КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, тел. +380 (044) 207 80 91
21 травня 2025 року № 320/31974/24
Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Щавінського В.Р., при секретарі судового засідання Ставничому Н.В., за участю представника позивача - Ільяшова Б.М. та представника відповідача - Волочай О.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МОНТСЕРРАТ" до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
ТОВ "МОНТСЕРРАТ" звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві з вимогами:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у м. Києві форми "Р" № 00166810702 від 06.03.2024, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток в розмірі 1577539,91 грн., в тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 1117596,00 грн.;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у м. Києві форми "Р" № 00166790702 від 06.03.2024, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 19893701,00 грн., в тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 3978740,00 грн.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що реальність господарськиї операцій підтверджується сукупінстю доказів, які були надані до перевірки по взаємовідносинах з ТОВ “ДИВНА ЛОГІСТИКА 2020», ТОВ “ЯКІСНИЙ СИСТЕМНИЙ СЕРВІС 2020», ТОВ “ПРОДМАРКЕТ ПЛЮС». Позивач зазанчив, що від здійснення господарськиї операцій Позивач отримав економічний ефект, який не був врахований контролюючим органом під час проведення перевірки.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 12.07.2024року відкрито адміністративне провадження у порядку загального адміністративного провадження.
Відповідачем подано відзив на позовну заяву, де останній не погоджується з доводами Позивача та зазначає, що господарські операції з ТОВ “ДИВНА ЛОГІСТИКА 2020», ТОВ “ЯКІСНИЙ СИСТЕМНИЙ СЕРВІС 2020», ТОВ “ПРОДМАРКЕТ ПЛЮС» мають ознаки таких, що оформлені лише документально, без фактичного їх здійснення, оскільки контрагенти Позивача не могли послуги в обсягах, які наведені у первинних документах, а наданні первинні документи не розкривають зміст господарської операції.
Позивачем в подальшому було подано відповідь на відзив на письмові пояснення, які за своїм змістом дублюють позовну заяву.
Представник позивача у судових засідання позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити даний позов у повному обсязі.
Представник відповідача проти позову заперечував, просив суд відмовити у задоволенні даного позову.
Дослідивши наявні у матеріалах справи докази та з'ясувавши обставини справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає, що в задовлені адміністративного позову слід відмовити, виходячи з наступного.
Товариства з обмеженою відповідальністю «МОНТСЕРРАТ» (код ЄДРПОУ 39481189) є юридичною особою, яка зареєстрована відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», та перебуває на обліку у Головному управлінні ДПС у м. Києві, як відокремленому підрозділі ДПС.
Головним управлінням ДПС у м. Києві проведена документальна планова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «МОНТСЕРРАТ» (код ЄДРПОУ 39481189) на підставі наказу Головного управління ДПС у м.Києві від 13.01.2022 № 245-п з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2017 по 30.09.2021, валютного - за період з 01.01.2017 по 30.09.2021, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - за період з 07.11.2014 по 30.09.2021 та іншого законодавства. За результатами перевірки складено акт перевірки від 29.12.2023 № 86855/26-15-17-02-05-03/39481189.
На підставі акта перевірки прийнято податкові повідомлення-рішення:
від 06.03.2024 № 00166790702, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 15 914 961 грн., та застосовано штрафну санкцію у розмірі 3 978 470 грн.;
від 06.03.2024 №00166810702, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 14 659 943 грн., та застосовано штрафну санкцію у розмірі 1 117 596 грн.
Не погодившись з вказаними податковими повідомлення-рішеннями, Позивач звернувся до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам,що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.
Спірні правовідносини врегульовано нормами Конституції України, Податкового кодексу України (далі - ПК України), Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» у відповідних редакціях, що діяли на момент спірних правовідносин.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим кодексом України .
Відповідно до пункту 75.1. статті 75 ПК України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Як вбачається з підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата складення платником податкової накладної за такими операціями, за умови реєстрації такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до пункту 198.5 статті 198 ПК України зазначено, що платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:
а) в операціях, що не є об'єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України;
б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу);
в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;
г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).
