ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"26" серпня 2025 р. справа № 300/1773/25
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Микитюка Р.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Сапсан ІФ» до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 16.12.2024 №№028262/0706, 028261/0706
Представник Товариства з обмеженою відповідальністю “Сапсан ІФ» (далі також - позивач, ТзОВ “Сапсан ІФ») через систему "Електронний суд" звернувся до Івано-Франківського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області (далі також - відповідач, ГУ ДПС в Івано-Франківській області) про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 16.12.2024 №№028262/0706, 028261/0706.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем на підставі податкових повідомлень-рішень від 16.12.2024 №№028262/0706, 028261/0706 застосовано до позивача штрафні санкції у загальній сумі 910 611,8 грн. Як зазначається відповідачем, підставою для застосування спірних рішень є порушення платником п. 1, 2 ст. 3 ЗУ "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", ст. 29 ЗУ "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального" та ст. 15 ЗУ "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального". Із зазначеними порушеннями позивач не погоджується, у зв'язку з цим звернувся до суду.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24.03.2025 дану позовну заяву залишено без руху у зв'язку з її невідповідністю вимогам статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України та надано десятиденний строк з дня вручення (отримання) копії цієї ухвали для усунення недоліку позовної заяви (а.с.20-21).
03.04.2025 представником позивача зазначений в ухвалі про залишення позовної заяви без руху недолік усунуто, відтак ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду відкрито провадження у даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а.с.26-27).
Відповідач скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 09.05.2025. У відзиві відповідач не погоджується з позовними вимогами і доводами, викладеними в адміністративному позові, та в обґрунтування своїх заперечень зазначає, що позивач при здійсненні господарської діяльності порушив норми податкового законодавства, що стало наслідком донарахувань, визначених податковим повідомленням-рішенням, просив відмовити в задоволенні позовних вимог.
Розгляд даної справи здійснено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін з урахуванням строку перебування головуючого судді в основній щорічній відпустці, в порядку черговості.
Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, дослідивши докази і письмові пояснення, викладених у заявах по суті справи, встановив такі обставини.
Товариство з обмеженою відповідальністю “Сапсан ІФ» згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 02.03.2016 зареєстроване в якості юридичної особи (а.с. 8).
ГУ ДПС в Івано-Франківській області відповідно до п.20.1 ст.20. п.75.1.3 п.75.1 ст.75, п.п.80.2.2, п.п.80.2.7 п.80.2 ст.80 гл.8 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (із змінами та доповненнями) видано наказ від 31.10.2024 №3249-П та виписано направлення від 31.10.2024 № 6071, №6072 на проведення фактичної перевірки господарської одиниці АЗС №1 за адресою вул. Кропивницького, 1, корп. А, м. Івано-Франківськ, що належить ТОВ "Сапсан-ІФ" код ЄДРГІОУ - 40312525 (вул. Василя Симоненка, буд. 33-Б, кв. 40, м. Івано-Франківськ 76006) (а.с.54-56).
З метою проведення фактичної перевірки господарської одиниці АЗС №1, працівниками ГУ ДПС області 06.06.2024 здійснено вихід за адресою вул. Кропивницького, 1, корп. А, м. Івано-Франківськ, проведено контрольну розрахункову операцію, оголошено директору АЗС Цалко А.О. про початок проведення фактичної перевірки, ознайомлено з направленнями на перевірку та вручено належним чином завірену копію наказу про проведення фактичної перевірки від 31.10.2024 №3249-П.
В ході проведення фактичної перевірки магазину ТОВ "Сапсан-ІФ" встановлено порушення вимог чинного законодавства України, зокрема:
- роздрібна торгівля пальним без наявності ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним (додаток 1).
- проведення розрахункової операції на повну суму покупки без застосування РРО, не видача розрахункового документа встановленого зразка, а саме в ході проведення перевірки на АЗС проведена інвентаризація залишків пального. Працівниками АЗС під час проведення інвентаризації встановлено нестачу пального, а саме за даними РРО (х-звіту) та зміного звіту за формою 17-НП на АЗС встановлено нестачу пального в грошовому еквіваленті 580 721,80 грн.
За результатами перевірки складено акт від 06.11.2024 №20310/09/15/РРО/40312525, відповідно до висновків якого встановлено порушення п. 1, 2 ст. 3 ЗУ "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", ст. 29 ЗУ "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального" та ст. 15 ЗУ "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального".
За результатами розгляду матеріалів перевірки. Головним управлінням ДПС в Івано -Франківській області прийнято податкові повідомлення-рішення від 16.12.2024 №№028262/0706, 028261/0706 застосовано до позивача штрафні санкції у загальній сумі 910 611,8 грн.
Не погоджуючись з винесеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав.
У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин, суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних відносин.
Вирішуючи даний спір, суд виходив з таких мотивів та норм права.
За змістом ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України від 02.12.2010 за №2755-VI.
Щодо порядку проведення перевірки, суд зазначає таке.
