Справа № 500/3166/25
25 серпня 2025 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Мандзія О.П., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправним та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, в якій просить:
визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області від 05.03.2025 №192450006643 про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 ;
визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 20.03.2025 №192450006643 про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 ;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області призначити пенсію з дати первинного звернення позивачем до територіальних органів Пенсійного фонду України 24.02.2025 та зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу, що враховується при призначенні, виплаті та перерахунку пенсії: період трудової діяльності з 10.10.1986 по 02.10.1987 в ДСК-500 Тюменського виробничого лісозаготівельного деревообробного об'єднання "Буря" згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 від 31.08.1987; період проходження строкової військової служби у Нечорнозем'ї зоні РСФСР з 19.09.1990 по 09.09.1992.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 24.02.2025 звернувся до Головного управління пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо призначення пенсії за віком. Страховий стаж особи становить 29 років 14 днів згідно рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 20.03.2025 №192450006643. Проте, Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області в листах від 05.03.2025 та від 20.03.2025, підготовлених за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області та Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області, повідомило позивача, що відповідно до поданої ним заяви для призначення пенсії по віку відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу від 30 років. Зокрема, за доданими документами до страхового стажу позивача не зараховано: період роботи з 10.10.1986 по 02.10.1987 в ДСК-500 Тюменського виробничого лісозаготівельного деревообробного об'єднання "Буря" згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 від 31.08.1987, оскільки запис про звільнення засвідчено печаткою, що неможливо ідентифікувати; період проходження військової служби у російській федерації з 19.09.1990 по 09.09.1992, у зв'язку з припиненням участі російської федерації з 01.01.2023 в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992.
Позивач вважає, що пенсійний орган протиправно не зарахував до страхового стажу для призначення пенсії відповідний період роботи та військову службу попри те, що вони належним чином підтверджуються наданими документами, записами трудової книжки, що слугувало підставою для звернення до суду з цим позовом.
Ухвалою суду від 02.06.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області подано до суду відзив на позовну заяву. Заперечуючи проти позову, відповідач послався на те, що ОСОБА_1 12.03.2025 звернувся з заявою про призначення пенсії за віком до територіальних органів Пенсійного фонду України відповідно до ст.26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". За принципом "екстериторіальності" визначено структурний підрозділ органу, що призначає пенсію - Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, який уповноважено розглянути подану позивачем заяву. Страховий стаж позивача становить 29 років 14 днів. До страхового стажу позивача не зараховано: період роботи з 10.10.1986 по 02.10.1987 згідно трудової книжки серії НОМЕР_2 від 31.08.1987, оскільки запис про звільнення засвідчено печаткою що неможливо ідентифікувати; період проходження військової служби у російській федерації з 01.01.1992 по 09.09.1992, оскільки відповідно до ст.45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" період роботи на території російської федерації зараховується лише по 31.12.1991 на підставі ст.11 Угоди про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудящих-мігрантів від 15.04.1994 (період до 31.12.1991 - зараховується без легалізації), а також, оскільки російська федерація з 01.01.2023 припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992. При цьому до страхового стажу зараховуються періоди роботи по 31.12.1991. Враховуючи вищезазначене, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області прийнято рішення № 192450006643 від 20.03.2025 про відмову у призначенні пенсії за віком відповідно до ст.26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу - 30 років.
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області подано до суду відзив на позовну заяву. Заперечуючи проти позову, відповідач послався на те, що 24.02.2025 позивач звернувся до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком згідно з ст.26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Для прийняття рішення за результатами поданої заяви за принципом екстериторіальності структурним підрозділом визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області. За результатами розгляду заяви Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області прийняло рішення №192450006643 від 05.03.2025 про відмову у призначенні пенсії за віком. Страховий стаж - 27 років 09 місяців 06 днів. До страхового стажу позивача не зараховано: період роботи з 10.10.1986 по 02.10.1987 відповідно до трудової книжки від 31.08.1987 та період проходження військової служби з 24.09.1990 по 31.12.1991 відповідно до довідки від 15.01.2024 № 6, оскільки відсутня інформація про неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення російської федерації; період проходження військової служби з 01.01.1992 по 09.09.1992, оскільки 01.01.2023 припинена дія угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення вчиненої 13.03.1992.
