25 серпня 2025 року справа № 580/7084/25
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд? у? складі? головуючого? судді Кульчицького С.О., розглянувши в порядку спрощеного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу,
До Черкаського окружного адміністративного суду звернувся фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті, в якому просить скасувати постанову про застосування адміністративно- господарського штрафу від 03.06.2025 №091691.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що уповноваженою особою відповідача завчасно не повідомлялось позивача/його представника про дату, час та місце розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, тому вважає, що оскаржувана постанова є протиправною та підлягає до скасування.
Ухвалою судді Черкаського окружного адміністративного суду від 09.07.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі на підставі даного позову, без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідачем до суду подано відзив на позовну заяву, в якому останній просить відмовити в задоволенні позову, оскільки під час проведення рейдової перевірки встановлено, що автомобільний перевізник ФОП ОСОБА_1 за допомогою водія? ОСОБА_2 , який керував автомобілем ISUZU повною масою 8000 кг, здійснював перевезення вантажу за відсутності протоколу перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, відповідно, оскаржуваною постановою правомірно застосовано до позивача адміністративно-господарський штраф у сумі 17000 грн. Відповідач також зазначає, що позивач/його представник завчасно отримано повідомлення про місце і час розгляду справи про порушення про автомобільний транспорт, однак на розгляд справи вони не прибули. Враховуючи вищевикладені обставини відповідач вважає, що позов є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.
Дослідивши подані до суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд зазначає наступне.
Із наявних матеріалів справи судом встановлено, що посадовими особами Відділу державного нагляду (контролю) у Черкаській області о 10 год. 21 хв. на а/д Н-16 39 км + 800 Черкаського району, автомобільний перевізник ФОП ОСОБА_1 за допомогою водія? ? ОСОБА_2 , який керував автомобілем ISUZU д.н. НОМЕР_1 повною масою 8000 кг, здійснював перевезення вантажу за відсутності у водія на момент перевірки протоколу перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу. Результат перевірки оформлено актом від 07.05.2025 №АР113833.
За наслідками розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт відповідачем прийнято оскаржувану постанову від 18.03.2025 №157732 про застосування адміністративно-господарського штрафу за абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» в сумі 17000 грн.
Позивач не погоджуючись із спірною постановою відповідача, звернувся до суду із даним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи суд враховує, що Закон України «Про автомобільний транспорт» регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень (далі - Закон №2344-ІІІ).
Відповідно до ч. 11 ст. 6 Закону №2344-ІІІ державний контроль автомобільних перевізників здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок.
Процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, зокрема, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом встановлено Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567 (далі - Порядок №1567).
Відповідно до п. 2 Порядку №1567 державному контролю підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних суб'єктів господарювання, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.
Згідно п. 15 Порядку №1567 під час проведення рейдової перевірки перевіряється, зокрема, наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.
Статтею 48 Закону №2344-ІІІ встановлені документи, на підставі яких виконуються вантажні перевезення. Автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
Частиною 1 статті 18 Закону №2344-ІІІ передбачено, що з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов'язані: організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України; здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху; забезпечувати виконання вимог законодавства з питань охорони праці; здійснювати організацію та контроль за своєчасним проходженням водіями медичного огляду, забезпечувати їх санітарно-побутовими приміщеннями й обладнанням.
Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону №2344-ІІІ положення щодо режимів праці та відпочинку водіїв транспортних засобів визначається законодавством.
Пунктом 6.1 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 07.06.2010 №340 (далі - Положення №340), автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.
При цьому, пунктом 1.3 Положення №340, встановлено, що вимоги цього Положення поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами (далі - ТЗ).
24.06.2010 Міністерством транспорту та зв'язку України на виконання вимог законодавства про автомобільний транспорт видано Наказ №385 про затвердження Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті (далі - Інструкція №385), яку розроблено відповідно до вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР) (далі - ЄУТР), Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року №153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті, а також Законів України «Про автомобільний транспорт», «Про дорожній рух».