Згідно пункту 75. і статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Підпунктом 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України визначено, що фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
В силу пункту 2 статті 80 Податкового кодексу України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з обставин, передбачених пунктом 80.2 статті 80 Податкового кодексу України.
Статтею 81 Податкового кодексу України передбачені умови та порядок допуску посадових осіб контролюючих органів до проведення документальних виїзних та фактичних перевірок.
Відповідно до пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки: службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.
Верховний суд зазначив, що системний аналіз п.80.2.5, п.80.2, ст. 80 Податкового кодексу України передбачає альтернативні підстави проведення фактичної перевірки, які можуть застосовуватися як в сукупності, так і кожна окремо, а саме:
- у разі наявності та/або отримання в установленому законом порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів.
Отже, здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів є самостійною обставиною, з якою законодавець пов'язує право контролюючого органу проводити фактичні перевірки суб'єктів господарювання та не вимагає наявності та/або отримання в установленому законом порядку інформації про поршення вимог законодавства.
Тобто, достатньо факту покладення на контролюючий орган здійснення контролю за дотриманням норм законодавства у відповідній сфері правовідносин виробництва (виробництво і обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального). Постанова КАС ВС від 12.08.2021 у справі № 140/14625/20.
Відповідно до статті 74 ПК України податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, зберігається в базах даних Інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних систем (далі - Інформаційні системи) центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику. Інформаційні системи і засоби їх забезпечення, розроблені, виготовлені або придбані центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, є державною власністю. Система захисту податкової інформації, що зберігається в базах даних Інформаційних систем, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику. Внесення інформації до баз даних Інформаційних систем та її опрацювання здійснюються контролюючими органами. Перелік Інформаційних систем визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику. Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань, а також центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, для формування та реалізації єдиної державної податкової та митної політики.
Отже, контролюючий орган уповноважений на збирання та використання під час виконання своїх функцій та завдань податкової інформації щодо платників податків. При цьому інформація, що надійшла за результатами податкового контролю, не може бути виключена з баз даних, якщо дії зі здійснення такого контролю не визнані протиправними в установленому порядку.
Проте, як зазначає позивач, що змістовна конструкція п.80.2 ст.80 ПК України обумовлює висновок про те. що для зазначення підстави для проведення перевірки не достатньо вказати номер підпункту статті Податкового кодексу України, тобто підставою для проведення фактичної перевірки є не посилання на положення Податкового кодексу України, а зазначення конкретно визначених відомостей та/або даних, які відображені на матеріальних носіях або в електронному вигляді, що стали безпосередньою підставою для проведення фактичної перевірки з яких особа, яка знайомиться із наказом, може встановити обґрунтованість її призначення та проведення.
Для встановлення правомірності чи протиправної проведення спірної перевірки визначальними є обставини щодо пред'явлення, направлення або надіслання платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його з уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) направлення, копії наказу та службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.
На долучених копіях направлень міститься запис: "Мені, ОСОБА_1 - оператор АЗС пред'явлено службове посвідчення та направлення на проведення перевірки, вручено копію наказу, дата - 06 червня 2024 року".
Вказані обставини свідчать про те, що контролюючим органом дотримано вимоги ПКУ щодо умов допуску до проведення фактичної перевірки.
Відповідно до п.1 ст.86 ПУ України - Результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.
Акт (довідка) про результати фактичних перевірок, визначених статтею 80 цього Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами контролюючих органів, які проводили перевірку, реєструється не пізніше наступного робочого дня після закінчення перевірки. Акт (довідка) про результати зазначених перевірок підписується особою, яка здійснювала розрахункові операції, платником податків та його законними представниками (у разі наявності) (п.5 cт. 76).
Один примірник акта або довідки про результати перевірки не пізніше наступного робочого дня після його складення реєструється в журналі реєстрації актів контролюючого органу і не пізніше наступного дня після його реєстрації вручається або надсилається платнику податків, його законному представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції.
Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 21.07.2022 по справі №320/1864/21. від 11.05.2022 по справі №540/4141/20, від 12.08.2021 по справі №140/14625/20.
Суд зазначає, що призначаючи фактичну перевірку, достатньо покликатися в наказі на відповідний підпункт пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України без розкриття його змісту, яким охоплюється предмет перевірки, але за умови, що цей підпункт містить лише одну фактичну підставу. Об'єктивну наявність або відсутність у контрольного органу підстав (обставин), визначених в підпунктах пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України, як умови призначення фактичної перевірки, перевіряє суд. У випадку наявності обґрунтованих підстав для призначення фактичної перевірки, не можна вважати протиправним наказ про її призначення, який містить покликання на порядковий помер підпункту пункту статті Податкового кодексу України, як підстави для проведення перевірки, але не відображає конкретні обставини, які в цих підпунктах розкриваються та мають об'єктивно існувати, даний висновок викладений у постанові Верховного суду від 26 березня 2024 року у справі № 420/9909/23.
