25 серпня 2025 року м. Київ справа №320/40061/24
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Жука Р.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного (письмового) провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Військової частини НОМЕР_1
про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії, -
І. Зміст позовних вимог.
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якій просить суд:
- визнати бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не розгляду рапорту позивача стосовно звільнення його з військової служби у зв'язку зі станом здоров'я протиправною;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 розглянути рапорт позивача стосовно звільнення його з військової служби згідно підпункту "б" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "про військову службу і військовий обов'язок", у зв'язку зі станом здоров'я та прийняти по ньому рішення.
ІІ. Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
Позовні вимоги мотивував тим, що позивач подав рапорт про звільнення надіславши його по пошті через Міністерство оборони України. Проте листом відповідач відмовив у розгляді рапорту, зазначивши, що подані документи не завірені належним чином і рапорт поданий не по команді.
Відповідач позов не визнав. У наданому до суду відзиві на позов представник відповідача просив у задоволенні позовних вимог відмовити посилаючись на їх необґрунтованість та безпідставність. Зазначав, що листом за підписом командира військової частини НОМЕР_1 від 10.06.2024 №03/653 позивачу відмовлено у розгляді рапорту, у зв'язку з тим, що подані документи не завірені належним чином.
ІІІ. Заяви (клопотання) учасників справи інші процесуальні дії у справі.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 20.09.2024 відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснити її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Зобов'язано відповідача подати до суду у п'ятнадцятиденний строк з дня вручення копії ухвали про відкриття провадження у справі належним чином завірені копії всіх матеріалів, що були або мали бути взяті до уваги при допущенні оскаржуваної бездіяльності, письмові пояснення з посиланням на норми чинного законодавства щодо обставин, викладених у позовній заяві.
30.12.2024 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 17.03.2025 витребувано від Військової частини НОМЕР_1 належним чином завірені копії всіх матеріалів, що були або мали бути взяті до уваги при допущенні оскаржуваної бездіяльності, а також, всіх документів поданих позивачем разом із його рапортом.
19.03.2025 до суду від відповідача надійшли документи на вимогу ухвали суду.
Інших заяв чи клопотань по суті справи учасниками справи до суду не подано.
Частиною 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Згідно частини 2 статті 262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.
З урахуванням викладеного, керуючись положеннями частини другої статті 262 КАС України наявні підстави для розгляду справи в порядку письмового провадження.
ІV. Обставини встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
Розглянувши подані сторонами документи, з'ясувавши зміст спірних правовідносин з урахуванням доказів судом встановлені відповідні обставини.
Солдат, військової частини НОМЕР_1 , ОСОБА_1 , проходив службу у військовій частині НОМЕР_1 .
07.05.2024 звернувся через Міністерство оборони України до військової частини НОМЕР_1 з рапортом про звільнення за з військової служби за станом здоров'я на підставі висновку (постанови) ВЛК про непридатність до військової служби з виключенням з військової служби на підставі підпункту «б» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу". До рапорту позивачем було надано: копія свідоцтва про хворобу №10575, копія паспорту, копія РНОКПП, копія військового квитка.
Листом від 10.06.2024 №03/653 за підписом командира в/ч НОМЕР_1 , позивачу повідомлено, що звільнення з військовослужбовців відбувається згідно чинного законодавства на підставі документів завірених належним чином та поданих командиру військової частини. Також повідомлено, що військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають особисто по команді рапорт та документи, які підтверджують підстави звільнення.
Не погодившись з позицією відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом.
V. Оцінка суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Закон України "Про військовий обов'язок і військову службу" (далі Закон №2232-ХІІ) здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.
Статтею 1 Закону №2232-ХІІ регламентовано поняття військового обов'язку.
Частинами 1, 2 статті 2 Закону №2232-ХІІ визначено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.
