням ОСОБА_9 , а тому підстав для скасування арешту майна немає.
На думку колегії суддів, вказані висновки суду першої інстанції є помилковими та такими, що не ґрунтуються на матеріалах провадження.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.
Положеннями ч. 1 ст. 174 КПК України передбачено, що підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Також арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Частиною 4 статті 174 КПК України передбачено, що суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, не призначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.
Як вбачається з Витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань, слідчим управлінням фінансових розслідувань Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві здійснювалось досудове розслідування кримінального провадження № 42017101060000104 від 25 травня 2017 року за фактом вчинення службовими особами ТОВ «Генпрофбуд» кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України.
За результатами проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні 22 квітня 2019 року до суду направлено обвинувальний акт у вказаному кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_9 за ч.3 ст. 212 КК України.
В ході судового розгляду вказаного кримінального провадження дії обвинуваченого ОСОБА_9 були перекваліфіковані з ч.3 ст. 212 КК України на ч.2 ст. 212 КК України.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 29 липня 2022 року ОСОБА_9 звільнено від кримінальної відповідальності за ч.2 ст. 212 КК України на підставі ст. 49 КК України, а кримінальне провадження № 42017101060000104 від 25 травня 2017 року - закрито на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України. Цивільний позов прокурора Київської міської прокуратури про стягнення з ОСОБА_9 матеріальної шкоди у розмірі 5040762 грн. залишено без розгляду.
При цьому з вказаної ухвали вбачається, що питання про скасування арешту майна, в порушення вимог ч.4 ст. 174 КПК України, судом вирішено не було.
Разом з тим, в суді апеляційної інстанції встановлено, що ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 19 червня 2018 року (справа № 757/29991/18-к) в рамках досудового розслідування вищевказаного кримінального провадження № 42017101060000104 від 25 травня 2017 року, з метою забезпечення збереження речових доказів, накладено арешт на безготівкові грошові кошти, які знаходяться на банківських рахунках відкритих в ПАТ КБ «Приватбанк», зокрема на банківські рахунки ОСОБА_8 , встановивши заборону розпоряджатися арештованими грошовими коштами, що знаходяться на вищевказаних банківських рахунках, за винятком видаткових операцій по сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів) до державного бюджету.
Як вбачається з відповіді Київської міської прокуратури від 26.09.2024 року, яка надана адвокатом ОСОБА_7 в ході апеляційного розгляду справи, 12 березня 2019 року у ході досудового розслідування кримінального провадження № 42017101060000104 від 25 травня 2017 року виділено матеріали досудового розслідування № 32019100000000218 за фактом неналежного виконання службових обов'язків у період 2015 року службовими особами ТОВ «Генпрофбуд» під час проведення фінансово-господарських операцій з різними підприємствами, що завдало істотної шкоди державним інтересам та спричинило тяжкі наслідки, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України. Наразі досудове розслідування триває та здійснюється слідчими СВ Печерського УП ГУНП у м. Києві, а процесуальне керівництво забезпечується прокурорами Печерської окружної прокуратури м. Києва.
Відповідно до відповіді Печерської окружної прокуратури м. Києва від 13.11.2024 року, яка також надана адвокатом ОСОБА_7 , у кримінальному провадженні № 32019100000000218 від 12.03.2019 року згідно з інформацією з ЄРДР не міститься відомостей про повідомлення про підозру ОСОБА_8 та накладення арешту на його майно.
При цьому прокурором до суду апеляційної інстанції не надано доказів того, що ОСОБА_8 є підозрюваним чи обвинуваченим у кримінальному провадженні № 42017101060000104 від 25 травня 2017 року, також прокурором не надано доказів того, що відносно ОСОБА_8 матеріали виділені в окреме провадження, зокрема коли та ким виділено, який номер провадження, чи накладався арешт в межах цього виділеного провадження, чи тотожне майно, про скасування якого просить заявник та чи арешт коштів ОСОБА_8 у виділених матеріалах кримінального провадження як захід забезпечення ще досі необхідний.
Отже прокурором ні в ході розгляду справи судом першої інстанції, ні під час розгляду справи судом апеляційної інстанції не наведено обгрунтованих підстав вважати, що подальше застосування арешту накладеного на безготівкові грошові кошти ОСОБА_8 , які знаходяться на банківських рахунках відкритих в ПАТ КБ «Приватбанк» як заходу забезпечення кримінального провадження, а саме, з метою забезпечення збереження речових доказів, досі є необхідним.
Колегія суддів вважає, що закриття кримінального провадження № 42017101060000104 від 25 травня 2017 року, в рамках якого було накладено арешт на майно, відсутність будь-яких відомостей про причетність ОСОБА_8 до обставин, які розслідуються як в межах закритого кримінального провадження № 42017101060000104 від 25.05.2017 року, так і в межах виділеного кримінального провадження № 32019100000000218 від 12.03.2019 року, а також зв'язок між обставинами, які розслідуються в межах кримінальних проваджень та його майном, не надання стороною обвинувачення будь-яких доказів необхідності продовження існування накладеного арешту, враховуючи, що термін дії покладеної на ОСОБА_8 заборони розпоряджатися грошовими коштами триває близько 7 років та за цей час не здобуто і не надано жодних доказів залучення ОСОБА_8 до протиправної діяльності, в повній мірі свідчать про те, що подальше існування арешту, накладеного на майно ОСОБА_8 , на підставі того, що кримінальне провадження, в рамках якого хоч і накладений арешт, закрите, однак наразі здійснюється досудове розслідування виділеного кримінального провадження (в якому ОСОБА_8 не має жодного статусу) не відповідає загальним інтересам і не є пропорційним, що є визначальними принципами при визначенні того чи відповідає втручання у право на мирне володіння майном вимогам статті 1 Першого протоколу Європейської конвенції з прав людини, яка гарантує, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном та ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
Наведені обставини свідчать про те, що у подальшому застосуванні накладеного ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 19 червня 2018 року у справі № 757/29991/18-к арешту на безготівкові грошові кошти, які знаходяться на банківських рахунках ОСОБА_8 , відпала потреба, що є підставою для його скасування відповідно до ч. 4 ст. 174 КПК України.
Враховуючи викладене, ухвала Дніпровського районного суду м. Києва від 18 вересня 2024 року про відмову у задоволенні клопотання про скасування арешту майнапідлягає скасуванню, а вимоги апеляційної скарги - задоволенню в повному обсязі.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 404, 407, 409, 419 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу з доповненнями адвоката ОСОБА_7 , подану в інтересах ОСОБА_8 задовольнити.
Ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 18 вересня 2024 року скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою клопотання адвоката ОСОБА_7 , який діє в інтересах ОСОБА_8 , про скасування арешту майна - задовольнити.
Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 19 червня 2018 року у справі № 757/29991/18-к на безготівкові грошові кошти, які знаходяться на банківських рахунках ОСОБА_8 , РНОКПП НОМЕР_1 , які відкриті в ПАТ КБ «ПриватБанк», а саме: № НОМЕР_11, № НОМЕР_2 , № НОМЕР_3 , № НОМЕР_4 , № НОМЕР_5 , № НОМЕР_6 , № НОМЕР_7 , № НОМЕР_8 , № НОМЕР_9 , № НОМЕР_10 .
Ухвала оскарженню не підлягає.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4