25 серпня 2025 року справа № 580/7337/25
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кульчицького С.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) у змішаній (паперовій та електронній) формі в приміщенні суду адміністративну справу за позовом заступника керівника Смілянської окружної прокуратури в інтересах держави до виконавчого комітету Березняківської сільської ради про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,
До Черкаського окружного адміністративного суду звернувся заступник керівника Смілянської окружної прокуратури в інтересах держави (далі - позивач) з позовом до Виконавчого комітету Березняківської сільської ради (далі - відповідач), в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність виконавчого комітету Березняківської сільської ради щодо нерозроблення програми з охорони об'єктів культурної спадщини, розташованих на території Березняківської сільської ради та подання її до Березняківської сільської ради для розгляду та затвердження на черговій сесії сільської ради;
- зобов'язати виконавчий комітет Березняківської сільської ради розробити програму з охорони об'єктів культурної спадщини, розташованих на території Березняківської сільської ради та подати її до Березняківської сільської ради для розгляду та затвердження на черговій сесії сільської ради.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що відповідач вчиняє протиправну бездіяльність із розроблення програми з охорони об'єктів культурної спадщини, розташованих на території Березняківської сільської ради і подання її до Березняківської сільської ради для розгляду та затвердження на черговій сесії сільської ради.
Ухвалою судді Черкаського окружного адміністративного суду від 30.06.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Відповідач у визначений судом строк відзив на позов не подав, тому суд на підставі ч. 2 ст. 175 Кодексу адміністративного судочинства України дійшов висновку вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Розглянувши подані документи і матеріали, суд зазначає, що відповідно до пункту 122 розділу VI «Перехідні положення» Положення №1845/0/15-21 до початку функціонування всіх підсистем (модулів) ЄСІТС справи можуть розглядатися (формуватися та зберігатися) в паперовій, електронній чи змішаній формі залежно від наявних у суді можливостей. Електронні документи та електронні копії паперових документів вносяться до АСДС та зберігаються в централізованому файловому сховищі. Документи, що надійшли до суду в електронній формі, за потреби можуть роздруковуватися та приєднуватися до матеріалів справи у паперовій формі.
Згідно з абзацом 21 пункту 1 розділу VII Формування і оформлення судових справ Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.08.2019 № 814 (у редакції наказу Державної судової адміністрації України від 17 жовтня 2023 року № 485) у випадку прийняття суддею (суддею-доповідачем), у провадженні якого перебуває судова справа, рішення щодо розгляду (формування та зберігання) судової справи (матеріалів кримінального провадження) в електронній чи змішаній (паперовій та електронній) формі, формування матеріалів судової справи здійснюється у відповідній(их) формі(ах) (паперовій та/або електронній).
Отже, процесуальне законодавство передбачає можливість розгляду справи у змішаній формі (паперовій та електронній) та прийняття рішення про такий розгляд суддею, у провадженні якого перебуває судова справа.
Враховуючи вищевикладені обставини, суд вважає за доцільне здійснити розгляд справи у змішаній (паперовій та електронній) формі.
Із наявних у матеріалах справи доказів судом встановлено, що із листа виконавчого комітету Березняківської сільської ради від 18.06.2025 №02-41/632 встановлено, що на території Березняківської територіальної громади обліковується 58 об'єктів культурної спадщини, з яких пам'ятки археології (кургани, курганні групи, поселення, вали) - 48 об'єктів, пам'ятки історії (братські могили) - 3 об'єкти, пам'ятки монументального мистецтва (обеліски та погруддя) - 6 об'єктів.
Відповідно до інформації виконавчого комітету Березняківської сільської ради, що наведена у вищезазначеному листі, на території Березняківської територіальної громади програма щодо охорони культурної спадщини не розроблялась та не затверджувалась, будь-яких заходів щодо її розроблення та затвердження не вжито.
