про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі
25 серпня 2025 року м. Київ № 320/41158/25
Суддя Київського окружного адміністративного суду Марич Є.В., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Дніпровського відділу держаної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправною бездіяльності,
До Київського окружного адміністративного суду звернулвся ОСОБА_1 з позовом, в якому просить:
Визнати протиправною бездіяльність посадовців Державної виконавчої служби Дніпровського р-ну м. Києва, а саме державного виконавця у виконавчому провадженні №72761509 ОСОБА_2 та начальника відділу Біляєва Бориса Євгеновича через їх незаконну відмову вчиняти дії задля притягнення, у тому числі й до адміністративної відповідальності боржницю у даному провадженні ОСОБА_3 , вчиняти превентивні дії задля недопущення нею таких порушень тоді, коли вона порушує умови цього провадження та відповідного судового рішення №755/12401/22 й через бездіяльність відповідних посадовців - не несе жодного покарання.
Зобов'язати даних посадовців, державного виконавця у даному виконавчому провадженні за моєю заявою ініціювати звернення до суду у відповідності до ст. 441 ЦПК України та п. 19 ч. 3 ст. 18 ЗУ «Про виконавче провадження» задля забезпечення вищеозначеного судового рішення й не допущення ситуації його порушення і відповідного графіку моїх побачень з дитиною та незаконного вивезення дитини за межі України.
Згідно з статтею 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.
Перевіривши матеріали даної справи, судом встановлено наступне.
В обгрунтування позову зазначено, що у провадженні Державної виконавчої служби Дніпровського р-ну м. Києва знаходиться виконавче провадження №72761509, винесене відповідно до судового рішення у справі №755/12401/22 - щодо усунення перешкод у побаченнях позивача із дитиною ОСОБА_4 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) та встановлення чіткого графіку таких побачень, що мати дитини і боржниця за провадженням ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) зобов'язана виконувати відповідно до чинного законодавства. Дане судове рішення та відповідний графік вступили у законну силу у 2023 р. Державний виконавець у цьому провадженні - Мельник Кирило Миколайович.
Водночас, під час виконання вказаного виконавчого провадження виникли певні порушення з боку боржника.
А тому, заявник просить усунути вказані порушення шляхом визнання протиправною бездіяльність посадовців Державної виконавчої служби Дніпровського р-ну м. Києва, а саме державного виконавця у виконавчому провадженні №72761509 ОСОБА_2 та начальника відділу Біляєва Бориса Євгеновича через їх незаконну відмову вчиняти дії задля притягнення боржниці до відповідальності.
Частиною першою статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Згідно з частиною першою статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Відповідно до частини другої статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи з приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання виконавчих документів, незалежно від того, у порядку якої юрисдикції було прийнято рішення, що є виконавчим документом.
Системний аналіз вказаних норм дає підстави для висновків, що рішення, дії чи бездіяльність приватного виконавця, державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби можуть бути оскаржені стороною виконавчого провадження до адміністративного суду лише в разі відсутності у законі іншого порядку судового оскарження.
Якщо ж законом встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності приватного виконавця, державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, то це виключає юрисдикцію адміністративних судів у такій категорії справ, якщо з позовом звернулась сторона виконавчого провадження.
Розділ VII Цивільного процесуального кодексу України (далі також ЦПК України) визначає судовий контроль за виконанням судових рішень, а у ст.ст. 447-453 розкриває підстави подання та порядок розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу.
Частиною першою статті 447 ЦПК України передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Згідно з статтею 448 ЦПК України скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції. Про подання скарги суд повідомляє відповідний орган державної виконавчої служби, приватного виконавця не пізніше наступного дня після її надходження до суду.
Із змісту частини першої статті 450 ЦПК України випливає, що скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються.
Статтею 451 ЦПК України встановлено, що за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Отже, нормами ст.ст.447-453 ЦПК України встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій, бездіяльності державних та приватних виконавців у випадку, якщо сторона виконавчого провадження оскаржує їх у зв'язку із примусовим виконанням виконавчого документа, виданого на виконання рішення суду у цивільній справі.
Суд встановив, що позивач у цій справі є стягувачем у виконавчому провадженні №72761509, відкритому на виконання рішення у цивільній справі №755/12401/22. Таким чином, суд дійшов висновку про те, що цей спір не належить до юрисдикції адміністративних судів, оскільки його розгляд віднесено до юрисдикції відповідного суду, який прийняв відповідне рішення у цивільній справі.
Отже, вказані правовідносини є правовідносинами з приводу виконання судового рішення місцевого загального суду, ухваленого в порядку ЦПК України, а відтак заявлений до вирішення спір щодо визнання протиправною бездіяльності посадовців Державної виконавчої служби Дніпровського р-ну м. Києва, а саме державного виконавця у виконавчому провадженні №72761509, з урахуванням приписів частини першої статті 446 ЦПК України, підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.
Відповідно до пункту першого частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що позов не підсудний Київському окружному адміністративному суду, оскільки його належить розглядати за правилами цивільного судочинства, а тому у відкритті провадження необхідно відмовити.
Згідно з ч. 5 ст. 170 КАС України, повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Керуючись статтями 170, 171, 243, 248, 256, 294, 295 КАС України, суд
1. Відмовити у відкритті провадження за позовом ОСОБА_1 до Дніпровського відділу держаної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправною бездіяльності.
2. Роз'яснити позивачу про можливість звернення з аналогічними позовними вимогами для вирішення спору до Дніпровського районного суду м. Києва в порядку цивільного судочинства.
3. Копію ухвали разом з матеріалами заяви надіслати заявнику.
4. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення (підписання) ухвали.
Суддя Марич Є.В.