26 серпня 2025 року Справа № 480/10745/24
Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді ГелетиС.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін у приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся з позовною заявою до Командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 , військової частини НОМЕР_1 , і просив суд:
- визнати протиправними дії командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 в частині призначення ОСОБА_1 та скасувати наказ №43-РС від 01 липня 2024 року;
- визнати протиправними дії командира військової частини НОМЕР_1 та внести зміни до наказу про звільнення ОСОБА_1 №47-рс від 01.08.2024 та наказу №221 від 04.08.2024, в якому вказати посаду головного сержанта - взводу безпілотних авіаційних комплексів батареї управління та артилерійської розвідки.
Ухвалою суду від 20.12.2024 повернуто позовну заяву у частині позовних вимог про визнання протиправними дії командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 в частині призначення ОСОБА_1 та скасування наказу №43-РС від 01 липня 2024 року. Зазначена ухвала суду набрала законної сили.
Ухвалою суду від 15.01.2025 відкрито провадження у частині позовних вимог про визнання протиправними дій командира військової частини НОМЕР_1 та внести зміни до наказу про звільнення ОСОБА_1 №47-рс від 01.08.2024 та наказу №221 від 04.08.2024, в якому вказати посаду головного сержанта - взводу безпілотних авіаційних комплексів батареї управління та артилерійської розвідки у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Також судом задоволено клопотання позивача щодо поновлення строку звернення до суду із позовними вимогами щодо зобов'язання відповідача внести зміни до наказу про звільнення ОСОБА_1 №47-рс від 01.08.2024 та наказу №221 від 04.08.2024.
В ухвалі суду від 15.01.2025 також було зазначено, що у межах даної справи судом повернуто було позовні вимоги в частині оскарження наказу від 01.07.2024 №43-РС, і дана ухвала суду набрала законної сили, про що представник позивача та позивач повідомлений.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 26.08.2020 уклав контракт про проходження військової служби та наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) № 80-рс від 26.08.2020 був призначений на посаду головного сержанта - командира відділення взводу безпілотних авіаційних комплексів батареї управління та артилерійської розвідки. У зв'язку із змінами у штатному розписі посада змінилася на головного сержанта взводу безпілотних авіаційних комплексів батареї управління та артилерійської розвідки.
20.05.2024 позивач подав рапорт про звільнення з військової служби у зв'язку з досягненням граничного віку 60 років з посади головного сержанта взводу безпілотних авіаційних комплексів батареї управління та артилерійської розвідки. Відповідні клопотання були підписані 22.05.2024 командиром ОСОБА_3 та 23.05.2024 начальником артилерії - заступником командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_4
04.08.2024 наказом № 221 командира ВЧ НОМЕР_1 ( по особовому складу) №47-рс від 01.08.2024 був звільнений з посади оператора відділення корегування артилерійського вогню взводу корегування артилерійського вогню батареї управління та артилерійської розвідки військової частини НОМЕР_1 .
Відповідно до наданої відповіді командира ВЧ НОМЕР_1 від 04.10.2024 за № 360 ОСОБА_1 було перепризначено відповідно до наказу командира 1 ОТБр №43 -рс від 01.07.2024 з посади головного сержанта взводу безпілотних авіаційних комплексів батареї управління та артилерійської розвідки на посаду оператора відділення корегування артилерійського вогню взводу корегування артилерійського вогню батареї управління та артилерійської розвідки.
Про перепризначення ОСОБА_1 стало відомо лише в день звільнення. Із рапортів вбачається, що позивач про це не знав, так як документи складалися про звільнення з іншої посади, а саме з посади головного сержанта взводу безпілотних авіаційних комплексів батареї управління та артилерійської розвідки.
З наданої на адвокатський запит відповіді та відповідно до наказу №43-РС від 1 липня 2024р., у підставі зазначено, що на нижчу посаду призначений позивач за власного ініціативою на підставі рішення посадової особи відповідно до номенклатури посад з шпк «старший сержант» на шпк «солдат».
Проаналізувавши нормативну базу та накази про призначення, звільнення, рапорти, грошовий атестат, відповіді надані командиром, позивач зазначає, що ОСОБА_1 був призначений на посаду з тарифним розрядом 10, а звільнений з посади з тарифним розрядом 05, що є порушення прав позивача. Зазначає, що не можна було без згоди ОСОБА_1 перевести на посаду більш нижчу аж на 5 тарифних розрядів, а тому дії командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_5 були протиправними та незаконними, а саме в незаконному призначенні відповідно до наказу командира 1 ОТБр №43 -рс від 01.07.2024 з посади головного сержанта взводу безпілотних авіаційних комплексів батареї управління та артилерійської розвідки на посаду оператора відділення корегування артилерійського вогню взводу корегування артилерійського вогню батареї управління та артилерійської розвідки та як наслідок незаконного звільнення з більш нижчої посади.
Відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому заперечує проти позовних вимог у повному обсязі. Зазначає, що згідно наказу командира ВЧ НОМЕР_1 №47-рс від 01.08.2024 позивача - оператора відділення корегування артилерійського вогню взводу корегування артилерійського вогню батареї управління та артилерійської розвідки звільнено з військової служби у відставку, тобто з останньої займаної посади.
Позивач був належним чином виключений зі списків особового складу військової частини, розрахований та направлений для зарахування на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Виходячи із зазначеного командир військової частини діяв у відповідності до норм законодавства, а позовні вимоги позивача є безпідставними.
Від представника позивача надійшла відповідь на відзив в якій зазначається, що у відзиві від 19.02.2024 представником зовсім не викладено ті обставини, які позивачем оспорюються. Підстави звільнення з військової служби у зв'язку із досягненням граничного віку не оскаржуються ОСОБА_1 .
Позивач не згоден із перепризначенням його на нижчу посаду, що потягло за собою незаконне звільнення з нижчої посади на 5 тарифних розрядів.
Проаналізувавши нормативну базу та накази про призначення, звільнення, рапорти, грошовий атестат, відповіді надані командиром, позивач зазначає, що ОСОБА_1 був призначений на посаду з тарифним розрядом 10, а звільнений з посади з тарифним розрядом 05. Вважає, що це є порушенням прав позивача, оскільки не можна було без згоди ОСОБА_1 перевести на посаду більш нижчу аж на 5 тарифних розрядів, тому дії командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 були протиправними та незаконними, а саме у незаконному призначенні відповідно до наказу командира 1 ОТБр №43 -рс від 01.07.2024 року з посади головного сержанта взводу безпілотних авіаційних комплексів батареї управління та артилерійської розвідки на посаду оператора відділення корегування артилерійського вогню взводу корегування артилерійського вогню батареї управління та артилерійської розвідки та як наслідок незаконного звільнення з більш нижчої посади.
Від представника відповідача надійшло заперечення на відповідь на відзив в якій зазначається, що доводи представника позивача не стосуються предмету спору, оскільки у даній справі спірним є питання законності наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) № 47-рс від 01.08.2024. Військова частина НОМЕР_1 просить суд не враховувати доводи представника позивача, викладені у відповіді на відзив.
Ухвалою суду від 12.03.2025 витребувано у ОСОБА_1 та його представника, адвоката Корольової І.Ю. письмові пояснення та докази оскарження наказу військової частини НОМЕР_1 від 01.07.2024 №43-РС ( в разі наявності).
На виконання вимог ухвали від 12.03.2025 представник позивача через систему "Електронний суд" подала додаткові письмові пояснення у яких зазначила, що ухвалою від 20.12.2024 року було повернуто позовну заяву в частині позовних вимог, а саме про скасування наказу №43-РС від 01.07.2024, оскільки не було надано підтвердження повноважень представника у даній частині. Позивачем додатково надавалися документи, доручення та довіреність від 31.12.2024. Оскільки всі оригінали були надані до суду, а судом не повернуті, то представник позивача була позбавлена можливості звернутися до суду з новим позовом. Оригінал наказу від 01.07.2024 знаходиться у цій справі.
Ухвалою суду від 20.03.2025 судом повторно запропоновано ОСОБА_1 та його представнику протягом 5 днів з дня отримання даної ухвали надати докази оскарження скасування наказу військової частини НОМЕР_1 від 01.07.2024 №43-РС (в разі наявності). Втретє судом роз'яснено право позивача на окреме звернення до суду щодо оскарження наказу №43-РС від 01.07.2024. Також судом зазначено, що позивач/представник позивача відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 44 КАС України не позбавлені права звернутися до суду для ознайомлення з матеріалами справи та зробити відповідні копії документів, не позбавлені права надання до суду відповідної заяви про ознайомлення з матеріалами справи та зробити відповідні копії документів, а також повернення оригінал документа, приєднаного до судової справи відповідно до ст. 95 КАС України.
Також судом відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про залишення адміністративного позову без розгляду.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд зазначає наступне.
