25 серпня 2025 року Справа № 280/5238/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Конишевої О.В., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (46001, м. Тернопіль, Майдан Волі, 3, код ЄДРПОУ 14035769)
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
17.06.2025 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_2 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:
визнати незаконним та скасувати рішення Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 1;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати до трудового стажу час перебування ОСОБА_1 в декретній відпустці за доглядом дітей до досягнення ними 3 річного віку.
Крім того, просить стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області судові витрати в розмірі 1211,20 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000,00 грн.
В обґрунтування позову вказує, що відповідачем протиправно не враховано до трудового стажу час перебування позивача в декретній відпустці за доглядом дітей до досягнення ними 3 річного віку. Позов просить задовольнити.
Відповідач проти задоволення позову заперечив, зокрема зазначив, що відповідачем правомірно не зараховано до страхового стажу позивача період догляду за дитиною до досягнення нею 3-х річного віку ІНФОРМАЦІЯ_1 за 2004р., оскільки відсутня довідка органів соціального захисту населення про отримання допомоги. Крім того, зазначає, що вважає за доцільне залучити до участі в справі №280/5238/25 Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області як співвідповідача, оскільки позивачка у разі призначення їй пенсії перебуватиме на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Київській області.
Ухвалою суду від 24.06.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Суд, оцінивши повідомлені позивачем обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі.
Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, вислухавши пояснення сторін, судом встановлено наступне.
12.05.2025 позивач звернулася до територіальних органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком за нормами статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Розгляд вказаної заяви за принципом екстериторіальності здійснювався Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області № 262140015853 від 19.05.2025 відмовлено позивачу в призначенні пенсії за віком у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу та не недосягненням пенсійного віку. В рішенні зазначено: Вік позивачки - 45 років 11 місяців. Страховий стаж за списком 1 - 28 років 10 місяців 00 днів. Пільговий стаж за списком 1- 05 років 07 місяців 22 дні. За доданими документами до страхового стажу не зараховано період догляду за дитиною до досягнення нею 3-х річного віку ІНФОРМАЦІЯ_1 за 2004р., оскільки відсутня довідка органів соціального захисту населення про отримання допомоги. На дату звернення за призначенням пенсії позивачка не досягла встановленого законодавством пенсійного віку 50 років та у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу, право на призначення пенсії за віком відповідно до пункту і частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" на даний час відсутнє.
Позивач не погоджуючись з таким рішенням відповідача, звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд зазначає наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Спірні правовідносини врегульовані Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV (далі Закон № 1058) та Законом України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII).
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 8 Закону № 1058 право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Відповідно до абзаці 1 частини першої статті 24 Закону № 1058 страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом. (абз. 1 ч. 2 ст. 24 Закону № 1058).
Відповідно до ч. 4 ст. 24 Закону № 1058 періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Таким чином, до страхового стажу зараховуються періоди, протягом яких особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за які щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до трудового стажу для призначення пенсії до 01.01.2004 (дата набрання чинності Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»), зараховується до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше.
Так, до 01.01.2004 до трудового стажу включалися всі періоди перебування у трудових відносинах, в тому числі у періоди відпусток: для догляду за дитиною до 3-х років, у зв'язку з вагітністю та пологами та для догляду за дитиною відповідно до медичного висновку, але не більш як до досягнення дитиною шестирічного віку. Також до трудового стажу до 01.01.2004 включався час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми, але не довше ніж до досягнення кожною дитиною 3-річного віку.
Починаючи з 01.01.2004, час догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку, зараховується до страхового стажу матері при умові, якщо особа доглядає за дитиною до досягнення нею трирічного віку та при умові отримання допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
За ч. 3 статті 56 Закону № 1788-ХІІ до стажу роботи зараховується також час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми, але не довше ніж до досягнення кожною дитиною 3-річного віку.
Частиною 1 статті 181 Кодексу законів про працю України визначено, що додаткова відпустка без збереження заробітної плати по догляду за дитиною до досягнення нею віку трьох років надаються за заявою жінки або осіб, зазначених у частині четвертій статті 179 цього Кодексу, повністю або частинами в межах встановленого строку і оформляються наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу.
В свою чергу, частиною 4 статті 179 Кодексу законів про працю України встановлено, що частково оплачувана відпустка і додаткова відпустка без збереженні заробітної плати по догляду за дитиною можуть бути використані повністю або частинам також батьком дитини, бабкою, дідом або іншими родичами, які фактично здійснюють догляд за дитиною.
Статтею 179 Кодексу законів про працю України зазначено, що у разі, коли дитина потребує домашнього догляду, жінці в обов'язковому порядку надається відпустка без збереження заробітної плати тривалістю, визначеною у медичному висновку, але не більше, як до досягнення дитиною шестирічного віку.
