26 серпня 2025 року Справа № 280/1410/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Киселя Р.В., розглянувши в порядку письмового за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), в особі представника - адвоката Хомича Івана Олександровича (пр. Повітрофлотський, буд. 34, оф. 30, м. Київ, 03186), до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (пр. Соборний, буд. 158-Б, м. Запоріжжя, 69005) та Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. О. Ольжича, 7, м. Житомир, 10003) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ), в особі представника - адвоката Хомича Івана Олександровича, до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач 1, ГУ ПФУ в Запорізькій області) та Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (далі - відповідач 2, ГУ ПФУ в Житомирській області), в якій позивач просить суд:
визнати протиправним та скасувати рішення відповідача 2 від 17.01.2025 №0842500413 про відмову в призначенні позивачу пенсії за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, відповідно до статті 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ, починаючи з 09.01.2025;
зобов'язати відповідача 1 зарахувати позивачу до страхового стажу періоди трудової діяльності з 03.12.2019 по 02.12.2024 та з 16.03.1998 по 15.03.2001 та призначити і виплачувати їй пенсію за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, відповідно до статті 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ, починаючи з 09.01.2025.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 (його представник) зазначив, що за результатами розгляду заяви позивача ГУ ПФУ в Житомирській області було прийнято рішення від 17.01.2025 №0842500413 про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах у зв'язку з тим, що у заявника недостатньо пільгового стажу, згідно статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». При цьому частину пільгового стажу позивача за Списком №2 було не зараховано з підстав відсутності наказів про проведення атестації робочих місць та певних недоліків довідки про підтвердження пільгового стажу. Позивач вказує на те, що формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист, зокрема на отримання пенсії. Також посилається на висновок Велика Палата Верховного Суду згідно з яким, особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах Списком №2, відповідно до пункту «б» статті 13 Закону №1788-XII. В зв'язку з чим вважає, що рішення ГУ ПФУ в Житомирській області від 17.01.2025 №0842500413 є незаконним та необґрунтованим, прийнятим усупереч положенням чинного законодавства. Просить позов задовольнити.
Ухвалою від 03.03.2025 відкрито спрощене позовне провадження у справі, розгляд справи призначено без виклику сторін.
11.03.2025 засобами системи «Електронний суд» від ГУ ПФУ в Запорізькій області надійшов відзив на позовну заяву в якому пенсійний орган заперечив проти позовних вимог. Вказує на те, що ГУ ПФУ в Запорізькій області не вчиняло жодних протиправних дій чи бездіяльності стосовно не призначення пенсії, не приймало оскаржуване рішення. Отже, ГУ ПФУ в Запорізькій області є неналежним відповідачем за позовними вимогами. Зазначає, що позивач не підтвердив оспорювані роботи належним чином відповідно до Порядку №637, тому відсутні підстави для зарахування оспорюваних періодів роботи з 03.12.2019 по 02.12.2024 та з 16.03.1998 по 15.03.2001 до пільгового стажу. В зв'язку з чим вважає спірне рішення законним та обґрунтованим. Просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
05.06.2025 засобами системи «Електронний суд» від ГУ ПФУ в Житомирській області надійшов відзив на позовну заяву. У відзиві зазначено, що підтверджений належними документами, страховий стаж позивача становить 35 років 03 місяці 26 днів, пільговий стаж за Списком №2 становить 05 років 04 місяці 15 днів, що є недостатнім для призначення пенсії за віком відповідно до пункту 2 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Позивач матиме право на пенсійну виплату з 23.03.2034 або при набутті необхідного страхового стажу та пільгового стажу. В зв'язку з чим вважає, що дії ГУ ПФУ в Житомирській області були правомірними та вмотивованими. Просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
Розглянувши наявні у справі матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
09.01.2025 через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України позивач звернувся до ГУ ПФУ в Запорізькій області із заявою щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах, відповідно до пункту 2 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», яка опрацьовувалась за принципом єдиної черги завдань та єдиної черги спеціалістів.
На виконання постанови правління Пенсійного фонду України від 16.12.2020 №25-1 «Про затвердження Змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України», зареєстрованої в Міністерстві юстиції 16.02.2021 за №339/35961, якою внесено зміни до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції 27 грудня 2005 року за № 1566/11846, органи Пенсійного фонду України застосовують екстериторіальний принцип призначення та перерахунку пенсій.