Частиною 4 статті 2 Закону №2232-ХІІ передбачено, що порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно частини 6 статті 2 Закону №2232-ХІІ розрізняють такі види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів та закладів вищої освіти, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти), а також закладів фахової передвищої військової освіти; військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
Відповідно до частини 3 статті 24 Закону №2232-ХІІ закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Підстави та порядок звільнення з військової служби передбачені статтею 26 Закону №2232-ХІІ, у частині 4 якої наведені підстави звільнення з військової служби військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
Так, відповідно до підпункту «б» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону №2232-ХІІ військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах під час дії воєнного стану за станом здоров'я на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби або про тимчасову непридатність до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців.
Відповідно до приписів частини 10 статті 1 Закону №2232-ХІІ та з метою якісного проведення призову громадян на строкову військову службу за станом здоров'я, прийняття громадян на військову службу за контрактом, проведення медичного огляду військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів для визначення ступеня придатності до військової служби та визначення ступеня придатності льотного складу до льотної роботи, наказом Міністра оборони України 14.08.2008 року №402 затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, яке зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 року за №1109/15800 (далі - Положення № 402).
Згідно пункту 1.2 глави 1 розділу І Положення №402 військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров'я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов'язаних, установлює причинний зв'язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.
Згідно з пунктом 2.1 глави 2 розділу І Положення №402 для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі). Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання штатної військово-лікарської комісії. Постанови штатних та позаштатних ВЛК обов'язкові до виконання.
Відповідно до пункту 1.1 глави 1 розділу ІІ Положення №402 медичний огляд включає в себе вивчення та оцінку стану здоров'я і фізичного розвитку громадян на момент огляду в цілях визначення ступеня придатності до військової служби, навчання за військово-обліковими спеціальностями, вирішення інших питань, передбачених цим Положенням, з винесенням письмового висновку (постанови). Під придатністю до військової служби у цьому Положенні розуміється такий стан здоров'я і фізичного розвитку громадян, який дозволяє їм виконувати передбачені статутами, інструкціями службові обов'язки з конкретної військової спеціальності у виді Збройних Сил України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до закону (далі - інші військові формування), у мирний час та під час дії особливого періоду. При встановленні діагнозу насамперед враховуються результати фізикального обстеження та спеціальних досліджень. Якщо дані попередньої медичної документації не співпадають з результатами актуального обстеження, проводиться спільний огляд (консиліум) за участі провідних (головних) медичних фахівців, під час якого може прийматись рішення про неврахування контраверсійних результатів попередніх досліджень (документів, виписок, заключень тощо) та госпіталізацій при винесенні експертного рішення.
Медичний огляд проводиться військово-лікарською комісією з метою визначення придатності, зокрема, до військової служби допризовників, призовників, військовозобов'язаних, резервістів (кандидатів у резервісти). військовослужбовців до військової служби; військовослужбовців до військової служби за військовою спеціальністю.
Згідно з пунктом 1.2 глави 1 розділу ІІ Положення №402, постанови ВЛК приймаються на підставі Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби (далі - Розклад хвороб) (додаток 1), пояснень щодо застосування статей Розкладу хвороб (додаток 2) та таблиць додаткових вимог до стану здоров'я (далі - ТДВ) (додаток 3).
Питання медичного огляду військовозобов'язаних у мирний час та під час мобілізації, на особливий період регламентує глава 3 розділу II Положення №402.
За змістом пункту 3.8 глави 3 розділу II Положення №402 після закінчення медичного обстеження під час мобілізації ВЛК виносить щодо військовозобов'язаного одну із таких постанов:
- «Придатний до військової служби»;
- «Тимчасово непридатний до військової служби (вказати дату повторного огляду)»;
- «Непридатний до військової служби з виключенням з військового обліку».
