26 серпня 2025 року м. РівнеСправа №460/7378/24
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Дорошенко Н.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників адміністративної справи за позовом:
Рівненське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю
дофізичної особи-підприємця ОСОБА_1
про стягнення адміністративно-господарської санкції та пені,
Рівненське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (далі - Рівненське ОВ ФСЗОІ, позивач) звернулося до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 , відповідач), у якому просить стягнути адміністративно-господарську санкцію та пеню на загальну суму 42991,89 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в результаті недотримання вимог Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" до ФОП ОСОБА_1 було застосовано адміністративно-господарську санкцію в сумі 41820,79 грн та за порушення терміну сплати даної санкції нараховано пеню в сумі 1171,10 грн, які у добровільному порядку відповідачем не сплачені. Просив позов задовольнити повністю та стягнути адміністративно-господарську санкцію та пеню на загальну суму 42991,89 грн.
Ухвалою від 10.07.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Встановлено строк для подання відповідачем відзиву на позовну заяву.
Відповідач подала відзив, у якому заперечила проти позовних вимог. Зазначила, що середньооблікова кількість штатних працівників за рік обчислюється підсумовуванням середньооблікової кількості штатних працівників за всі місяці роботи, що минули за період з початку року до звітного місяця включно, та діленням одержаної суми на 12. Середньооблікова чисельність її штатних працівників за 2023 рік становила 8 чоловік. З 28.08.2023 за основним місцем роботи прийнято на посаду закрійника ОСОБА_2 , який має ІІІ групу інвалідності по захворюванню, пов'язаному із проходженням військової служби. З 01.11.2023 працевлаштовано ОСОБА_3 на основне місце роботи, який є особою з ІІІ групою інвалідністю. Таким чином, з 28.08.2023 до 31.10.2023 працювала одна особа із інвалідністю, а з 01.11.2023 і на 31.12.2023 - 2-є осіб із інвалідністю. Отже, середньооблікова чисельність штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність, у 2023 році із округленням до цілого значення становить 1 (одне) робоче місце. Позивач вважає, що нею повністю виконана вимога ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" щодо нормативу. Зазначила, що у поданій до податкового органу звітності за 4 квартал 2023 року нею відображено лише одну особу із інвалідністю - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 помилково не було відображено. Таку помилку було усунуто шляхом подання звіту із уточненими даними минулого звітного (податкового) періоду. Просила у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
З'ясувавши доводи та аргументи сторін, на яких ґрунтуються їх вимоги та заперечення, перевіривши їх дослідженими доказами, суд встановив та врахував таке.
Відповідно до Порядку надсилання розрахунку сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв'язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за попередній рік, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України №14-1 від 10.03.2023 і наказом Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю №17 від 10.03.2023, позивачем, у формі електронного документу через електронний кабінет на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду України для відповідача направлено розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв'язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2023 рік, за змістом якого:
- Середньооблікова чисельність штатних працівників становить - 8 осіб;
- Середньооблікова чисельність штатних працівників підприємства, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність, осіб - “0»;
- Норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю (4 відсотки середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця, округлені до цілого значення), одиниць - 1 особа;
- Фонд оплати праці штатних працівників, грн - 669132,65;
- Середня річна заробітна плата штатного працівника (04/01), грн - 83641,58;
- Кількість робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю і не зайнятих особами з інвалідністю для роботодавців, у яких працює 26 осіб і більше (03-02), одиниць - 0,00;
- Сума коштів адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю (для роботодавців, у яких працює 26 осіб і більше, сума коштів адміністративно-господарських санкцій (05х06); від 16 до 25 осіб, сума коштів адміністративно-господарських санкцій (05); від 8 до 15 осіб, сума коштів адміністративно-господарських санкцій (05/2), грн - 41820,79 грн.
При цьому, як стверджено позивачем, усі розрахунки здійснені ним виключно на підставі даних податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків-фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску, форму якого затверджено наказом Міністерства фінансів України №4 від 13.01.2015, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.01.2015 за №111/26556, що надана роботодавцем до контролюючих органів за основним місцем обліку без можливості їх коригування.
У зв'язку з несплатою санкції в добровільному порядку, позивач нарахував відповідачу пеню в сумі 1171,10 грн та звернувся з цим позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.
Відносини, що виникають з приводу соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні і гарантій їм рівних з усіма іншими громадянами можливостей для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами регулюються Законом України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" від 21.03.1991 №875-ХІІ (далі - Закон №875-ХІІ).
Частинами першою, другою статті 18 Закону №875-ХІІ передбачено, що забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості. Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань особи з інвалідністю, наявних у неї професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи.