У відповіді на відзив позивач вказує, що та обставина, що підприємством, де працював позивач, засвідчено записи в трудовій книжці нечітким відбитки печатки, не робить записи про роботу на цьому підприємстві недійсними. Позивач має відповідні записи у трудовій книжці щодо спірного періоду роботи та ці записи є належними та допустимими доказами на підтвердження його страхового (трудового стажу). Також позивачем надано усі належні докази, що підтверджують період проходження військової служби в російській федерації, а саме: довідку, видану ІНФОРМАЦІЯ_2 15.01.2024 за №6, відповідно до якої ОСОБА_1 , дійсно проходив строкову військову службу в період з 24.09.1990 по 09.09.1992; військовий квиток ВЧ № НОМЕР_3 , виданий, на ім'я ОСОБА_1 , де вказано, що позивач був призначений помічником начальника МТО в/ч НОМЕР_4 на підставі наказу командира в/ч НОМЕР_5 №033 від 24.09.1990. Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 29.11.2022 № 1328 "Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення". Проте, вказана постанова набрала чинності лише 02.12.2022, натомість у період проходження військової служби позивачем вказана Угода була чинною та передбачала право на пенсію громадянам держав - учасниць Угоди з врахуванням трудового стажу, набутого на території будь-якої з цих держав. Тому, період проходження військової служби підлягає зарахуванню до страхового стажу позивача в повному обсязі.
Копію ухвали про відкриття провадження у справі від 02.06.2025 Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області отримало 03.06.2025, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
Відповідач у строк встановлений судом (п'ятнадцять днів з дня вручення йому ухвали про відкриття провадження у справі) та станом на 25.08.2025 відзив на позов не подав, як і будь-які докази у спростування позовних вимог. Клопотань про продовження процесуального строку також до суду не надходило.
Відповідно до ч.6 ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
У зв'язку з перебуванням головуючого судді у відпустці, суд розглядає справу за межами строків, передбачених ч.1 ст.258 КАС України, в перший робочий день - 25.08.2025.
Розглянувши справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечення на позов, суд при прийняті рішення виходить з наступних підстав і мотивів.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , протягом трудової діяльності працював на різних посадах, що підтверджується відомостями трудової книжки серії НОМЕР_1 від 31.08.1987, зокрема, з 10.10.1986 по 02.10.1987 в ДСК-500 Тюменського виробничого лісозаготівельного деревообробного об'єднання "Буря". 11.09.1990 позивача звільнено з Кременецького дослідного спеціалізованого заводу в зв'язку з призовом в ряди Радянської Армії.
Згідно з довідкою, виданою ІНФОРМАЦІЯ_2 15.01.2024 №6, ОСОБА_1 дійсно проходив строкову військову службу в період з 24.09.1990 по 09.09.1992. З них приймав участь в заходах, у будівництві і ремонті та реконструкції доріг у Нечорнозем'ї зоні РСФСР з 19.09.1990 по 09.09.1992.
Відповідно до записів у військовому квитку ВЧ № НОМЕР_3 , виданому на ім'я ОСОБА_1 , позивач був призначений помічником начальника МТО в/ч НОМЕР_4 на підставі наказу командира в/ч НОМЕР_5 №033 від 24.09.1990.
