про відмову в забезпеченні позову
22 серпня 2025 року м. Київ 320/41722/25
Суддя Київського окружного адміністративного суду Жук Р.В., розглянувши заяву представника позивача про відкликання заяви про забезпечення позову
за позовом 1) Первинної профспілкової організації Львівської обласної клінічної лікарні вільної
профспілки медичних працівників України;
2) Громадської організації "За Львівську обласну клінічну лікарню";
3) ОСОБА_1
до Кабінету Міністрів України
третя особа Міністерство охорони здоров'я України
про визнання протиправним та скасування розпорядження від 13.05.2025 №462-р, -
До Київського окружного адміністративного суду звернулася Первинна профспілкова організація Львівської обласної клінічної лікарні вільної профспілки медичних працівників України, Громадської організації "За Львівську обласну клінічну лікарню", ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Кабінету Міністрів України третя особа - Міністерство охорони здоров'я України, про визнання протиправним та скасування розпорядження від 13.05.2025 №462-р.
Разом з позовною заявою позивачами подано заяву про забезпечення позову
Так, позивачем подано заяву про забезпечення адміністративного позову шляхом
1) зупинення дії:
- розпорядження Кабінету Міністрів України від 13.05.2025 №462-р "Про погодження передачі цілісного майнового комплексу комунального некомерційного підприємства Львівської обласної ради "Львівська обласна клінічна лікарня" в державну власність";
2) заборони:
- підписання актів приймання-передачі цілісного майнового комплексу комунального некомерційного підприємства Львівської обласної ради "Львівська обласна клінічна лікарня" комісією утвореною відповідно до наказу Міністерства охорони здоров'я України від 29.05.2025 №890 "Про утворення та затвердження складу комісії з питань передачі цілісного майнового комплексу";
- затвердження акта приймання передачі Міністерством охорони здоров'я України;
- Міністерству охорони здоров'я України повідомляти про передачу органи державної статистики, державної податкової служби, фінансові органи, Фонд державного майна для внесення відомостей до Єдиного реєстру об'єктів державної власності, відповідні органи хорони культурної спадщини, Мінекономіки.
Обґрунтовуючи необхідність вжиття обраного заходу забезпечення позову, позивачі зазначають, що наказом Міністерства охорони здоров'я України від 29.05.2025 №890 “Про утворення та затвердження складу комісії з питань передачі цілісного майнового комплексу» комісії, утвореній відповідно до пункту цього наказу, у місячний термін забезпечити приймання-передачу цілісного майнового комплексу комунального некомерційного підприємства Львівської обласної ради «Львівська обласна клінічна лікарня» та подати акти приймання-передачі (у чотирьох примірниках) на затвердження до Міністерства охорони здоров'я України.
Позивачі вважають, що оскільки цілісного майнового комплексу, як об'єкта цивільних прав ніколи не існувало в розумінні законодавства у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, існували процедурні порушення (у формі відсутності згоди трудового колективу на таку передачу), відсутні підстави для реєстрації права власності та права оперативного управління на об'єкти нерухомого майна за адресою м. Львів, вул. Чернігівська, 7, то підписання актів приймання-передачі у разі задоволення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів Позивачів, оскільки предметом даного позову є саме визнання протиправним та скасування розпорядження Кабінету Міністрів України від 13.05.2025 №462-р, з метою попередження передачі майна за згаданим вище розпорядженням Кабінету Міністрів України.
Зважаючи на вказане, а саме те, що позов поданий для скасування розпорядження Кабінету Міністрів України від 13.05.2025 №462-р. у зв'язку із недотриманням вимог чинного законодавства, у разі переходу майна за адресою м. Львів, вул. Чернігівська, 7 у державну власність існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову у випадку невжиття заходів забезпечення позову. Тобто, у випадку переходу права власності об'єктів нерухомого майна за адресою м. Львів, вул. Чернігівська, 7 до держави під час розгляду даної справи, позивач вимушений буде звертатись з новим позовом до суду.
Розглянувши вказану заяву та додані до неї матеріали, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 154 КАС України, заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Згідно частини статті 150 КАС України, суд за клопотанням позивача або з власної ініціативи може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову. Пунктом 1 ч.2 цієї статті визначено, що забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Частиною 5 статті 154 КАС України визначено, що про забезпечення позову або відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Згідно роз'яснень пункту 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року №9 Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову при розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18 (провадження №14- 729цс19) зазначено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами, дійсно, виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам».
Отже, застосовуючи заходи забезпечення позову, суди повинні перевірити відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, яка звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Відповідно до положень частини 1 статті 154 КАС України заяву про забезпечення позову розглянуто без повідомлення учасників справи.
Згідно положень частини 2 статті 150 КАС України забезпечення позову допускається, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Також, відповідно до частини 1 статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Згідно пунктів 4, 5 частини 1 статті 152 КАС України заява про забезпечення позову подається в письмовій формі і повинна містити, в тому числі: - захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; - інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
Аналізуючи зміст положень частини 2 статті 150 КАС України суддя зазначає, що забезпечення позову допускається лише у виключних випадках, коли невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, або ж є очевидні ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України) не допускається забезпечення позову шляхом зупинення актів Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, Рахункової палати, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, органу, що здійснює дисциплінарне провадження щодо прокурорів, та встановлення для них заборони або обов'язку вчиняти певні дії.
Водночас, частиною 5 статті 151 КАС України встановлено, що зупинення дії нормативно-правового акта як захід забезпечення позову допускається лише у разі очевидних ознак протиправності такого акта та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду з позовом щодо такого акта.
Перевіривши зазначені в заяві про забезпечення позову доводи на предмет їх відповідності викладеним нормам та обставинам, суд доходить висновку про необґрунтованість заяви про забезпечення позову та про відсутність підстав для її задоволення, оскільки вжиття таких заходів вимагатиме фактично розглянути спір по суті, який заявник має намір подати до суду, із установленням усіх фактичних обставин справи, і, на цей час у суду відсутні підстави стверджувати про очевидність ознак протиправності оскаржуваного розпорядження.
Важливим для врахування є те, що у межах розгляду цієї заяви, судом не може даватись оцінка правомірності/протиправності оскаржуваного розпорядження, оскільки встановлення очевидності ознак її протиправності без розгляду справи по суті, є неприпустимим, адже саме під час розгляду спору по суті, учасниками справи надаються відповідні докази на підтвердження своєї правової позиції, забезпечується принципи змагальності та рівності учасників справи.
При розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
Поряд з цим, слід зауважити, що підстави забезпечення позову, передбачені частини 2 статті 150 КАС України, є оціночними, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 01.06.2022 у справа №380/4273/21.
Суд зазначає, що з заяви та матеріалів доданих до неї не вбачаються очевидні ознаки протиправності оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень. Зазначені заявником ознаки не є очевидними, а є оскаржуваними, а предмет підлягає доказуванню під час розгляду справи по суті.
Позивачами також не надав жодного доказу щодо можливості істотного ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективного захисту або поновлення порушених/оспорюваних прав/ інтересів позивачів, за захистом яких вони звернулися до суду, без вжиття заходів забезпечення позову.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 150, 154, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, Київський окружний адміністративний суд,
У задоволенні заяви позивачів про забезпечення позову - відмовити.
Відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала набирає законної сили та може бути оскаржена у порядку статей 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Жук Р.В.