Принцип екстериторіальності передбачає опрацювання заяв про призначення/перерахунок пенсій та прийняття відповідних рішень структурними підрозділами територіальних органів Фонду в порядку черговості надходження таких заяв незалежно від того, де було прийнято заяву та де проживає пенсіонер.
Після реєстрації заяви позивача та сканування копій документів засобами програмного забезпечення, ГУ ПФУ в Житомирській області, за принципом екстериторіальності, розглянуто заяву позивача та за результатами розгляду такої заяви прийнято рішення від 17.01.2025 №084250004131 про відмову у призначенні пенсії у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу.
Так, в рішенні від 17.01.2025 №084250004131 зазначено, що страховий стаж позивача становить 35 років 03 місяці 26 днів.
Результати розгляду документів, доданих до заяви:
за доданими документами до страхового стажу зараховано всі періоди трудової діяльності.
За доданими документами до пільгового стажу не зараховано:
- період трудової діяльності з 03.12.2019 по 02.12.2024 згідно довідки від 02.12.2024 №12/557, оскільки відсутній наказ про проведення атестації робочих місць та відсутнє делегування право підпису ТВО генерального директора;
- період трудової діяльності з 16.03.1998 по 15.03.2001 згідно довідки від 20.12.2024 №3, оскільки довідка не відповідає додатку №5 до Порядку №637, а саме відсутні підписи - головного бухгалтера та начальника відділу кадрів.
До матеріалів справи не долучено накази про проведення атестації робочих місць.
Згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб зараховані всі періоди трудової діяльності.
Позивач матиме право на пенсійну виплату з 17.07.2029 або при набутті необхідного пільгового стажу.
Не погоджуючись з таким рішенням відповідача 2 позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам, суд зазначає таке.
Статтею 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із статтею 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» на пільгових умовах мають право на пенсію за віком незалежно від місця останньої роботи:
б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
16.07.2024 позивачу виповнилось 55 років, що підтверджується копією паспорту громадянина України серії НОМЕР_1 .
Страховий стаж роботи позивача становить більше 35 років, про що зазначено у спірному рішенні від 17.01.2025 №084250004131 та не заперечується відповідачами.
Спір виник щодо наявності у позивача необхідного пільгового стажу за Списком №2.
З огляду на це, суд звертає увагу, що відповідно до ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі Порядок №637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Пунктом 20 Порядку №637 встановлено, що у випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств або організацій. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Отже, суд зазначає, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. І лише у разі її відсутності, або відсутності в ній відповідних записів, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, зокрема, уточнюючих довідок підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 07.03.2018 у справі №233/2084/17, від 16.05.2019 у справі №161/17658/16-а, від 27.02.2020 у справі №577/2688/17, від 31.03.2020 у справі №446/656/17, від 21.05.2020 у справі №550/927/17, від 05.11.2020 у справі №607/6457/17, від 10.12.2020 у справі №195/840/17, від 25.02.2021 у справі №683/3705/16-а, від 24.06.2021 у справі №758/15648/15-а та інших.
Відповідно до п. 3 Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року №383 (далі - Порядок №383) при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи.
Згідно з п. 10 Порядку №383 для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену п. 20 Порядку №637.
Як вже зазначалось вище, пунктом 20 Порядку №637 передбачено, що у випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або вислугу років, встановлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, в яких має бути зазначені періоди, що зараховуються до спеціального трудового стажу, професія або посада, характер виконуваної роботи, що зараховується до спеціального трудового стажу, професія або посада, характер виконуваної роботи, розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, на підставі яких видана довідка.
Аналіз зазначених нормативно-правових актів свідчить про те, що надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 07.03.2018 у справі №233/2084/17, від 31.03.2020 у справі №678/65/17, від 10.12.2020 у справі №195/840/17, від 25.02.2021 у справі №683/3705/16-а, від 24.06.2021 у справі №758/15648/15-а та інших.
При цьому суд звертає увагу відповідачів, що згідно статті 62 Закону України №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» та підпункту 4 пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1, при прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).
Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 30.09.2019 у справі №638/18467/15-а та від 12 вересня 2022 року у справі №569/16691/16-а.
Відповідачем не врахований пільговий стаж позивача за Списком №2 за трудовою книжкою НОМЕР_2 від 06.09.1986, проте не здійснено жодних дій, спрямованих на отримання відомостей, додаткових документів, на підставі яких можна було б додатково підтвердити стаж позивача.
Що стосується певних недоліків довідки від 20.12.2024 №3 та суд зазначає, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки чи уточнюючої довідки.
За загальним правилом, формальні неточності у документах не можуть бути підставою для обмеження особи у реалізації її права на соціальний захист шляхом призначення пенсії.
Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 25 квітня 2019 року у справі №593/283/17, від 30 вересня 2019 року у справі №638/18467/15-а, від 23 жовтня 2019 року у справі №263/3783/17, від 19 червня 2020 року у справі №359/2076/17, від 20 січня 2021 року у справі №588/647/17, від 18 листопада 2022 року у справі №560/3734/22 та інших.
Також, як вже зазначалось судом, пенсійний орган наділений правом вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення виданих документів, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Проте відповідач 2 своїм правом не скористався, а безпідставно не врахував довідку від 20.12.2024 №3 з формальних підстав.
Що стосується атестації робочих місць то суд зазначає, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі №520/15025/16-а сформувала правовий висновок щодо застосування норм матеріального права у спорах щодо атестації робочого місця у подібних правовідносинах, а саме:
« особа, яка працює на посаді, віднесеній до Списку №2, робоче місце по якій підлягає атестації, відповідно до Порядку №442, не наділена жодними правами (повноваженнями, обов'язками), які б могли вплинути на своєчасність проведення атестації робочих місць.
особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах Списком №2, відповідно до пункту «б» статті 13 Закону №1788-XII.
Цей висновок є також застосовним і щодо осіб, зайнятих на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №1.
При цьому на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах. Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи, зокрема Держпраці.
Отже, Велика Палата Верховного Суду вважає, що непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник».
Частиною 5 ст.242 КАС України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 15 листопада 2023 року у справі №620/7043/22 та інших.
Підсумовуючи викладене суд висновує, що не зарахування до пільгового стажу періодів роботи з підстав не надання особою наказу про проведення атестації робочих місць є протиправним.
Відповідно до пункту 3 частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Суд увагу на практику Європейського суду з прав людини (наприклад, рішення у справі «Suominen v. Finland», заява №37801/97, пункт 36), відповідно до якої орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень; принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень полягає у тому, щоб рішенням було прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.
Суд наголошує, що Конституцією України та КАС України прямо передбачений обов'язок суб'єктів владних повноважень дотримуватися принципу належного урядування, відповідно, адміністративні суди під час розгляду та вирішення спорів, що виникають у сфері публічно-правових відносин, мають перевіряти дотримання цього принципу у всіх його аспектах з урахуванням конкретних обставин справи. Фактичне застосування принципу належного урядування є своєрідним «маркером» того як в Україні гарантуються статті 1, 3, 6, 8, 19, 55, 56, 124 Конституції України, а суди застосовують частину другу статті 2 КАС України та статті 3 і 4 Угоди про асоціацію з ЄС.
Відтак, невиконання суб'єктом владних повноважень законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності.
Верховний Суд у постанові від 11 вересня 2023 року у справі №420/14943/21 сформулював правовий висновок про те, що критеріями обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень є:
1) логічність та структурованість викладення мотивів, що стали підставою для прийняття відповідного рішення;
2) пов'язаність наведених мотивів з конкретно наведеними нормами права, що становлять легітимну основу такого рішення;
3) наявність правової оцінки фактичних обставин справи (поданих заявником документів, інших доказів), врахування яких є обов'язковим у силу вимог закону під час прийняття відповідного рішення суб'єкта владних повноважень;
4) відповідність висновків, викладених у такому рішенні, фактичним обставинам справи;
5) відсутність немотивованих висновків та висновків, які не ґрунтуються на нормах права.
Очевидним є те, що рішення ГУ ПФУ в Житомирській області від 17.01.2025 №084250004131 не відповідає критеріями обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень, відтак є протиправним та підлягає скасуванню.
