28 квітня 2025 року справа №320/12851/24
Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Лиска І.Г., розглянувши у м. Києві в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просить суд:
- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 , щодо не розгляду заяв від 23.01.2024 року та 30.01.2024 року громадянина України ОСОБА_1 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до абз. 13 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та повернення документів;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 розглянути заяви від 23.01.2024 року та 30.01.2024 року та прийняти рішення, яким надати ОСОБА_1 відстрочку від призову під час мобілізації на підставі абз. 13 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що матір позивача є особою, що потребує постійного догляду, а позивач зайнятий постійним доглядом за хворою матір'ю, оскільки вона потребує постійного догляду за висновком лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
Позивач вважає, що не підлягає призову на військову службу під час мобілізації відповідно до абз. 13 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» № 3543-ХІІ (далі - Закон № 3543-ХІІ). Позивач звернувся до відповідача із заявою про надання відстрочки з вищенаведеної причини. Однак відповідач ухилився від розгляду заяви позивача та не прийняв рішення по суті.
Відповідно, позивач вважає, що має право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до вказаної вище норми Закону, а відповідач не розглянув заяву про надання відстрочки та не прийняв будь-якого рішення відповідно Порядку № 560.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду відкрито провадження в адміністративній справі та визначено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідач надав до суду відзив, у якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог, повідомив, що позивач про розгляд заяви про відстрочку та прийняте рішення повідомлявся листом-повідомленням від 22.02.2024 № 22/2.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.
ОСОБА_1 23.01.2024 року та 30.01.2024 направив заяви до ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на підставі п. 13 ч. 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
22.02.2024 відповідачем складено лист-відповідь (повідомлення) №22/2 за підписом підполковника ОСОБА_2 , яким повідомлено, що у заявах Позивача відсутня інформація щодо наявності (відсутності) інших повнолітніх осіб, зобов'язаних утримувати матір Позивача, яка є особою з інвалідністю. Запропоновано для вирішення вказаного питання звернутися до відповідних соціальних служб району для оформлення догляду за особою з інвалідністю.
Не погоджуючись з правомірністю вказаного рішення комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 , позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.
Приписами частини 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частинами 1 та 2 ст. 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.
У силу приписів ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Пунктом 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України передбачено, що Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.
У зв'язку з військовою агресією російською федерації проти України Указом Президента України від 24.02.2022 №64/202 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24.02.2022 р. №2102-IX, в Україні із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 р. введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався і триває на цей час.
Указом Президента України № 69/2022 від 24.02.2022 "Про загальну мобілізацію" постановлено про оголошення та проведення загальної мобілізації на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва.
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначає Закон України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21.10.1993 №3543-XII (далі - Закон №3543-XII, тут і далі в редакції чинній на момент виникнення правовідносин).
В статті 1 Закону № 3543-XII визначено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Відповідно до п. 2 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 560 (далі - Порядок № 560) на військову службу під час мобілізації, на особливий період призиваються резервісти та військовозобов'язані, які придатні до військової служби за станом здоров'я та не мають права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених статтею 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", для комплектування (доукомплектування) з'єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, навчальних частин (центрів) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями.
Призов резервістів та військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному Законами України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", «Про військовий обов'язок і військову службу» та дим Порядком.
Поряд з цим, статтею 23 Закону №3543-ХІІ для деяких категорій громадян встановлена відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації.
Відповідно до п. 3 ч. 1 цієї статті призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають особи, які мають одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших осіб, які не є військовозобов'язаними та відповідно до закону зобов'язані їх утримувати (крім випадків, якщо такі особи самі є особами з інвалідністю, потребують постійного догляду, перебувають під арештом (крім домашнього арешту), відбувають покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі). У разі відсутності невійськовозобов'язаних осіб здійснювати догляд за особою з інвалідністю I чи II групи може лише одна особа з числа військовозобов'язаних за вибором такої особи з інвалідністю;.
Згідно з п. 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154 (далі - Положення № 154) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації. Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі, інших містах, районах, районах у містах. Залежно від обсягів облікової, призовної та мобілізаційної роботи утворюються районні (об'єднані районні), міські (районні у містах, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (далі - районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).
Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються, ліквідуються, реорганізовуються Міноборони.
