Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
з питання закриття провадження у справі
26.08.2025 Справа № 640/26327/20
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Супруна Ю.О. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, ОСОБА_2 про скасування реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації, -
ОСОБА_1 (надалі за текстом - ОСОБА_1 , позивачка) звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області (далі - Департамент ДАБІ у Київській області, відповідач), в якому просить суд скасувати реєстрацію декларації про готовність об'єкта до експлуатації, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначила, що ОСОБА_2 подала до Департаменту ДАБІ у Київській області недостовірні відомості (вона не будувала будинок), неправильно вказані площі будинку та не проводилось технічне обстеження будинку, а тому декларація про готовність об'єкта до експлуатації підлягає скасуванню.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.10.2020 позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.10.2020 відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_1 в забезпеченні позову.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.11.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.04.2021 залучено ОСОБА_2 до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.
На виконання пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» від 13.12.2022 №2825-ІХ та відповідно до Порядку передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 16.09.2024 № 399, дану справу передано до Харківського окружного адміністративного суду.
Відповідно до штемпеля на супровідному листі Київського окружного адміністративного суду справа №640/26327/20 надійшла до Харківського окружного адміністративного суду 13.03.2025.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.03.2025 справу № 640/26327/20 розподілено судді Супруну Юрію Олександровичу.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 20.03.2025 адміністративну справу № 640/26327/20 прийнято до провадження та запропоновано позивачу надати письмові пояснення щодо актуальності цього спору, а відповідачу - відзив на позовну заяву.
Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих, затвердженого наказом Міністерства розвитку громад та територій України № 376 від 28.02.2025, місто Харків у період з 24.02.2022 по 15.09.2022 належало до території активних бойових дій, а з 15.09.2022 по теперішній час є територією можливих бойових дій, розгляд справи було відтерміновано.
Крім того, на тривалість виготовлення процесуального документу вплинула обставина знаходження судді у відпустці та на лікарняному.
Згідно з положеннями ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до положень ст. 258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Згідно з положеннями ч.ч. 2, 3, 4, 5 ст. 262 КАС України, розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі. Підготовче засідання при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - протягом п'ятнадцяти днів з дня відкриття провадження у справі. Перше судове засідання у справі проводиться не пізніше тридцяти днів із дня відкриття провадження у справі. За клопотанням сторони суд може відкласти розгляд справи з метою надання додаткового часу для подання відповіді на відзив та (або) заперечення, якщо вони не подані до першого судового засідання з поважних причин. Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Відповідач, скориставшись правом, передбаченим статтею 162 КАС України, подав відзив на позовну заяву, який був отриманий Окружним адміністративним судом міста Києва 15.02.2021. У ньому відповідач зазначив, що під час реєстрації оскаржуваної декларації про готовність об'єкта до експлуатації діяв лише на підставі, у межах та в спосіб, що передбачені чинним законодавством України.
01.09.2021 третя особа, ОСОБА_2 , надіслала до Окружного адміністративного суду міста Києва письмові пояснення, в яких зазначила, що позивачем пропущено шестимісячний строк звернення до суду з цим позовом, вимога про скасування декларації про готовність об'єкта до експлуатації вже заявлялась в межах справи № 361/4783/16-ц і в її задоволенні було відмовлено. Також ОСОБА_2 вказала, що оскаржувана декларація про готовність об'єкта до експлуатації була оформлена у повній відповідності з вимогами Порядку, не містила невідповідностей вимогам декларацій законодавства і не були виявлені недостовірні відомості у поданих документах.
08.12.2021 представником позивача було подано письмові пояснення, в яких зазначено, що представник третьої особи, Грушка В.І., не є адвокатом, а тому не міг подавати до суду заяву про залучення ОСОБА_2 до розгляду цієї справи у якості третьої особи.
29.03.2025 ОСОБА_2 було надіслано до Харківського окружного адміністративного суду письмові пояснення, які за змістом дублюють раніше подані нею письмові пояснення від 01.09.2021.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає таке.
Судом встановлено такі обставини справи.
Станом на дату подання позовної заяви відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , належав на праві приватної власності ОСОБА_2 .
Також ОСОБА_2 є власником трьох земельних ділянок за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується наявними в матеріалах справи витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.
На зазначених земельних ділянках у 2003 році позивачка разом з ОСОБА_3 почали будувати будинок, а з 2005 року почали у ньому проживати.
Згідно з довідкою Погребської сільської ради Броварського району Київської області № 1406 позивачка разом з ОСОБА_3 будувала житловий будинок в АДРЕСА_1 і проживає в цьому будинку з 2005 року та станом на дату видачу цією довідки.
З березня 2006 року за вказаною адресою проживає мати позивачки.
У сільській раді інформація щодо перешкоджання ОСОБА_1 ОСОБА_2 користуванням земельною ділянкою та житловим будинком по АДРЕСА_1 відсутня.
Згідно з технічним паспортом від 23.07.2008, виготовленим та виданим Комунальним підприємством Київської обласної ради «Броварське міжміське бюро технічної інвентаризації» на ім'я ОСОБА_3 , по АДРЕСА_1 знаходиться житловий будинок, позначений на плані літерою «А-2», загальною площею 190,8 кв. м, житловою площею 113,7 кв. м.
