25 серпня 2025 р. м. Чернівці Справа № 600/5343/24-а
Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнір В.О., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби України у Чернівецькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,-
Адвокат Зитинюк А.Ю. звернувся з позовом до суду в інтересах ОСОБА_1 , в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Чернівецькій області №18003/6/24-13-24-12 від 04.11.2024;
- зобов'язати Головне управління ДПС в Чернівецькій області вчинити дії щодо поновлення реєстрації ФОП ОСОБА_1 як платника єдиного податку третьої групи, 5 відсотків з 01.10.2024 та включити його до Реєстру платників єдиного податку.
1.АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ.
1.1. ПОЗИЦІЯ ПОЗИВАЧА.
В обґрунтування вимог зазначено, що спірним рішенням позивача виключено з реєстру платника єдиного податку на підставі здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування. Однак, такий висновок податкового органу та прийняте на його основі рішення, на переконання позивача, не ґрунтуються на жодних нормах законодавства та є такими, що порушують права та охоронювані законом інтереси ФОП ОСОБА_1 , оскільки останній не здійснює діяльності за видами, перелік яких наведено у п.п.8 п.п.291.5.1 п.291.5 ст. 291 Податкового кодексу України.
1.2 ПОЗИЦІЯ ВІДПОВІДАЧА.
Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог. Вказує, що заборона перебування на спрощеній системі оподаткування стосується суб'єктів господарювання, які в рамках надання послуг у сфері електронних комунікацій здійснюють технічне обслуговування та експлуатацію відповідних мереж, у тому числі надають доступ до таких мереж. Зазначає, що класифікація видів економічної діяльності (далі - КВЕД-2010) затверджена наказом Державного комітету статистики України від 23.12.2011 №396. Цей наказ визначає методологічні основи та пояснення до позицій національного класифікатора КВЕД-2010. Згідно з КВЕД-2010 діяльність із надання послуг доступу до мережі "Інтернет" не належить до окремого класу або підкласу видів економічної діяльності, а є складовою класу 61.10 "Діяльність у сфері проводового електрозв'язку", 61.20 - "Діяльність у сфері безпровідного електрозв'язку" та класу 61.90 "Інша діяльність у сфері електрозв'язку". Відповідно до заяви про застосування спрощеної системи оподаткування від 07.12.2021 у ФОП ОСОБА_1 одним із обраних видів діяльності є 61.90 - "Інша діяльність у сфері електрозв'язку". Відтак, оскільки позивач не здійснив перехід на сплату інших податків і зборів, з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності відповідно до ч.5 пп.298.2.3 п.298.2 ст.298 Податкового кодексу його реєстрацію платником єдиного податку анульовано з 01.10.2024 року за рішенням контролюючого органу.
2. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ.
Ухвалою суду від 22.11.2024 відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
25.11.2024 від позивача до суду надійшла заява про забезпечення позову.
Ухвалою суду від 27.11.2024 року у задоволені заяви фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовлено.
09.12.2024 від представника відповідача до суду надійшло клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою суду від 11.12.2024 року у задоволенні клопотання представника ГУ ДПС у Чернівецькій області Онежка В.В. про перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження відмовлено.
3. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ, ТА ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН.
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з 2011 року (а.с.17-20).
Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань основний вид економічної діяльності ФОП ОСОБА_1 є КВЕД 62.02 «Консультування з питань інформатизації» (основна), інші: 45.20 - «технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів»; 45.32 - «роздрібна торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів»: 61.90 - «інша діяльність у сфері електрозв'язку»; 46.52 - "оптова торгівля електронним і телекомунікаційним устаткуванням, деталями до нього".
Згідно Свідоцтва платника єдиного податку серії Б №549965 ФОП ОСОБА_1 перебуває на спрощеній системі оподаткування з 01.01.2012 (а.с.21).