У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов'язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних.
У разі якщо на момент перевірки платника податку контролюючим органом в акті вибіркової (часткової) інвентаризації, проведеної платником податку на вимогу такого органу, виявлено нестачу придбаних таким платником товарів (крім випадку, якщо така нестача обумовлена знищенням внаслідок дії обставин непереборної сили, що підтверджується відповідно до законодавства), для цілей розділу V цього Кодексу такі товари вважаються використаними платником податку в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.
Відповідно до підпункту 199.1. статті 199 ПК України визначено, що у разі якщо придбані та/або виготовлені товари/послуги, необоротні активи частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні, платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати зведену податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних на загальну суму частки сплаченого (нарахованого) податку під час їх придбання або виготовлення, яка відповідає частці використання таких товарів/послуг, необоротних активів в неоподатковуваних операціях.
Як передбачено пунктом 44.1 статті 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Відповідно до абзаців 5, 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.
Згідно з частиною 1, 2 статті 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.
Суд зазначає, що податковим законодавством не встановлено конкретного переліку первинних документів, які повинні складатися за наслідками тієї чи іншої господарської операції. Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.
Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Для податкового обліку значення має саме факт надання послуги особою, яка вказана в первинних документах, наданих платником податків. Водночас наявність формально складених первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку.
Якщо задекларована господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.
Маркетингові послуги, як і послуги з консультування, мерчандайзинга (просування товарів), інформаційні послуги належать до безтоварних операцій і за своєю суттю є витратами на збут. Для формування витрат за операціями з отримання таких послуг необхідною умовою, яка надає таке право суб'єкту господарювання є доведення безпосереднього зв'язку таких операцій з господарською діяльністю платника податків та підтвердження їх (операцій) належними первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, які б засвідчували факт здійснення господарської операції.
Підтвердженням зв'язку витрат/податкового кредиту, зокрема, на маркетингові послуги з господарською діяльністю суб'єкта господарювання можуть бути наказ по підприємству про необхідність проведення таких маркетингових досліджень, час проведення, територію, межі тощо, договір на проведення маркетингових досліджень, із зазначенням виду маркетингових досліджень, мету їх проведення тощо. У підтвердження фактичного отримання маркетингових послуг можуть бути надані акт приймання-передачі послуг або інший документ, що підтверджує фактичне надання таких послуг, звіт про проведення маркетингових досліджень, у якому мають бути викладені результати таких досліджень і надані рекомендації замовнику. Розділ акта приймання-передачі послуг, у якому викладено суть господарської операції, має за змістом відповідати даним договору на надання маркетингових послуг і даним звіту про проведені маркетингові дослідження. Крім того, в актах виконаних робіт має бути конкретний перелік наданих послуг, місце і дата їх надання, а також зазначено, у чому виражено їх результат.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23 жовтня 2020 року по справі № 815/2126/15
Акт приймання-передачі послуг повинен мати всі обов'язкові реквізити первинних документів, передбачені п. 2 ст. 9 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а саме: назву документа (форми), дату і місце складання, найменування підприємства, від імені якого складено документ, зміст і обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у господарській операції.
Розділ акта приймання-передачі послуг, у якому викладено суть господарської операції, має за змістом відповідати даним договору на надання маркетингових послуг і даним звіту про проведені маркетингові дослідження.
Крім того, в актах виконаних робіт мають бути конкретний перелік наданих послуг, місце і дата їх надання, а також зазначено, в чому виражено їх результат.
У звіті про проведення маркетингових досліджень повинна міститися інформація наприклад: про аналіз конкуренції між найбільшими виробниками на оптовому та роздрібному ринках продажу і оцінку рівня конкуренції, основні тенденції розвитку ринку, динаміку зміни цін, асортимент продукції (товару), політику ціноутворення, аналіз імпорту й експорту продукції (товарів) та їх вплив на ринок, потенційних споживачів і кількісні показники (місткість ринку) планованого продажу, прогнозний план продажу, оцінку ризиків, фінансовий план, аналіз ефективності проекту, прогнозний рівень рентабельності, термін окупності проекту, висновки та рекомендації за результатами проведеного дослідження.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.03.2021 року у справі № 813/2781/17.