Інструкція №385 визначає порядок установлення, технічного обслуговування та використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільних транспортних засобах (крім таксі), які використовуються для надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів, поширюється на суб'єктів господарювання, які проводять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільними транспортними засобами (крім таксі).
Відповідно до положень Інструкції №385 адаптація тахографа до транспортного засобу - оновлення або підтвердження параметрів автомобільного транспортного засобу, що зберігаються у пам'яті тахографа, до яких залежно від типу тахографа належать: ідентифікаційний номер (VIN-код) та номерний знак (цифри та літери, нанесені на номерному знаку, - VRN) автомобільного транспортного засобу, розмір застосованих пневматичних шин, результати визначення константи тахографа «k», характеристичного коефіцієнта автомобільного транспортного засобу «w», ефективного кола шини «l», а також показники часу, пробігу, граничного значення швидкості, на яке налаштований обмежувач швидкості транспортного засобу (за наявності).
Пунктом 1.4 Інструкції №385 встановлено, що контрольний пристрій (тахограф) - обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв; тахокарта - бланк, призначений для внесення й зберігання зареєстрованих даних, який вводять в аналоговий контрольний пристрій (тахограф) та на якому маркувальні пристрої останнього здійснюють безперервну реєстрацію інформації, що підлягає фіксуванню відповідно до положень ЄУТР.
Згідно п. 3.3 Інструкції №385 водій транспортного засобу, обладнаного тахографом: забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа; своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання; використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом; має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена Європейською угодою щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР), або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом; у разі несправності або? ? пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв); у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів.
Відповідно до п. 2.7 Інструкції №385 за результатами перевірки та адаптування тахографа до транспортного засобу ПСТ оформлює у двох примірниках протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу за формою, наведеною в додатку 1. ПСТ надає один примірник зазначеного? ? протоколу? ? перевізнику, а другий залишає собі і зберігає разом з тахокартою або у разі цифрового тахографа - з роздруківкою та електронними файлами, що підтверджують достовірність наведених у протоколі даних. Протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу зберігають протягом трьох років з дати проведення робіт.
Згідно ч. 8 ст. 53 Закону №2344-III водії транспортних засобів (при виконанні міжнародних перевезень), що належать резидентам або нерезидентам України, зобов'язані допускати до перевірки тахографів посадових осіб центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, надавати їм реєстраційні листки режиму праці та відпочинку водіїв - тахокарти, а також, у разі якщо у транспортному засобі використовуються цифрові тахографи, роздруковувати на паперовому носії інформацію про роботу та відпочинок водіїв.
З врахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що положеннями статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачено необхідність наявності як у перевізника так, і у водія інших документів, передбачених законодавством, зокрема, протоколу перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу.
Судом із матеріалів справи встановлено, що посадовими особами Відділу державного нагляду (контролю) у Черкаській області о 10 год. 21 хв. на а/д Н-16 39 км + 800 Черкаського району, автомобільний перевізник ФОП ОСОБА_1 за допомогою водія? ? ОСОБА_2 , який керував автомобілем ISUZU д.н. НОМЕР_1 повною масою 8000 кг, здійснював перевезення вантажу за відсутності у водія на момент перевірки необхідних документів визначених ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», зокрема, протоколу перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу. Вищезазначені обставини не заперечуються позивачем у позовній заяві.
Абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону №2344-ІІІ передбачено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються санкції, зокрема, за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Враховуючи, що санкція в абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону №2344-ІІІ передбачає застосування штрафу за відсутність оформлення документів, передбачених законодавством, суд дійшов висновку, що встановлена відсутність у водія протоколу перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу - є наслідком застосування до нього санкції, передбаченої вказаною нормою.
Судом враховано, що транспортний засіб марки ISUZU д.н. НОМЕР_1 повною масою 8000 кг, належить на праві власності ТОВ «Черкаський пивоварений завод».
