про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі
Справа № 500/4933/25
25 серпня 2025 рокум.Тернопіль
Суддя Тернопільського окружного адміністративного суду Баб'юк П.М., перевіривши матеріали адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Козівської селищної ради про визнання протиправним та скасування рішення,-
ОСОБА_1 звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду із позовом до Козівської селищної ради, в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення Козівської селищної ради від 18.03.2025 року №52, яким затверджено акт №3 з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що рішенням Козівської селищної ради від 18.03.2025 №52 затверджено акт №3 з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам.
Відповідно до акта на земельній ділянці за адресою АДРЕСА_1 знаходиться майно, яке належить на праві власності ОСОБА_1 відповідно до Свідоцтв про придбання майна з прилюдних торгів від 27.04.2015 року №371, 372, 373.
Розмір збитків, завданих власнику землі або землекористувачу за період з 01.02.2022 по 01.02.2025 орієнтовно становить 626893 грн 16 коп.
Ставка орендної плати, яка бралась для розрахунку збитків становить 5% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки за мінусом суми податку, яка була ними сплачена за даний період.
Вказує, що відповідно до акта на засіданні Комісії з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам були присутні голова комісії ОСОБА_2 , заступник голови комісії Солтис Р. В., члени комісії ОСОБА_3 , Солтис О. 3., Пильнюк В. Є., Скакун О. Я., ОСОБА_4 , секретар комісії Сваток Л. М., що підтверджується підписами останніх в акті. Також, на засідання даної комісії мав бути запрошений позивач ОСОБА_1 , однак останнього на жодне засідання комісії не запрошували, зі змістом акта та рішенням Козівської селищної ради від 18.03.2025 року №52 позивач ознайомився лише разом із матеріалами судової справи, до того моменту про їх існування останньому не було відомо.
Зазначає, що позивач фактично не використовує зазначену земельну ділянку, позивачем не обґрунтовано чому ставка орендної плати, яка бралась для розрахунку збитків становить саме 5% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.
Вказує, що позивач не згідний із визначеним розміром нормативної грошової оцінки земельної ділянки, оскільки не проведено комісійну експертизу щодо вартості земельних ділянок та вартості права користування ними, тому розмір завданих збитків є необґрунтованим.
Також, вказує, що Козівською селищною радою допущено дискримінацію позивача перед іншими власниками майна, яке знаходиться на земельних ділянках селищної ради, оскільки рада звернулась із позовною заявою лише до позивача.
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України(далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи немає підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом. Частиною другою цієї ж статті передбачено, що суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.
Вирішуючи питання щодо відкриття провадження у адміністративній справі, суд виходить з наступного.
У відповідності до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Словосполучення "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття "суд, встановлений законом" у частині першій статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів". З огляду на це не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, не передбаченої законом.
На підставі частини 2 статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Згідно із ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
На підставі п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Адміністративна юрисдикція визначається Кодексом адміністративного судочинства України за допомогою трьох критеріїв, а саме: предметної (родової), інстанційної (функціональної) та територіальної (просторової) (підсудності).
Пунктом 1 ч. 1 ст. 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.
Суб'єктом владних повноважень визнається орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб'єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування.
Індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження (пункт 1 частини першої статті 19 КАС України).
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Таким чином, визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є наявність публічно-правового спору, в якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції і який виник у зв'язку з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій. Ці функції суб'єкт повинен виконувати саме в тих правовідносинах, у яких виник спір.
За змістом частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Отже, обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Тобто, у порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення, яке порушує безпосередньо права чи обов'язки позивача.
Оспорюваним рішенням Козівської селищної ради затверджено акт №3 з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам від 06.03.2025.
Враховуючи наведене, суд зазначає, що повноваження відповідача у цьому випадку обмежуються лише обчисленням розміру збитків у встановленому порядку. Що стосується відшкодування виявлених збитків, то вони не можуть бути примусово відшкодовані на підставі рішення Козівської селищної ради. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом. Таким чином, оскаржуване рішення Козівської селищної ради не створює жодних правових наслідків для ОСОБА_1 , тому не може порушувати його права чи інтереси.
Суд зазначає, що рішення Козівської селищної ради про затвердження акта №3 з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам від 06.03.2025, не є рішенням суб'єкта владних повноважень у розумінні статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов'язків для ОСОБА_1 , тому воно не може бути предметом спору.
Відсутність спору, у свою чергу, виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту. Такі вимоги не підлягають розгляду як в порядку адміністративного судочинства, так і взагалі не підлягають судовому розгляду.
Обраний позивачем спосіб захисту прав шляхом подання позову про визнання протиправним та скасування рішення Козівської селищної ради від 18.03.2025 року №52, яким затверджено акт №3 з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, сам по собі не сприяє ефективному відновленню порушеного права.
Аналогічна позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 501/463/15-а, від 23 січня 2019 року у справі № 750/10172/17, від 27 березня 2019 року у справі № 917/902/18 та Верховного Суду від 23 грудня 2019 року у справі №712/3842/17, від 16 березня 2020 року у справі №127/31684/13-а, від 07 лютого 2020 року у справі № 824/303/19-а та від 23 червня 2021 року у справі № 750/10177/17.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
На підставі вищезазначеного, суддя приходить до висновку, що подана позовна заява не підлягає розгляду адміністративним судом, а тому суддя відмовляє у відкритті провадження в цій справі.
Керуючись статтями 170, 241, 248 КАС України, суддя
Відмовити у відкриті провадження в адміністративній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Козівської селищної ради про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Копія ухвали про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі надіслати особі, яка подала позовну заяву, разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами.
Згідно із частиною другою статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст ухвали виготовлено і підписано 25 серпня 2025 року.
Суддя Баб'юк П.М.