26 серпня 2025 року м. ПолтаваСправа № 440/12057/24
Полтавський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Головка А.Б., розглянув у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Позивач ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправною бездіяльності щодо переведення з пенсії по інвалідності на пенсію по віку як учасника бойових дій; зобов'язання призначити та здійснити нарахування і виплату з 08.10.2023 року пенсії по досягненню віку 55 років за заявою від 23.05.2024 року; стягнення моральної шкоди в сумі 980 000 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 23.05.2024 року він подав заяву до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про переведення на пенсію за віком як учасника бойових дій у зв'язку з досягненням пенсійного віку 55 років та наявністю страхового стажу 29 років 07 місяців 17 днів, проте відповідач протиправно йому відмовив.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 14.10.2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі 440/12057/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов'язання вчинити певні дії; розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні).
У відзиві на позов відповідач просив відмовити у задоволенні позову з огляду на те, що оскільки заява ОСОБА_1 від 23.05.2024 року була подана не у відповідності до вимог, встановлених Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій, вона розглянута та надана відповідь у відповідності до Закону України "Про звернення громадян".
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до наступних висновків.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Полтавській області та отримує пенсію по інвалідності згідно Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Згідно посвідчення ІНФОРМАЦІЯ_2 серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 має право на пільги встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій.
23.05.2024 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області із заявою про переведення на пенсію за віком як учасника бойових дій у зв'язку з досягненням пенсійного віку 55 років.
Листом від 30.05.2024 року №11172-10085/П-02/8-1600/24 Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області повідомило ОСОБА_1 про те, що за матеріалами електронної пенсійної справи на даний час його наявний страховий стаж (без врахування додаткового стажу згідно статті 24 Закону № 1058) становить менше 25 років, що унеможливлює розглянути питання призначення пенсії за віком згідно Закону № 1058.
Позивач не погодився із бездіяльністю відповідача щодо неприйняття рішення про переведення на пенсію за віком, у зв'язку із чим звернувся до суду із цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Згідно зі статтею 44 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-IV) призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.
Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.
Частиною п'ятою статті 45 цього Закону визначено, що документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.
Пунктом 1.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 22.11.2005 №22-1 (далі - Порядок №22-1) встановлено, що заява про призначення, перерахунок, поновлення пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1); заява про припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання (Заява про виплату пенсії - додаток 2); заява про працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов'язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (додаток 3); заява про виплату недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера (додаток 4) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію).
Пунктом 1.8 Порядку №22-1 встановлено, що днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.
Відповідно до пункту 4.1 Порядку №22-1 заяви, що подаються особами відповідно до цього Порядку, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію.
Заяви про перерахунок пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший, припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання, виплату недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера, працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов'язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів.
Пунктом 4.3 Порядку №22-1 передбачено, що рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
Зміст наведених норм свідчить, що у разі звернення особи до пенсійного органу із заявою про призначення (переведення) пенсії останній зобов'язаний розглянути подану заяву із документами та прийняти відповідне рішення.
Спірним у цій справі є форма та зміст заяви, з якою позивач звертався до пенсійного органу з метою переведення пенсії з одного виду на інший.
Суд дійшов висновку, що заява позивача від 23.05.2024 року відповідає вимогам законодавства, проте безпідставно не була розглянута відповідачем по суті у порядку та у строки, встановлені Законом №1058-IV та Порядком №22-1.
Зміст заяви позивача від 23.05.2024 року очевидно дає змогу оцінити намір заявника.
Відмовивши в розгляді заяви по суті, відповідач допустив надмірний формалізм, наслідком чого стало порушення прав та інтересів позивача, як пенсіонера (верстви населення, яка навпаки потребує особливої уваги з боку держави в частині дотримання конституційних гарантій).
Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості й забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп/2003).
Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях, аналізуючи національні системи правового захисту на предмет дотримання права на ефективність внутрішніх механізмів в аспекті забезпечення гарантій, визначених статтею 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, вказував, що для того, щоб бути ефективним, засіб захисту має бути незалежним від будь-якої вжитої на розсуд державних органів дії, бути безпосередньо доступним для тих, кого він стосується (див. рішення від 06.09.2005 у справі "Гурепка проти України" (Gurepka v.Ukraine), заява №61406/00, п.59); спроможним запобігти виникненню або продовженню стверджуваному порушенню чи надати належне відшкодування за будь-яке порушення, яке вже мало місце (див. рішення від 26.10.2000 у справі "Кудла проти Польщі" (Kudla v. Poland), заява №30210/96, п.158) (п.29 рішення Європейського суду з прав людини від 16.08.2013 р. у справі "Гарнага проти України" (Garnaga v.Ukraine), заява №20390/07).
За наведеного правового регулювання та встановлених у справі обставин, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для захисту порушеного права позивача шляхом визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання відповідача розглянути заяву ОСОБА_1 від 23.05.2024 року, з прийняттям за наслідками її розгляду рішення відповідно до вимог пенсійного законодавства.
Правова позиція щодо застосування норм права у подібних правовідносинах викладена у постановах Верховного Суду від 30.05.2018 у справі №537/3480/17 та від 27.11.2019 у справі №748/696/17 , від 26.02.2020 у справі №541/543/17-а.
Щодо заявленої моральної шкоди слід зазначити, що відповідно до пункту 4 постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.
Порядок відшкодування моральної шкоди визначений в статті 23 Цивільного кодексу України, відповідно до якої особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Разом з тим, позивачем не надано обґрунтованих пояснень щодо стягнень моральної шкоди, не зазначено в чому полягає ця шкода, чим підтверджується факт її заподіяння, яких саме моральних (душевних/психічних) страждань він зазнав від дій відповідача, не надано детальний розрахунок моральної шкоди на суму 980 000 грн.
Отже, позовні вимоги про стягнення моральної шкоди задоволенню не підлягають.
Таким чином, позов належить задовольнити частково.
Позивач звільнений від сплати судового збору, інших судових витрат не поніс, тому підстави для їх розподілу відсутні.
Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Соборності, 66, м. Полтава, 36014, код ЄДРПОУ 13967927) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо неприйняття рішення за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 23.05.2024 року про переведення з одного виду пенсії на інший.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області розглянути заяву ОСОБА_1 від 23.05.2024 року про переведення з одного виду пенсії на інший, з прийняттям за наслідками її розгляду рішення відповідно до вимог пенсійного законодавства.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя А.Б. Головко