25 серпня 2025 року Справа №640/22986/20
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Войтович І. І., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, як відокремлений підрозділ ДПС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві , в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві № 0032274204 від 07.04.2020 року прийняте на підставі ППР № 0005564204 від 24.01.2020 року за актом перевірки № 795/26-15-42-04-30/ НОМЕР_1 від 16.12.2019 року.
В обґрунтування позову вказано, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним, оскільки на момент складання та направлення на адресу позивача податкового повідомлення-рішення від 07.04.2020 № 0032274204 відповідачем було порушено порядок встановлений ст. 56 ПК України.
На переконання позивача, вказане підтверджується тим, що ФОП ОСОБА_1 було розпочато процедуру адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення від 24.01.2020 № 0005564204 спочатку в адміністративному, а згодом в судовому порядку.
Однак, відповідач в порушення норм ПК України під час адміністративного оскарження позивачем податкового повідомлення-рішення від 24.01.2020 № 0005564204 протиправно прийняв спірне податкове повідомлення-рішення від 07.04.2020 року № 0032274204, оскільки сума грошового зобов'язання, визначена оскаржуваним ППР, не набула статусу узгодженої.
У зв'язку з викладеним, позивач просить суд визнати оскаржуване ППР протиправним та скасувати.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.10.2020 відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.
13.12.2022 Верховною Радою України було прийнято Закон України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" №2825-IX, статтею 1 якого ліквідовано Окружний адміністративний суд міста Києва.
Пунктом 1 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" вказаного Закону визначено, що цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.
Згідно з пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя; до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.
14.12.2022 вказаний Закон був опублікований в газеті "Голос України" №254 та набрав чинності 15.12.2022.
10.05.2023 на адресу Київського окружного адміністративного суду від Окружного адміністративного суду міста Києва надійшли матеріали адміністративної справи №640/22986/20, які за результатами автоматизованого розподілу були передані на розгляд судді Балаклицькому А.І.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 25 травня 2023 року прийнято до провадження адміністративну справу № 640/22986/20 та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
Згідно Протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями 19.09.2024 справу розподілено судді Войтович І.І.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2024 року прийнято до провадження адміністративну справу № 640/22986/20 та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідач проти позову заперечує з тих підстав, що спірне податкове повідомлення-рішення є обґрунтованим, оскільки перевіркою встановлено порушення ФОП ОСОБА_1 вимог п. 198.5 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 ПК України, в результаті чого встановлено, що вказаним платником податків не виписано та, відповідно, не зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні на суму ПДВ 177 362,67 грн., що стало підставою для прийняття ППР від 24.01.2020 № 0005564204.
Проте, як стверджує відповідач, після спливу десятиденного строку з дня отримання вказаного ППР позивачем не було зареєстровано в ЄРПН податкові накладні на суму ПДВ 177 362,67 грн.
На переконання відповідача, посилання позивача на оскарження спірного ППР суд не має приймати до уваги, оскільки позивачем не було самостійно погашено узгоджену суму грошового зобов'язання, визначену ППР від 24.01.2020 № 0005564204.
З урахуванням встановлених перевіркою обставин, відповідач вказує про відсутність підстав для скасування спірного податкового повідомлення-рішення, у зв'язку з чим просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
Встановивши правові позиції сторін по справі та їх обґрунтування, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, оглянувши письмові докази, які були надані до матеріалів справи, судом встановлено наступне.
Посадовими особами Головного управління ДПС у м. Києві на підставі ст.20, ст.77, ст.82 ПК України проведено документальну планову перевірку ФОП ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2017р. по 31.12.2018 р., правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов?язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2017р. по 31.12.2018 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2017р. по 31.12.2018 р.
За результатами проведеної перевірки складено акт від 16.12.2019р. № 795/26-15-42-04-30/ НОМЕР_1 , яким зафіксовано порушення ФОП ОСОБА_1 вимог п. 198,5 ст. 198, п.201.10 ст 201 ПК України, в результаті чого встановлено, що платником податків не виписано та не зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) податкові накладні на суму ПДВ 177 362,67 грн.
