25 серпня 2025 року м. Київ справа №320/47177/24
Суддя Київського окружного адміністративного суду Марич Є.В., розглянувши порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Бучанської районної державної адміністрації Київської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Управління соціального захисту населення Бучанської районної державної адміністрації Київської області, в якому просить:
Визнати протиправним та скасувати рішенням Управління соціальної та ветеранської підтримки Бучанської районної державної адміністрації Київської області, що оформлене у вигляді листа від 24.06.2024 року.
Зобов'язати Управління соціальної та ветеранської підтримки Бучанської районної державної адміністрації Київської області призначити ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) допомогу на проживання, як внутрішньо переміщеній особі, починаючи з дня звернення.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що він як внутрішньо переміщена особа має право на допомогу на проживання згідно із Порядком № 332, оскільки був вимушений покинути місце проживання, а саме тимчасово окуповану територію Автономної Республіки Крим і м. Севастополя.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Управлінням соціального захисту населення Бучанської районної державної адміністрації Київської області надіслано до суду відзив. Відповідач позовні вимоги не визнає, просить у задоволенні позову відмовити.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується копією паспорта громадянина України серія НОМЕР_2 , виданий Хортицьким РВ у місті Запоріжжі УДМС України в Запорізькій області від 22 березня 2017 року.
Позивач звернувся до відповідача із заявою про надання допомоги на проживання як внутрішньо переміщеній особі.
24.06.2024 року позивачем отримано повідомлення про відмову в отриманні допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам від 24.06.2024 року, видане Управлінням соціальної та ветеранської підтримки Бучанської районної державної адміністрації Київської області.
Підставою для відмови стала не відповідність п. 5. Порядку, а саме - відсутнє переміщення (повторне) з 01.01.2022 з територій, включених до перелік територій, затвердженого Мінреінтеграції, щодо яких не визначено дати завершення/припинення бойових дій або тимчасової окупації. Згідно Єдиної бази даних про внутрішньо переміщених осіб з грудня 2021 року заявник перебував на обліку в Бучанському районі (3244) та не був отримувачем допомоги.
Позивач не погоджується з вказаним рішенням та вважає його протиправним, у зв'язку із чим звернувся до суду із вказаним позовом.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до Конституції Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою, в якій людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю.
Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави (стаття 3 Конституції України).
Закон № 1706-VII відповідно до Конституції та законів України, міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, встановлює гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб.
Відповідно до частини першої статті 1 Закону № 1706-VII внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
Зазначені обставини вважаються загальновідомими і такими, що не потребують доведення, якщо інформація про них міститься в офіційних звітах (повідомленнях) Верховного Комісара Організації Об'єднаних Націй з прав людини, Організації з безпеки та співробітництва в Європі, Міжнародного Комітету Червоного Хреста і Червоного Півмісяця, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, розміщених на веб-сайтах зазначених організацій, або якщо щодо таких обставин уповноваженими державними органами прийнято відповідні рішення.
Адресою покинутого місця проживання внутрішньо переміщеної особи в розумінні цього Закону визнається адреса місця проживання особи на момент виникнення обставин, зазначених у частині першій цієї статті (частина друга статті Закону № 1706-VII).
Факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону. Підставою для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є проживання на території, де виникли обставини, зазначені в статті 1 цього Закону, на момент їх виникнення (частина перша та друга статті 4 Закону №1706-VII).
Частиною першою статті 5 Закону №1706-VII визначено, що довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону.
За змістом статті 2 Закону №1706-VII Україна вживає всіх можливих заходів, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, щодо запобігання виникненню передумов вимушеного внутрішнього переміщення осіб, захисту та дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб, створення умов для добровільного повернення таких осіб до покинутого місця проживання або інтеграції за новим місцем проживання в Україні.
При цьому, згідно із частинами другою та третьою статті 7 Закону №1706-VII Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.
Громадянин пенсійного віку, особа з інвалідністю, дитина з інвалідністю та інша особа, яка перебуває у складних життєвих обставинах, яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи.
За приписами частини першої статті 9 Закону №1706-VII внутрішньо переміщена особа має право, зокрема, на створення належних умов для її постійного чи тимчасового проживання.
У зв'язку з набранням чинності 22.03.2022 Постановою № 332, якою був затверджений Порядок № 332 та визначений механізм надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, втратила чинність постанова Кабінету Міністрів України «Про надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг» від 01.10.2014 № 505 (далі Постанова №505).