Відповідно до частини третьої статті 18 Закону № 875-ХІІ (в редакції до 06.11.2022) підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо захисту соціальних, трудових та інших прав фізичних осіб, у тому числі під час воєнного стану, та спрощення обліку робочих місць для осіб з інвалідністю» від 18.10.2022 № 2682-IX (чинний з 06.11.2022) частину третю статті 18 Закону №875-ХІІ викладено в новій редакції:
«Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для таких осіб умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України».
Згідно з частинами першою, другою, четвертою статті 19 Закону № 875-ХІІ для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування осіб з інвалідністю. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення. Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичною особою, яка використовує найману працю, осіб з інвалідністю, для яких це місце роботи є основним.
Частиною першою статті 20 Закону № 875-ХІІ визначено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об'єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об'єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.
Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк (частина друга статті 20 Закону №875-ХІІ).
Відповідно до частин четвертої, п'ятої статті 20 Закону №875-ХІІ адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України. У разі несплати адміністративно-господарських санкцій або пені чи неможливості їх сплати за рішенням суду їх стягнення в примусовому порядку може бути звернено на майно підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичної особи, яка використовує найману працю, в порядку, передбаченому законом.
Отже, Законом передбачена відповідальність у вигляді адміністративно-господарських санкцій для суб'єктів господарювання, які не забезпечили середньооблікову чисельність працюючих осіб з інвалідністю відповідно до установленого нормативу.
Питання, пов'язані з обліком штатних працівників, регулюються Інструкцією зі статистики кількості працівників, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 28.09.2005 №286, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.11.2005 за №1442/11722 (далі - Інструкція № 286), дія якої згідно із пунктом 1.1 поширюється на всі юридичні особи, їх філії, представництва та інші відокремлені підрозділи, а також на фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю.
Відповідно до пункту 3.2 та підпунктів 3.2.1, 3.2.2, 3.2.5 Інструкції №286середньооблікова кількість штатних працівників розраховується на підставі щоденних даних про облікову кількість штатних працівників, які повинні уточнюватись відповідно до наказів про прийом, переведення працівника на іншу роботу та припинення трудового договору. Облікова кількість штатних працівників за кожен день має відповідати даним табельного обліку використання робочого часу працівників, на підставі якого визначається кількість працівників, які з'явились або не з'явились на роботу. Середньооблікова кількість штатних працівників за місяць обчислюється шляхом підсумовування кількості штатних працівників облікового складу за кожний календарний день звітного місяця, тобто з 1 по 30 або 31 число (для лютого - по 28 або 29), включаючи вихідні, святкові та неробочі дні, і ділення одержаної суми на число календарних днів звітного місяця. Кількість штатних працівників облікового складу за вихідний, святковий і неробочий день приймається на рівні облікової кількості працівників за попередній робочий день. У випадку двох або більше вихідних чи святкових і неробочих днів підряд кількість штатних працівників облікового складу за кожний з цих днів приймається на рівні кількості працівників облікового складу за робочий день, що їм передував. При обчисленні середньооблікової кількості штатних працівників облікового складу враховуються всі категорії працівників облікового складу, зазначені у пунктах 2.4, 2.5 цієї Інструкції, крім працівників, які перебувають у відпустках у зв'язку з вагітністю та пологами або для догляду за дитиною до досягнення нею віку, передбаченого чинним законодавством або колективним договором підприємства, включаючи тих, які усиновили новонароджену дитину безпосередньо з пологового будинку (підпункти 2.5.8 - 2.5.9 Інструкції). Облік цих категорій працівників ведеться окремо. Середньооблікова кількість штатних працівників за період з початку року (у тому числі за квартал, півріччя, 9 місяців, рік) обчислюється шляхом підсумовування середньооблікової кількості штатних працівників за всі місяці роботи підприємства, що минули за період з початку року до звітного місяця включно, та ділення одержаної суми на кількість місяців у цьому періоді, тобто відповідно на 2, 3, 4, ... 12.
Згідно із звітними податковими розрахунками сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску за I - IV квартали 2023 року, відповідачем в розділі «Загальні показники підприємницької діяльності» зазначено:
за І квартал в графі №101 Середньооблікова кількість штатних працівників за вказані періоди становить: 2+7+9 осіб, а в графі №102 працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлено інвалідність становить: 0+0+0 осіб;
за ІІ квартал осіб - 9+8+8, осіб з інвалідністю - 0+0+0;
за ІІІ квартал осіб - 8+8+9, осіб з інвалідністю - 0+1+1;
за IV квартал осіб - 9+9+9, осіб з інвалідністю - 1+1+1.
Таким чином, середньооблікова кількість штатних працівників відповідача у 2023 році становила 7,92 (~8) осіб ((2+7+9+9+8+8+8+8+9+9+9+9)/12), при цьому до серпня 2023 року середньооблікова чисельність штатних працівників становила 7,29 (~7) осіб ((2+7+9+9+8+8+8)/7).
