25 серпня 2025 року справа № 640/2419/20
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Орленко В.І., розглянувши у письмовому порядку за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Україна" до Офісу великих платників податків Державної податкової служби, Східне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Україна" з позовом до Офісу великих платників податків Державної податкової служби, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 15.10.2019 № 0003295108, податкове повідомлення-рішення від 15.10.2019 № 0003265108.
Окружним адміністративним судом міста Києва ухвалою від 12.02.2020 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.02.2022 залучено Східне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків до участі у справі в якості співвідповідача (ЄДРПОУ 43968079).
Законом України Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду від 13.12.2022 № 2825-IX (далі - Закон № 2825-IX) Окружний адміністративний суд міста Києва ліквідовано, утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві.
На виконання вимог пункту 2 Прикінцевих та перехідних Закону № 2825-IX та Порядку №399 на підставі Акту приймання-передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва, згідно супровідного листа КОАС від 09.01.2025 №01-19/213/25 до Черкаського окружного адміністративного суду передано 48 судових справ, у тому числі адміністративну справу №640/2419/20.
Дана адміністративна справа передана шляхом автоматизованого розподілу судді Орленко В.І.,ухвалою від 03.02.2025 прийнята до свого провадження. Призначене підготовче судове засідання на 25.02.2025- протокольною ухвалою суду оголошено перерву на 17.03.2025, 09.04.2025, 28.04.2025. Враховуючи період тимчасової непрацездатності головуючого судді з 16.04.2025 по 30.05.2025, повістками про виклик призначене судове засідання на 25.06.2025 - протокольною ухвалою суду закрите підготовче провадження у справі, призначене судове засідання для розгляду справи по суті на 25.07.2025 - оголошено перерву на 11.08.2025 - протокольною ухвалою суду постановлено подальший розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження.
В обґрунтування вимог зазначено, що за наслідками проведеної документальної позапланової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства України по взаємовідносинах з ТОВ «АККОРДА» з серпня 2016 року по березень 2017 року - показників декларації з ПДВ та за 2016 рік, І квартал 2017 року - показників фінансової звітності з їх відображенням у деклараціях податку на прибуток підприємств, яка оформлена актом перевірки № 84/28-10-47-10/05744121 від 12.09.2019 року, податковим органом були прийняті спірні податкові повідомлення-рішення. Оскаржувані рішення позивач вважає протиправними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки наказ від 28.08.2019 року № 1708 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки Товариства» є безпідставним, адже норма податкового кодексу, на підставі якого він був прийнятий (пп.78.1.12 п.78.1 ст.78 ПК України) вимагає прийняття рішення про проведення відповідної перевірки саме контролюючим органом вищого рівня, коли стосовно посадових осіб нижчого рівня, які проводили документальну перевірку зазначеного платника податків розпочато службове розслідування, що є підставою стверджувати, що вказаний наказ прийнятий поза межами повноважень контролюючого органу і не в порядку встановленому ПК України, а тому такий наказ є незаконним, а прийняті на підставі нього ППР такими, що підлягають скасуванню. Також зазначено, що відсутність підпису посадової особи контролюючого органу в Акті перевірки, яка її проводила робить такий акт не чинним та таким, що не породжує жодних правових наслідків. Самі оскаржувані ППР прийняті поза межами строку, встановлено п.86.8 ст.86 ПК України, тобто з порушенням вимог чинного законодавства, а також підписані не уповноваженою особою, що свідчить про їх протиправність. В позовній заяві також вказано, що до перевірки були надані всі первинні бухгалтерські документи по взаємовідносинам позивача з ТОВ «АККОРДА», у спірних періодах, які в своїй сукупності підтверджують реальність господарських відносин та спростовують відповідні доводи податкового органу в цій частині.
Відповідач позов не визнав, просив у його задоволенні відмовити повністю, зазначивши, що спірні ППР є правомірними та не підлягають скасуванню, оскільки в ході документальної позапланової виїзної перевірки позивача по взаємовідносинам з ТОВ «АККОРДА» було встановлено формальний характер складання первинних бухгалтерських документів, удаваність господарьких операцій, оформлення первинних документів без здійснення фактичної господарської діяльності між зазначеними товариством.
Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.
На підставі наказу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «ТРК «Україна» від 28.01.2019 року № 167 було проведено позапланову документальну невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства України по взаємовідносинах з ТОВ «АККОРДА» з березня 2016 року по березень 2017 року - показників декларації з ПДВ та за 2016 рік, І квартал 2017 року - показників фінансової звітності з їх відображенням у деклараціях податку на прибуток підприємств, результати якої оформлені актом № 21/28-10-47-10/05744121 від 01.03.2019 року.