На підставі висновків акту перевірки від 16.12.2019р. № 795/26-15-42-04-30/ НОМЕР_2 , та відповідно до п. 120-1.2 ст. 120-1 ПК України, ГУ ДПС у м. Києві прийнято, зокрема, податкове повідомлення-рішення від 24.01.2020 №0005564204 (форма «ПН») за не реєстрацію податкових накладних, на суму ПДВ 177 362,67 грн. та застосовано штраф у розмірі 50% - 88 681,34 гривень.
Зазначене ППР направлено поштою, рекомендованим листом з повідомленням про вручення - 16.12.2019 та отримано ФОП ОСОБА_1 - 23.12.2019 року.
17.04.2020 Державною податковою службою України прийнято рішення про результати розгляди скарги від 17.04.2020 №13783/6/99-00-08-05-04-06, яким ППР від 24.01.2020 №0005564204 залишено без змін, а скаргу - без задоволення.
На переконання контролюючого органу, ФОП ОСОБА_1 після спливу 10 календарних днів, наступних за днем отримання ППР від 24.01.2020р №0005564204 мав зареєструвати в ЄРПН податкові накладні на суму ПДВ 177 362,67 грн., чого зроблено не було платником податків.
У зв'язку з вищевикладеним, відповідно до абзацу другого п. 120-1.2 ст. 120-1 ПК України, ГУ ДПС у м. Києві прийнято ППР (форми «Н») від 07.04.2020 № 0032274204 щодо застосування штрафу у розмірі 50% - 88 681,34 грн за відсутність реєстрації податкових накладних у ЄРПН після спливу 10 календарних днів, наступних за днем отримання платником податку ППР ГУ ДПС у м. Києві від 24.01.2020 №00005564204.
Не погоджуючись з обґрунтованістю вищезазначених доводів контролюючого органу та, як наслідок, правомірністю спірного податкового повідомлення-рішення, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Щодо процесуального правонаступництва відповідача у справі суд вказує наступне.
Відповідно до статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.
Постановою Кабінету Міністрів України від 18.12.2018р. № 1200 «Про утворення Державної податкової служби України та Державної митної служби України» утворено, зокрема, Державну податкову службу України (04053, м. Київ, Львівська площа, 8, код ЄДРПОУ 43005393).
Державна податкова служба є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну податкову політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску (п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 18,12.2018 № 1200).
Крім того, відповідно до відомостей з ЄДР, ДФС України з 17.05.2019р. перебуває в стані припинення.
Також, постановою Кабінету Міністрів України від 19.06.2019р. № 537 «Про утворення територіальних органів Державної податкової служби» утворено як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної податкової служби за переліком згідно з додатком 1.
Згідно з додатком 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 19.06.2019р. № 537, утворено, зокрема, Головне управління ДПС у м. Києві.
Відповідно до додатку 2 постанови Кабінету Міністрів України від 19.06.2019р. № 537, Головне управління ДФС у м. Києві реорганізується шляхом приєднання до Головного управління ДПС у м. Києві.
При цьому, розпорядженням Кабінету Міністрів України від 21.08.2019р. № 682-р «Питання Державної податкової служби» передано Державній податковій службі функції з реалізації державної податкової політики, державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску та законодавства з інших питань, контроль за дотриманням якого покладено на ДПС.
Крім того, відповідно до відомостей з ЄДР, Головне управління ДФС у м. Києві з 01.08.2019р. перебуває в стані припинення.
Відтак, беручи до уваги те, що постановами Кабінету Міністрів України від 18.12.2018р. № 1200 та 19.06.2019р. № 537 утворено, зокрема, Державну податкову службу України та ГУ ДПС у м. Києві, у тому числі яким, розпорядженням Кабінету Міністрів України від 21.08.2019р. № 682-р, передано функції з реалізації державної податкової політики, суд приходить до висновку про заміну відповідача в особі Головного управління ДФС у м. Києві (код ЄДРПОУ 39439980) у справі №640/22986/20 його правонаступником - Головним управлінням ДПС у м. Києві, як відокремлений підрозділ ДПС (код ЄДРПОУ ВП 44116011).