24.02.2025 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області з заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Для прийняття рішення за результатами поданої заяви за принципом екстериторіальності структурним підрозділом визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області №192450006643 від 05.03.2025 відмовлено ОСОБА_1 у призначені пенсії, у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу, передбаченого ст.26 до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Страховий стаж - 27 років 09 місяців 06 днів. До страхового стажу позивача не зараховано: період роботи з 10.10.1986 по 02.10.1987 відповідно до трудової книжки від 31.08.1987 та період проходження військової служби з 24.09.1990 по 31.12.1991 відповідно до довідки від 15.01.2024 №6, оскільки відсутня інформація про неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення російської федерації; період проходження військової служби з 01.01.1992 по 09.09.1992, оскільки 01.01.2023 припинена дія угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення вчиненої 13.03.1992.
12.03.2025 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області з заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Для прийняття рішення за результатами поданої заяви за принципом екстериторіальності структурним підрозділом визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №192450006643 від 20.03.2025 відмовлено ОСОБА_1 у призначені пенсії, у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу, передбаченого ст.26 до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Страховий стаж - 29 років 14 днів. До страхового стажу позивача не зараховано: період роботи з 10.10.1986 по 02.10.1987 згідно трудової книжки серії НОМЕР_2 від 31.08.1987, оскільки запис про звільнення засвідчено печаткою що неможливо ідентифікувати; період проходження військової служби у російській федерації з 01.01.1992 по 09.09.1992, у зв'язку з припиненням участі російської федерації з 01.01.2023 в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992.
Не погоджуючись з такими рішеннями, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.
Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість рішень відповідачів на відповідність вимогам ч.2 ст.2 КАС України, суд виходить з наступного.
Згідно з ч.3 ст.23 Загальної Декларації прав людини, п.4 ч.1 Європейської Соціальної хартії та ч.3 ст.46 Конституції України кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам регулює Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Статтею 8 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачене право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Згідно із ч.3 ст.4 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються види пенсійного забезпечення, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення.
Відповідно до змісту ст.5 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат.
За змістом ч.1 ст.24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Згідно з ч.4 ст.24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Частиною 1 ст.26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначено, що починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років.
У законодавстві, що діяло раніше (до 01.01.2004), зокрема у Законі України "Про пенсійне забезпечення", йдеться про стаж роботи, що дає право на призначення трудових пенсій (загальний трудовий стаж).
Зміст поняття "загальний трудовий стаж" є ширшим, ніж поняття "страховий стаж", оскільки до першого включаються також періоди суспільно корисної діяльності, коли особа не підлягала загальнообов'язковому соціальному страхуванню.
Положеннями ст.56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Водночас, п."в" ч.3 вказаної статті передбачено, що до стажу роботи зараховується також військова служба та перебування в партизанських загонах і з'єднаннях, служба в органах державної безпеки, внутрішніх справ та Національної поліції, незалежно від місця проходження служби.
Відповідно до ст.48 Кодексу законів про працю України, положення якої кореспондуються зі ст.62 Закону України "Про пенсійне забезпечення", основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Аналогічна норма передбачена постановою Кабінету Міністрів "Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній" від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок №637).
Згідно з п.3 Порядку №637, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Відповідно до п.6 Порядку №637, для підтвердження військової служби, служби цивільного захисту, служби в органах державної безпеки, розвідувальних органах, Держспецзв'язку приймаються, зокрема, військові квитки; довідки територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, військових частин і установ системи Міноборони, МВС, МНС, Мінінфраструктури, СБУ, розвідувальних органів, ДПС, Управління державної охорони, Держспецзв'язку, Держприкордонслужби, Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС.
Пунктом 20 Порядку №637 встановлено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток №5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. Додатково в довідці наводяться такі відомості: стосовно трактористів-машиністів підприємств сільського господарства (в тому числі колгоспів) - про безпосередню зайнятість у виробництві сільськогосподарської продукції.
Отже, основним документом, який підтверджує наявність у особи трудового стажу, є трудова книжка.
При цьому, чинним законодавством встановлено пріоритетність записів у трудовій книжці перед відомостями про період роботи, що можуть міститися в інших документах, а також необхідність надання уточнюючої довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників для підтвердження спеціального трудового стажу лише у випадку, коли в трудовій книжці відсутні відповідні відомості.