Висновками акту перевірки встановлено, що первинні бухгалтерські документи, які підписані від імені керівника ТОВ «АККОРДА» та які засвідчують факт надання послуг не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважною особою, в зв'язку з чим віднесення відображених в них сум ПДВ до складу податкового кредиту є безпідставним. Крім цього також зазначено, що взаємовідносини позивача та його контрагента за березень-грудень 2016 року не підтверджені відповідними первинними документами та не відповідають задекларованими даним учасників цієї господарської операції.
15.03.2019 року позивач надіслав заперечення Запорізькому управлінню Офісу великих платників податків ДФС на висновки зроблені податковим органом у вказаному акті перевірки.
Листом від 28.03.2019 року № 15790/10/28-10-47-10 Запорізьке управління Офісу великих платників податків ДФС повідомило позивача про правомірність висновків вищевказаного акту перевірки.
В подальшому, 01.04.2019 року податковим орного були прийняті ППР № 0001004710 та № 0001014710.
Вищевказані ППР були оскаржені позивачем до ДФС України (скарги від 12.04.2019 року).
Рішенням від 18.06.2019 року № 27723/6/99-99-11-04-02-25 «Про результати розгляду скарг позивача», скарги ТОВ «ТРК «Україна» від 12.04.2019 року були задоволені, а вказані ППР скасовані.
В подальшому, на підставі наказу від 28.08.2019 року № 1708 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «ТРК «Україна», податковим органом була проведена документальна позапланової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства України по взаємовідносинах з ТОВ «АККОРДА» з серпня 2016 року по березень 2017 року - показників декларації з ПДВ та за 2016 рік, І квартал 2017 року - показників фінансової звітності з їх відображенням у деклараціях податку на прибуток підприємств, результати якої оформлені актом перевірки № 84/28-10-47-10/05744121 від 12.09.2019 року.
Висновки даного арку перевірки є аналогічні тим, які бузи зроблені податковим органом в акті перевірки № 21/28-10-47-10/05744121 від 01.03.2019 року.
Заперечення на висновки акту перевірки № 84/28-10-47-10/05744121 від 12.09.2019 року були направлені позивачем 25.09.2019 року на адресу Запорізького управління Офісу великих платників податків ДФС, яке листом від 09.10.2019 року повідомило позивача про правомірність висновків вищевказаного арку перевірки.
В подальшому, 15.10.2019 року податковим орного були прийняті спірні ППР.
Вищевказані ППР були оскаржені позивачем до ДФС України (скарги від 30.10.2019 року).
Рішенням від 28.12.2019 року «Про результати розгляду скарг позивача», скарги ТОВ «ТРК «Україна» від 30.10.2019 були залишені без задоволені, а спірні ППР не скасовані, що і спонукало позивача звернутись з відповідним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів врегульовано Податковим кодексом України №2755-VI від 02.12.2010 (далі ПК України), яким визначено вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (у редакції чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин).
Суд наголошує, що норми податкового кодексу застособуються в редакції саном на час прийняття спірних ППР.
Відповідно до п.п.20.1.4 п.20.1 ст. 20 ПК України, контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу (податкові органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи)), мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Згідно п.75.1 ст. 75 ПК України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.
Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.
Відповідно до пп. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється, якщо платником подано декларацію, в якій заявлено до відшкодування з бюджету податок на додану вартість, за наявності підстав для перевірки, визначених у розділі V цього Кодексу, та/або з від'ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.
Документальна позапланова перевірка з підстав, визначених у цьому підпункті, проводиться виключно щодо законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість та/або з від'ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.
Пунктом 78.4 ст. 78 ПК України передбачено, що про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.
Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків (крім перевірок, передбачених підпунктом 78.1.21 пункту 78.1 цієї статті) надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.
Згідно з п. 78.5. ст. 78 ПК України допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення документальної позапланової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.
Відповідно до п.81.1 ст.81 ПК України, у наказі про проведення зазначається дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу.
Непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.
Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п'ятому цього пункту, не дозволяється.
При пред'явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.
У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.
В данному випадку, за наслідками проведеної документальнлї позапланої виїзної перевірки позивача по взаємовіжносинам з ТОВ «АККОРДА» (актом перевірки № 84/28-10-47-10/05744121 від 12.09.2019 року), податковим органом були встановлені порушення позивачем вимог п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.п.140.4.2 п.140.2 ст.140 ПК України, в результаті чого завищено обєкт оподаткування податку на прибуток у спірному періоді, а також встановлено порушення ст.ст.187, 189, п.198.5 ст.198, ст.199, абз. «а» п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.2, абз. «в» п.200.4 ст.200 ПК України, в результаті чого занижено ПДВ у спірному періоді.