Пунктом 11 Положення № 154 передбачено, що районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення, серед іншого: беруть участь в організації та забезпеченні роботи районних (міських) призовних комісій, готують для розгляду зазначеними комісіями матеріали з питань направлення громадян України для проходження базової військової служби, служби у військовому резерві, надання відстрочки або звільнення їх від направлення для проходження базової військової служби, служби у військовому резерві.
Верховний Суд у постанові від 18.01.2024 у справі № 280/6033/22 звертає увагу на те, що право на відстрочку від призову на військову службу повинно бути реалізоване військовозобов'язаним шляхом вчинення ним активних дій та оформлення його у відповідний спосіб уповноваженим органом (зокрема, районним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки). При цьому реалізація такого права може бути здійснена лише до моменту набуття ним статусу військовослужбовця.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що до повноважень територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки належить оформлення військовозобов'язаним відстрочки від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час. З метою реалізації права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації особа повинна надати підтвердні документи, за результатами розгляду яких військовими органами комплектування та соціальної підтримки за місцем військового обліку приймається рішення про наявність або відсутність в особи права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.
Предметом спору у цій справі є законність рішення комісії, оформлене листом-відповіддю № 22/2 від 22 лютого 2024 року про відмову у наданні ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період та визнання його особою, яка підлягає призову на військову службу під час мобілізації на особливий період на загальних підставах.
В ході розгляду справи з наявних у ній матеріалів суд встановив, що ОСОБА_1 є особою, яка здійснює постійний догляд за матір'ю, ОСОБА_3 , яка згідно Довідки до Акта огляду медико-соціальною експертною комісією Серії ААБ № 440713 від 22.02.2021 року є інвалідом ІІ групи та потребує постійного стороннього догляду.
Крім того до заяв про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до абз. 13 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» додано наступні документи:
- ??нотаріально завірена копія свідоцтва про народження ОСОБА_1 НОМЕР_1 від 19.02.1976 року;
- нотаріально завірена копія пенсійного посвідчення ОСОБА_3 № НОМЕР_2 від 16.03.2021 року;
- нотаріально завірена копія довідки до Акту огляду МСЕК ОСОБА_3 від 22.02.2021 року;
- нотаріально завірена копія витягу з реєстру територіальної громади м. Київ про зареєстрованих у житловому приміщенні за адресою АДРЕСА_1 ;
- нотаріально завірена копія свідоцтва про розірвання шлюбу між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 НОМЕР_3 від 25.01.1994 року;
- нотаріально завірена копія заяви ОСОБА_3 від 16.01.2024 року посвідчена приватним нотаріусом КМНО Чекіда О.А. та зареєстрована в реєстрі під № 19;
- нотаріально завірена копія повідомлення ОСОБА_5 від 05.01.2024 року, апостиля, з нотаріально засвідченим перекладом вищезгаданих документів та їх нотаріальним посвідченням;
- завірена копія паспорта НОМЕР_4 ОСОБА_5 , апостиля з перекладом вищезгаданих документів Київським обласним бюро перекладів від 19.01.2024 року;
- нотаріально завірена копія довідки до Акту огляду МСЕК ОСОБА_4 №0971617.
Вказані обставини, на думку позивача, свідчать про наявність у позивача права на відстрочку від призову під час мобілізації відповідно до пункту 13 частини 1 статті 23 Закону № 3543-XII.
18.05.2024 набрав чинності Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560, який серед іншого визначає також алгоритм отримання військовозобов'язаними особами відстрочки.
Відповідно до пунктів 56 та 57 Порядку № 560 відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов'язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Для розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії у такому складі:
голова комісії - керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відокремленого відділу);
члени комісії - представники апарату, структурних підрозділів (освіти та науки, охорони здоров'я, соціального захисту населення, служби у справах дітей, центру надання адміністративних послуг) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації).
Згідно з пунктом 58 Порядку № 560 за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов'язані (крім заброньованих) особисто подають на ім'я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу заяву за формою, визначеною у додатку 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5. Заява військовозобов'язаного підлягає обов'язковій реєстрації.
Відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації може оформлятися за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів на підставі даних, отриманих з інших державних реєстрів або баз даних, які підтверджують, що військовозобов'язаний має право на відстрочку з підстав, визначених статтею 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" (пункт 59 Порядку № 560).
Відповідно до пункту 60 Порядку № 560 комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів.
Комісія зобов'язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади.