Відповідно витягу з Реєстру постачальників електронних комунікаційних мереж та послуг ФОП ОСОБА_1 , рішенням Національної комісії що здійснює державне регулювання у сферах електронних комунікацій, радіочастотного спектра та надання послуг поштового зв'язку (надалі - НКЕК) внесено до Реєстру за №3499 від 01.06.2023 та здійснює свою діяльність за наступним видом послуги:
- IA.S1 - послуга, що забезпечує доступ до мережі Інтернет і можливість логічного з'єднання з кінцевими точками мережі Інтернет незалежно від технології, що застосовується в електронній комунікаційній мережі, і кінцевого (термінального) обладнання, що використовується. У тому числі послуга широкосмугового доступу до мережі Інтернет. З використанням мережі: фіксованого зв'язку; (на підставі договору з постачальником мережі) (а.с.23-24).
Уповноваженими особами ГУ ДПС у Чернівецькій області 11.10.2024 складено Акт камеральної перевірки з питань порушення платником єдиного податку вимог перебування на спрощеній системі оподаткування за №13943/Ж5/24-13-24-12/ НОМЕР_1 , яким встановлено порушення ФОП ОСОБА_1 ч.5 пп.298.2.3 п.298.2 ст.298 Податкового кодексу України (далі - Кодексу) у частині не здійснення переходу на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, у разі здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування (а.с.15-16).
Внаслідок порушення ФОП ОСОБА_1 вимог ч.5 пп.298.2.3 п.298.2 ст.298 Кодексу в частині не здійснення переходу на сплату інших податків і зборів, визначених Кодексом, при здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності, на підставі абз.3 п.299.10 ст.299 Кодексу реєстрацію платником єдиного податку ФОП ОСОБА_1 анульовано з 01.10.2024 року шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу від 04.11.2024 №№18003/6/24-13-24-12 (а.с.12-13).
Вважаючи прийняте відповідачем рішення безпідставним та таким, що не ґрунтується на вимогах чинного законодавства, позивач звернувся до суду з даним позовом.
4. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ.
Положеннями пунктів 291.2, 291.3 та 291.4 статті 291 ПК України визначено, що спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.
За змістом положень пунктів 299.1, 299.2 статті 299 ПК України реєстрація суб'єкта господарювання як платника єдиного податку здійснюється шляхом внесення відповідних записів до реєстру платників єдиного податку. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, веде реєстр платників єдиного податку, в якому міститься інформація про осіб, зареєстрованих платниками єдиного податку.
Відповідно до підпункту 3 пункту 299.10 статті 299 ПК України передбачено, що реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу, зокрема, у випадках, визначених підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 цього Кодексу.
Згідно з абзацом 1 пункту 299.11 статті 299 ПК України у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку першої - третьої груп вимог, встановлених цією главою, анулювання реєстрації платника єдиного податку першої - третьої груп проводиться за рішенням такого органу, прийнятим на підставі акта перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення. У такому випадку суб'єкт господарювання має право обрати або перейти на спрощену систему оподаткування після закінчення чотирьох послідовних кварталів з моменту прийняття рішення контролюючим органом.
Аналіз наведених правових норм свідчить про те, що реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у встановлених законом випадках. Способом реалізації владних управлінських функцій у разі встановлення обставин під час проведення перевірки, за яких платник податків не може перебувати на спрощеній системі оподаткування (бути платником єдиного податку), є прийняття рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку шляхом виключення з реєстру платників цього податку.
При цьому прийняття контролюючим органом рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку третьої групи шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку можливе лише на підставі проведеної перевірки відповідного платника податку та встановлених у ході останньої порушень, відповідно до яких платник податків не може перебувати на спрощеній системі оподаткування.
Наведений висновок суду відповідає висновкам Верховного Суду, що були викладені, зокрема, у постановах від 02.10.2018 у справі №805/1307/17-а, від 03.12.2020 у справі №200/9334/19-а, від 14.07.2021 у справі №808/224/18 тощо.