Наказом командира НОМЕР_2 окремої танкової Сіверської бригади від 01.08.2024 №47-рс позивача ОСОБА_1 було звільнено з військової служби у відставку за п. «а» п. 3 ч. 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» з посади оператора відділення коригування артилерійського вогню взводу корегування артилерійського вогню батареї управління та артилерійської розвідки (а.с.61)
На виконання наказу командира НОМЕР_2 окремої танкової Сіверської бригади від 01.08.2024 №47-рс командиром ВЧ НОМЕР_1 прийнято наказ по стройовій частині №221 від 04.08.2024, яким ОСОБА_1 було звільнено з військової служби у відставку за п. «а» п. 3 ч. 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» з посади оператора відділення коригування артилерійського вогню взводу корегування артилерійського вогню батареї управління та артилерійської розвідки з 04.08.2024 (а.с.12-13).
В межах даної справи відповідно до ухвали суду від 15.01.2025 про відкриття провадження у справі, предметом заявлених позовних вимог є визнання протиправними дії командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 та внести зміни до наказу про звільнення ОСОБА_1 №47-рс від 01.08.2024 та наказу №221 від 04.08.2024, в якому вказати посаду головного сержанта - взводу безпілотних авіаційних комплексів батареї управління та артилерійської розвідки.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Порядок проходження громадянами України військової служби у ЗСУ визначається положенням, затвердженим Указом Президента України № 1153/2008 від 10.12.2008.
Цим Положенням визначається порядок проходження громадянами України (далі - громадяни) військової служби у Збройних Силах України та регулюються питання, пов'язані з виконанням громадянами військового обов'язку в запасі.
Це Положення застосовується також до відносин, що виникають у зв'язку з проходженням у Збройних Силах України кадрової військової служби особами офіцерського складу до їх переходу в установленому порядку на військову службу за контрактом або звільнення з військової служби.
Відповідно до п. 12 Положення встановлення, зміна або припинення правових відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом та за призовом осіб офіцерського складу (зокрема, присвоєння та позбавлення військового звання, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, переміщення по службі, звільнення з військової служби, залишення на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі, направлення за кордон, укладення та припинення (розірвання) контракту, продовження його строку, призупинення контракту та військової служби тощо) оформлюється письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких встановлюються Міністерством оборони України.
Право видавати накази по особовому складу надається командирам, командувачам, начальникам, керівникам (далі - командири (начальники) органів військового управління, з'єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, які утримуються на окремих штатах (далі - військові частини), за посадами яких штатом передбачено військове звання полковника (капітана 1 рангу) і вище, а також керівникам служб персоналу Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України.
Продовження дії контрактів із військовослужбовцями, які звільняються, у випадках, визначених законодавством, затвердження військовослужбовців на посади за мобілізаційним планом, присвоєння та позбавлення військового звання, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, призупинення військової служби або звільнення з військової служби осіб, які проходять строкову військову службу, переведення військовослужбовців строкової військової служби на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, оформлюється письмовими наказами по стройовій частині. Також наказами по стройовій частині в особливий період оформлюється продовження військової служби та дії контракту понад встановлені строки до термінів, визначених частиною дев'ятою статті 23 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".
Порядок підготовки та видання наказів з питань проходження військової служби встановлюється Міністерством оборони України.
Розділом V Положення визначено умови призначення на посади та звільнення з посад.
П. 244 Положення передбачено, що особливості звільнення деяких категорій військовослужбовців. Зокрема, звільнення військовослужбовців-депутатів з військової служби здійснюється при досягненні ними граничного віку перебування на військовій службі та в інших випадках, передбачених законодавством.
Звільнення військовослужбовців-депутатів з військової служби здійснюється в установленому цим Положенням порядку за поданням Голови Верховної Ради України, Голови Верховної Ради Автономної Республіки Крим або голів місцевих рад, до яких вони прикомандировувалися, посадовими особами, зазначеними у пункті 153 цього Положення. За бажанням військовослужбовців таке звільнення може бути здійснене без зарахування в розпорядження Міністерства оборони України.
Отже, за змістом вказаних норм, наказ по стройовій частині приймається командиром військової частини виключно на підставі наказу по особовому складу.
Тобто, наказ по стройовій частині, фактично є похідним від наказу по особовому складу, є засобом його реалізації, у зв'язку з чим, прийняття наказу по стройовій частині пов'язано з відсутністю дискреції у особи, уповноваженої на його прийняття.
У даній справі предметом оскарження, самостійно визначеним позивачем, є позовні вимоги, заявлені до командира ВЧ НОМЕР_1 , а саме зобов'язання внести зміни до наказу про звільнення ОСОБА_1 №47-рс від 01.08.2024 та наказу №221 від 04.08.2024, в якому вказати посаду головного сержанта - взводу безпілотних авіаційних комплексів батареї управління та артилерійської розвідки.