Суд зазначає, що ТОВ «ТРК «Україна» є організацією, яка здійснює діяльність у сфері телевізійного мовлення на підставі ліцензій на мовлення, виданих Національною радою України з питань телебачення та радіомовлення.
Матеріалами справи встановлено, що з метою ведення господарської діяльності, визначеної статутом позивача, останнім були укладені договори з ТОВ «АККОРДА» про надання послуг суборенди приміщень в тимчасове платне користування, в якості офісних приміщень, складських приміщень, приміщень для телевізійного мовлення, телевиробництва, студій, розміщення обладнання та інших цілей відповідно до статутної дільності товаритсва, за адресою: м. Київ, вул. Героїв Космосу, 4, а також замовлено надання послуг з облаштування, підтримки в працездатному стані та поточного обслуговування зазначених приміщень, сервісного обслуговування, а також послуг з розміщення транспортних засобів позивача за вказаною адресою.
Таким чином, суд дійшов висновку, що постачання постуг та виконання робті здійснювалось не підставі укладених між сторонами в письмовій формі договорів, які були підписані та скріплені печатками сторін договору.
На підтвердження виконання умов вказаних договорів позивачем до перевірки, а також до матеріалів позову додані акти наданх послуг за період з липня по вересень 2016 року, суми по яких були внесені до складу витрат, які враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток та податкові накладні, суми ПДВ по яких були віднесені до складу податкового кредиту позивача за відповідний період.
Вказані документи були досліджені судом в ході розгляду справи та останнім не встановлено їх дефектності.
В підтвердження реальності господарських операції між позивачем та його контрагентом до матеріалів справи додано та, в ході розгляду справи, досліджено судом:
1) оборотно-сальдову відомість рахунку 631 по контрагенту ТОВ «АККОРДА» за період березень 2016 - березень 2017 року;
2) картку рахунку 631 по контрагенту ТОВ «АККОРДА» за період березень 2016 - березень 2017 року, які таклож підверджують виконання вищевказаних договорів кожною із сторін.
В даному контексті слід наголосити, що частиною першою статті 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним (абзаци перший, другий частини другої цієї статті).
Згідно з частиною першою статті 216 ЦК недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування (абзац другий частини першої статті 216 ЦК).
Наслідки в податковому обліку створюють господарські операції, підтверджені належними документами, визначеними правовими нормами або діловим звичаєм. У разі визнання судом правочину недійсним, сторони такого правочину, здійснивши передбачені частиною другою статті 216 ЦК реституційні дії, вносять відповідні зміни у бухгалтерському обліку щодо вчинених на підставі такого договору господарських операцій, а також відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 ПК.
Суд наголошує, що ні в матеріалах акту перевірки позивача, ні до матеріалів справи відповідачами не надано жодного підтверджуючого доказу, що вищевказані договори, які були укладені між позивачем та ТОВ «АККОРДА» були визнані недійсними, так само, як і доводи, що ці договори не були виконані сторонами.
Суд зазначає, що під час проведення перевірки позивача було встановлено, що акти надання послуг з боку ТОВ «АККОРДА» були підписані директором - Тищенко Марією Олексіївною, яка у відповідності до вироку Вишгородського районного суду Київської області від 06.04.2018 року у справі № 363/4997/17 визнана винною у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.5 ст.27, ч.1 ст.205-1 КК України, що на думку податкового органу свідчить, що податкові накладні від імені ТОВ «АККОРДА» були підписані не повноважною особою, в зв'язку з чим останні не можуть посвідчувати факт надання послуг, а тому віднесення відображених в них сум ПДВ до складу податкового кредиту є безпідставним.
Вказане твердження на думку суду є безпідставним та необґрунтованим, з огляду на наступне.
Проаналізувавши вказаний вирок суд констатує, що ним не встановлено фіктивності господарських операцій між позивачем та ТОВ «АККОРДА», а лише встановлено факт пособництва ОСОБА_1 у підробці документів, які подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи та фізичної особи-підприємця, тобто внесенню до таких документів завідомо неправдивих відомостей, а також умисному поданні їх для проведення реєстраційних дій, що саме по собі не є достатнім і необхідним доказом, що підтверджує обставини безтоварності спірних господарських операцій та не виключає факт здійснення контрагентом позивача реальних господарських операцій, які підтверджено первинними документами.
Крім цього, злочин, передбачений ст.205-1 КК України, вважається закінченим з моменту державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності або набуття права власності на нього та не поширюється на подальшу діяльність юридичної особи.
Таким чином, вирок Вишгородського районного суду Київської області від 06.04.2018 року у справі № 363/4997/17 про визнання ОСОБА_2 винною у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.5 ст.27, ч.1 ст.205-1 КК України, на який посилається в акті перевірки податковий орган, не є беззаперечним доказом, підтвердження незаконної господарської діяльності між товариствами.