Пунктом 6.4 глави 6 розділу II Положення № 402 визначено, що разі виявлення під час обстеження або лікування у військовому лікувальному закладі у військовослужбовця захворювання, наслідків травми (поранення, контузії, каліцтва), які зумовлюють у мирний час непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку або непридатність до військової служби у мирний час, обмежену придатність у воєнний час (пункти "а", "б" статей Розкладу хвороб, без індивідуальної оцінки), у воєнний час - непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку, ці особи направляються на медичний огляд для встановлення ступеня придатності до військової служби за рішенням начальника військового лікувального закладу на підставі подання начальника лікувального відділення, у якому обстежується (лікується) військовослужбовець, про що робиться запис в історії хвороби (медичній книжці), який завіряється підписом начальника військового лікувального закладу.
Досліджуючи спірні правовідносини, судом встановлено, що 26.04.2024 гарнізонна військово-лікарська комісія НВМКЦ «ГВКГ» за розпорядженням командира в/ч НОМЕР_1 №1643/557 м/с від 17.03.2024 провела огляд ОСОБА_1 , по завершенню якого видано свідоцтво про хворобу №10375 від 27.04.2024, в якому зазначено, що на підставі статті 61-а графи II Розкладу хвороб позивача визнано непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку.
Вказане свідоцтво про хворобу, затверджено постановою ЦВЛК Збройних Сил України, 27.04.2024.
За змістом пункту 22.3 глави 22 розділу II Положення № 402 свідоцтво про хворобу (довідка ВЛК) із затвердженою постановою надсилається командиру військової частини, у якій проходить службу військовослужбовець, що пройшов медичний огляд та/або до ТЦК та СП, в електронній та/або паперовій формі, в установленому законодавством порядку, а також видається на руки особі, що пройшла медичний огляд. Зазначені документи можуть видаватися на руки представникам військових частин за наявності у них підтверджуючих документів.
Також, суд враховує, що відповідно до пункту 22.12 глави 22 розділу II Положення №402 постанови ВЛК щодо військовослужбовців, які визнані непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку або непридатними до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців, повинні бути реалізовані негайно.
З огляду на викладені норми Положення №402, постанови ВЛК щодо військовослужбовців, які визнані непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку в обов'язковому порядку надсилаються командиру військової частини, у якій проходить службу військовослужбовець, що пройшов медичний огляд, які в свою чергу підлягають негайній реалізації.
Відтак, посилання відповідача на ту обставину, що для вирішення питання про звільнення з військової служби військовослужбовець повинен виключно особисто з'явитися до місця служби є необгрунтованими.
Водночас, суд зазначає, що порядок проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України та регулювання питання, пов'язані з проходженням такої служби під час виконання громадянами військового обов'язку в запасі визначається Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженим Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 (далі - Положення).
Відповідно до пункту 260 Положення №1153/2008 під час дії особливого періоду військовослужбовці звільняються з військової служби з підстав, визначених статтею 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», та з урахуванням особливостей, передбачених статтею 26-2 названого Закону.
Військовослужбовці, які перебувають на військовій службі та визнані військово-лікарською комісією непридатними до неї з виключенням з військового обліку, підлягають звільненню у відставку за станом здоров'я, а визнані тимчасово непридатними до військової служби з повторним медичним обстеженням через 6 або 12 місяців - звільненню в запас за станом здоров'я із зазначенням у наказі про звільнення, що ці особи підлягають повторному медичному обстеженню після закінчення відповідного строку.
Громадяни, звільнені з військової служби, у п'ятиденний строк після виключення зі списків особового складу військової частини зобов'язані прибути до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для взяття їх на військовий облік.
Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки не пізніше наступного дня після взяття на військовий облік громадян, звільнених з військової служби, письмово повідомляють державні органи, підприємства, заклади, установи і організації, в яких до призову на військову службу ці громадяни працювали, навчались або були зареєстрованими як безробітні, про підставу звільнення з військової служби, строк військової служби, що зараховується до страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, стажу державної служби, а також про день взяття їх на облік, у тому числі про причини перевищення строків взяття на військовий облік.
Отже, законодавством передбачено два види звільнення осіб рядового і начальницького складу зі служби за станом здоров'я: у запас для визнаних військово-лікарською комісією тимчасово непридатними до військової служби, та у відставку для визнаних військово-лікарською комісією непридатними до неї з виключенням з військового обліку.