Також, враховуючи вищевикладені обставини, підлягають зарахуванню до пільгового стажу періоди трудової діяльності позивача з 16.03.1998 по 15.03.2001 та з 03.12.2019 по 02.12.2024.
Щодо пенсійного органу, якого слід зобов'язати зарахувати зазначені періоди, то як було встановлено судом, надана позивачем заява розглянута в порядку екстериторіальності ГУ ПФУ в Житомирській області. Зазначеним пенсійним органом було прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії від 17.01.2025 року №084250004131.
Відповідно до Порядку №22-1, орган, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи та не розглядав заяву про призначення пенсії, може бути уповноважений лише на виплату пенсії, а не на призначення пенсії чи зарахування періодів до страхового стажу.
З огляду на приписи Порядку від 25.11.2005 №22-1 процедура розгляду питання щодо призначення пенсії в даному випадку покладена на ГУ ПФУ в Житомирській області. Отже, саме ГУ ПФУ в Житомирській області слід зобов'язати зарахувати до пільгового стажу позивача періоди його трудової діяльності з 16.03.1998 по 15.03.2001 та з 03.12.2019 по 02.12.2024.
В даному випадку вимоги до ГУ ПФУ в Запорізькій області заявлені безпідставно та необґрунтовано, оскільки відповідач 1 не вчиняв жодних протиправних дій чи бездіяльності стосовно не призначення пенсії та не приймав оскаржуваного рішення.
При цьому суд вважає також необґрунтованою вимогу позивача щодо призначення йому пенсії, з огляду на те, що завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Тому завданням адміністративного суду є саме контроль за легітимністю прийняття рішень.
Такий висновок суду узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 10.09.2019 у справі №818/985/18 та від 26.12.2019 у справі №810/637/18.
Статтею 58 Закону №1058-IV визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, тобто Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.
Верховним Судом у постанові від 07.03.2018 у справі №233/2084/17 зазначено, що вирішення питання призначення пенсії є виключною компетенцією Пенсійного фонду.
У рішеннях по справах «Клас та інші проти Німеччини», «Фадєєва проти Росії», «Єрузалем проти Австрії» Європейський суд з прав людини зазначив, що суд не повинен підміняти думку національних органів будь-якою своєю думкою. Згідно Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи №11(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів Ради Європи 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними ст. 2 КАС України.
Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно - дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішень.
Відповідно до ч. 4 ст. 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Виходячи зі змісту положень КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.
Призначення, нарахування (перерахування) та виплата пенсії відносить до виключної компетенції органів Пенсійного фонду України, а тому суд не може втручатися в його дискреційні повноваження щодо розрахунку стажу та призначення пенсії.
Таким чином, належним способом захисту буде зобов'язання відповідача 2 повторно розглянути заяву позивача від 09.01.2025 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, з урахуванням висновків суду.
В зв'язку з тим, що питання щодо призначення пенсії ще не вирішено, вимога позивача про зобов'язання відповідача 1 виплачувати йому пенсію починаючи з 09.01.2025 є передчасною, в зв'язку з чим не підлягає задоволенню.
Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Питання щодо розподілу судових витрат врегульовані ст.139 КАС України.
При зверненні до суду з даним позовом позивачем сплачено судовий збір в розмірі 1211,20 грн., який слід стягнути на його користь за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, яким прийнято протиправне рішення - ГУ ПФУ в Житомирській області.
Інші судові витрати позивачем до стягнення не заявлялись.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 139, 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), в особі представника - адвоката Хомича Івана Олександровича (пр. Повітрофлотський, буд. 34, оф. 30, м. Київ, 03186), до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (пр. Соборний, буд. 158-Б, м. Запоріжжя, 69005) та Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. О. Ольжича, 7, м. Житомир, 10003) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про відмову у призначенні пенсії від 17.01.2025 №084250004131.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу на пільгових умовах за Списком №2 періоди його трудової діяльності з 16.03.1998 по 15.03.2001, з 03.12.2019 по 02.12.2024 та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 09.01.2025 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, відповідно до пункту 2 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням висновків суду.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачену суму судового збору в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 (двадцять) копійок за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення у повному обсязі складено та підписано «26» серпня 2025 року.
Суддя Р.В. Кисіль