Як передбачено п.4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 №301 "Про трудові книжки працівників", відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб'єкта господарювання. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
На момент внесення записів у трудову книжку позивача діяв Порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях визначений Інструкцією про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, затвердженою постановою Державного комітету ради міністрів СРСР з питань праці та заробітної плати від 09.07.1958 №620 та Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.1974 №162 (далі - Інструкція №162).
Згідно з п.2.2. Інструкції № 162 заповнення трудової книжки вперше здійснюється адміністрацією підприємства у присутності робітника не пізніше тижневого строку з дня прийняття на роботу. До трудової книжки вносяться, зокрема, відомості про працівника: прізвище, ім'я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про роботу: прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення.
Відповідно до п.2.3. Інструкції № 162 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Наприклад, якщо робітник або службовець прийнятий на роботу 5 січня 1984 р., у графі 2 трудової книжки раніше встановленого зразка (1938 року) записується "1984.05.01", в трудових книжках, виданих після 1 січня 1975 р.; "05.01.1984". Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів.
У разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення на іншу постійну роботу, про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується адміністрацією того підприємства, де було зроблено відповідний запис. Адміністрація за новим місцем роботи зобов'язана надати працівнику в цьому необхідну допомогу (п.2.5. Інструкції № 162).
Згідно з п.2.11 Інструкції № 162 після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник підписом засвідчує правильність внесених відомостей. Першу сторінку (титульний лист) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або друк відділу кадрів), де вперше заповнювалася трудова книжка.
Аналогічні за змістом положення містить також Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджена наказом Міністерством праці України, Міністерством юстиції України, Міністерством соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за № 110.
Аналіз вказаних норм свідчить, що законодавством чітко визначено порядок організації ведення, обліку, зберігання і видачу трудових книжок працівників, а також встановлено відповідальність за порушення такого порядку.
Всі записи, які мають відношення до трудової діяльності працівника та вносяться до трудової книжки, можуть бути внесені вичерпним колом осіб, насамперед керівником підприємства, установи, організації в порядку, строк та спосіб, передбачений відповідним законодавством.
Самостійне внесення працівником відомостей щодо своєї трудової діяльності, а також внесення виправлень у разі неправильного або неточного запису не передбачено.
Отже, обов'язок щодо внесення достовірних та правильних записів до трудової книжки працівника покладається саме на власника або уповноважений ним орган, тобто на роботодавця.
Відмовляючи позивачу у призначенні пенсії, Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області у рішенні №192450006643 від 05.03.2025 та Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області у рішенні №192450006643 від 20.03.2025 послались на те, що страховий стаж ОСОБА_1 є меншим за необхідний, до якого не враховано період роботи з 10.10.1986 по 02.10.1987 згідно трудової книжки серії НОМЕР_2 від 31.08.1987, оскільки запис про звільнення засвідчено печаткою що неможливо ідентифікувати.
З наявної в матеріалах справи копії трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 від 31.08.1987 слідує, що ОСОБА_1 працював з 10.10.1986 по 02.10.1987 в ДСК-500 Тюменського виробничого лісозаготівельного деревообробного об'єднання "Буря".
Суд вважає за необхідне зазначити, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці чи у довідці.
Вказані відповідачами недоліки в трудовій книжці, такі як нечіткий відбиток печатки в записі про звільнення, що фактично існує, не може бути підставою для виключення такого періоду з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві (організації), та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства (організації) не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії.
Такий правовий підхід відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладених у постанові від 06.02.2018 по справі №677/277/17, від 21.02.2018 у справі №687/975/17, від 26.06.2019 у справі №607/4243/17, яка враховується судом в силу приписів ч.5 ст.242 КАС України.
Суд наголошує, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.