Відповідно до пункту 240 Положення №1153/2008 військовослужбовці, які визнані непридатними до військової служби за станом здоров'я, підлягають звільненню з військової служби за станом здоров'я, крім військовослужбовців, визнаних військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби за станом здоров'я за наслідками захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час виконання обов'язків військової служби, що призвело до встановлення їм інвалідності, часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (за винятком розумових, сенсорних, психологічних вад та інших захворювань, визначених Міністерством оборони України), які виявили бажання проходити військову службу та стосовно яких прийнято рішення про залишення на військовій службі за контрактом. Військовослужбовці, які були визнані військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби за станом здоров'я за наслідками захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час виконання обов'язків військової служби, що призвело до встановлення їм інвалідності, часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності, та яким згідно з прийнятими рішеннями дозволено проходити військову службу за контрактом на визначених посадах, можуть бути звільнені з військової служби до закінчення строку контракту в порядку, визначеному пунктом 35 цього Положення.
Після отримання військовою частиною відповідного висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність військовослужбовця до військової служби за станом здоров'я документи про його звільнення з військової служби оформлюються та надсилаються посадовій особі, яка видає наказ про звільнення негайно.
Таким чином, після отримання постанови ВЛК щодо військовослужбовців, які визнані непридатними до військової служби, обов'язок щодо негайної видачі наказу про звільнення військовослужбовця з військової служби у відставку за станом здоров'я у зв'язку з висновком ВЛК про непридатність до військової служби лежить виключно на військовій частині, де останній проходить службу.
Водночас, суд зазначає, що згідно з розпорядженням Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України від 03.03.2022 №598/8 щодо впорядкування роботи органів військово-лікарської експертизи у воєнний час створений наступний алгоритм роботи:
1) керуючись підпунктом 2.4.3 пункту 2.4 глави 2 розділу І Положення, постанови ВЛК, які у воєнний час оформлюється свідоцтвом про хворобу та підлягають затвердженню штатною ВЛК направляти на затвердження до будь-якої штатної ВЛК Збройних Сил України з урахуванням оперативної обстановки;
2) з метою прискорення оформлення свідоцтв про хворобу та виписки військовослужбовця із закладу охорони здоров'я запропоновано керівникам закладів охорони здоров'я увійти у взаємодію з начальниками штатних ВЛК щодо надсилання на розгляд та затвердження постанови ВЛК про придатність до військової служби у вигляді сканованих копій та видачі військовослужбовцям під час виписки засвідчених належним чином закладом охорони здоров'я копії 4 свідоцтва про хворобу із затвердженою постановою ВЛК;
3) з покращенням оперативної обстановки оригінали свідоцтв про хворобу направляти до штатних ВЛК встановленим порядком з метою відновлення відповідних реквізитів (підписи, печатки, штампи тощо);
4) оригінали свідоцтв про хворобу із затвердженою постановою ВЛК штатним ВЛК направляти до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування осіб, що оглядалися, на військовому обліку.
Суд звертає увагу, що відповідно до пункту 233 Положення №1153/2008, військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця. При звільненні військовослужбовця з військової служби за рішенням командування військової частини відповідно до підпункту 1 пункту 35 цього Положення рапорт на звільнення військовослужбовцем не подається. У такому разі командуванням військової частини складається аркуш бесіди з військовослужбовцем за формою, визначеною Міністерством оборони України.
Згідно з пункту 2.1.6 Інструкції з діловодства у Збройних Силах України, затвердженої наказом Генерального штабу Збройних Сил України 07.04.2017 №124 (далі - Інструкція №124), рапорт (заява) - письмове звернення військовослужбовця (працівника) до вищої посадової особи з проханням (надання відпустки, матеріальної допомоги, поліпшення житлових умов, переведення, звільнення тощо) чи пояснення особистого характеру.