Отже, обов'язок щодо виконання нормативу робочих місць для працевлаштування однієї особи з інвалідністю відповідно до приписів частини першої статті 19 Закону № 875-ХІІ у відповідача виник із серпня 2023 року.
Як встановлено судом з матеріалів справи, з 28.08.2023 відповідачем прийнято на роботу ОСОБА_2 на посаду закрійник, повний робочий день, по основному місцю роботи, що підтверджується наказом від 25.08.2023 №11 «Про прийняття на роботу закрійника».
Згідно з довідкою до акту огляду МСЕК від 02.06.2023 серії 12 ААГ №201173 ОСОБА_2 встановлено третю групу інвалідності довічно.
Крім того, 01.11.2023 відповідачем прийнято на роботу ОСОБА_3 на посаду закрійник, на повний робочий день, по основному місцю роботи, що підтверджується наказом від 31.10.2023 №13 «Про прийняття на роботу закрійника».
Згідно з довідкою до акту огляду МСЕК від 15.09.2023 серії 12 ААВ №493965 ОСОБА_3 встановлено третю групу інвалідності до 01.10.2024.
Робота у відповідача у 2023 році ОСОБА_2 та ОСОБА_3 підтверджується також табелями обліку робочого часу від 30.11.2023, від 01.12.2023, розрахунковими відомостями за листопад 2023 року, за грудень 2023 року, видатковими касовими ордерами від 16.11.2023, від 01.12.2023.
Таким чином, з 28.08.2023 у відповідача працювала одна особа із інвалідністю, а з 01.11.2023 - дві особи із інвалідністю.
Крім того, суд встановив, що отримавши розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв'язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2023 рік, відповідач повідомила позивача про працевлаштування крім ОСОБА_2 (особа з інвалідністю, який працевлаштований з 28.08.2023), також ОСОБА_3 (особа з інвалідністю, який працевлаштований з 01.11.2023) листом за вих.№2 від 25.03.2024, який отримано позивачем 26.03.2024.
Позивач вказаних обставин не заперечив та не спростував.
Разом з тим, позивач у розрахунку пені станом на 24.06.2024 зазначає, що кількість днів у поточному році - 366; розрахунковий розмір пені становить - 0,04 % = (13 х 120: 100: 366). Тобто адміністративно-господарська санкція та пеня обраховані за повний рік непрацевлаштування осіб з інвалідністю, що суперечить встановленим обставинам справи.
При цьому, позивач не надав належних, достатніх та допустимих доказів того, що обов'язок щодо сплати адміністративно-господарських санкцій у відповідача виник за цілий 2023 рік, тоді як обов'язок щодо виконання нормативу робочих місць для працевлаштування однієї особи з інвалідністю відповідно до приписів частини першої статті 19 Закону № 875-ХІІ у виник із серпня 2023 року, з якого встановлений Законом № 875-ХІІ обов'язок щодо працевлаштування осіб з інвалідністю відповідач виконав.
Крім того, суд критично оцінює покликання позивача на те, що Рівненська філія РОЦЗ надала йому підтвердження того, що відповідачем звітність Інформація про попит на робочу силу (вакансії) за формою № 3-ПН за 2023 рік не подавалась, адже за змістом листа Рівненської філії РОЦЗ від 19.04.2024 №02-17/514 та додатку до нього в графі «Подавали звіт 3-ПН в т.ч. для осіб з інвалідністю (+/-)» навпроти ФОП ОСОБА_1 зазначено «+/-», що не може стверджуватись як неподання відповідачем такого звіту.
Оцінивши аргументи сторін, проаналізувавши норми чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що відповідач виконав свій обов'язок зі створення робочих місць для осіб з інвалідністю у 2023 році, отже як адміністративно-господарська санкція, так і пеня на загальну суму 42991,89 грн нараховані необґрунтовано.
Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною третьою статті 5 КАС України передбачено, що до суду можуть звертатися в інтересах інших осіб органи та особи, яким законом надано таке право.
Суб'єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України (ч. 4 ст. 5 КАС України).
З огляду на викладене, позовні вимоги не підтверджені належними та допустимими доказами під час судового розгляду справи, а тому в задоволенні позову слід відмовити повністю.
Підстави для застосування ст.139 КАС України відсутні.
Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позовних вимог Рівненського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення адміністративно-господарської санкції та пені відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасники справи:
Позивач - Рівненське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (вул. Замкова, 10 А/1, м. Рівне, Рівненська обл., 33028. ЄДРПОУ/РНОКПП 13979356)
Відповідач - Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1 )
Повний текст рішення складений 26 серпня 2025 року.
Суддя Н.О. Дорошенко