На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.
Про прийняте комісією рішення повідомляється засобами телефонного, електронного зв'язку або поштою заявнику не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.
У разі позитивного рішення військовозобов'язаному надається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою, визначеною у додатку 6. У разі відмови у наданні відстрочки військовозобов'язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови за формою, визначеною у додатку 7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.
До ухвалення комісією рішення військовозобов'язаний не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації надається на строк дії відповідних законних підстав, але не більш як на строк проведення мобілізації, встановлений Указом Президента України. У разі продовження строку проведення мобілізації перевірка підстав у військовозобов'язаного на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, крім підстав, зазначених у пункті 2 частини 1, пунктах 3, 4, 5 частини 3 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", здійснюється за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Зазначеною постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560 затверджено також додаток 5 до Порядку №560, яким є Перелік документів, що подаються військовозобов'язаним для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до підстав, зазначених у статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Пунктом 13 додатку 5 до Порядку №560 визначено вичерпний перелік документів, які дають категорії осіб, визначених у вказаному пункті, право на відстрочку.
Вказаний перелік є вичерпним та не передбачає подання інших документів в обов'язковому порядку.
В ході розгляду справи суд встановив, що позивач дотримався передбаченої законодавством процедури подання (направлення) документів на підтвердження його права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, однак встановлені судом обставини справи та зазначені листом-повідомлення відповідача від 22.02.2024 №22/2 вказують на те, що відповідач за результатами розгляду заяви позивача не прийняв жодного рішення про надання або відмову у наданні позивачу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та повідомив, що у заявах Позивача відсутня інформація щодо наявності (відсутності) інших повнолітніх осіб, зобов'язаних утримувати матір Позивача, яка є особою з інвалідністю. Запропоновано для вирішення вказаного питання звернутися до відповідних соціальних служб району для оформлення догляду за особою з інвалідністю.
.
Вказане свідчить, що відповідач прийняв необґрунтоване рішення, викладене у листі від 22.02.2024 №22/2, як того вимагають приписи пункту 60 Порядку №560, оскільки позивач надав належні документи у підтвердження своєї позиції, які не були розглянуті відповідачем.
Пунктом 9, 13 додатку 5 до Порядку №560 не передбачається подання інших додаткових документів при наявності обставин, які є предметом судового розгляду в цій справі. Доказів зворотнього відповідачем не надано.
З урахуванням наведеного суд вважає, що відповідач, діючи як суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого належить вирішення питання щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, після отримання від позивача заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та документів на підтвердження цього права, зобов'язаний був прийняти вмотивоване рішення за наслідком її розгляду у відповідності до Порядку № 560.
Крім того, в повідомленні від 22.02.2024 №22/2 відповідачем жодним чином не обґрунтовано підстави сформованого повідомлення.
Також про формальний підхід щодо розгляду питання стосовно надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації вказує той факт, що лист-відповідь ІНФОРМАЦІЯ_1 датований 22.02.2024, в той час як заяву позивача про надання відстрочки разом з підтвердними документами отримана відповідачем 30.02.2024 згідно з даними трекінгу Укрпошти.
З урахуванням встановлених обставин, суд дійшов висновку про необґрунтованість рішення ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформлене листом-відповіддю від 22.02.2024 №22/2 щодо відмови у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.
Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
З метою дотримання принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.
Отже, системно проаналізувавши приписи законодавства України та надавши оцінку наявним у справі доказам та ключовим обставинам справи, суд доходить до переконання, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
На підставі ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати розподіляються пропорційно до задоволених вимог позивача.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання позову до суду в розмірі 2422,40 грн, що документально підтверджується квитанцією від 04.03.2024. Отже, оскільки позовну заяву задоволено частково, сплачений судовий збір за подачу позову до суду в сумі 2422,40 грн підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у розмірі пропорційному до задоволених позовних вимог у сумі 1211,20 грн.
Керуючись статтями 2, 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 , щодо не розгляду заяв від 23.01.2024 року та 30.01.2024 року громадянина України ОСОБА_1 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до абз. 13 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та повернення документів.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 13 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" та прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків суду, викладених в мотивувальній частині цього судового рішення.
У задоволенні решти позовних вимог, - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати зі сплати судового збору у сумі 1211 грн (одна тисяча двісті одинадцять) 20 коп.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Лиска І.Г.