Отже, податковим органом фактично була реалізована його компетенція на проведення перевірки та оформлення результатів такої перевірки, у зв'язку з чим оспорюваний наказ не є таким, що порушує права позивача та інтереси шляхом обмежень у реалізації його прав чи безпідставного покладення на нього необґрунтованих обов'язків, а відтак, задоволення позовної вимоги про визнання протиправним та скасування наказу не призведе до поновлення порушеного права позивача, оскільки, по-перше, такий наказ відповідача не є юридично значимим для позивача, по-друге, після проведення перевірки права платника податків можуть порушувати лише наслідки проведення відповідної перевірки.
Щодо порушення пункту 1, 2 статті 3 Закону України від 06.07.1995 №265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг". Порядок організації та виконання робіт, пов'язаних з прийманням, транспортуванням, зберіганням, відпуском та обліком товарної нафти і нафтопродуктів встановлено Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженою наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України. Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 № 281/171/578/155 (далі Інструкція №281/171/578/155).
Вимоги зазначеної Інструкції є обов'язковими для всіх суб'єктів господарювання що займаються хоча б одним з таких видів економічної діяльності, як закупівля, транспортування, зберігання і реалізація нафти і нафтопродуктів на території України.
Відповідно п. 16.1 Інструкції матеріально відповідальні особи АЗС ведуть облік руху нафтопродуктів за марками і видами нафтопродуктів у змінному звіті за формою № 17- НП, який складається у двох примірниках.
Виходячи з положень п.п. 10.3.1-10.3.4 п. 10.3 Інструкції №281/171/578/155. Облік реалізації нафтопродуктів ведеться через зареєстрований, опломбований у встановленому порядку та переведений до фіскального режиму роботи РРО з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій кожною АЗС, яка здійснює розрахунки із споживачами готівкою.
Відпуск нафтопродуктів за готівку, талони, платіжними картками відображається у змінному, звіті АЗС за формою №17-НП. а відпуск нафтопродуктів за відомостями здійснюється АЗС на підставі договорів, укладених між підприємством та споживачем, та відображається у відомості на відпуск нафтопродуктів за формою №16-НП. Спосіб перевірки наявності неоприбуткованих нафтопродуктів є співставлення даних обліку звітів АЗС за формою № 16-НП, № 17- НП наданих РРО з фактичними вимірюваннями залишків пального в резервуарах, тобто визначення різниці між кількістю нафтопродуктів, які надійшли на АЗС та кількістю реалізованих нафтопродуктів.
Отже, співставлення даних обліку звітів АЗС за формою № 16-НП та N 17- НП, даних РРО з фактичними вимірюваннями залишків пального в резервуарах, тобто визначення різниці між кількістю нафтопродуктів, які надійшли на АЗС та кількістю реалізованих нафтопродуктів є належним та правомірним способом перевірки наявності нафтопродуктів.
Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладений в постанові Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 823/2062/16.
Окрім того, в акті про результати фактичної перевірки ТОВ "Сапсан 1Ф" від 06.11.2024 №20310/09/15/РРО/40312525 зазначено, що відповідно наданого до перевірки Х-звіту фіскальний номер РР03000845250 №б/н від 31.10.2024, наявний обліковий залишок пального по АЗС №1 ТОВ "Сапсан 1Ф" станом на 11:40 год. 31.10.2024 становить: Резервуар №1, Бензин А-95 - 1715,78 л; Резервуар №2, Дизельне паливо - 8355.31 л; Резервуар №3, Дизельне паливо - 4591,85 л; Резервуар №4, Скраплений газ - 0,0 л.
Контролюючим органом в ході проведення перевірки надано вимогу про проведення інвентаризації, яка проведена в присутності представників ГУ ДПС в Івано-Франківській області.
В ході інвентаризації встановлено недостачу пально в резервуарах згідно Х-звіту фіскальний номер РР03000845250 №б/н від 31.10.2024 та фактичної наявності, а саме фактично в резервуарах знаходилось пальне Резервуар №1, Бензин А-95 - 388 л; Резервуар №2, Дизельне паливо - 1136 л: Резервуар №3, Дизельне паливо - 1362 л.
Тобто, резервуар/найменування пального - Резервуар №1, Бензин А-95, фактична наявність пального відповідно до інвентаризації, л - 388, пальне згідно Х-звіту, л - 1715,78, різниця, л (нестача з урахуванням похибки 0,8% відповідно до інструкції №281) - 1317,16; резервуар/найменування пального - Резервуар №2, Дизельне паливо, фактична наявність пального відповідно до інвентаризації, л - 1136, пальне згідно Х-звіту, л - 8355,31, різниця, л (нестача з урахуванням похибки 0,8% відповідно до інструкції №281) - 7161,55; резервуар/найменування пального - Резервуар №3, Дизельне паливо, фактична наявність пального відповідно до інвентаризації, л - 1362, пальне згідно Х-звіту, л - 4591,85, різниця, л (нестача з урахуванням похибки 0,8% відповідно до інструкції №281) - 3204,01.
З наведеного слідує те, шо позивачем реалізовується пальне без використання РРО та/або ПРРО.
Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій та програмних реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначає Закон України від 06.07.1995 № 265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (далі - Закон № 265/95-ВР), дія якого поширюється на усіх суб'єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.
Відповідно до п.1, 2 ст. З Закону № 265/95-ВР суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов'язані:
1) проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу програмні реєстратори розрахункових операцій зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок;
2) надавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї. включаючи ті. замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов'язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі (у тому числі, але не виключно, з відтворюванням на дисплеї реєстратора розрахункових операцій чи дисплеї пристрою, на якому встановлений програмний реєстратор розрахункових операцій QR-коду, який дозволяє особі здійснювати його зчитування та ідентифікацію із розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому міститься, та/або надсиланням електронного розрахункового документа на наданий такою особою абонентський номер або адресу електронної пошти).
З наведеного слідує, що суб'єкти господарювання зобов'язані проводити розрахункові операції через реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи та видавати (в паперовому вигляді та/або електронній формі) відповідний розрахунковий документ, що підтверджує виконання розрахункової операції.
Водночас, зі змісту акта перевірки вбачається, що в ході проведення перевірки, а саме співставленням даних згідно Х-звіту фіскальний номер РР03000845250 №б/н від 31.10.2024 та фактичною наявністю пальним згідно проведеної інвентаризації встановлено реалізацію пального без проведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи.
Пунктом 1 ст. 17 Закону № 265/95-ВР встановлено, шо фінансові санкції у відповідних розмірах застосовуються за такі порушення: у разі встановлення в ході перевірки факту: непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи; невидача (в паперовому вигляді та/або електронній формі) відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об'єкті такого суб'єкта господарювання у розмірі 100 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за порушення, вчинене вперше, 150 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за кожне наступне вчинене порушення.
Щодо наявності належних та допустимих доказів, які підтверджують порушення позивачем вимог чинного законодавства, суд зазначає таке.
Права контролюючого органу визначені статтею 20 ПК України, серед яких передбачено здійснення щоденної обробки даних та інформації електронного кабінету, необхідних для виконання покладених на них функцій з адміністрування податкового законодавства та законодавства з інших питань, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган, що включає, зокрема, прийняття, обробок та аналіз документів та даних платників податків, здійснення повноважень, передбачених законом, які можуть бути реалізовані в електронній формі за допомогою засобів електронного зв'язку (пп. 20.1.45 п. 20.1 ст. 20 ПК України).
Під час фактичних перевірок контролюючим органом за для контролю за дотриманням платником податку законодавства з питання регулювання обігу готівки та порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій досліджується інформація з ІКС "Податковий блок" - підсистеми "Реєстрація платників податків" - розділ 6 "Облік РРО" - "Реєстрація та облік РРО та КОРО", "Реєстрація та облік ПРРО".
Також, використовується інформація із Системи обліку даних реєстраторів розрахункових операцій (далі - СОД РРО), зокрема, досліджуються питання:
- щодо відображення у фіскальних чеках усіх обов'язкових реквізитів, які передбачені вимогами Положення про форму та зміст розрахункових документів/ електронних розрахункових документів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 21.01.2016 № 13 (далі - Положення № 13);
- щодо забезпечення платником податків при розрахункових операціях використання режиму програмування із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, найменування товарів, цін товарів та обліку їх кількості, а також зазначення цифрового значення штрихового коду марки акцизного податку (серія та номер) при роздрібній торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами, тощо.
Згідно п.п, 14.1.278 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, СОД РРО - не інформаційна система, призначена для збору, зберігання, використання даних реєстраторів розрахункових операцій та програмних реєстраторів розрахункових операцій (у тому числі електронних копій розрахункових документів та фіскальних звітних чеків, створених реєстраторами розрахункових операцій та програмними реєстраторами розрахункових операцій), перевірки справжності та достовірності розрахункових документів.
Користувачам-покупцям (споживачам) через Електронний кабінет, що функціонує відповідно до ст. 42 прим. 1 ПКУ, забезпечується можливість - контролю справжності та достовірності розрахункових документів, що зберігаються в СОД РРО. Порядок функціонування СОД РРО визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Механізм функціонування СОД РРО щодо отримання від реєстраторів розрахункових операцій (далі - РРО) та програмних реєстраторів розрахункових операцій (далі - ПРРО) визначених законодавством даних та збереження таких даних у базі даних інформаційно-телекомунікаційної системи Державної податкової служби України встановлюється Порядком функціонування Системи обліку даних реєстраторів розрахункових операцій, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 05 серпня 2020 року № 477 (далі - Порядок № 477).
У відповідності до п. 2 р. II Порядку № 477 СОД РРО розташована в ДПС та використовується в межах повноважень посадовими особами органів ДПС для виконання завдань та функцій, визначених Податковим кодексом України (п. 2 р. II Порядку № 477).
Згідно з п. З р. II Порядку № 477 СОД РРО складається із сервера додатків та бази даних. База даних призначена для зберігання, зокрема, даних, що були отримані від РРО, у відкритому вигляді, в тому числі даних про проведені розрахункові операції через РРО та електронні розрахункові документи, фіскальні звітні чеки, фіскальні звіти (пп. 2 п. 6 р. II Порядку № 477).