Отже, лише при дотриманні вищезазначених умов платники податку мають право віднести витрати на маркетингові послуги до складу податкового кредиту.
При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні враховувати, що відповідно до вимог ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України , обов'язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб'єктом владних повноважень покладається на суб'єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.
У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків сформував витрати, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 77 цього Кодексу.
Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, враховуючи специфіку таких операцій та договорів, що їх регламентують, Товариство повинно мати відповідні належно оформлені первинні документи, які в сукупності мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що є підставою для формування платником податкового обліку.
Суд зазначає, що з матеріалів справи вбачається, що між Позивачем та ТОВ “ДИВНА ЛОГІСТИКА 2020», ТОВ “ЯКІСНИЙ СИСТЕМНИЙ СЕРВІС 2020», ТОВ “ПРОДМАРКЕТ ПЛЮС» укладено договори про надання послуг.
На підтвердження господарських операцій з ТОВ “ЯКІСНИЙ СИСТЕМНИЙ СЕРВІС 2020» Позивачем надано акти надання послуг: № 1103784 від 20.07.2018, №1105440 від 31.08.2018, № 1105439 від 31.08.2018, 1106409 від 30.09.2018, №1106410 від 30.09.2018, 1200345 від 31.10.2018, 1200344 від 31.10.2018, 1200346 від 31.10.2018, 1200682 від 30.11.2018, 1200681 від 30.11.2018, 1200683 від 30.11.2018, 1200680 від 30.11.2018, 1201252 від 31.12.2018, 1201253 від 31.12.2018, 12012549 від 31.12.2018, 1201250 від 31.12.2018, 1201251 від 31.12.2018, 1200410 від 31.01.2019, 1200412 від 31.01.2019, 1200413 від 31.01.2019, 1200411 від 31.01.2019, 1200751 від 28.02.2019, 1200750 від 28.02.2019, 1200752 від 28.02.2019, 1200753 від 28.02.2019, 1201173 від 31.03.2019, 1201169 від 31.03.2019, 1201170 від 31.03.2019, 1201171 від 31.03.2019, 1201172 від 31.03.2019, 1201542 від 30.04.2019, 1201541 від 30.04.2019, 1201540 від 30.04.2019, 1201544 від 30.04.2019, 1201543 від 30.04.2019, 1202020 від 31.05.2019, 1202016 від 31.05.2019, 1202015 від 31.05.2019, 1202019 від 31.05.2019, 1202018 від 31.05.2019, 1202017 від 31.05.2019, 1202021 від 31.05.2019, 1202425 від 30.06.2019, 1202427 від 30.06.2019, 1202422 від 30.06.2019, 1202426 від 30.06.2019, 1202424 від 30.06.2019, 1202423 від 30.06.2019, 1202826 від 31.07.2019, 1202827 від 31.07.2019, 1202825 від 31.07.2019, 1202825 від 31.07.2019, 1203293 від 31.08.2019, 1203290 від 31.08.2019, 1203292 від 31.08.2019, 1203289 від 31.08.2019, 1203291 від 31.08.2019, 1203817 від 30.09.2019, 1203819 від 30.09.2019, 1203818 від 30.09.2019, 1203820 від 30.09.2019, 1203821 від 30.09.2019, 1204403 від 31.10.2019, 1204404 від 31.10.2019, 1204402 від 31.10.2019, 1204406 від 31.10.2019, 