Згідно з підпунктом 3 пункту 291.4 статті 291 ПК України до суб'єктів господарювання третьої групи відносяться фізичні особи - підприємці, які не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, не обмежена, та юридичні особи - суб'єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 1167 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року;
електронні резиденти (е-резиденти), які зареєструвалися як фізичні особи - підприємці, здійснюють господарську діяльність з надання послуг, виробництва та/або продажу товарів виключно на користь нерезидентів України, за умови що протягом календарного року вони відповідають сукупності таких критеріїв:
не використовують працю найманих осіб - громадян або резидентів України;
не отримують доходи з джерелом походження з України, крім пасивних доходів;
обсяг доходу не перевищує 1167 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року;
Відповідно до підпункту 8 підпункту 291.5.1 пункту 291.5 статті 291 ПК України діяльність з надання послуг пошти (крім кур'єрської діяльності), діяльність з надання послуг фіксованого телефонного зв'язку з правом технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж і надання в користування каналів електрозв'язку (місцевого, міжміського, міжнародного), діяльність з надання послуг фіксованого телефонного зв'язку з використанням безпроводового доступу до телекомунікаційної мережі з правом технічного обслуговування і надання в користування каналів електрозв'язку (місцевого, міжміського, міжнародного), діяльність з надання послуг рухомого (мобільного) телефонного зв'язку з правом технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж і надання в користування каналів електрозв'язку, діяльність з надання послуг з технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж, мереж ефірного теле- і радіомовлення, проводового радіомовлення та телемереж.
01.01.2022 набрав чинності Закон України від 16.12.2020 №1089-IX "Про електронні комунікації" (далі - Закон №1089-IX), яким визначено правові та організаційні основи державної політики у сферах електронних комунікацій та радіочастотного спектра, а також права, обов'язки та відповідальність фізичних і юридичних осіб, які беруть участь у відповідній діяльності або користуються електронними комунікаційними послугами.
За визначеннями, наведеними у статті 2 Закону №1089-IX:
- мережа Інтернет (Інтернет) - глобальна електронна комунікаційна мережа, що призначена для передачі даних та складається з фізично та логічно взаємоз'єднаних окремих електронних комунікаційних мереж, взаємодія яких базується на використанні єдиного адресного простору та на використанні інтернет-протоколів, визначених міжнародними стандартами (пункт 54 частині 1 статті 2);
- послуга доступу до мережі Інтернет - електронна комунікаційна послуга, що забезпечує доступ до мережі інтернет і можливість логічного з'єднання з кінцевими точками мережі Інтернет незалежно від технології, що застосовується в електронній комунікаційній мережі, а також кінцевого (термінального) обладнання, що використовується (пункт 80 частині 1 статті 2);
- електронна комунікаційна мережа - комплекс технічних засобів електронних комунікацій та споруд, призначених для надання електронних комунікаційних послуг (пункт 25 частині 1 статті 2);
- електронна комунікація (телекомунікація, електрозв'язок) - передавання та/або приймання інформації незалежно від її типу або виду у вигляді електромагнітних сигналів за допомогою технічних засобів електронних комунікацій (пункт 28 частині 1 статті 2);
- електронна комунікаційна послуга - послуга, що полягає в прийманні та/або передачі інформації через електронні комунікаційні мережі, крім послуг з редакційним контролем змісту інформації, що передається за допомогою електронних комунікаційних мереж і послуг (пункт 27 частині 1 статті 2);
- оператор електронних комунікацій (оператор) суб'єкт господарювання, який володіє, здійснює експлуатацію та управління електронними комунікаційними мережами та/або пов'язаними засобами; у разі постачання електронних комунікаційних мереж оператор вважається також постачальником електронних комунікаційних мереж; у разі постачання електронних комунікаційних послуг оператор вважається також постачальником електронних комунікаційних послуг (пункт 70 частині 1 статті 2);
- постачальник електронних комунікаційних мереж - суб'єкт господарювання, який надає послуги доступу до електронної комунікаційної мережі, що знаходиться в його володінні, та до пов'язаних з нею засобів, або з використанням віртуальних мереж (пункт 85 частині 1 статті 2);
- постачальник електронних комунікаційних послуг - суб'єкт господарювання, який фактично надає та/або має право надавати електронні комунікаційні послуги на власних мережах та/або на мережах інших постачальників електронних комунікаційних послуг (пункт 87 частині 1 статті 2).
Відповідно до частини 2 статті 19 Закону №1089-IX право власності та право на технічне обслуговування і експлуатацію електронних комунікаційних мереж може належати будь-якій фізичній особі-підприємцю або юридичній особі, незалежно від форм власності, які є резидентами України. Надання електронних комунікаційних мереж та послуг на території України є виключним правом юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, зареєстрованих відповідно до законодавства (резиденти України).