Відповідно до абз.2 п.7 ст. З Закону 265 суб'єкти господарювання, які використовують реєстратори розрахункових операцій (крім електронних таксометрів, автоматів з продажу товарів (послуг) та реєстраторів розрахункових операцій, що застосовуються для обліку та реєстрації операцій з торгівлі валютними цінностями в готівковій формі), повинні подавати до контролюючих органів по дротових або бездротових каналах зв'язку електронні копії розрахункових документів і фіскальних звітних чеків, які містяться на контрольній стрічці в пам'яті реєстраторів розрахункових операцій або в пам'яті модемів, які до них приєднані.
Порядок передачі інформації від реєстраторів розрахункових операцій та програмних реєстраторів розрахункових операцій до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, по дротових або бездротових каналах зв'язку встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, на базі технології, розробленої Національним банком України, або з використанням кваліфікованого електронного підпису, кваліфікованої електронної позначки часу з дотриманням вимог Закону України "Про електронні довірчі послуги" та/або інших дозволених в Україні засобів захисту інформації, передбачених законодавством. При цьому застосування удосконаленого електронного підпису та/або удосконаленої електронної печатки є достатнім для застосування в програмних реєстраторах розрахункових операцій.
Механізм передачі електронних копій розрахункових документів і фіскальних звітних чеків реєстраторів розрахункових операцій (далі - РРО)/програмних реєстраторів розрахункових операцій (далі - ПРРО), фіскальних звітів ПРРО і повідомлень, що передбачені Порядком реєстрації, ведення реєстру та застосування програмних реєстраторів розрахункових операцій, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 14 червня 2016 року N 547, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05 липня 2016 року за № 918/29048, що необхідні для обліку роботи ПРРО фіскальним сервером контролюючого органу, дротовими або бездротовими каналами зв'язку до органів ДПС для суб'єктів господарювання, що використовують РРО/ПРРО встановлено "Порядком передачі інформації від реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій дротовими або бездротовими каналами зв'язку до органів Державної податкової служби України" затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 08.10.2012 № 1057 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 жовтня 2012 року за № 1744/2205. Згідно п. 1.5 вказаного Порядку, суб'єкти господарювання, які використовують РРО (крім електронних таксометрів, автоматів з продажу товарів (послуг) та РРО. що застосовуються для обліку та реєстрації операцій з торгівлі валютними цінностями в готівковій формі), повинні подавати до органів ДПС по дротових або бездротових каналах зв'язку електронні копії розрахункових документів і фіскальних звітних чеків, які містяться на контрольній стрічці у пам'яті РРО або пам'яті модемів, які до них приєднані.
Система зберігання і збору даних РРО забезпечує збір та внесення даних РРО у бази даних СОД РРО у такому вигляді, в якому дані сформовані в РРО, перевірку цілісності і незмінності даних та ідентифікацію РРО засобами національної системи масових електронних платежів (п. 2.2. Порядку № 1057).
Отже, відомості з СОД РРО є по суті електронними копіями розрахункових документів, які містяться на контрольній стрічці в пам'яті РРО або в пам'яті модемів, які до них приєднані та надійшли виключно з РРО, що зареєстровані за суб'єктами господарювання, шляхом передачі до органу Державної податкової служби по дротових або бездротових каналах зв'язку зі збереженням їх цілісності та незмінності. З огляду на абз. 2 п. 7 ст. З Закону №265, норми ПК України та Порядку №477 інформація з розрахункових документів і фіскальних звітних чеків, що формуються реєстраторами розрахункових операцій передаються в електронному вигляді на сервери ДПС і відображаються в інформаційних системах контролюючого органу, зокрема і СОД РРО. Саме тому дані СОД РРО містять достовірну інформацію про зміст виданих розрахункових документів та є належним і допустимим доказом у судовому оскарженні.
Дана позиція узгоджується з висновками викладеними в постанові Верховного Суду від 09.09.2024 року у справі №280/6832/23.
Додатки до акту перевірки із системи обліку даних РРО/ПРРО ДПС України є належним доказом з цього приводу суд зазначає про таке.
Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань, а також центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, для формування та реалізації єдиної державної податкової політики (пункт 74.3 статті 74 ГТК України).
Положеннями статті 83 ГІК України встановлено, що для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки, надані відповідно до статті 84 цього Кодексу та інших законів України; судові рішення; податкові консультації, інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи; мультимедійна інформація (фото, відео-, звукозапис), отримана (виготовлена) контролюючими органами.
У даній справі, контролюючим органом зроблено висновок про порушення позивачем вищенаведених вимог законодавства, про які зазначено в акті перевірки, саме на підставі даних СОД РРО.