В силу приписів пункту 3.11.6 Інструкції №124 документи, в яких не зазначено строк виконання, повинні бути виконані не пізніше ніж за 30 календарних днів із моменту реєстрації документа у військовій частині (установи), до якої надійшов документ.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що командир військової частини після отримання рапорту (заяви) військовослужбовця зобов'язаний протягом місяця розглянути такий рапорт (заяву) військовослужбовця та надати відповідь по суті порушених питань.
Інструкція про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затверджена наказом Міністра оборони України 10.04.2009 №170 (далі Інструкція №170) визначає механізм реалізації та порядок організації у Збройних Силах України виконання вимог Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України.
Відповідно до пункту 1.5 Інструкції №170 для встановлення, зміни, призупинення, або припинення правових відносин з громадянами України, які реалізуються наказами посадових осіб по особовому складу, у Генеральному штабі Збройних Сил України, Командуванні об'єднаних сил Збройних Сил України, видах Збройних Сил України, окремих родах сил Збройних Сил України, окремих родах військ Збройних Сил України, органах військового управління, з'єднаннях, військових частинах, вищих військових навчальних закладах, військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти, установах, організаціях, (далі - військові частини), оформляються: подання (додаток 1), рішення колегіальних органів, утворених і діючих відповідно до законодавчих актів і актів Міністерства оборони України, Резерв кандидатів для просування по службі (додаток 2), План переміщення військовослужбовців на посади номенклатури посад (далі - План переміщення на посади) (додаток 16) на військовослужбовців крім тих, які проходять строкову військову службу, зокрема щодо звільнення з військової служби.
Згідно із пунктом 14.10 розділу XIV Інструкції №170 звільнення з військової служби через сімейні обставини або інші поважні причини здійснюється за наявності оригіналів документів, що підтверджують таку підставу звільнення.
Додатком 19 Інструкції №170 передбачено перелік документів, що подаються з поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби. Зокрема відповідно до пункту 3 Додатку при поданні до звільнення з військової служби за станом здоров'я подаються: копія аркуша бесіди; копія рапорту військовослужбовця; висновок (постанова) військово-лікарської комісії; копія розрахунку вислуги років військової служби (при набутті права на пенсійне забезпечення за вислугою років).
З системного аналізу наведених норм слідує, що відповідна посадова особа військової частини, до повноважень якої належить звільнення військовослужбовця, за наявності правових підстав, за результатами розгляду рапорту та податних до нього документів повинна прийняти відповідний наказ про звільнення з військової служби, а за відсутності правових підстав для цього - відмовити у задоволенні рапорту з посиланням на акти законодавства із зазначенням причин відмови.
Тобто, відповідач розглянувши рапорт позивача про звільнення зі служби, не зобов'язаний приймати рішення про відмову у звільненні зі служби у формі наказу, однак зобов'язаний повідомити про прийняте рішення з належним обґрунтуванням підстав його прийняття.
Як вбачається з матеріалів справи, на підставі отриманого свідоцтва про хворобу №10375 від 27.04.2024, виданого ЦВЛК ЗС України про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку, позивач звернувся до відповідача із рапортом про звільнення з військової служби у зв'язку з непридатністю до військової служби із виключенням з військового обліку, до якого було додано, зокрема копію свідоцтво про хворобу №10375 від 27.04.2024.
Відповідач у свою чергу листом №03/653 від 10.06.2024 повідомив, що звільнення з військовослужбовців відбувається згідно чинного законодавства на підставі документів завірених належним чином та поданих командиру військової частини. Також повідомлено, що військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають особисто по команді рапорт та документи, які підтверджують підстави звільнення.
При цьому, судом встановлено, що відповідачем не було вчинено жодних дій з метою проведення бесіди, за результатом якої можливо оформити аркуш бесіди, надання якого передбачено переліком Інструкції №170.