Разом із тим, суд зазначає, що у відповідача відсутні повноваження вносити будь-які зміни до наказу по особовому складу, які були прийняті іншою особою, а саме командиром НОМЕР_2 окремої танкової Сіверської бригади.
Жодною нормою не передбачено право відповідача змінювати зміст прийнятого наказу по особовому складу, а саме змінювати посади військовослужбовців, підстави звільнення, тощо.
Відповідач має право вносити зміни в разі, якщо зміст наказу по стройовій частині суперечить наказу по особовому складу. Також відповідач має право вносити зміни виключно до наказів, які ним прийняті, в т.ч. і по стройовій частині.
В даному випадку, відповідачем не допущено будь-яких порушень під час прийняття наказу по стройовій частині, оскільки всі дані по посаді позивача та підставам звільнення у наказі від 04.08.2024 №221 (по стройовій частині) відповідають змісту наказу командира НОМЕР_2 окремої танкової Сіверської бригади від 01.08.2024 №47-РС ( по особовому складу).
Слід зазначити, що позивачем в адміністративному позові не наведено жодних обґрунтувань, заявлених до командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 в частині права відповідача внесення змін до наказів, які даною посадовою особою не приймалися, в т.ч. і наказ № 47-рс від 01.08.2024, доводи щодо їх протиправності, а саме наказу від 04.08.2024 №221 та від 01.08.2024 №47-РС не наводяться.
Матеріали справи свідчать про те, що позивач обґрунтовує позовні вимоги щодо прийнятого наказу №43-РС від 01.07.2024, які відповідачем, а саме командиром військової частини НОМЕР_1 не приймалися (а.с.18). Зазначений наказ прийнято іншою особою, а саме 1 окремою танковою Сіверською бригадою. Дані обставини, зазначені позивачем в адміністративному позові, не є підставою для задоволення позовних вимог.
Оцінка вказаним позивачем обставинам в адміністративному позові щодо підстав прийнятого наказу №43-РС від 01.07.2024 може бути надана судом у межах судового провадження за позовом до належного відповідача, а саме 1 окремої танкової Сіверської бригади стосовно наказів по особовому складу, в т.ч. і наказу №43-РС від 01.07.2024.
Суд звертає увагу, що наказ №43-РС від 01.07.2024 не є предметом розгляду даної справи, судом не досліджується, не надається правова оцінка наказу по особовому складу.
Так, суд ухвалою суду від 20.12.2024 повернуто позовну заяву у частині позовних вимог про визнання протиправними дії командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 в частині призначення ОСОБА_1 та скасування наказу №43-РС від 01 липня 2024 року. Зазначена ухвала суду набрала законної сили.
Ухвалою суду від 15.01.2025 відкрито провадження у частині позовних вимог про визнання протиправними дій командира військової частини НОМЕР_1 та внести зміни до наказу про звільнення ОСОБА_1 №47-рс від 01.08.2024 та наказу №221 від 04.08.2024, в якому вказати посаду головного сержанта - взводу безпілотних авіаційних комплексів батареї управління та артилерійської розвідки у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін та додатково зазначено, що у межах даної справи судом повернуто було позовні вимоги в частині оскарження наказу від 01.07.2024 №43-РС.
Частиною другою статті 9 КАС України визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
При цьому Верховний Суд неодноразово наголошував про неможливість виходу за межі позовних вимог із порушенням принципу диспозитивності у випадку самостійно обрання правової підстави та предмету позову, оскільки принцип стабільності є визначальним в даному випадку. Принцип диспозитивності покладає на суд обов'язок вирішувати лише ті питання, за вирішенням яких позивач звернувся до адміністративного суду. Суд вирішує лише ті вимоги по суті спору, про вирішення яких просять сторони, і за загальним правилом, не повинен виходити за межі цих вимог. Тобто суд зв'язаний предметом і обсягом заявлених вимог.
Аналогічні правові висновки сформовані у постановах Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі № 571/1306/16-ц, від 29 травня 2019 року у справі № 2-3632/11, від 15 липня 2019 року у справі № 235/499/17, від 17 липня 2019 року у справі № 523/3612/16-ц, від 24 липня 2019 року у справі № 760/23795/14-ц, від 25 вересня 2019 року у справі № 642/6518/16-ц, від 30 жовтня 2019 року у справі № 390/131/18, від 6 листопада 2019 року у справах № 464/4574/15-ц, № 756/17180/14-ц, від 13 листопада 2019 року у справі № 697/2368/15-ц, від 4 грудня 2019 року у справі № 635/8395/15-ц, від 1 квітня 2020 року у справі № 686/24003/18, від 1 липня 2020 року у справі № 287/575/16-ц, від 19 серпня 2020 року у справі № 287/587/16-ц).