Вказаний вирок не містить жодних відомостей, які б відображали б обставини фінансово-господарської діяльності ТОВ «АККОРДА», як юридичної особи за період, який перевірявся податковим органом. Не містить вказаний вирок і доказів відсутність ознак реальності господарських операцій про які вказано в акті перевірки позивача.
Згідно із п.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-XIV (далі Закон № 996-XIV, в редакції станом на час виникнення спірних відносин), бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Статтею 9 Закон № 996-XIV встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
На платника податків покладається, зокрема, обов'язок вести бухгалтерський облік, а також складати звітність про фінансово-господарську діяльність.
Згідно п.44.1 ст.44 ПК України, Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
З вказаного можна дійти висновку, що складання первинних документів здійснюється з врахуванням сутності господарської операції; відповідності змісту операцій, що зафіксовані в документах реальним обставинам; прийняття до обліку та виконання лише документів на операції, що не суперечать нормативно-правовим актам.
Таким чином, відображенню в податковій звітності підлягає лише господарська операція, яка фактично відбулась, а не та, зміст, якої лише був відображений первинними документами.
Відповідно до п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України, об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.
Так, за приписами п.135.1 ст.135 ПК України, базою оподаткування є грошове вираження об'єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.
Відповідно до п.198.3 ст.298 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
- придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;
- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);
- ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Пунктом 198.6 ст.198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Відповідно до п.200.1 ст.200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Пунктом 200.4 ст.200 ПК України, визначено, що при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:
а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу
б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;
в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Висновок про нереальність господарської операції може ґрунтуватись на доказах, зокрема, про наявність таких обставин:
- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт, надання послуг;
- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької/економічної діяльності, у зв'язку з відсутністю матеріальних та людських ресурсів;
- облік для цілей оподаткування лише для тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вимоги;
- здійснення операцій з товаром, що не виробляється або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків в документах.
Суд наголошу, що контролюючим органом в акті перевірки, а також в ході розгляду справи не заперечується факт передання в суборенду приміщень за адресою: м. Київ, вул. Героїв Космосу, 4. Крім того, факт перебування позивача за вказаною адресою неодноразово засвідчувався перевірками Національної ради України з питань телебачення та радіомовлення.
Також контролюючим органом в акті перевірки не ставиться під сумнів наявність у позивача первинних документів, необхідних для підтвердження здійснення господарських операцій з ТОВ «АККОРДА».
Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог законодавства щодо формування об'єкта оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщодо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.
Виходячи з принципу індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування, негативні наслідки, зокрема, у вигляді позбавлення права на податковий кредит, можуть бути застосовані саме до того платника податків, який їх припустився, а не до іншої особи.
З урахуванням вищевказаного суд дійшов висновку, що факт реальності господарських операцій між позивачем та ТОВ «АККОРДА» (в частині укладення та реального виконання вищевказаних договорів) підтверджено належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, господарські операції відображені в бухгалтерському обліку позивача та податковій звітності, а право на формування податкового кредиту з ПДВ підтверджено податковими накладними.
Виходячи з вищевикладеного, суд дійшов висновку, що не знайшли свого підтвердження висновки податкового органу зроблені останнім в акті перевірки ТОВ «ТРК «Україна» № 84/28-10-47-10/05744121 від 12.09.2019 року, що є підставою для визнання протиправними та скасування оскаржуваних ППР.
Скасовуючи вищевказані ППР враховує суд також і доводи позивача щодо порушення податковим органом процедурних питань при складанні акту перевірки та прийнятті спірних ППР.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
За таких обставин, системно проаналізувавши приписи законодавства України, надавши оцінку з урахуванням усіх доказів у справі в їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення.
Керуючись ст. ст. 2, 90, 139-143, 242-246, 255 КАС України, суд
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 15.10.2019 № 0003295108 та податкове повідомлення-рішення від 15.10.2019 № 0003265108.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (ЄДРПОУ 43968079) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Україна" (ЄДРПОУ 05744121) витрати зі сплати судового збору у сумі 21 020 (двадцять одна тисяча двадцять) грн.
Рішення набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, що може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України до Шостого апеляційного адміністративного суду у зв'язку із початком функціонування модулів ЄСІТС з урахуванням підпунктів 15.1, 15.5 пункту 15 частини 1 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням рішення ВРП від 17.08.2021 № 1845/О/15-21 Про затвердження Положення про порядок функціонування окремих підсистем Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.
Копію рішення направити сторонам справи.
Рішення суду складене 25.08.2025.
Суддя Валентина ОРЛЕНКО