Також, відповідачем не було враховано вимоги пункту 22.3 глави 22 розділу II Положення №402, відповідно якого свідоцтво про хворобу (довідка ВЛК) із затвердженою постановою надсилається командиру військової частини, у якій проходить службу військовослужбовець, що пройшов медичний огляд та/або до ТЦК та СП, в електронній та/або паперовій формі, в установленому законодавством порядку, а також видається на руки особі, що пройшла медичний огляд.
Наведене дає підстави вважати, що оригінал свідоцтва про хворобу висилається командиру військової частини, у якій проходить службу військовослужбовець, що пройшов медичний огляд, або начальнику, який направив його на медичний огляд, або видаються на руки представникам військових частин за наявності у них підтверджуючих документів.
Відповідачем не було вчинено жодних дій щодо отримання оригіналу свідоцтва про хворобу, а також не надано жодних пояснень чи отримувала в/ч НОМЕР_1 оригінал свідоцтва про хворобу, враховуючи те, що саме за розпорядженням командира в/ч НОМЕР_1 позивач проходив відповідний огляд.
Отже, відповідачем не було належним чином розглянуто рапорт позивача та передчасно направлено повідомлення про неможливість вирішення питання щодо звільнення позивача з військової служби.
На переконання суду, направлене повідомлення від 10.06.2024 не звільняє відповідача, до повноважень якого належить вирішення питання щодо можливості звільнення позивача з військової служби, від обов'язку прийняття рішення, за наслідком розгляду рапорту, про звільнення позивача з військової служби або мотивовану відмову в такому звільненні.
Таким чином, у даних правовідносинах суб'єкт владних повноважень не може утриматися від прийняття рішення, що входить до його виключної компетенції.
Суд зазначає, що в даному випадку лист відповідача №03/653 від 10.06.2024 не може свідчити про відмову позивачу у звільненні з військової служби, оскільки за змістом такого листа рапорт позивача про звільнення з військової служби не розглянуто належним чином.
Лист №03/653 від 10.06.2024 не є рішенням відповідача, а є повідомленням, яке саме по собі не створює жодних юридичних наслідків, відповідно не підлягає скасуванню.
Враховуючи те, що відповідач належним чином не розглянув рапорт позивача про звільнення з військової служби та не прийняв будь-яке рішення, яке б породжувало для позивача юридичні наслідки, тому з метою належного захисту прав позивача, слід зобов'язати відповідача повторно розглянути зазначений рапорт позивача, за результатом чого прийняти відповідне рішення.
Щодо обраного способу захисту порушеного права.
Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати заявникові такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.
Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).
Отже, "ефективний засіб правового захисту" у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.
Згідно з частинами 1 та 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Разом з цим, суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Отже, у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, вихід за межі позовних вимог можливий, але повинен бути пов'язаний із захистом саме тих прав, на захист яких поданий позов.
З огляду на вищевикладене, враховуючи, що відповідачем протиправно не було розглянуто належним чином рапорт позивача про звільнення його з лав Збройних Сил України, суд вважає за необхідне обрати належний спосіб захисту порушеного права позивача та зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 повторно розглянути рапорт ОСОБА_1 від 07.05.2024 про звільнення з військової служби на підставі підпункту «б» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" та прийняти рішення відповідно до вимог чинного законодавства, з урахуванням висновків суду, викладених у даному рішенні.
Зважаючи на встановлені у справі обставини, з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про часткове задоволення адміністративного позову.
Враховуючи відсутність судових витрат у даній адміністративній справі, питання про їх розподіл судом не вирішується.
VІ. Судові витрати.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, розподіл судових витрат не здійснюється.
На підставі викладеного, керуючись статтями 242-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не розгляду рапорту ОСОБА_1 від 07.05.2024 про звільнення з військової служби на підставі підпункту «б» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) повторно розглянути рапорт ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) від 07.05.2024 про звільнення з військової служби на підставі підпункту «б» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" та прийняти рішення відповідно до вимог чинного законодавства, з урахуванням висновків суду, викладених у даному рішенні.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя Жук Р.В.