В контексті оцінки як доказ відомостей, внесених в додаток №1 до акта перевірки і врахованих при винесенні оскаржуваного ППР, суд застосовує положення абзаців 3, 4, 5 пункту 1.2 Порядку №1057, у відповідності до яких:
- національна система масових електронних платежів (НСМЕП) - банківська багатоемітентна платіжна система масових платежів, у якій розрахунки за товари та послуги, видача готівкових грошей та інші операції здійснюються за допомогою платіжних смарт-карток за технологією, розробленою НБУ;
- система зберігання і збору даних РРО (СЗЗД РРО) - загальнодержавна система, призначена для збору даних РРО та передачі цих даних до системи обліку даних РРО в ДПС за технологією зберігання і збору даних РРО для Державної податкової служби України;
- система обліку даних РРО (СОД РРО) - інформаційна система, призначена для збору, зберігання, використання даних реєстраторів розрахункових операцій та програмних реєстраторів розрахункових операцій (у тому числі електронних копій розрахункових документів та фіскальних звітних чеків, створених реєстраторами розрахункових операцій і програмними реєстраторами розрахункових операцій), перевірки справжності та достовірності розрахункових документів.
В силу правового регулювання підпункту 14.1.562.пункту 14.1 статті 14 ПК України взаємодії між платниками податків та державними, у тому числі контролюючими, органами з питань реалізації прав та обов'язків, визначених цим Кодексом та іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, та нормативно-правовими актами, прийнятими на підставі та на виконання цього Кодексу та інших законів, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, реалізується, серед іншого, через - інші засоби, бази даних, реєстри, що ведуться в електронному вигляді, інформаційні, телекомунікаційні, інформаційно-телекомунікаційні системи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику.
У відповідності до підпункту 193.1.3. пункту 193 статті 19 ІЖ України державні податкові інспекції формують та ведуть, поряд з іншим, реєстри, ведення яких покладено законодавством на контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1. пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу.
Із приписів підпункту 41.1.1. пункту 41.1 статті 41 ПК України слідує, що контролюючими органами є податкові органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи) - щодо дотримання законодавства з питань оподаткування (крім випадків, визначених підпунктом 41.1.2 цього пункту), законодавства з питань сплати єдиного внеску, а також щодо дотримання іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, чи його територіальні органи.
Підпунктом 83.1.2. пункту 83.1. ПК України визначено, що для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків, поряд з іншим, є податкова інформація.
Податкова інформація, як слідує із підпункту 14.1.171. пункту 14,1 статті 14 ПК України, застосовується у значенні, визначеному Законом України "Про інформацію" від 02.10.1992 за №2657-ХІІ (далі також - Закон №2657-ХІI).
Зокрема, статтею 10 коментованого Закону №2657-ХІI визначено, що податкова інформація відноситься до видів інформації, які розрізняються за видами.
Податкова інформація - сукупність відомостей і даних, що створені або отримані суб'єктами інформаційних відносин у процесі поточної діяльності і необхідні для реалізації покладених на контролюючі органи завдань і функцій у порядку, встановленому Податковим кодексом України (частина 1 статті 16 Закону №2657-ХІІ).
Приписами пункту 74.1 ПК України визначено, що податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, зберігається в базах даних Інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних систем (далі по тексту також Інформаційні системи) центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику.
Інформаційні системи і засоби їх забезпечення, розроблені, виготовлені або придбані центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, є державною власністю.
Система захисту податкової інформації, що зберігається в базах даних Інформаційних систем, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику.
Внесення інформації до баз даних Інформаційних систем та її опрацювання здійснюються контролюючим органом, визначеним підпунктом 41.1.1. пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, а також контролюючим органом, визначеним підпунктом 41.1.2. пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, в порядку інформаційної взаємодії відповідно до пункту 41.2 статті 41 цього Кодексу.
Перелік Інформаційних систем визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику.
Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань, а також центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, для формування та реалізації єдиної державної податкової політики (пункт 74.3 статті 74 ПК України).
Щодо роздрібної торгівлі пальним ТОВ "Сапсан ІФ" без наявності ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним, суд зазначає, що з 27 липня 2024 року набрав чинності Закон України від 18.06.2024 № 3817-IХ "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального" (далі - Закон № 3817).
Пунктом 2 розділу XII "Прикінцеві положення" Закону № 3817 встановлено, що:
Закон України від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального" (далі - Закон № 481) втрачає чинність з 1 січня 2025 року, крім статті 8 Закону № 481 ("Атестація виробництва спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв та тютюнових виробів"), яка діє до дня набрання чинності та введення в дію статті 33 Закону № 3817 ("Атестація виробництва спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та ферментації тютюнової сировини");
положення Закону № 481 до дня втрати ним чинності застосовуються в частині, що не суперечить положенням Закону № 3817.