Тобто, відповідно до Закону №1089-IX будь-який оператор електронних комунікацій може бути постачальником електронних комунікаційних мереж та/або послуг, але не кожен постачальник електронних комунікаційних послуг є оператором електронних комунікацій.
Згідно з постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах електронних комунікацій, радіочастотного спектра та надання послуг поштового зв'язку (далі - НКЕК) від 20.04.2022 №30 "Питання ведення реєстру постачальників електронних комунікаційних мереж та послуг" (зі змінами) затверджено Порядок ведення реєстру постачальників електронних комунікаційних мереж та послуг та його форму, а також Орієнтовний перелік видів електронних комунікаційних послуг.
У даному Орієнтовному переліку видів електронних комунікаційних послуг наведено визначення послуги доступу до мережі Інтернет (код послуги IA.S1) - послуга, що забезпечує доступ до мережі Інтернет і можливість логічного з'єднання з кінцевими точками мережі Інтернет, незалежно від технології, що застосовується в електронній комунікаційній мережі, і кінцевого (термінального) обладнання, що використовується, а також послуги передачі сигналів у електронних комунікаційних мережах для здійснення між машинної взаємодії та/або IoT (код послуги TS.S1) - послуга із приймання/передавання інформаційних сигналів, інформації у формі, придатній для автоматизованої обробки її засобами обчислювальної техніки, технічними та програмними засобами, у мережі для потреб між машинної взаємодії та/або IoT з використанням проводового або безпроводового доступу до мережі.
Відповідно до Орієнтованого переліку видів електронних комунікаційних послуг постачальник електронних комунікаційних послуг може надавати послугу технічного обслуговування і експлуатації електронних комунікаційних мереж (код послуги OS.SI), що, за визначенням, означає послугу з підтримки у працездатному стані обладнання електронних комунікаційних мереж в процесі його експлуатації, при якому воно здатне виконувати задані функції, зберігаючи задані значення параметрів у межах, які встановлені в нормативно-технічній документації; експлуатації електронних комунікаційних мереж.
Як видно зі змісту витягу з реєстру постачальників електронних комунікаційних мереж та послуг, позивач у повідомленні до НКЕК подав інформацію та, відповідно, був включений до Реєстру постачальників електронних комунікаційних послуг лише як постачальник електронних комунікаційних послуг з надання:
- послуги доступу до мережі Інтернет (код послуги IA.S1) - послуга, що забезпечує доступ до мережі Інтернет і можливість логічного з'єднання з кінцевими точками мережі Інтернет, незалежно від технології, що застосовується в електронній комунікаційній мережі, і кінцевого (термінального) обладнання, що використовується. У тому числі послуга широкосмугового доступу до мережі Інтернет.
В Офіційному узагальненому роз'ясненні наведено види електронних комунікаційних послуг, які максимально відповідають видам діяльності, зазначеним у підпункті 8 підпункту 291.5.1 пункту 291.5 статті 291 ПК України, зокрема: послуга міжособистісної електронної комунікації з використанням нумерації (код послуги IC.S1), а також послуга технічного обслуговування і експлуатації електронних комунікаційних мереж (код послуги OS.S1).
Отже, лише при здійсненні вказаних двох видів електронних комунікаційних послуг постачальник не може застосовувати спрощену систему оподаткування.
Разом із тим, судом установлено, що під час реєстрації діяльності у НКЕК відповідно до вимог Закону №1089-IX позивач не зазначав таких видів діяльності, як OS.S1 (послуга технічного обслуговування і експлуатації електронних комунікаційних мереж) та/або ІС.S1 (послуга міжособистісної електронної комунікації з використанням нумерації).
При цьому відповідачем не надано до суду будь-яких доказів, які б свідчили про те, що позивач використовував у своїй власній діяльності обладнання, станційні та лінійні споруди, призначені для утворення телекомунікаційних мереж.
Таким чином, суд висновує, що позивач не здійснює фактично діяльності за вказаними у статті 291 ПК України видами, а доводи відповідача стосовно необхідності позивачу перейти на загальну систему оподаткування є необґрунтованими.
Згідно з підпунктом 62.1.3 пункту 62.1 статті 62 ПК України податковий контроль здійснюється, зокрема, шляхом перевірок та звірок, відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.
Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Як установлено судом, порушення позивачем умов перебування на спрощеній системі оподаткування були встановлені за результатами саме камеральної перевірки, про що було складено відповідний акт від 11.10.2024 №13943/Ж5/24-13-24-12/3306910110.
Суд зауважує, що камеральна перевірка за своєю правовою суттю є формою поточного документального контролю за дотриманням платником вимог податкового законодавства на підставі декларацій та інших документів податкової звітності, одержаних від платника.
При цьому, будь-якого окремого рішення для проведення цього виду перевірки не вимагається, оскільки подання платником податків податкової звітної документації виступає юридичним фактом для перевірки її достовірності.
Наведене свідчить про обов'язковий характер камеральної перевірки, яка проводиться у випадку подання платником звітних документів до контролюючого органу.
Відтак, камеральною перевіркою охоплюються виключно такі показники документів, які належать до податкової звітності та мають значення для правильності обчислення платником об'єкта оподаткування і суми податку, що підлягає сплаті до бюджету.
Перевірка будь-яких інших відомостей, витребування у платника додаткової інформації та документів, подання яких разом із податковою декларацією чинним законодавством не передбачено, камеральною перевіркою не охоплюється.
Фактично предмет камеральної перевірки передбачає встановлення контролюючим органом повноти, своєчасності подання платником податкової звітності, візуальну перевірку правильності оформлення документів податкової звітності (зокрема, повноти заповнення усіх необхідних реквізитів, правильності заповнення, тощо), перевірку правильності складення розрахунків за податковими платежами (арифметичний підрахунок остаточних сум податків, правильність відображення показників, необхідних для обчислення бази оподаткування).
Законодавчо установлені обмеження стосовно повноважень контролюючого органу під час проведення камеральної перевірки (яка характеризується, серед іншого, спрощеним порядком призначення та проведення і не передбачає присутність платника та можливість подання ним пояснень) є однією з гарантій прав платника, що забезпечують дотримання балансу публічних і приватних інтересів.
Камеральна перевірка проводиться лише на підставі даних, вказаних у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, тому при проведенні камеральної перевірки немає правових підстав для визначення правомірності перебування на спрощеній системі оподаткування, оскільки останні перебувають поза межами цієї перевірки.
Наведене дає підстави вважати, що під час проведення камеральної перевірки стосовно позивача контролюючий орган з'ясував такі питання, що не охоплюються визначеними законодавчо межами проведення такого виду податкової перевірки.
Верховний Суд при розгляді аналогічних адміністративних справ сформував наступні висновки: реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у встановлених законом випадках. При цьому прийняття контролюючим органом рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку можливе лише на підставі проведеної документальної перевірки відповідного платника податку та встановлених в ході останньої порушень, відповідно до яких платник податків не може перебувати на спрощеній системі оподаткування (постанови від 04.05.2023 у справі № 320/1040/19, від 06.05.2020 у справі № 812/1137/16, від 26.02.2019 року у справі № 805/1396/17-а, від 05.02.2019 у справі № 805/206/17-а, від 24.01.2019 у справі № 813/1346/18, від 05.06.2018 у справі № 813/4266/17).
Таким чином, єдиним законним способом реалізації владних управлінських функцій є проведення документальної перевірки на підставі якої встановлюється, що платник податків не може перебувати на спрощеній системі оподаткування (бути платником єдиного податку), та, як наслідок, - прийняття рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку, шляхом виключення з реєстру платників цього податку.
Отже, інформація, яка зібрана контролюючим органом відносно платника поза межами здійснюваного нею заходу з податкового контролю та не відноситься до предмета перевірки, не може слугувати підставою для прийняття рішення про анулювання реєстрації та виключення з реєстру платників єдиного податку.
Отже, контролюючим органом не було дотримано процедури анулювання реєстрації платника єдиного податку шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за наявності законодавчо визначених для цього підстав.
З огляду на викладене вище, суд приходить до висновку, що рішення відповідача про анулювання реєстрації платника єдиного податку є протиправним і підлягає скасуванню.
5.ВИСНОВКИ СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ.