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо нерозроблення програми з охорони об'єктів культурної спадщини, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує, що одним з основних завдань державної політики у сфері охорони культурної спадщини є здійснення комплексних заходів щодо обліку об'єктів культурної спадщини, які передбачають їх наукове вивчення, класифікацію, державну реєстрацію шляхом занесення до Державного реєстру нерухомих пам'яток України на основі облікової документації.
Також, належна організація та здійснення охорони об'єктів культурної спадщини в Україні в умовах воєнного стану, який введено 24 лютого 2022 року Указом Президента України № 64/2022, набуває особливої актуальності.
Від початку російської агресії на території України українські пам'ятки культурної спадщини потерпають від вандалізму загарбників та постійно знаходяться під загрозою.
Агресія росії супроводжується пересуванням важкої військової техніки, ракетними та авіаударами, артилерійськими обстрілами українських міст та сіл.
З 24 лютого 2022 року внаслідок російської агресії в Україні зруйновано або пошкоджено 1062 об'єкти культурної спадщини.
Матеріалами справи підтверджено, що виконавчим комітетом Березняківської сільської ради упродовж тривалого часу не вживаються заходи щодо розроблення програми у сфері охорони, збереження та використання культурної спадщини, чим фактично порушуються інтереси територіальної громади та держави в цілому, що в подальшому може призвести до знищення цих об'єктів.
Відповідно до ст. 7 Конституції України в Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування. Місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи (ч.1, 3 ст. 140 Конституції України).
Таким чином, місцеве самоврядування є одним із проявів здійснення народом у формі територіальної громади, влади, яка, в свою чергу, не належить до жодної із гілок державної влади, що характеризується самостійністю у вирішенні певного кола питань.
Виходячи з вказаних конституційних положень в їх системному зв'язку з положеннями статті 6 Конституції України, Конституційний Суд України у своєму рішенні від 16 квітня 2009 року № 7-рп/2009 вказав на те, що гарантоване державою місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи і передбачає правову, організаційну та матеріально-фінансову самостійність, яка має певні конституційно-правові межі, встановлені, зокрема, приписами статей 19, 140, 143, 144, 146 Основного Закону України.
З аналізу вказаних конституційних положень вбачається, що ці органи місцевого самоврядування, здійснюючи владу і самостійно вирішуючи питання місцевого значення, віднесені законом до їх компетенції, та приймаючи рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином, для вирішення тих чи інших питань орган місцевого самоврядування повинен бути наділений відповідними повноваженнями Конституцією України та законами України.
Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» та Конституція України визначає систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування.
Правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері культурної спадщини регулює Закон України «Про охорону культурної спадщини» від 08.06.2000 (далі - Закон).
Зі змісту преамбули Закону вбачається, що об'єкти культурної спадщини, які знаходяться на території України, охороняються державою. Охорона об'єктів культурної спадщини є одним із пріоритетних завдань органів державної влади та органів місцевого самоврядування.
Положеннями статті 1 Закону передбачено, що об'єкт культурної спадщини - визначне місце, споруда (витвір), комплекс (ансамбль), їхні частини, пов'язані з ними рухомі предмети, а також території чи водні об'єкти (об'єкти підводної культурної та археологічної спадщини), інші природні, природно-антропогенні або створені людиною об'єкти незалежно від стану збереженості, що донесли до нашого часу цінність з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду і зберегли свою автентичність.
Пам'ятка культурної спадщини - об'єкт культурної спадщини, який занесено до Державного реєстру нерухомих пам'яток України, або об'єкт культурної спадщини, який взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності цим Законом, до вирішення питання про включення (не включення) об'єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України.
Охорона культурної спадщини - система правових, організаційних, фінансових, матеріально-технічних, містобудівних, інформаційних та інших заходів з обліку (виявлення, наукове вивчення, класифікація, державна реєстрація), запобігання руйнуванню або заподіянню шкоди, забезпечення захисту, збереження, утримання, відповідного використання, консервації, реставрації, ремонту, реабілітації, пристосування та музеєфікації об'єктів культурної спадщини.