Суд зазначає, що завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Зокрема, в силу ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 3 статті 2 КАС України визначено, що основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі; 5) обов'язковість судового рішення; 6) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 7) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом; 8) розумність строків розгляду справи судом; 9) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 10) відшкодування судових витрат фізичних та юридичних осіб, на користь яких ухвалене судове рішення.
За ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 22 квітня 2021 року у справі № 826/15741/18, з метою безумовного дотримання конституційного принципу, визначеного у статті 129 Конституції України, в частині третій статті 2 та статті 9 КАС України закріплено, що до основних засад (принципів) адміністративного судочинства належить, зокрема, змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі; суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
Загалом принцип змагальності прийнято розглядати як основоположний компонент концепції "справедливого судового розгляду" у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що також включає споріднені принципи рівності сторін у процесі та ефективної участі.
Принцип змагальності судового провадження охоплює собою право особи, крім можливості подавати власні докази, знати про існування всіх представлених доказів та пояснень іншими учасниками справи, оскільки вони можуть вплинути на рішення суду, мати можливість знайомитись з матеріалами справи та робити з них копії, а також володіти відповідними знаннями (залучати професійного представника) та змогу коментувати представлені докази та пояснення у належній формі та у встановлений час.
Таким чином, принцип змагальності спільно з принципом рівності є одним з основних елементів поняття "право на справедливий суд", що гарантоване Конвенцією.
Провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи (ч. 3 ст. 3 КАС України).
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Вказана норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
«На підставі» означає, що суб'єкт владних повноважень повинен бути утвореним у порядку, визначеному Конституцією та законами України; зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.
«У межах повноважень» означає, що суб'єкт владних повноважень повинен приймати рішення та вчиняти дії відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх.
«У спосіб» означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби.
Вирішуючи даний спір суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.
Згідно п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків: для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені; для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені.
Згідно з пунктом 120-1.1 статті 120-1 Кодексу за порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою) тягне за собою накладення штрафних санкцій на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов'язок щодо такої реєстрації.
За приписами п. 120-1.1 ст. 120-1.1 Податкового кодексу України порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою) тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов'язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі:
10 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації до 15 календарних днів;
20 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 16 до 30 календарних днів;
30 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 31 до 60 календарних днів;
40 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 61 до 365 календарних днів;
50 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації на 366 і більше календарних днів.
Відповідно до п. 1 120-1.2 ст. 120-1 Податкового кодексу України відсутність реєстрації протягом граничного строку, передбаченого ст. 201 ПКУ, податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в ЄРПН (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою), що зазначена у податковому повідомленні - рішенні, складеному за результатами перевірки контролюючого органу, - тягне за собою накладення на платника податку штрафу в розмірі 50 відсотків суми податкових зобов'язань з податку на додану вартість, зазначеної у такій податковій накладній та/або розрахунку коригування до податкової накладної або від суми ПДВ, нарахованого за операцією з постачання товарів/послуг, якщо податкову накладну на таку операцію не складено.
У разі зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в ЄРПН згідно з п. 201.16 ст. 201 ПКУ штрафні санкції, передбачені цим пунктом, не застосовуються на період зупинення такої реєстрації до прийняття відповідного рішення щодо відновлення реєстрації таких податкових накладних/розрахунків коригування згідно з п. п. 201.16.4 п. 201.16 ст. 201 ПКУ.
Відсутність реєстрації в ЄРПН податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної, зазначених в абзаці першому п. 120 прим. 1.2 ст. 120 прим. 1 ПКУ, після спливу 10 календарних днів, наступних за днем отримання платником податку податкового повідомлення-рішення, - тягне за собою накладення на платника податку штрафу в розмірі 50 відсотків суми податкових зобов'язань з ПДВ, зазначеної в такій податковій накладній та/або розрахунку коригування до податкової накладної або від суми ПДВ, нарахованого за операцією з постачання товарів/послуг, якщо податкову накладну на таку операцію не складено.