Так, відповідно до п. 3.5 Інструкції №385, перевізники забезпечують водіїв, які відправляються в рейс, необхідною кількістю тахокарт або паперу для роздруківки даних, що відповідають типу тахографа (аналоговий, цифровий); зберігають інформацію, отриману за допомогою тахографа, кожного водія протягом 12 місяців з дати останнього запису, а протоколи перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, свідоцтва про повірку - протягом одного року з дати закінчення терміну їх дії; аналізують інформацію щодо дотримання режимів праці та відпочинку водіїв, отриману за допомогою тахографа, а в разі виявлення порушень вживають заходів щодо недопущення та запобігання виникненню їх в подальшому.
Відповідно до п. 3.6. Інструкції №385, перевізники забезпечують належну експлуатацію тахографів та транспортних засобів з установленими тахографами та згідно з вимогами ЄУТР здійснюють періодичні інспекції, які включають перевірку, зокрема, наявності у водіїв транспортних засобів тахокарт у кількості, визначеній пунктом 3.3 цього розділу, або наявності та чинності картки для цифрового тахографа; строків зберігання відповідної інформації, отриманої за допомогою тахографа, протоколів перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу та повірки тахографа.
Отже, обов'язок позивача, як автомобільного перевізника, є дотримання вимог підзаконних нормативних актів - Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України 07 червня 2010 року №340, Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, яка затверджена наказом Міністерства транспорту та зв'язку від 24.06.2010 № 85 та вимог ЄУТР передбачено чинним законодавством.
Згідно з абзацом 2 частини другою статті 49 Закону України «Про автомобільний транспорт» водій транспортного засобу зобов'язаний мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення вантажних перевезень.
Відповідно до абзацу 3 частини 1 статті 60 Закону №2344-111, за перевезення вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених ст. 48 цього Закону, саме до автомобільного перевізника застосовується штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Отже, за своєю правовою природою штраф, який застосовується до автомобільних перевізників відповідно до статті 60 Закону №2344-III, є адміністративно господарським штрафом, а тому він може бути застосований виключно до суб'єкта господарювання, у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності у сфері автомобільного транспорту.
Відповідно до статті 1 «Закону України про автомобільний транспорт», автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами. Вантажні перевезення - це перевезення вантажів вантажними автомобілями.
Крім того, наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363 затверджено Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні (далі - Правила №363).
Згідно положень Правил №363, перевізник - фізична або юридична особа - суб'єкт господарювання, що надає послуги з перевезень вантажів чи здійснює за власний кошт перевезення вантажів автомобільними транспортними засобами.
З урахуванням змісту норм Закону №2344-111 та Правил №363 суд дійшов висновку, що відповідальність у даному випадку несуть фізичні чи юридичні особи- автомобільні перевізники, які безпосередньо здійснюють, у тому числі, за власний кошт для власних потреб перевезення вантажів транспортними засобами.
Верховний суд у складі Касаційного адміністративного суду в постанові від 19 жовтня 2023 року, справа № 640/27759/21 зазначив, що у контексті належного установлення автомобільного перевізника, щодо якого проводиться перевірка, варто виходити з того, що у кожному такому випадку уповноважений контролюючий орган зобов'язаний встановити, а особа, транспортний засіб якої перевіряється, зобов'язана надати документи, які містять беззаперечну інформацію щодо предмета такої перевірки, зокрема інформацію про автомобільного перевізника. В цьому контексті основну інформацію для притягнення особи до відповідальності, а також для можливого наступного оскарження особою дій Укртрансбезпеки, несуть саме ті документи, які особа (водій транспортного засобу або інша компетентна особа автомобільного перевізника) подає контролюючому органу в момент виявлення порушення та/або під час безпосереднього розгляду питання про притягнення до адміністративної відповідальності». Натомість, нові докази, які подають заінтересовані особи, зокрема до суду, . який розглядає відповідний спір, після визначення контролюючим органом належного перевізника та його притягнення до адміністративної відповідальності мають оцінюватися з розумною критикою та із чітким застосуванням критеріїв належності, допустимості, достовірності та достатності таких нових доказів, а також їх взаємозв'язку із документами, які були надані контролюючому органу в момент перевірки. Тільки такий підхід забезпечить дотримання принципу належного виконання учасниками спірних правовідносин вимог законодавства, яке регулює перевезення пасажирів та вантажів, та реалізацію принципу правової визначеності у спорах щодо встановлення дійсного автомобільного перевізника компетентним органом, який контролює дотримання державної політики з питань безпеки на наземному транспорті.