Пунктом 2 Порядку № 332 передбачено, що допомога надається особам, які перемістилися з тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим і м. Севастополя, а також території адміністративно-територіальної одиниці, де проводяться бойові дії та що визначена в переліку адміністративно-територіальних одиниць, на території яких платникам єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, які перебувають на обліку на відповідній території, може надаватися допомога в рамках Програми «Підтримка», затвердженому розпорядженням Кабінету Міністрів України від 06.03.2022 № 204-р.
Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 14.06.2023 у справі № 160/12308/22, та в силу приписів частини п'ятої статті 242 КАС України враховується при вирішенні цієї справи.
Згідно з пунктом 3 Порядку № 332 передбачено, що допомога надається щомісячно з місяця звернення на кожну внутрішньо переміщену особу, відомості про яку включено до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб, у таких розмірах: для осіб з інвалідністю та дітей - 3000 гривень; для інших осіб - 2000 гривень.
Допомога виплачується за повний місяць незалежно від дати звернення за її наданням.
Механізм надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам визначає Порядок надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, затверджений постановою КМУ від 20.03.2022 №322 (далі - Порядок).
Допомога не призначається/не виплачується внутрішньо переміщеній особі, яка має на депозитному банківському рахунку (рахунках) кошти в загальній сумі, що перевищує 100 тис. гривень, або облігації внутрішньої державної позики, строк погашення яких настав або визначений моментом пред'явлення вимоги, на загальну суму, що перевищує 100 тис. гривень (пп. 3 п. 7 Порядку).
Згідно з пп.3 п.2 Постанови КМУ від 11.07.2023 № 709 «Деякі питання підтримки внутрішньо переміщених осіб» з 1 вересня 2023 р. виплата допомоги припиняється внутрішньо переміщеним особам, якщо за результатами верифікації встановлено, що після набрання чинності цієї постанови внутрішньо переміщена особа має на депозитному банківському рахунку (рахунках) кошти у загальній сумі, що перевищує 100 тис. гривень, або облігації внутрішньої державної позики, строк погашення яких настав або визначений моментом пред'явлення вимоги, на загальну суму, що перевищує 100 тис. гривень.
Так, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , взято на облік внутрішньо переміщених осіб, що підтверджується довідками від 30 травня 2024 року № 3244-7002046074 та від 04 березня 2024 року № 3002-5003150097.
Допомога виплачується за повний місяць незалежно від дати звернення за її наданням та дати припинення чи скасування воєнного стану.
Допомога на проживання призначається автоматично без подання додаткового звернення внутрішньо переміщеним особам, які станом на 1 березня 2022 р. отримували щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. № 505 "Про надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг" (Офіційний вісник України, 2014 р., № 80, ст. 2271). Виплата допомоги внутрішньо переміщеним особам за місяці, у яких вони отримували щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, у тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, не здійснюється.
Допомога не надається внутрішньо переміщеним особам, які були обліковані як внутрішньо переміщені особи до 24 лютого 2022 р. у регіонах, що не включені до переліку, зазначеному в абзаці першому пункту 2 цього Порядку, за винятком осіб, які отримували щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, у тому числі на оплату житлово-комунальних послуг.
Постановою Кабінету Міністрів України від 16.04.2022 №457 "Про підтримку окремих категорій населення, яке постраждало у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України" пункт 3 Порядку №332 було доповнено абзацами такого змісту:
"Починаючи з травня 2022 р. допомога надається внутрішньо переміщеним особам, які перемістилися з території територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), а також внутрішньо переміщеним особам, у яких житло зруйноване або непридатне для проживання внаслідок пошкодження і які подали заявку на відшкодування відповідних втрат, зокрема через Єдиний державний вебпортал електронних послуг.
Перелік територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), затверджується Мінреінтеграції за погодженням з Міноборони на підставі пропозицій відповідних обласних, Київської міської військових адміністрацій".
01.08.2023 набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 31.07.2023 №789 "Про внесення змін до Порядку надання допомоги на проживання внутрішньо перемішеним особам", відповідно до якої:
абзац перший викладено в такій редакції:
"2. З 1 серпня 2023 р. допомога призначається на шість місяців внутрішньо переміщеній особі, яка вперше звернулася за призначенням допомоги, та виплачується щомісяця внутрішньо переміщеній особі або уповноваженій особі на внутрішньо переміщену особу у випадку недієздатності отримувача або дитину (далі - уповноважена особа) у такому розмірі:";
абзац четвертий викласти в такій редакції:
"Допомога призначається на, кожну внутрішньо переміщену особу (далі - отримувач), відомості про якого включено до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб".