Відповідачами не враховано, що не усі недоліки можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Таким чином, суд дійшов переконання, що до страхового стажу позивача підлягає зарахуванню періоди роботи з 10.10.1986 по 02.10.1987, оскільки такий відповідає записам в його трудовій книжці, недостовірності або інших ознак юридичної дефектності якої не встановлено, а тому її належить розглядати як належний та допустимий доказ у справі, а вказані відповідачами недоліки у записі про звільнення, з огляду на те, що обов'язок належного оформлення трудової книжки та іншої документації покладається не на працівника, а на роботодавця чи інших уповноважених осіб, не може бути підставою для відмови у зарахуванні зазначеного періоду.
Разом з цим, згідно з відомостями трудової книжки серії НОМЕР_1 від 31.08.1987 11.09.1990 позивача звільнено з Кременецького дослідного спеціалізованого заводу в зв'язку з призовом в ряди Радянської Армії.
Згідно з довідкою, виданою ІНФОРМАЦІЯ_2 15.01.2024 №6, ОСОБА_1 дійсно проходив строкову військову службу в період з 24.09.1990 по 09.09.1992. З них приймав участь в заходах, у будівництві і ремонті та реконструкції доріг у Нечорнозем'ї зоні РСФСР з 19.09.1990 по 09.09.1992.
Відповідно до записів у військовому квитку ВЧ № НОМЕР_3 , виданому на ім'я ОСОБА_1 , позивач був призначений помічником начальника МТО в/ч НОМЕР_4 на підставі наказу командира в/ч НОМЕР_5 №033 від 24.09.1990.
Безпідставними є посилання Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області у рішенні №192450006643 від 05.03.2025 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії на незарахування до його страхового стажу періоду проходження військової служби з 24.09.1990 по 31.12.1991 відповідно до довідки від 15.01.2024 №6, оскільки відсутня інформація про неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення російської федерації.
Згідно з п.1.8 розділу І Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1 (далі - Порядок №22-1), у разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис (у разі подання заяви через вебпортал або засобами Порталу Дія таке повідомлення надсилається особі через електронний кабінет користувача вебпорталу або засобами Порталу Дія.
Відповідно до п. 4.2 розділу IV Порядку № 22-1, при прийманні документів працівник структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб, зокрема, повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів.
Доказів повідомлення відповідачем позивача у визначений Порядком № 22-1 спосіб про необхідність подання додаткових документів, в тому числі особистого повідомлення про неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення російської федерації матеріали справи не містять.
Водночас Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області у рішенні №192450006643 від 05.03.2025 та Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області у рішенні №192450006643 від 20.03.2025 не враховано до страхового стажу ОСОБА_1 період проходження військової служби з 01.01.1992 по 09.09.1992, оскільки 01.01.2023 припинена дія угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення вчиненої 13.03.1992.
Так, одним із міжнародних договорів з питань пенсійного забезпечення, який підписала Україна, стала багатостороння Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, зобов'язання за якою взяли на себе дев'ять держав - учасниць СНД, в тому числі Україна та російська федерація (далі - Угода від 13.03.1992).
Відповідно до ст.1 Угоди від 13.03.1992, пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць цієї Угоди та членів їхніх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.
Статтею 5 Угоди від 13.03.1992 встановлено, що ця Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав - учасниць Угоди.
Отже, дія цієї угоди розповсюджувалася на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені чи будуть установлені законодавством держав-учасниць угоди.
Згідно з абз.2, 3 ст.6 Угоди від 13.03.1992 трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв'язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.
Зміст наведених положень вказаних міжнародних договорів передбачає, що стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховуються при встановленні права на пенсію і її обчислення. Водночас, обчислення стажу здійснюється згідно із законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність, а пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць проводиться за законодавством держави, на території якого вони проживають.