Пунктом 1 розділу XII "Прикінцеві положення" Закону № 3817 встановлено термін набрання чинності цим законом - з дня, наступного за днем його опублікування, крім окремих його норм, зокрема:
пункт 85 частини першої статті 1, в якому визначення "тютюнові вироби" доповнено іншими нікотиновмісними продуктами для орального застосування, статті 67 "Максимальна роздрібна ціна на тютюнові вироби, тютюн, промислові замінники тютюну та рідини, що використовуються в електронних сигаретах" (у частині інших нікотиновмісних продуктів для орального застосування) Закону № 3187, які набирають чинності та вводяться в дію з 1 вересня 2024 року. Отже, з 1 вересня 2024 року діяльність з виробництва інших нікотиновмісних продуктів для орального застосування, оптової та роздрібної торгівлі підлягає ліцензуванню.
Суд звертає увагу на те, що відповідно до пункту 21 розділу XIII "Перехідні положення" Закону № 3817 до 1 жовтня 2024 року дозволяється зберігання та/або транспортування, та/або реалізація на митній території України товарів (продукції) за кодом 2404 91 90 00 згідно з УКТЗЕД без марок акцизного податку, якщо такі товари (продукція) вироблені в Україні або ввезені на митну територію України до 1 вересня 2024 року.
Норми Закону № 3817, які стосуються електронної простежуваності обігу алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, акцизного електронного документа, Електронної системи обігу алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, електронних акцизних марок, набирають чинності та вводяться в дію з 1 січня 2026 року.
Відповідно до пункту 1 розділу XII "Прикінцеві положення" Закону № 3817 розділ VII "Ліцензування" Закону № 3817 набирає чинності та вводиться в дію з І січня 2025 року (крім пунктів 22, 23, 25 частини другої статті 46 "Припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності", якою встановлено підстави для прийняття органом ліцензування рішення про припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності, і статті 49 "Порядок інформування суб'єктів господарювання про вартість ліцензій на право провадження відповідних видів господарської діяльності").
Пунктом 24 розділу XIII "Перехідні положення" Закону № 3817 на період дії воєнного стану в Україні та протягом 30 днів з дня його припинення або скасування: установлено право суб'єкта господарювання зберігати пальне, яке споживається для заправлення електрогенераторної установки в обсязі до 2000 літрів на кожному об'єкті, що забезпечений електрогенераторною установкою, без отримання дозвільних документів (документів дозвільного характеру, ліцензії на право зберігання пального, результатів надання інших адміністративних послуг);
зберігання пального, яке споживається для заправлення електрогенераторної установки в обсязі понад 2000 літрів на кожному об'єкті, що забезпечений електрогенераторною установкою, здійснюється суб'єктом господарювання на підставі декларації про провадження господарської діяльності із зберігання пального, яка безоплатно подається до територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику.
Відповідно до пункту 3 розділу XIII "Перехідні положення" Закону № 3817 ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності, видані відповідно до Закону № 481 до 1 січня 2025 року, вважаються чинними та підтверджують право на провадження відповідного виду (видів) господарської діяльності до завершення строку, на який їх було видано (для ліцензій, виданих на визначений строк), або до дня припинення їхньої дії в порядку, визначеному Законом № 3817.
Пунктом 6 розділу XIII "Перехідні положення" Закону № 3817 регламентовано дії суб'єктів господарювання щодо здійснення господарської діяльності починаючи з дня введення воєнного стану в Україні та до дня набрання чинності Законом № 3817 (далі - у визначений пунктом 6 період).
Зокрема, суб'єкт господарювання, який у визначений пунктом 6 період здійснював господарську діяльність на підставі ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності, строк дії якої закінчився у цей період, та який не отримав нової ліцензії на право провадження такої діяльності, зобов'язаний: протягом трьох місяців, наступних за місяцем, в якому Закон № 3817 набрав чинності, подати заяву про отримання нової ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності у порядку, визначеному Законом № 481;
сплатити не сплачені протягом зазначеного періоду чергові платежі за ліцензію на право провадження відповідного виду господарської діяльності, у тому числі за період з дня закінчення строку дії раніше виданої/наданої ліцензії - до останнього дня третього місяця, наступного за місяцем, в якому набрав чинності Закон № 3817, або до дня отримання нової ліцензії.
Суб'єкт господарювання, який у визначений пунктом 6 період здійснював господарську діяльність на підставі ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності, строк дії якої не закінчився у такни період, але за якою не сплачено чергові платежі, зобов'язаний протягом трьох місяців, наступних за місяцем, в якому набрав чинності Закон № 3817, сплатити не сплачені протягом зазначеного періоду чергові платежі за ліцензію на право провадження відповідного виду господарської діяльності.
Суб'єкт господарювання, який у визначений пунктом 6 період припинив провадження господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до Закону № 481, зобов'язаний протягом двох місяців, наступних за місяцем, в якому Закон № 3817 набрав чинності:
подати до органу ліцензування заяву про припинення дії ліцензії у зв'язку з припиненням провадження господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню;
сплатити не сплачені за період до дня припинення господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, чергові платежі за ліцензію на право провадження відповідного виду господарської діяльності.