Частиною 2 статті 181 Кодексу законів про працю України визначено, що час частково оплачуваної відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею віку двох років і додаткової відпустки без збереження заробітної плати по догляду за дитиною до досягнення нею віку трьох років (до шести років - частина друга статті 179) зараховується як в загальний, так і в безперервний стаж роботи і в стаж роботи за спеціальністю. В стаж роботи, що дає право на щорічні оплачувані відпустки, час відпусток по догляду за дитиною не зараховується.
Пунктом 11 Порядку № 637 зазначено про те, що час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми встановлюється на підставі свідоцтва про народження дитини, а документом, що підтверджує досягнення дитиною 3-річного віку мати не працювала, може бути інформація із системи персоніфікованого обліку Пенсійного фонду України.
За таких обставин, період відпустки зараховується до загального стажу роботи, а також до спеціального стажу роботи, який дає право особі на пенсію за віком на пільгових умовах. При цьому виключається можливість зменшення тривалості трудового стажу в зв'язку з невиконанням під час відпустки своїх безпосередніх трудових обов'язків.
Тобто, час перебування позивача у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку підлягає зарахуванню як до загального так і до стажу роботи за спеціальністю.
Така правова позиція узгоджується із висновком викладеним у постанові Верховного Суду від 13 жовтня 2020 року у справі № 522/5062/15-а.
Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , позивач є матір'ю ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 24).
Крім того, відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , позивач є матір'ю ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 25).
Згідно із записами трудової книжки НОМЕР_4 позивачка з 22.09.1998 по 05.05.2010 працювала у Токмацькому ковальсько-штампувальному заводі в ковальсько термічному цеху нагрівальницею металу 2 розряду.
Суд зазначає, що період роботи позивача у Токмацькому ковальсько-штампувальному заводі зарахований позивачу до пільгового стажу за Списком 1. Отже, зважаючи на наведене вище, період перебування у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного року підлягає зарахуванню до пільгового стажу роботи позивача.
Суд зазначає, що надання позивачем свідоцтва про народження дитини є достатнім для підтвердження часу догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми, відповідно до вимог пункту 11 Порядку №637.
Таким чином період догляду позивача за дитиною підлягає зарахуванню до пільгового стажу.
Відтак, суд приходить до висновку, що відповідач протиправно не зарахував до пільгового стажу позивача період догляду за дитиною до досягнення нею 3-х річного віку ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Враховуючи, що позивач не просить суд зобов'язати відповідача призначити позивачу пенсію, суд не розглядає правомірність рішення відповідача в частині відмови у призначенні позивачу пенсії за віком.
Щодо залучення до участі у справі Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області як співвідповідача, суд зазначає, що позивачем оскаржується рішення відповідача та саме відповідачем не зарахований спірний період догляду за дитиною до досягнення нею 3-х річного віку ІНФОРМАЦІЯ_1 до пільгового стажу позивача, у зв'язку з чим клопотання відповідача не підлягає задоволенню.
Відповідно до ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням з'ясованих обставин, досліджених матеріалів справи суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.
Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8000,00 грн, суд зазначає наступне.
Положеннями частини 2 ст.134 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч. 3 ст.134 КАС України).
Частинами 4, 5, 6 статті 134 КАС України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Судовими витратами є лише оплата тих послуг, які надаються адвокатами, що відповідають вимогам ст. 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" та здійснюють свою діяльність у організаційних формах, зазначених у ст.ст. 4, 13, 14, 15 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".
Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Згідно ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Верховний Суд в постанові від 21.01.2021 року в справі №280/2635/20 звернув увагу на те, що при визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Позивачем до суду надано: копію договору про надання юридичних послуг від 31.05.2025 №С-767, акт надання юридичних послуг від 07.06.2025, квитанцію від 31.05.2025 на суму 4000, 00 грн, квитанцію від 07.06.2025 на суму 4000, 00 грн.
Так, згідно з актом про надання юридичних послуг вартість послуг з проекту позовної заяви складає 8000,00 грн.
Суд вважає, що в даному випадку, зважаючи на предмет спору, незначну складність адміністративної справи, сталість судової практики Верховного Суду зі спірного питання, суд дійшов висновку, що витрати на правничу допомогу в розмірі 8000,00 грн. є неспівмірними з обсягом наданих послуг, у зв'язку з чим підлягають зменшенню.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що на користь позивача підлягають відшкодуванню витрати на правничу допомогу в розмірі 2000,00 грн, які стягується, відповідно до статті 139 КАС України, на його користь за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем по справі.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.9, 77, 132, 143, 243-246 КАС України, суд
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (46001, м. Тернопіль, Майдан Волі, 3, код ЄДРПОУ 14035769) -задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області № 262140015853 від 19.05.2025.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 період догляду за дитиною до досягнення нею 3-х річного віку ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) сплачену суму судового збору в розмірі 1211,20 грн (одну тисячу двісті одинадцять гривень 20 коп.) та витрати на професійну правничу допомогу адвоката у сумі 2000,00 грн (дві тисячі гривень 00 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (46001, м. Тернопіль, Майдан Волі, 3, код ЄДРПОУ 14035769).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення виготовлено в повному обсязі 25.08.2025.
Суддя О.В. Конишева