З огляду на викладене, право особи звернутися до суду з самостійно визначеними позовними вимогами узгоджується з обов'язком суду здійснити розгляд справи в межах таких вимог.
Повноваження суду щодо визначення меж розгляду адміністративної справи є субсидіарними, не можуть змінювати предмет спору, а лише стосуються обсягу захисту порушеного права (постанова Верховного Суду від 7 лютого 2020 року у справі №826/11086/18).
Ухвалою суду від 12.03.2025, від 20.03.2025 судом пропонувалося надати докази оскарження наказу від 01.07.2024 №43-РС, але такі докази позивачем не надані, в матеріалах справи відсутні, судом не встановлено.
Так, згідно даних Єдиного державного реєстру судових рішень (який функціонує відповідно до Закону України «Про доступ до судових рішень» позивач в межах справи № 480/1394/25 скористався правом звернення до суду та ухвалою від 26.02.2025 відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 в період з 26 серпня 2020 року до 20 травня 2023 року грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, компенсації невикористаної щорічної основної та додаткової відпустки, одноразової грошової допомоги при звільнені, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023, на відповідні тарифні коефіцієнти згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", з урахуванням раніше виплачених сум та з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 р. N 44; зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок грошового забезпечення за період з 26 серпня 2020 року до 20 травня 2023 року, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, компенсації невикористаної щорічної основної та додаткової відпустки, одноразової грошової допомоги при звільнені, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023, на відповідні тарифні коефіцієнти згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", з урахуванням раніше виплачених сум та з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 р. N 44; визнати протиправною відмову військової частини НОМЕР_1 у видачі оновленої довідки на ім'я ОСОБА_1 про розмір грошового забезпечення та щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, що подається для призначення пенсії відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб"; зобов'язати військову частину НОМЕР_1 видати на ім'я ОСОБА_1 оновлену довідку про розмір грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, що враховується для перерахунку пенсії, з урахуванням перерахунку грошового забезпечення відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та з урахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" із обов'язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, зокрема процентної надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження служби), доплати, підвищення) та премії у відсотках, встановлених станом на день звільнення за відповідною або аналогічною посадою, з якої ОСОБА_1 було звільнено з військової служби, із зазначенням відомостей про розміри посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом за 1 січня відповідного календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого на 01 січня відповідного календарного року) на відповідні тарифні коефіцієнти, та провести їх виплату, з урахуванням раніше виплачених сум за відповідною або аналогічною посадою, з якої ОСОБА_1 було звільнено з військової служби, для здійснення обчислення та перерахунку з дня звільнення пенсії та подати до відповідного Головного управління Пенсійного фонду України вказану довідку.
За таких обставин, приймаючи до уваги відсутність дискреції у командира в/ч НОМЕР_1 у внесенні будь-яких змін до прийнятого наказу по особовому складу іншим суб'єктом, а саме командиром НОМЕР_2 окремої танкової Сіверської бригади, а також відсутність дискреції у командира Військової частини НОМЕР_1 у питанні прийняття оскаржуваних наказів по стройовій частині, з огляду на те, що ці накази є похідними наказами від наказів по особовому складу, прийнятими іншим суб'єктом - командиром НОМЕР_2 окремої танкової Сіверської бригади, то суд дійшов висновку , що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Таким чином, правові підстави для задоволення позовних вимог відсутні, а тому в їх задоволенні суд відмовляє.
При цьому, суд звертає увагу позивача, що дане рішення суду не позбавляє позивача права захистити свої права шляхом ініціювання позову до належного відповідача, яким прийнято накази по особовому складу, а саме 1 окремої танкової Сіверської бригади, в т.ч. і наказу №43-РС від 01.07.2024, в порядку, передбачено КАС України.
Зазначені висновки суду узгоджуються із правовою позицією Другого апеляційного адміністративного суду, викладені в постанові від 01.08.2024 №480/6335/22.
Керуючись ст.ст. 90, 143, 241-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд
У задоволенні позову адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дії командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 в частині призначення ОСОБА_1 та скасувати наказ №43-РС від 01 липня 2024 року; визнати протиправними дії командира військової частини НОМЕР_1 та внести зміни до наказу про звільнення ОСОБА_1 №47-рс від 01.08.2024 та наказу №221 від 04.08.2024, в якому вказати посаду головного сержанта - взводу безпілотних авіаційних комплексів батареї управління та артилерійської розвідки - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя С.М. Гелета