Пунктом 6 розділу ХІТІ "Перехідні положення" Закону № 3817 також встановлено:
механізм розрахунку суми несплачених чергових платежів, які підлягають сплаті відповідно до цього пункту;
право суб'єкта господарювання звернутися до органу ліцензування для уточнення суми несплачених чергових платежів, яка підлягає сплаті;
наслідки для суб'єкта господарювання у разі невиконання ним вимоги щодо сплати чергових платежів (визнання недійсною ліцензії з дати закінчення строку її дії та визнання такою, що провадилася без наявності ліцензії із застосуванням фінансових санкцій, визначених Законом № 481 - для ліцензій, строк дії яких закінчився у визначений пунктом 6 період; припинення дії ліцензії у порядку, визначеному Законом № 481, з дня несплати першого чергового платежу - для ліцензій, строк дії яких не закінчився у період дії воєнного стану).
З дня набрання чинності Законом № 3817 застосовується відповідальність у розмірах, встановлених:
статтею 73 Закону № 3817 за порушення норм Закону № 3817 та Закону № 481, у період дії положень Закону № 481;
статтею 17 Закону № 481 - у випадках, встановлених пунктом 6 розділу XIII "Перехідні положення" Закону № 3817.
Засади державної політики щодо регулювання виробництва, ввезення на митну територію України, вивезення за межі митної території України, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, спиртовими дистилятами, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами, тютюновою сировиною, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, та пальним, а також посилення боротьби з їх незаконним виробництвом та обігом па території України визначає Закон України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального" від 18 червня 2024 року № 3817-ІХ (далі Закон № 3817-ІХ).
Відповідно до статті 29 Закону № 3817-ІХ роздрібна торгівля пальним здійснюється суб'єктом господарювання за наявності ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним.
За визначенням, наведеними у пунктах 32, 40, 49, 77 частини 1 статті 1 Закону № 3817-ІХ:
32) зберігання пального - надання послуг та/або діяльність, пов'язана із здійсненням операцій приймання, навантаження, розвантаження, розміщення та/або видавання пального (власного чи отриманого від інших осіб);
40) ліцензія - право суб'єкта господарювання на провадження відповідного виду (кількох видів) господарської діяльності;
49) місце зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки - місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або резервуари, ємності, та/або тара (крім споживчої тари, тари споживача та поворотної тари (газові балони) кожна об'ємом до 60 літрів включно), які належать суб'єкту господарювання на праві власності або користування і призначені для зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки таким суб'єктом господарювання;
77) роздрібна торгівля пальним - діяльність із придбання або отримання та подальшої реалізації або відпуску пального із зміною або без зміни його фізико- хімічних характеристик з місць роздрібної торгівлі пальним через паливороздавальні колонки, газороздавальні колонки та/або оливороздавальні колонки, а також реалізація скрапленого вуглеводневого газу в балонах для побутових потреб населення та інших споживачів, а також заправлення з бункерувальннка у водному просторі морських та річкових суден.
За змістом частини 2 статті 29 Закону № 3817-ХІ роздрібна торгівля пальним здійснюється суб'єктом господарювання за наявності ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним.
Водночас, зі змісту акта перевірки вбачається, що в ході проведення перевірки, а саме за допомогою СОД РРО ДПС України встановлено роздрібну торгівлю пальним ТОВ "Сапсан ІФ" без наявності ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним, а саме в період з 02.11.2024 по 06.11.2024 реалізовувалось пальне при тому, що термін дії ліцензії 01.07.2019 по 01.11.2024, що не заперечується позивачем (а.с.62-68).
Відповідно до пункту 22 частини 2 статті 73 Закону № 3817-ІХ до суб'єктів господарювання за вчинені правопорушення застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу в таких розмірах: роздрібна торгівля пальним без наявності ліцензії - 45 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року.
Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують.
Згідно ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У відповідності до ч. 2. ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З урахуванням вищезазначеного, суд на підставі наданих учасниками справи письмових доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, дійшов висновку, що податкові повідомлення - рішення від 16.12.2024 №№028262/0706, 028261/0706 не підлягають скасуванню, а в задоволенні адміністративного позову слід відмовити.
Зважаючи на висновок суду про необґрунтованість адміністративного позову в силу вимог статті 139 КАС України судовий збір не підлягає стягненню із відповідача суб'єкта владних повноважень.
Учасниками справи не подано до суду будь-яких доказів про понесення ними інших витрат, пов'язаних з розглядом справи, відтак у суду відсутні підстави для вирішення питання щодо їх розподілу.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю “Сапсан ІФ» (код ЄДРПОУ - 40312525, вул. Василя Симоненка, 33Б/40, м. Івано-Франківськ, 76018) до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області (вул. Незалежності, 20, м. Івано-Франківськ, 76018, код ЄДРПОУ 43968084) про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 16.12.2024 №№028262/0706, 028261/0706 - відмовити.
Сторонам рішення надіслати через підсистему "Електронний суд".
Перебіг процесуальних строків, початок яких пов'язується з моментом вручення процесуального документа учаснику судового процесу в електронній формі, починається з наступного дня після доставлення документів до Електронного кабінету в розділ "Мої справи".
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя /підпис/ Микитюк Р.В.