Згідно з ч.1 ст.3 Закону до спеціально уповноважених органів охорони культурної спадщини належить, зокрема, виконавчий орган сільської, селищної, міської ради.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виконавчі органи рад - органи, які відповідно до Конституції України та цього Закону створюються сільськими, селищними, міськими, районними в містах (у разі їх створення) радами для здійснення виконавчих функцій і повноважень місцевого самоврядування у межах, визначених цим та іншими законами.
Стаття 5 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначає, що до системи місцевого самоврядування входять виконавчі органи рад. Виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, Відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи (ч.1 ст.11 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).
При цьому, частиною 2 статті 6 Закону передбачено, що до повноважень виконавчого органу сільської, селищної, міської ради відповідно до їх компетенції у сфері охорони культурної спадщини належить, зокрема організація розроблення відповідних програм охорони культурної спадщини.
Також, відповідно до п.п. 1 п. а ст. 27 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать підготовка програм соціально-економічного та культурного розвитку сіл, селищ, міст, цільових програм з інших питань самоврядування, подання їх на затвердження ради, організація їх виконання; подання раді звітів про хід і результати виконання цих програм.
Пунктом 22 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування» передбачено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання як затвердження програм соціально-економічного та культурного розвитку відповідних адміністративно-територіальних одиниць, цільових програм з інших питань місцевого самоврядування.
Разом з цим, заходи щодо затвердження Програми з охорони об'єктів культурної спадщини, розташованих на території Березняківської територіальної громади - не вжито.
Наведене свідчить про невиконання виконавчим комітетом Березняківської сільської ради положень Закону України «Про охорону культурної спадщини», та, в підсумку, бездіяльність органу місцевого самоврядування.
Враховуючи вищенаведене, виконавчим комітетом Березняківської сільської ради допущено протиправну бездіяльність, оскільки в останньої існує обов'язок вчинити конкретні дії, але такий обов'язок не виконаний. За загальним правилом повноваження трактується як сукупність прав і обов'язків державних органів, а також посадових та інших осіб, закріплених за ними у встановленому законодавством порядку для здійснення покладених на них функцій.
Таким чином, всупереч вказаних вище вимог законодавства України відповідачем не вжито заходів, спрямованих на розроблення програми з охорони об'єктів культурної спадщини, розташованих на території Березняківської територіальної громади та подання її на сесію сільської ради для вирішення питання щодо розгляду та можливості затвердження такої програми.
Невжиття сільською радою заходів щодо розроблення програми з охорони об'єктів культурної спадщини, розташованих на території Березняківської територіальної громади, не сприяє запобіганню руйнуванню або заподіянню шкоди, забезпеченню захисту, збереженню, утриманню, відповідному користуванню, консервації, реставрації, ремонту, реабілітації, пристосуванню та музеєфікації об'єкта культурної спадщини.
За таких обставин, Черкаський окружний адміністративний суд, за правилами, встановленими ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази, вважає заявлені позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають до повного задоволення.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат, суд враховує наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 139 КАС України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Оскільки доказів понесення таких витрат суду не надано, відсутні підстави для розподілу содових витрат.
Керуючись ст.ст.2-14, 138-139, 242-245, 255, 295 КАС України, суд,
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність виконавчого комітету Березняківської сільської ради щодо нерозроблення програми з охорони об'єктів культурної спадщини, розташованих на території Березняківської сільської ради та подання її до Березняківської сільської ради для розгляду та затвердження на черговій сесії сільської ради.
Зобов'язати виконавчий комітет Березняківської сільської ради (20746, Черкаська обл., Черкаський р-н, с. Березняки, вул. Химичів, 1А; 04408904) розробити програму з охорони об'єктів культурної спадщини, розташованих на території Березняківської сільської ради та подати її до Березняківської сільської ради для розгляду і затвердження на черговій сесії сільської ради.
Розподіл судових витрат не здійснювати.
Копію рішення направити учасникам справи.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного його тексту.
Суддя Сергій КУЛЬЧИЦЬКИЙ