Так, ГУ ДПС у м. Києві сформовано спірне податкове повідомлення-рішення від 07.04.2020 № 0032274204, яким встановлено відсутність реєстрації протягом граничного строку податкових накладних/розрахунків коригування на суму ПДВ 177 362,67 грн. після отримання податкового повідомлення-рішення від 24.01.2020 №0005564204 та застосовано штраф в розмірі 50% у сумі 88 681,34 грн.
Відповідно до розрахунку штрафу за порушення термінів реєстрації податкових накладних, позивач отримав податкове повідомлення-рішення від 24.01.2020 №0005564204 04.02.2020, граничний термін реєстрації - 14.02.2020.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було оскаржено податкове повідомлення-рішення від 24.01.2020 №0005564204 до ДПС України.
Не погодившись із рішенням ДПС України про результати розгляду скарги від 17.04.2020 №13783/6/99-00-08-05-04-06, яким ППР від 24.01.2020 №0005564204 залишено без змін, а скаргу - без задоволення, позивач звернувся з відповідним позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва.
Судом встановлено, що ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.06.2020 по справі № 640/13319/20 відкрито спрощене позовне провадження у справі за адміністративним позовом ФОП ОСОБА_1 до ГУ ДПС м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 24.01.2020 №0005604204, №0005594204, 0005584204, 0005564204, рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів та зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску № 0005554204 від 24.01.2020 та вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-029 від 24.01.2020.
Разом з тим, пунктом 57.3 статті 57 Податкового кодексу України визначено, що у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.
Відповідно до пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.
Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню.
Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору.
При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.
Суд звертає увагу, що, оскільки станом на час прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення (07.04.2020), судове рішення у справі 640/13319/20 не набрало законної сили, зобов'язання визначене таким податковим повідомленням-рішенням є неузгодженим.
Вказана правова позиція суду узгоджується з приписами абзацу четвертого пункту 56.18 ст. 56 ПК України.
Встановлення факту неузгодження податкового зобов'язання є підставою для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, прийнятого у зв'язку з виявленням контролюючим органом порушення термінів реєстрації податкових накладних до податкового повідомлення-рішення від 24.01.2020 №0005564204.
Таким чином, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення від 07.04.2020 № 0032274204, прийняте контролюючим органом, не може вважатись правомірним та підлягає скасуванню.
Усі інші аргументи сторін, вивчені судом, є такими, що не потребують детального аналізу у судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують.
Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Частинами 1 та 2 ст. 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
За статтею 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 74 КАС України).
Відповідно до статті 76 КАС України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування та питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ч. 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На виконання цих вимог відповідачем не доведено належними та допустимими доказами правомірність вчинених дій, прийнятого спірного податкового повідомлення-рішення.
Водночас докази, подані позивачем, підтверджують обставини, на які він посилається в обґрунтування позовних вимог, та не були спростовані відповідачем.
Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі (абз. 2 ч. 2 ст. 77 КАС України).
Згідно з ч. 1-4 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 5 ст. 242 КАС України).
Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані.
Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «RuizTorija v. Spain» від 9 грудня 1994 р., статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання стосовно розподілу судових витрат, суд враховує наступне.
Враховуючи висновки суду, сплачений позивачем судовий збір за подання позовної заяви до суду у загальному розмірі 886,81 грн., положення ч. 1 ст. 139 КАС України, понесені позивачем судові витрати підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремлений підрозділ ДПС.
Інших витрат до розподілу до суду не заявлено.
Керуючись статтями 2, 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити.
2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у м. Києві від 7 квітня 2020 року № 0032274204.
3. Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, як відокремлений підрозділ ДПС (вул. Шолуденка, буд. 33/19, м. Київ, 04116, код ЄДРПОУ ВП 44116011) витрати по сплаті судового збору у сумі 886 грн. 81 грн. (вісімсот вісімдесят шість гривень 81 копійка).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Войтович І. І.