11.08.2015 ОСОБА_2 подала до Департаменту ДАБІ в Київській області заяву про прийняття в експлуатацію об'єкта, два примірника заповненої декларації, технічний паспорт, виготовлений ТОВ «Благобудконсалт» 23.06.2015 з відміткою про проведення технічного обстеження, засвідчений в установленому порядку документ, що посвідчує право власності на земельну ділянку, на якій розміщено об'єкт.
В технічному паспорті від 23.06.2015, що виготовлений та виданий ТОВ «Благобудконсалт» на ім'я ОСОБА_2 , зазначено загальну площу житлового будинку - 206,9 кв. м, житлову площу - 125,6 кв. м.
Згідно з декларацією про готовність об'єкта до експлуатації житловий будинок під літерою «А» за адресою: АДРЕСА_1 , 2003-2008 року побудови, загальною площею 206,9 кв. м, житловою площею 125,6 кв. м., поверховість - два поверхи.
Відповідно до листа відділу містобудування та архітектури Броварської районної державної адміністрації Київської області від 10.08.2015 № 93 «Відповідність вимогам Державних будівельних норм України місяця розташування об'єкта» щодо об'єкта за адресою: АДРЕСА_1 , порушень будівельних норм не виявлено.
З огляду на зазначене, 25.08.2015 відповідачем було здійснено реєстрацію поданої декларації про готовність об'єкта до експлуатації за № КС182152371505.
Вважаючи, що вказана декларація порушує її права ОСОБА_1 звернулась до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 2 статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
За змістом пунктів 1, 2, 7 частини 1 статті 4 КАС України:
1) адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір;
2) публічно-правовий спір - це спір, у якому:
хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або
хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або
хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи;
7) суб'єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, орган військового управління, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів визначені у статті 19 КАС України.
З вищезазначеного вбачається, що компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2019 у справі № 815/4789/16.
З матеріалів справи вбачається, що позивачка звернулась до адміністративного суду з позовом про скасування реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , здійсненої за заявою ОСОБА_2 .
На обґрунтування заявлених позовних вимог ОСОБА_1 посилається на те, що вона брала участь у будівництві цього будинку і саме вона в ньому проживає, натомість ОСОБА_2 участі у будівництві не брала.
Відповідно до частини 2 статті 331 Цивільного кодексу України визначено, що право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
З матеріалів справи вбачається, що відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 46616237 від 30.10.2015 житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , належить на праві приватної власності ОСОБА_2 .
Із зазначеного вбачається, що зареєстрована відповідачем декларація про готовність об'єкта до експлуатації, що стала підставою для видачі третій особі свідоцтва про право власності на будинок та реєстрацію за ОСОБА_2 права власності на будинок вичерпала свою дію і її скасування жодним чином не призведе до поновлення порушених прав позивача.
Таким чином, спір у цій справі стосується не стільки правомірності дій відповідача при реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації, скільки правомірності набуття ОСОБА_2 права власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , а тому захист порушеного права власності позивача має вирішуватися в порядку, встановленому ЦПК України.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2019 у справі № 815/4789/16.
Відповідно до правового висновку, викладеному в постанові КАС ВС від 16.06.2022 у справі № 815/2573/17 не є публічно-правовим спір між суб'єктом владних повноважень та суб'єктом приватного права - фізичною чи юридичною особою, у якому управлінські дії суб'єкта владних повноважень спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав фізичної чи юридичної особи. У такому випадку - це спір про право цивільне, незважаючи на те, що у спорі бере участь суб'єкт публічного права, а спірні правовідносини врегульовано нормами цивільного та адміністративного права.
Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції.
Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 15.05.2018 у справі № 815/7121/14 та від 13.06.2018 у справі № 816/421/17.
Отже, з огляду на те, що звертаючись до суду з цим позовом позивачка просить скасувати реєстрацію декларації про готовність об'єкта до експлуатації, за результатами якої було зареєстровано право власності на житловий будинок за третьою особою, вказаний спір не є публічно-правовим, адже спрямований на захист саме цивільних прав та інтересів ОСОБА_1 , а тому має розглядатися за правилами ЦПК України.
При ухваленні цього рішення суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів позивача), сформовану у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04), згідно з якою з огляду на усталену практику, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).
За змістом пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Таким чином, судом були вивчені і інші аргументи, однак вони є такими, що не потребують детального аналізу у судовому рішенні, адже вищенаведених висновків суду не спростовують.
За змістом статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
За змістом пункту 1 частини 1 статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Відповідно до частини 1 статті 239 КАС України якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.
Відповідно до частини 1 статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до положень статті 139 КАС України.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 19, 139, 238, 239, 241-245, 248, 250, 255, 256, 293, 295, 297 КАС України, суд, -
Провадження по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, ОСОБА_2 про скасування реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації - закрити.
Роз'яснити позивачу, що даний спір підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства.
Ухвала може бути оскаржена до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту ухвали.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Ю.О. Супрун