1204405 від 31.10.2019, 1204920 від 30.11.2019, 1204922 від 30.11.2019, 1204921 від 30.11.2019, 1204919 від 30.11.2019, 1204918 від 29.11.2019, 1205352 від 31.12.2019, 1205350 від 31.12.2019, 1205349 від 31.12.2019, 1205353 від 31.12.2019, 1205351 від 31.12.2019, 1205354 від 31.12.2019, 1200328 від 19.02.2019, 1200330 від 19.02.2019, 1200331 від 19.02.2019, 1200333 від 19.02.2019, 1200329 від 19.02.2019, 1200332 від 19.02.2019, 1201037 від 31.03.2020, 1201036 від 31.03.2020, 1201034 від 31.03.2020, 1201035 від 31.03.2020, 1201033 від 31.03.2020, 1201454 від 30.06.2020, 1201456 від 30.06.2020, 1201455 від 30.06.2020, 1201458 від 30.06.2020, 1201457 від 30.06.2020, 1201891 від 31.07.2020, 1201892 від 30.07.2020, 1201893 від 30.07.2020, 1201894 від 30.07.2020, 1201895 від 30.07.2020, 1202416 від 31.08.2020, 1202420 від 31.08.2020, 1202418 від 31.08.2020, 1202417 від 31.08.2020, 1202419 від 31.08.2020, 1202905 від 30.09.2020, 1202903 від 30.09.2020, 1202902 від 30.09.2020, 1202904 від 30.09.2020, 1202906 від 30.09.2020, 1203436 від 31.10.2020, 1203433 від 26.10.2020, 1203432 від 30.10.2020, 1203435 від 31.10.2020, 1203434 від 31.10.2020, 1203895 від 30.11.2020, 1203894 від 30.11.2020, 12038947 від 30.11.2020, 1203896 від 30.11.2020, 1204711 від 31.12.2020, 1204709 від 31.12.2020, 1204710 від 31.12.2020, 1204708 від 31.12.2020, 1204712 від 31.12.2020, 1205287 від 31.01.2021, 1205286 від 31.01.2021, 1205285 від 31.01.2021, 1205284 від 29.01.2021, 1205719 від 26.02.2021, 1205721 від 26.02.2021, 1205718 від 26.02.2021, 1205720 від 26.02.2021, 1206140 від 31.03.2021, 1206141 від 31.03.2021, 1206139 від 31.03.2021, 1206142 від 31.03.2021, 1206525 від 30.04.2021, 1206524 від 30.04.2021, 1206526 від 30.04.2021, 1206527 від 30.04.2021, 1206575 від 31.05.2021, 1206578 від 31.05.2021, 1206576 від 31.05.2021, 1207393 від 30.06.2021, 1207394 від 30.06.2021, 1207392 від 30.06.2021, 1207395 від 30.06.2021, 1207391 від 30.06.2021, 1207922 від 30.07.2021, 1207923 від 30.07.2021, 1207921 від 30.07.2021, 1207920 від 30.07.2021, 1208404 від 31.08.2021, 1208403 від 31.08.2021, 1208402 від 31.08.2021, 1208401 від 31.08.2021, 1208969 від 30.09.2021, 1208971 від 28.09.2021, 1208969 від 30.09.2021, 1208970 від 30.09.2021. З даних актів вбачається, що надавалися послуги з наступною номенклатурою “надання послуг з мерчендайзингу», “послуги з інфорації споживачів про продукцію», “маркетингові послуги», “послуги з надання комплексної інформації».
На підтвердження господарських операцій з ТОВ “ДИВНА ЛОГІСТИКА 2020» Позивачем надано акти надання послуг: №№ 222, 223, 221, 219, 220 від 30.04.2020, 400 від 31.05.2020, 399 від 29.05.2020, 402 від 31.05.2020, 401 від 31.05.2020, 403 від 31.05.2020. З даних актів вбачається, що надавалися послуги з наступною номенклатурою “надання послуг з мерчендайзингу», “маркетингові послуги».