"2. Пункт 3 викладено в редакції:
"З 1 листопада 2023 р. допомога призначається на шість місяців на сім?ю, яка вперше звернулася за призначенням допомоги, та виплачується щомісяця одному з членів сім?ї (далі - уповноважена особа) у такому розмірі: для осіб з інвалідністю та дітей - 3000 гривень; для інших осіб - 2000 гривень.
Допомога призначається на кожного члена сім?ї (далі - отримувач), відомості про якого включено до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб.
Допомога призначається за повний місяць, у якому уповноважена особа звернулася за її наданням, незалежно від дати такого звернення.
До складу сім'ї уповноваженої особи включаються (незалежно від наявності відомостей щодо включення їх до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб) чоловік, дружина; діти, прийомні діти, діти, які виховуються батьками-вихователями в дитячих будинках сімейного типу, усиновлені діти, діти, над якими встановлено опіку або піклування, а також діти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти в закладах загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти (зокрема у період між завершенням навчання в одному із зазначених закладів освіти і вступом до іншого закладу або в період між завершенням навчання за одним освітньо-кваліфікаційним рівнем і продовженням навчання за іншим рівнем за умови, що такий період не перевищує чотирьох місяців) до досягнення 23 років і не мають власних сімей; діти з інвалідністю після досягнення ними
18-річного віку до визнання їх особами з інвалідністю з дитинства 1 та ІІ групи; не перебувають в шлюбі повнолітні діти; визнані особами з інвалідністю з дитинства І та ІІ групи або особами з інвалідністю І групи, які проживають разом з батьками; непрацездатні батьки чоловіка та дружини, які проживають разом з ними і перебувають на їх утриманні у зв?язку з відсутністю власних доходів; особа, яка проживає разом з одинокою особою з інвалідністю І групи та доглядає за нею; жінка та чоловік, які не перебувають у шлюбі, але проживають однією сім'єю і мають; спільних дітей, та/або особи, які встановили у судовому порядку факт проживання однією сім'єю. Членом сім'ї може вважатися одинока особа. а також неповнолітня дитина, якщо така особа не входить до складу сім'ї.
Склад сім'ї уповноваженої особи визначається на дату звернення за призначенням допомоги.
До складу сім'ї уповноваженої особи не включаються: особа, яка перебуває на повному державному утриманні; особа, яка представляє інтереси дитини (переміщеної без супроводження законного представника) та перебуває з дитиною у сімейних, родинних відносинах (баба, дід, прабаба, прадід, повнолітні брат, сестра, тітка, дядько, вітчим, мачуха), але не є внутрішньо переміщеною особою, за наявності виданого службою у справах дітей за місцем звернення документа, що підтверджує такі відносини з дитиною;
особа, яку батьки або інші законні представники уповноважили супроводжувати дитину, що підтверджується письмовою заявою одного із законних представників, завіреною органом опіки та піклування; особа, у сім'ю якої влаштовано дитину, яка залишилася без батьківського піклування (за наявності копії наказу служби у справах дітей про тимчасове влаштування);
особа, яка разом не проживає із отримувачем та не пов'язана з ним спільним побутом, що підтверджено документально, або перебуває за кордоном/зникла безвісти/депортована за межі України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2023 Nє709 "Деякі питання підтримки внутрішньо перемішених осіб" внесено зміни до Порядку надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 Nє332 "Деякі питання виплати допомоги на проживання внутрішньо перемішеним особам". Зокрема, абзацом п'ятим пункту 1 установлено, що з 1 серпня 2023 року виплата допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам не продовжується особам, які повернулися до покинутого місця проживання на територіях, включених до переліку територій, щодо яких не визначено дати завершення бойових дій (припинення можливості бойових дій) або тимчасової окупації.
У подальшому, постановою Кабінету Міністрів України від 22.03.2024 №331 "Деякі питання провадження діяльності з усиновлення та влаштування дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, соціального захисту дітей, залишених без батьківського піклування" пункти 13, 13-1, 13-2 Порядку №332 були викладені у новій редакції.