Відповідно до частини першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Згідно частин першої - третьої статі 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Враховуючи викладені у цьому рішенні висновки суду та встановлені судом обставини, з метою забезпечення повного, належного і ефективного захисту прав позивача та реального їх поновлення, суд вважає за необхідне: скасувати рішення Головного управління Державної податкової служби у Чернівецькій області від 04.11.2024 року №18003/6/24-13-24-12 про анулювання реєстрації платника єдиного податку фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 та зобов'язати Головне управління Державної податкової служби у Чернівецькій області поновити реєстрацію фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 , як платника єдиного податку 3 групи з 01.10.2024 року та включити його до реєстру платників єдиного податку.
При цьому, з метою логічності та зрозумілості рішення суду його резолютивна частина буде викладена дещо в іншому формулюванні ніж заявлені позовні вимоги, однак вказане не впливатиме на зміст останніх та обсяг їх задоволення.
6. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.
Оскільки, позов задоволено повністю, суд, у відповідностіст.139 КАС України, стягує на користь позивача судові витрати (судовий збір) у сумі 3028,00грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Також, згідно частини третьої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частин першої - п'ятої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно з частиною сьомою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Так, на підтвердження вимоги про стягнення витрат на професійну правничу допомогу представником позивача, до матеріалів позовної заяви надано: договір про надання правових (юридичних) послуг від 16.11.2024; додаток до договору про надання правових (юридичних) послуг від 16.11.2024, згідно якого сторони договору домовились, що у відповідності до Розділу 4 Договору про надання правових (юридичних) послуг від 16.11.2024 розмір гонорару (винагороди) за надання зазначених у договорі послуг складає 15000,00грн.; акт здачі-приймання виконаних робіт до Договору про надання правових (юридичних) послуг від 16.11.2024 від 19.11.2024; ордер на надання правничої (правової) допомоги №1098755 від 19.11.2024 ФОП ОСОБА_1 адвокатом Зитинюком А.Ю.
Таким чином, матеріали справи містять докази щодо понесених позивачем витрат на правову допомогу на загальну суму 15 000 грн.
У відзиві на позовну заяву представник відповідача позиції щодо стягнення витрат на правову допомогу не висловив.
Відповідно до ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч.5 ст.134 КАС України).
Згідно ч.7, 9 ст.139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Як видно із матеріалів справи, відповідно до ч.6 ст.12 КАС України, дана справа є незначної складності, розглядалася без участі сторін у порядку письмового провадження.
Суд вважає, що у даному випадку витрати на надання правничої допомоги необхідно обраховувати, виходячи із реальної участі представника позивача в підготовці справи.
Так, згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 11 грудня 2019 року у справі №545/2432/16-а, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
У додатковій постанові Верховного Суду від 13 лютого 2020 року у справі №911/2686/18 зазначено, що для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок іншої сторони має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати відповідача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий. Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою. При цьому суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Як зазначено Верховним Судом у постанові від 14 липня 2021 року у справі №200/7763/19-а, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, усі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, установить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору з огляду на такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Крім цього, згідно з практикою Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі "Баришевський проти України" (заява №71660/11), пункті 80 рішення у справі "Двойних проти України" (заява №72277/01), пункті 88 рішення у справі "Меріт проти України" (заява №66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
У пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Lavents v. Latvia" (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумну суму.
З огляду на викладене, враховуючи принципи обґрунтованості, співмірності і пропорційності судових витрат, зважаючи на наведені вище обставини, суд приходить до висновку про необхідність зменшення витрат на професійну правничу допомогу до 5000,00грн.
Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної податкової служби у Чернівецькій області від 04.11.2024 року №18003/6/24-13-24-12 про анулювання реєстрації платника єдиного податку фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 .
3. Зобов'язати Головне управління Державної податкової служби у Чернівецькій області поновити реєстрацію фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 , як платника єдиного податку 3 групи, з 01.10.2024 року та включити його до Реєстру платників єдиного податку.
4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Чернівецькій області на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 3028,00грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн.
У відповідності до статей 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України рішення може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його складання.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Повне найменування учасників процесу:
Позивач- Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 );
Відповідач - Головне управління Державної податкової служби України у Чернівецькій області (вул. Героїв Майдану, 200-А, м.Чернівці, 58013 ЄДРПОУ 44057187).
Суддя В.О. Кушнір