Наведене також підтверджує, що діюче в Україні пенсійне законодавство визначає, що у разі, якщо пенсія призначена на території України, а особа працювала на території російської федерації або на підприємстві, зареєстрованому на території російської федерації, після 13.03.1992, то цей стаж має враховуватися на території України як власний страховий (трудовий) стаж, хоча пенсійні внески можуть сплачуватися в російської федерації. Тобто, існує гарантія врахування страхового (трудового) стажу кожної із сторін при призначенні пенсії на її території без перерахування страхових внесків.
Вказане узгоджується з правовою позицією, викладеною в постановах Верховного Суду від 14.11.2019 у справі № 676/6166/16-а, від 16.04.2020 у справі № 555/2250/16-а від 17.06.2020 у справі № 646/1911/17, від 21.02.2020 у справі № 291/99/17 та від 06.07.2020 у справі № 345/9/17.
Відповідно до ст.11 зазначеної Угоди від 13.03.1992, необхідні для пенсійного забезпечення документи, видані у належному порядку на території держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав і держав, що входили до складу СРСР або до 1 грудня 1991 року, приймаються на території держав - учасниць Співдружності без легалізації.
З огляду на викладене, цією Угодою визначено стаж, який підлягає безумовному врахуванню при призначенні пенсії.
Положення цієї Угоди були чинними на період проходження позивачем військової служби з 01.01.1992 по 09.09.1992. Дія цієї Угоди припинена згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 639 від 24.06.2023.
Відповідно до ст.58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Отож доводи відповідачів щодо припинення участі російської федерації в Угоді суд вважає неприйнятними, оскільки у період роботи позивача вказана Угода була чинною та передбачала право на пенсію громадянам держав - учасниць Угоди з врахуванням трудового стажу, набутого на території будь-якої з цих держав.
При цьому суд зазначає, що за наявності чинних у період проходження військової служби позивача положень Угоди, що передбачали відповідне право, позивач не може нести негативні наслідки у вигляді відмови у зарахуванні спірного періоду до страхового стажу.
Також суд зазначає, що в силу п.2 ст.13 Угоди пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.
Тож припинення участі російської федерації в Угоді, так само, як і прийняття постанови Кабінетом Міністрів України від 29.11.2022 №1328 "Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення", не є підставою для відмови в обчисленні стажу позивача, адже такий стаж ним набутий до ухвалення відповідних рішень.
Крім того, суд зауважує, що набутий позивачем трудовий стаж не повинен піддаватися сумніву та позбавляти особу права на зарахування відповідних періодів до стажу з тих міркувань, що у зв'язку з військовою агресією російської федерації припинено співробітництво з країною-агресором.
Позиція відповідачів суперечить принципу верховенства права, оскільки право позивача на призначення / перерахунок пенсії не пов'язується з такими чинниками, як припинення дипломатичних відносин з однією з держав-учасниць Угоди.
Оцінюючи викладені обставини у їх сукупності, оскільки позивач досяг відповідного віку, має достатній загальний страховий стаж, з урахуванням зарахованого відповідачами самостійно та висновків суду у даному рішенні, суд дійшов висновку про невідповідність рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області №192450006643 від 05.03.2025 та рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №192450006643 від 20.03.2025 критеріям правомірності рішення суб'єкта владних повноважень в контексті ч.2 ст.2 КАС України, а отже такі є протиправними та підлягають скасуванню.
Як передбачено п.2 ч.2 ст.245 КАС України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
У разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду (ч.3 ст.245 КАС України).
З правового аналізу зазначених норм вбачається, що такі повноваження суд реалізує у разі встановленого факту порушення прав, свобод чи інтересів позивача і необхідність їх відновлення таким способом, який би гарантував повний захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечував його виконання та унеможливлював необхідність наступних звернень до суду.