На підтвердження господарських операцій з ТОВ “ПРОДМАРКЕТ ПЛЮС» Позивачем надано акти надання послуг: №№ 23,22 від 31.01.2017, №№38,39 від 28.02.2017, №№44,45 від 31.03.2017, №51 від 30.04.2017, №205 від 31.05.2017, № 203 від 30.06.2017, №324 від 31.07.2017, №2144 від 31.08.2017, № 501 від 30.09.2017, №141 від 31.10.2017, № 294 від 30.11.2017. З даних актів вбачається, що надавалися послуги з наступною номенклатурою “надання послуг з мерчендайзингу».
Дослідивши зміст номенклатури послуг, яка зазначена у актах надання послуг, суд доходить висновку, що Акти жодним чином не конкретизують зміст наданих послуг, витрачений час, спосіб проведення дослідження;
Суд зазначає, що у вищенаведених актах не визначено у який спосіб проводились маркетингові дослідження (опитуванням, анкетуванням), у чому полягали консультативні послуги, де надавалися марчендайзингові послуги (ким, в якому обсязі), а також не зазначено в чому виражено їх результат.
У позивача відсутні документи, що дали б змогу чітко відстежити результат замовлених робіт (послуг). Будь-яких документів на підтвердження спрямованості спірних послуг на досягнення конкретних цілей у діяльності платника не представлено. Матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що виконавці за відсутності звітів, взагалі вивчали, досліджували та аналізували споживчий попит на ринку, на якому здійснює свою діяльність позивач; у справі відсутні докази того, яким чином надавалися маркетингові послуги, який практичний результат їх використання позивачем.
Судом враховується, що Позивачем не було надано документів, які дають змогу встановити працівників, які залучалися до надання послуг.
Суд зазначає, що надані фото, звіти про відвідування торгових точок, файли покриття - жодним чином не дають змогу встановити відношення даних документів до взаємовідносин Позивача з ТОВ “ДИВНА ЛОГІСТИКА 2020», ТОВ “ЯКІСНИЙ СИСТЕМНИЙ СЕРВІС 2020», ТОВ “ПРОДМАРКЕТ ПЛЮС».
Враховуючи вищенаведене, Суд дійшов висновку, що формально складені первинні документи не можуть слугувати належною підставою для формування даних податкового обліку.
Суд доходить висновку, що Позивачем фактично не було надано документи, що підтверджують фактичне отримання послуг та зв'язок отриманих послуг з його господарською діяльністю оскільки надані документи не містять чіткої інформації стосовно змісту наданих послуг, докладного опису виконаних завдань, не розкривають змісту послуг, якісних характеристик, конкретного персонального підходу до виконання завдань та обґрунтувань формування вартості таких послуг відповідно до договірних правовідносин.
Крім того, не надано Позивачем і будь - які документи, які б підтверджували необхідність придбання таких послуг, безпосередній зв'язок отриманих послуг з господарською діяльністю позивача, відсутні документи, які б підтверджували ділову мету, економічний ефект від таких послуг.
За правилами статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин; 4) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 5) як розподілити між сторонами судові витрати; 6) чи є підстави допустити негайне виконання рішення; 7) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.
Відповідно до частин першої - четвертої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Суд зазначає, що відповідно до ч. 1 статті 9 КАС України визначено, що «Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості».
Відповідно до статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Статтею 73 КАС України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Верховний Суд, аналізуючи зазначені норми КАС України, неодноразово наголошував на тому, що застосуванню норм матеріального права передує встановлення обставин у справі, підтвердження їх відповідними доказами. Тобто, застосування судом норм матеріального права повинно вирішити спір, який виник між сторонами у конкретних правовідносинах, які мають бути визначені судами на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі.
Суд зазначає, що жодних доказів, які спростовують твердження ГУ ДПС, які викладені в Акті перевірки Позивачем під час розгляду справи в суді не було надано, у зв'язку з чим, Суд доходить висновку, про відсутність підстав для задоволення позову.
Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Одночасно, судом враховується, що згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242 - 246, 250, 255 КАС України, суд
У задоволенні адміністративного позову - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Щавінський В.Р.
Дата виготовлення і підписання повного тексту рішення- 25 серпня 2025 р.