Так, відповідно до пункту 13 Порядку №332 (в редакції зі змінами згідно постанови Кабінету Міністрів України від 22.03.2024 №331) особам, які мають право на виплату допомоги відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 липня 2023 р. № 709 "Деякі питання підтримки внутрішньо переміщених осіб" (Офіційний вісник України, 2023 р., № 69, ст. 3990), та особам/сім'ям, які є отримувачами допомоги відповідно до цього Порядку, особам, які перемістилися з територій, включених до переліку територій, щодо яких не визначено дати завершення бойових дій (припинення можливості бойових дій) або тимчасової окупації та (або) у яких житлове приміщення знищене або пошкоджене (до ступеня непридатного для проживання), та особам, які отримували допомогу та відмовилися від неї/ яким вона була припинена, та (або) яких було знято з обліку як внутрішньо переміщених осіб, у разі повернення осіб до покинутого місця проживання, з якого здійснилося переміщення, та повторного взяття на облік як внутрішньо переміщених осіб її виплата може бути продовжена ще на один шестимісячний період за умови їх відповідності критеріям, зазначеним у пунктах 7, 7-1, 13-1-13-4 цього Порядку.
Згідно з пунктом 13-1 Порядку №332 виплата допомоги продовжується на другий шестимісячний період автоматично:
непрацездатним особам, зокрема які досягли пенсійного віку, визначеного частиною першою статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", та отримують пенсію, розмір якої не перевищує чотирьох розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, на 1 січня року, в якому приймається рішення про призначення допомоги;
особам з інвалідністю І чи II групи, дитині з інвалідністю віком до 18 років, дитині. хворій на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет І типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, яка отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, якій не встановлено інвалідність, що підтверджується документально;
дітям-сиротам та дітям, позбавленим батьківського піклування, та особам з їх числа віком до 23 років, зокрема таким, які перебувають у дитячих будинках сімейного типу та прийомних сім'ях, а також батькам-вихователям, прийомним батькам та опікунам (піклувальникам).
Позивач звертає увагу суду, що пенсія ним не отримується, що підтверджується довідкою, виданою Головним управлінням Пенсійного фонду України 6 м. Києві, яка видана ОСОБА_1 , у якій зазначено, що пенсію згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не отримує.
Таким чином, на момент звернення із заявою про встановлення допомоги на проживання внутрішньо переміщеній особі, що передбачена Порядком надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №332, ОСОБА_1 було 74 роки та він не отримував пенсію від держави.
Позивач зазначає, що положеннями Порядку №332 не передбачено такої підстави для відмови у призначені допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, як відсутність нового (повторного) переміщення, а відтак відмова відповідача у ненаданні заявленої позивачем допомоги не відповідає критеріям, визначеним статтею 19 Конституції України та статті 2 КАС України.
Суд зауважує, що в ході розгляду справи позивачем доведено ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, в той час, як відповідач не довів правомірності прийнятих ним рішень.
Положення ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачають, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 вказаного Кодексу.
Тобто, ці норми одночасно покладають обов'язок на сторін доводити суду обґрунтованість своїх тверджень або заперечень.
Під час розгляду справи відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не були надані належні та допустимі докази на підтвердження правомірності своїх дій під час відмови позивачу в призначенні їй пенсії.
Будь-яких доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач суду не надав, а також не навів жодних контраргументів на підтвердження обґрунтованості прийнятих спірних рішень.
З огляду на зазначене, беручи до уваги докази, наявні у матеріалах справи у їх сукупності, суд дійшов висновку, що відповідач як суб'єкт владних повноважень діяв необґрунтовано, не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та Законом України.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Під час звернення до суду позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 2422,40 грн, що підтверджується наявною в матеріалах справи квитанцією.
Таким чином, в зв'язку із задоволенням позовних вимог, на користь позивача необхідно стягнути сплачений судовий збір у розмірі 2422,40 грн за рахунок бюджетних асигнувань Управління соціального захисту населення Бучанської районної державної адміністрації Київської області.
Керуючись статтями 9, 14, 72-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 251, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Управління соціального захисту населення Бучанської районної державної адміністрації Київської області (місцезнаходження: 08001, Київська обл., Бучанський р-н, смт. Макарів, вул. Довженка Олександра, буд. 18, код ЄДРПОУ 44370884) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
2. Визнати протиправним та скасувати рішенням Управління соціальної та ветеранської підтримки Бучанської районної державної адміністрації Київської області, що оформлене у вигляді листа від 24.06.2024 року.
3. Зобов'язати Управління соціальної та ветеранської підтримки Бучанської районної державної адміністрації Київської області призначити ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) допомогу на проживання, як внутрішньо переміщеній особі, починаючи з дня звернення.
4. Стягнути на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Управління соціальної та ветеранської підтримки Бучанської районної державної адміністрації Київської області (місцезнаходження: 08001, Київська обл., Бучанський р-н, смт. Макарів, вул. Довженка Олександра, буд. 18, код ЄДРПОУ 44370884) судовий збір у розмірі 2 422,4 (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні) грн 40 коп.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя Марич Є.В.