Суд констатує, що у спірних правовідносинах нормами чинного законодавства, враховуючи наявність у ОСОБА_1 відповідного віку, достатнього страхового стажу, не передбачено альтернативних способів поведінки, дій, рішень суб'єкта владних повноважень, окрім як призначення пенсії за віком відповідно до ст.26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Відповідно до приписів розділу IV Порядку №22-1 після реєстрації заяви та сканування документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу (п.4.2). Рішення за результатами заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи (п.4.3).
Заяву про призначення пенсії позивач подав за місцем проживання, тобто до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області.
Подана заява відповідно до екстериторіальності розподілу єдиної черги завдань розглядалась Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області та Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області, які прийняли спірні рішення про відмову в призначенні пенсії.
Тож, дії зобов'язального характеру має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що розглянув заяву позивача, яким у цьому випадку є Головне управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області, що останнім розглядало заяву позивача про призначення пенсії).
Вказане відповідає правовій позиції Верховного Суду щодо застосування норм права в аналогічних спірних правовідносинах, висловленій у постанові від 08.02.2024 у справі №500/1216/23.
Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області не здійснювало розгляд заяви позивача, не приймало рішення про відмову у призначенні пенсії, а тому відсутні правові та фактичні обставини для задоволення щодо нього позовних вимог.
З приводу дати, з якої слід призначити пенсію позивачу, то суд зауважує, що згідно з п.1 ч.1 ст.45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
З аналізу наведеної норми Закону вбачається, що пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося до спливу трьох місяців з дня виникнення права на призначення такої пенсії.
Відтак з урахуванням наведеного, з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів позивача, для реалізації ним у повній мірі гарантованого Конституцією України права на належне пенсійне забезпечення, порушеного протиправною відмовою відповідача, суд вважає за необхідне зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області призначити позивачу пенсію за віком з дня первинного звернення за пенсією - 24.02.2025, зарахувавши до страхового стажу періоди з 10.10.1986 по 02.10.1987 та з 01.01.1992 по 09.09.1992.
Що ж стосується заявленого до зарахування до страхового стажу в позовних вимогах періоду з 19.09.1990 по 31.12.1991, то суд відзначає, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області не враховано період його проходження військової служби у російській федерації саме з 01.01.1992 по 09.09.1992.
Згідно з ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
При цьому, ч.2 ст.77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За наслідками судового розгляду, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів на обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності оскаржуваних дій.
Таким чином, враховуючи встановлені судом обставини справи, оцінивши добуті докази в їх сукупності за правилами ст.90 КАС України та аналізуючи наведені положення законодавства, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення частково.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з ч.3 ст.139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Оскільки позов підлягає до задоволення частково, то суд присуджує на користь позивача здійснені ним та документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору розмірі 605,60 грн відповідно до квитанції № 3KRE-YYS8-T4FE від 19.05.2025 на суму 1211,20 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області.
Керуючись ст.139, 241-246, 250 КАС України, суд
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області №192450006643 від 05.03.2025 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №192450006643 від 20.03.2025 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 24.02.2025, зарахувавши до страхового стажу періоди з 10.10.1986 по 02.10.1987 та з 01.01.1992 по 09.09.1992.
Стягнути з державного бюджету за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 302 (триста дві) гривні 80 (вісімдесят) копійок.
Стягнути з державного бюджету за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 302 (триста дві) гривні 80 (вісімдесят) копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 25 серпня 2025 року.
Реквізити учасників справи:
позивач: - ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_6 );
відповідач: - Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (місцезнаходження: майдан Волі, 3, м.Тернопіль, Тернопільський р-н, Тернопільська обл., 46001, код ЄДРПОУ: 14035769).
- Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (місцезнаходження: вул.Канатна, 83, м.Одеса, Одеський р-н, Одеська обл., 65012, код ЄДРПОУ: 20987385).
- Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (місцезнаходження: вул. П'ятницька, 83А, м.Чернігів, Чернігівський р-н, Чернігівська обл., 14005, код ЄДРПОУ: 21390940).
Головуючий суддя Мандзій О.П.