Матеріалами справи підтверджено, що автомобільним перевізником та відправником згідно товарно-транспортної накладної від 07.05.2025 №3506 - є ОСОБА_1 .
Стосовно посилання ФОП ОСОБА_1 на те, що справа про порушення законодавства про автомобільний транспорт розглядалась за відсутності позивача/його представника, що позбавило права бути присутньою під час розгляду справи, подати відповідні докази, висловити заперечення, суд зазначає наступне.
Згідно з п. 17 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567, справа про порушення розглядається у присутності автомобільного перевізника або уповноваженої ним особи. Про час і місце розгляду справи про порушення автомобільному перевізнику або його уповноваженій особі повідомляється не пізніше ніж за сім календарних днів до дня розгляду особисто під підпис чи шляхом надсилання повідомлення засобами поштового зв'язку (рекомендованим листом з повідомленням про вручення) або на адресу електронної пошти (за наявності) з урахуванням вимог Закону України «Про адміністративну процедуру». У разі неявки автомобільного перевізника або його уповноваженої особи справа про порушення розглядається без їх участі.
Системний аналіз вищенаведених положень свідчить, що на орган державного контролю покладено обов'язок належного повідомлення суб'єкта господарювання про місце і час розгляду справи про порушення шляхом вручення суб'єкту господарювання такого повідомлення - під підпис чи шляхом надсилання повідомлення засобами поштового зв'язку (рекомендованим листом з повідомленням про вручення) або на адресу електронної пошти (за наявності).
Із матеріалів справи судом встановлено, що ФОП ОСОБА_1 за місцем його реєстрації, що відповідає відомостям Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відповідач листом №42103/43/24-25 від 12.05.2025 завчасно було направлено повідомлення про розгляд справи на 03.06.2025 з 09 год. 00 хв. до 11 год. 30 хв., яке отримано позивачем 21.05.2025, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (відправлення №0601146467400).
03.06.2025 позивач на розгляд справи не з'явився, про причини своєї неявки не повідомив, відповідно, суд дійшов висновку про правомірність дій Укртрансбезпеки щодо розгляду 03.06.2025 справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт за відсутності уповноваженої особи ФОП ОСОБА_1 .
Суд звертає увагу, що відповідно до правової позиції Верховного Суду у постанові від 06.06.2024 у справі №340/1617/22 «нормами Порядку №1567 не установлено обов'язкової присутності суб'єкта господарювання під час розгляду справи про порушення транспортного законодавства. Неявка суб'єкта господарювання не є перешкодою для розгляду такої справи та винесенню органом державного контролю постанови про накладення адміністративно-господарського штрафу».
Враховуючи вищевикладені обставини суд дійшов висновку, що відділом державного нагляну (контролю) у Черкаській області правомірно винесено оскаржувану постанову від 03.06.2025 №091691, якою на позивача накладено адміністративно-господарський штраф у сумі 17000 грн.
За таких обставин, Черкаський окружний адміністративний суд, за правилами, встановленими ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), перевіривши наявні у справі докази, вважає заявлені позовні вимоги не обґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення, а судові витрати - не підлягають розподілу.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Керуючись статтями 6, 9, 14, 241-246, 255, 295, 370 КАС України, суд,
У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Судові витрати розподілу не підлягають.
Копію рішення направити учасникам справи.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного його тексту.
Суддя Сергій КУЛЬЧИЦЬКИЙ